15 серпня 2024 року м. Житомир справа № 240/8410/24
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Керівника Житомирської обласної прокуратури Білошицького Олександра Васильовича до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся Керівник Житомирської обласної прокуратури Білошицький Олександр Васильович із позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. від 09.04.2024, винесену у виконавчому провадженні № 74103728 про накладення штрафу на Житомирську обласну прокуратуру в розмірі 10 200 гривень.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовує протиправністю вказаної постанови державного виконавця, оскільки при винесенні такої державний виконавець діяв з порушенням Закону України "Про виконавче провадження", вийшов за межі нормативно визначених повноважень та прийняв протиправне рішення, яке очевидним чином порушує майнові права Житомирської обласної прокуратури.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду Липи В.А від 08.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, яке призначено на 20.05.2024.
Ухвалою суду від 10.06.2024, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, занесеною до протоколу судового засідання, відбувся перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до розпорядження керівника апарату Житомирського окружного адміністративного суду "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи" від 23.07.2024 №144 та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 24.07.2024, у зв'язку з призовом з 04.07.2024 судді Липи В.А. на військову службу, дану справу передано на розгляд судді Панкеєвій В.А.
Ухвалою від 30.07.2024 адміністративну справу №240/8410/24 прийнято до провадження, розгляд справи розпочато спочатку, призначено відкрите судове засідання у справі з викликом сторін на 13.08.2024.
02.08.2024 від представника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшов до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що оскільки рішення суду добровільно боржником у зазначений строк виконано не було відповідач застосував санкцію, а саме штраф за невиконання рішення суду. Наголошує, що у своєму позові, як на основну підставу скасування постанови про накладення штрафу зазначає про повне та фактичне виконання, з посиланням на відповідні документи, які на думку позивача, підтверджують виконання. Водночас, будь-які документи, що підтверджують направлення на адресу відділу документів, що підтверджують фактичне виконання виконавчого листа Житомирського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 № 240/11131/23 до позову не надано. Звертає увагу, що на адресу відділу не надходило жодних документів, які слугують підставою для зупинення чи закінчення виконавчого провадження, відповідно до вимог Закону. Таким чином, державним виконавцем постанова про накладення штрафу від 09.04.2024 ВП № 74103728 винесена відповідно до Закону, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Разом із відзивом на позов від представника відповідача надійшло до суду клопотання, в якому просить залучити ОСОБА_1 в якості третьої особи, на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 02.08.2024.
Ухвалою суду від 13.08.2024, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, занесеною до протоколу судового засідання, у задоволенні клопотання про залучення ОСОБА_1 в якості третьої особи, на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору відмовлено за безпідставністю, а також вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 08 лютого 2024 року відкрито виконавче провадження ВП №74103728 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 09.11.2023 у справі №240/11131/23 про: "Зобов'язати Житомирську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні з 25.03.2023 по день фактичного розрахунку". У п.2 постанови вказано, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду у справі № 240/6515/24 від 02 травня 2024 року, яке набрало законної сили 14 травня 2024 року, встановлено, що зазначену постанову направлено сторонам виконавчого провадження із супровідним від 08.02.2024 №74103728/6-20.1. Як вбачається з відмітки на супровідному листі від 08.02.2024 №74103728/6-20.1, копію постанови від 08.02.2024 про відкриття виконавчого провадження ВП №74103728, боржник отримав 19.02.2024.
За невиконання боржником рішення суду без поважних причин, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято постанову від 14.03.2024 у ВП №74103728 накладення штрафу на користь держави в розмірі 5100 грн.
09.04.2024 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком В.А. у виконавчому провадженні № 74103728 винесено постанову про накладення штрафу на Житомирську обласну прокуратуру в розмірі 10 200 гривень за повторне невиконання рішення суду без поважних причин.
Не погоджуючись з постановою державного виконавця про накладення штрафу від 09.04.2024 та вважаючи її протиправною, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Частиною 2 статті 14 КАС України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно ч.3 ст.14 КАС України невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Також обов'язкове виконання рішення суду, в тому числі, суб'єктами наділеними владними повноваженнями, покладається Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції" від 17.07.1997. Отже її положення є обов'язковими для виконання Україною.
Стаття 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України, до яких відноситься і Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Положеннями статті 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частиною 4 статті 372 КАС України визначено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовано Законом України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1404-VIII) (в редакції, що діяв на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі статтею 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Статтею 75 Закону № 1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. При цьому, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти штраф на боржника. Встановлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов'язків та реалізації прав, передбачених ст.18 Закону №1404-VIII, а також дотриманням сторонами виконавчого провадження свої обов'язків.
Зокрема, частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 3 цієї статті визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а частина 4 наголошує на тому, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Наведені положення законодавства в контексті цієї справи свідчать про те, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлене на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Водночас обов'язковою умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Разом з цим, згідно з правовими нормами частини 2 статті 75 Закону №1404-VIII накладення на боржника штрафу у подвійному розмірі за невиконання рішення суду без поважних причин передбачає наявність повторності дій боржника щодо невиконання такого рішення.
Суд ураховує, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду у справі № 240/6515/24 від 02 травня 2024 року визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. від 14.03.2024 №74103728 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Отже, даним рішенням суду було спростовано доводи державного виконавця щодо невиконання позивачем (як боржником у ВП №74103728) рішення у справі №240/11131/23 та скасовано постанову про накладення штрафу в сумі 5100,00 грн, що виключає повторність як обов'язкову умову для накладення штрафу в розмірі 10200,00 грн і свідчить про відсутність підстав прийняття оскаржуваної постанови про накладення на позивача штрафу за повторне невиконання судового рішення.
Статтею 9 КАС України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності застосування до Житомирської обласної прокуратури штрафу за невиконання рішення суду.
Ураховуючи зазначене, суд уважає за необхідне задовольнити вимоги позивача, визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. від 09 квітня 2024 року ВП №74103728 про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов Керівника Житомирської обласної прокуратури Білошицького Олександра Васильовича (вул.Святослава Ріхтера,11, м.Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10008, ЄДРПОУ: 02909950) до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул.Городецького архітектора,13, м.Київ, 01001, ЄДРПОУ: 00015622) про визнання протиправною та скасування постанови, задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. від 09.04.2024 про накладення штрафу у виконавчому провадженні №74103728.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.А. Панкеєва