14 серпня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 686/30097/23
Провадження № 22-ц/4820/1483/24
Хмельницький апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.,
розглянув в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України цивільну справу № 686/30097/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 травня 2024 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд
В листопаді 2023 року ТОВ «Новий колектор» звернулось до суду з позовом та просило ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором від 16.02.2021р.-100002907 від 16.02.2021р. в розмірі 12000 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що 16.02.2021 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , шляхом підписання електронним цифровим підписом заявки на отримання кредиту, що є невід'ємною частиною договору, був укладений кредитний договір (оферти) № 16.02.2021-100002907.
Відповідно до умов договору, позичальнику надано кредит в розмірі 4000 грн., з первинним строком користування кредитом 12 календарних днів з дати отримання за процентною ставкою «Економ»/«Стандарт».
В позові вказано, що первинний період користування кредитом - 12 днів з дня його надання, а черговий період користування кредитом кожні наступні 12 днів з дня закінчення первинного періоду.
Позивач перерахував кредитні кошти ОСОБА_1 , що підтверджується чеком про електронний переказ та довідкою субконто (виписка). Однак, позичальник свої зобов'язання не виконав, не здійснив жодного платежу. У зв'язку з цим, станом на 01.11.2023р. утворилася заборгованість в розмірі 12000 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту - 4000 грн., та за відсотками - 8000 грн., які були нараховані у зв'язку з невиконанням умов договору.
Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 травня 2024 року вказаний позов було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Новий Колектор» заборгованість за кредитним договором від 16.02.2021р. №16.02.2021-100002907 в сумі 4960 грн., судовий збір в розмірі 887,66 грн. та 1653,60 грн. витрат на оплату правничої допомоги.
Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Новий колектор» оскаржує його в апеляційному порядку, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Скаржник вважає, що оскаржуване рішення ухвалене судом без повного та всебічного з'ясування обставин справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, за невідповідності певних висновків суду фактичним обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апелянта вважає неправомірним висновок суду, що нарахування відсотків відбувалося поза межами строку кредитування. Суд прийшов до помилкового висновку, що строк дії договору стронами визначено у 12 днів, оскільки поза увагою суду залишилися погоджені сторонами умови договору щодо дій у випадку пролонгації договору та дій, у випадку не пролонгації строку дії договору. Зокрема, що договором погоджено - в разі невиконання позичальником своїх зобов'язань та не пролонгації дії договору, кредитор має право нараховувати проценти у максимальний розмір, яких погоджено у 8000 грн.
Вважає безпідставним посилання суду на правові позиції, викладені в постанові Верховного Суду від 28.03.2018р. по справі №444/9519/12 та від 04.07.2018р. по справі №310/11534/13-ц щодо недопустимості нарахування відсотків за межами строку кредитування, оскільки умови договору щодо нарахування процентів передбачено договором.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так судом встановлено, що 16 лютого 2021 року ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора Q131 підписав заявку є невід'ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомився 16 лютого 2021 року за посиланням https:/sgroshi.com.ua/faq/ згідно ст. 11 Закону України «Про електронну комерції». Підписанням цієї заявки позичальник підтвердив однозначне та безумовне прийняття (акцепт) пропозиції про укладення кредитного договору (оферти).
Відповідно до пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) - заявки від 16 лютого 2021 року, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт ) між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір.
З умов договору слідує, що кредитор зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Протягом 3 робочих днів з дати прийняття пропозиції позичальником кредитор надає позичальнику кредит на наступних умовах: сума кредиту встановлюється у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; тип кредиту - фінансовий кредит; строк, на який надається кредит, встановлюється у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; проценти за користування кредитом (проценти) встановлюються у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; графік платежів встановлюється у заявці, яка є невід'ємною частиною кредитного договору (п.1.1-1.3 пропозиції).
Відповідно до п. 2.1, 2.3 - 2.4, 4.1 пропозиції, кредитор надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Надання кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника. Днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку кредитора, а днем погашення кредиту - день зарахування коштів поточний рахунок кредитора, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитора. Позичальник зобов'язався використати кредит на зазначені в договорі цілі і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів за користування шляхом внесення в касу кредитора готівкою або перерахування на рахунок кредитора в такі терміни: а) повернення кредиту до дати, вказаній у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; б) повернення проценти за користування кредитом до дати вказаної у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти, або до останнього дня пролонгованого строку; в) неустойка, яка може бути нарахована кредитором за несвоєчасне виконання зобов'язань за цим договором, негайно з моменту пред'явлення кредитором вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.
Відповідно до умов заявки, сума кредиту становить 4000 грн, строком на 12 календарних днів з дати надання (первинний строк) за процентною ставкою «Економ»/ «Стандарт».
Ставка «Економ» - фіксована процентна ставка у розмірі 2% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного і пролонгованого строків та розраховується шляхом множення кредиту (залишку кредиту у разі його дострокового часткового повернення) на ставку «Економ» та на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту протягом первинного та пролонгованого строків.
У свою чергу ставка «Стандарт» - фіксована процентна ставка у розмірі 2,5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується після/в період закінчення первинного та пролонгованого строків, розраховується шляхом множення кредиту (залишку кредиту у разі його дострокового часткового повернення) на ставку «Стандарт» та на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту після/в період закінчення первинного та/або пролонгованого строків.
Розмір процентів відповідно до ст. 625 ЦК України становить 885,92% річних.
Пролонгація строку користування кредитом здійснюється позичальником шляхом сплати ним процентів за весь попередній строк користування кредитом, що надає право позичальнику повернути кредит в останній день пролонгованого строку зі сплатою процентів за цей пролонгований строк. Пролонгований строк дорівнює первинному строку та обраховується з дня сплати процентів. Кількість пролонгацій не обмежена, однак, право на пролонгацію втрачається, якщо в результаті пролонгації загальна сума процентів за договором досягне максимального розміру та становить 8000 грн. Після досягнення максимального розміру проценти не нараховуються.
Аналогічні положення щодо істотних умов договору містяться в Паспорті споживчого кредиту, який підписано відповідачем ОСОБА_1 16 лютого 2021 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором, номер пароля Q131, яким підтвердив, що ознайомлений з інформацією про умови кредитування та орієнтовною загальною вартістю кредиту, наданими, виходячи із обраних Позичальником умов кредитування.
На підтвердження перерахування коштів позивачем надана квитанція від 16 лютого 2021 року, час платежу 12:29 год., на суму 4000 грн із призначенням платежу «видача за договором №16.02.2021-100002907, отримувач: 536354*61.
З карточки субконто ТОВ «Споживчий центр» за період з 16 лютого 2021 року по 02 листопада 2023 року слідує, що товариство свої зобов'язання перед відповідачем ОСОБА_1 виконало у повному обсязі.
30 листопада 2021 року між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Новий колектор» укладено договір факторингу №301121-1, відповідно до умов якого ТОВ «Споживчий центр» передає (відступає) ТОВ «Новий колектор» за плату, а останнє приймає права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і договором, укладеним з ОСОБА_1 . Відповідного до п. 2.4 вищевказаного договору факторингу, сторони домовились, що право вимоги за кредитним договором вважається відступленим клієнтом факторові з моменту підписання сторонами реєстру прав вимоги та скріплення його печатками сторін.
З витягу реєстру прав вимоги №1 до договору факторингу №301121-1 від 30 листопада 2021 року слідує, що за кредитним договором №16.02.2021-100002907 від 16 лютого 2021 року укладеним з відповідачем заборгованість становить 12000 грн, з яких: 4000 грн. основне зобов'язання, 8000 грн. - проценти.
Позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення про відступлення права вимоги за Договором факторингу № 301121-1 від 30 листопада 2021 року за Вих. № 845438/2, а також вимога про сплату заборгованості від 30 листопада 2021 року за Вих. № 845438/2.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).
Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його слід електронним підписом.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до ч. 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
На підтвердження обставин справи позивачем були надані суду належні письмові докази, зокрема, копії : пропозиції про укладення кредитного договору, паспорту споживчого кредиту, заявки, підтвердження укладення кредитного договору, китанції, виписки з карточки субконто, витягу з договору факторингу №301121-1 від 30.11.2021р., платіжної інструкції, повідомленні про відступлення права вимоги за договором факторингу, вимоги про спалту заборгованості, Витягу з реєстру прав вимоги №1, довідки про розмір заборговнаості, доказів поштових відправлень.
Отже, належними чином дослідивши вказані письмові докази, суд першої інстанції вірно встановив, що ТОВ «Новий колектор» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги по спірному кредитному договору № 16.02.2021-100002907 від 16 лютого 2021 року, а ОСОБА_1 прийняв умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання їх електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатору, однак у порушення умов указаного договору останній не виконав своїх зобов'язань щодо повернення кредиту у розмірах та на умова, визначених укладеними правочинами, презумпція правомірності яких не спростована та дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення суми заборгованості по тілу кредиту.
При цьому, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для нарахування процентів з 28 лютого 2021 року з огляду на таке.
Як встановлено судом, кредит ОСОБА_1 надавався строком на 12 календарних днів, тобто до 27 лютого 2021 року. Пролонгація строку користування кредитом здійснюється позичальником шляхом сплати ним процентів за весь попередній строк користування кредитом, що надає право позичальнику повернути кредит в останній день пролонгованого строку зі сплатою процентів за цей пролонгований строк. Пролонгований строк дорівнює первинному строку та обраховується з дня сплати процентів. Кількість пролонгацій не обмежена, однак, право на пролонгацію втрачається, якщо в результаті пролонгації загальна сума процентів за договором досягне максимального розміру та становить 8000 грн.
Проте відомостей про сплату позичальником процентів за користування кредитними коштами станом на 27 лютого 2021 року як підстави для пролонгації строку користування кредитом матеріали не містять.
Таким чином договір кредиту №16.02.2021-100002907 від 16 лютого 2021 не був продовжений (пролонгований) та закінчив свою дію 27 лютого 2021 року.
У постанові Великої Падати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 зроблено висновок, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України».
Указаних висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).
Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов'язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов'язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов'язок боржника щодо їх сплати.
Отже якщо позичальник прострочив виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов'язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов'язання.
Таким чином, з огляду на погоджені сторонами умови кредитного договору, відсутні підстави для нарахування процентів з 28 лютого 2021 року, тобто за межами строку кредитування.
Проте сторони погодили, що проценти за користування кредитом протягом 12 календарних днів, тобто до 27 лютого 2021 року становлять 960 грн, що підтверджується заявкою та підтвердженням укладення кредитного договору. Тому є вірним висновок суду перешої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача проценти в розмірі 960 грн.
Апеляційний суд наголошує, що нарахування відсотків за межами строку кредитування, не допускається, оскільки після спливу строку кредитування кредитор позбавлений права нараховувати відсотки, передбачені кредитним договором, якщо інше не передбачено самим кредитним договором.
При цьому кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів (стаття 1048 ЦК України).
Такий висновок щодо стягнення процентів за межами строку кредитування узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, та усталеній практиці Верховного Суду, зокрема у постановах від 23 жовтня 2019 року у справі № 456/1747/15-ц, від 09 вересня 2020 року у справі №752/12685/15-ц.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Таким чином, перевіривши наданий позивачем розрахунок та взявши до уваги умови кредитного договору, суд перешої інстанції прийшов до вірного висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №16.02.2021-100002907 від 16.01. 2021 року в сумі 4960 грн, з яких: 4000 грносновний борг; 960 грн заборгованість за відсотками.
Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, суперечать умовам кредитного договору за відсутності пролонгації дії договору та правовим виснвокам Верховного Суду, а відтак їх слід відхилии.
Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 141, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» залишити без задоволення.
Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 14 серпня 2024 року
Судді А.М. Костенко
Р.С. Гринчук
Т.В. Спірідонова