15 серпня 2024 року м. Житомир справа № 240/11731/24
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в особі відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулось до суду із позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Пономарьової К.В. від 10.06.2024 ВП №68038254 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем неправомірно застосовано до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області штраф за невиконання рішення суду, оскільки рішення суду у справі №240/4190/21 виконано добровільно в межах наданих компетенції та фінансування.
Ухвалою від 31.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, яке призначено на 13.08.2024.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області в задоволенні позову за безпідставністю. Заперечуючи проти позовних вимог вказує, що на момент винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу від 10.06.2024 рішення суду залишилось невиконаним в частині виплати заборгованості, без поважних причин.
У судове засідання 13.08.2024 позивач не прибув. Копію ухвали суду від 31.07.2024 та судову повістку отримав 31.07.2024.
Відповідач, будучи належним чином та вчасно повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, у відзиві просив справу розглядати без їх представника.
Згідно ч.3 ст.268 КАС України неприбуття в судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої інстанції.
Зважаючи на відсутність перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд подальший розгляд справи здійснює в письмовому провадженні, в строки, передбачені ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено судом, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року у справі №240/4190/21, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з 15.02.2021 здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановленим законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
На виконання рішення суду видано виконавчий лист, який стягувачем пред'явлено до виконання та на підставі яких державним виконавцем відкрите виконавче провадження №68038254 (постанова від 04.01.2022).
На адресу управління 14.03.2024 за вх.№8357/14 надійшла вимога державного виконавця від 11.03.2024, відповідно до якої вимагалось в 5-денний строк з дня отримання вимоги Головне управління виконати рішення суду та надати підтверджуючі документи про його виконання.
Листом від 18.03.2024 за № 0600-0304-8/32498 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на виконання вимоги від 11.03.2024 повідомило Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ) в особі відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області, що на виконання рішення проведено перерахунок пенсії згідно з рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 у справі №240/4190/21, відповідно до якого зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 15.02.2021 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік). З 01.01.2024 при перерахунку пенсії відповідно до ст.8 Закону України "Про Державний бюджет на 2024 рік" застосовано розмір мінімальної заробітної плати, яка застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду 1600,00 гривень. В результаті перерахунку на виконання рішення № 240/4190/21 розмір підвищення як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ОСОБА_1 з 01.01.2024 становить 3200,00 грн. За період з 15.02.2021 по 31.03.2024 нарахована доплата пенсії.
Додатково повідомило, що Головним управлінням виплачена заборгованість за рішеннями судів, які набрали чинності по 19 вересня 2020 року. На даний час бюджет Пенсійного фонду України на 2024 рік не затверджено. Відповідно до Тимчасового розпису доходів і видатків Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на 1 квартал 2024 року не передбачено кошти на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Відсутність бюджетного призначення свідчить про відсутність бюджетних асигнувань. Враховуючи вищевказане, Головним управлінням в межах наданої компетенції проведено комплекс заходів для повного та неухильного виконання рішення №240/4190/21.
Виплата заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування пенсійних виплат за судовим рішенням може бути проведена за умови надходження відповідного бюджетного фінансування Пенсійному фонду України.
10.06.2024 в межах вказаного виконавчого провадження ВП №68038254 державним виконавцем винесено постанову, якою за невиконання рішення суду без поважних причин накладено на боржника штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн.
Не погоджуючись з постановою державного виконавця про накладення штрафу та вважаючи її протиправною, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Частиною 2 статті 14 КАС України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно ч.3 ст.14 КАС України невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Також обов'язкове виконання рішення суду, в тому числі, суб'єктами наділеними владними повноваженнями, покладається Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції" від 17.07.1997. Отже її положення є обов'язковими для виконання Україною.
Стаття 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України, до яких відноситься і Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Положеннями статті 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частиною 4 статті 372 КАС України визначено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовано Законом України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1404-VIII) (в редакції, що діяв на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі статтею 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом 3 робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Статтею 75 Закону № 1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. При цьому, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти штраф на боржника. Встановлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов'язків та реалізації прав, передбачених ст.18 Закону №1404-VIII, а також дотриманням сторонами виконавчого провадження свої обов'язків.
Зокрема, частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 3 цієї статті визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а частина 4 наголошує на тому, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Таким чином, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
Проаналізувавши вищевикладені норми, суд вважає за необхідне вказати, що підставою для застосування штрафу до боржника є невиконання судового рішення саме за відсутності поважних причин.
Так, в процесі судового розгляду справи встановлено, що на виконання рішення суду управлінням здійснено донарахування коштів, що підлягають виплаті ОСОБА_1 на виконання рішення суду від 19.05.2021 у справі №240/4190/21.
За змістом розрахунку, який міститься в матеріалах справи, встановлено факт нарахування позивачем ОСОБА_1 доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру в період з 15.02.2021 по 31.05.2022. Однак вказане не підтверджує факту виплати пенсіонеру належних сум пенсії.
Відтак, рішення суду виконано позивачем лише в частині нарахування. Втім, суд вважає за необхідне зауважити, що здійснення перерахунку та нарахування пенсії є лише передумовою її виплати, однак не свідчить про повне виконання рішення суду, оскільки судовим рішенням зобов'язано боржника не лише провести перерахунок, але й виплатити стягувачу суму перерахованої пенсії.
З метою спонукання позивача виконати судове рішення державним виконавцем відділу винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 04.01.2022, якою зобов'язано боржника виконати судове рішення протягом 10 робочих днів.
Крім того, державним виконацем неодноразово направлялись до відповідача вимоги, в яких вимагалось виконати рішення суду від 19.05.2021 у справі №240/4190/21.
Так, зокрема, державним виконавцем направлено до Головного управління Пенсійного фонду вимогу від 11.03.2024 відповідно до якої вимагалось в 5-денний строк з дня отримання вимоги виконати рішення суду
Втім судове рішення, в частині виплати, на момент винесення оскаржуваної постанови не було виконано.
При цьому, в ході розгляду спірних правовідносин, не встановлено об'єктивної неможливості невиконання рішення суду.
Між тим, як на підставу щодо невиконання в повному обсязі судового рішення у вищезазначеній справі, позивач вказує на відсутність фінансування необхідного на виплату коштів за судовими рішеннями.
Статтею 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII визначено, що виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.
Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.
Фінансування витрат на виплату пенсій провадиться по всій території України щомісячно незалежно від надходжень коштів та соціально-економічного стану конкретних регіонів за рахунок перерозподілу коштів Пенсійного фонду України в межах країни. Забороняється розрив у строках фінансування витрат на виплату пенсій у різних адміністративно-територіальних одиницях.
Крім того, згідно з пунктом 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 41/26486 (далі -Положення № 28-2), управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднані управління (далі - управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).
Підпунктами 7, 8 пункту 4 Положення № 28-2 передбачено, що управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.
Таким чином, до повноважень управлінь Пенсійного фонду України в містах (у тому числі Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області) серед іншого віднесено забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплата пенсій. Виплати пенсій здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області виключно за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.
Отже, наведені обставини не можуть свідчити про фактичне і повне виконання позивачем рішення суду, оскільки позивачем не вжито всіх необхідних заходів для виконання судового рішення в частині виплати грошових коштів.
Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено пунктом 1 статті 1 Першого протоколу. Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції.
Суд відмічає, що згідно з п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Враховуючи викладені обставини, які підтверджуються матеріалами адміністративної справи, суд вважає, що обов'язок щодо виконання рішення суду позивачем не виконано, у зв'язку з чим, головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Пономарьовою К.В. постановою від 10.06.2024 ВП №68038254 правомірно накладено штраф на Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у розмірі 5100,00 грн.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, постанова про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн у виконавчому провадженні №68038254 від 10.06.2024 прийнята в межах норм чинного законодавства, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
У відповідності до ст.139 КАС України підстав для стягнення з відповідача судових витрат не має.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.Ольжича,7, м.Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10003, ЄДРПОУ: 13559341) до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в особі відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області (майдан Соборний,1, м.Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10014, ЄДРПОУ: 43315602) про визнання протиправною та скасування постанови, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.А. Панкеєва