13 серпня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 673/162/24
Провадження № 11-кп/4820/505/24
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
представника потерпілого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023243300000415 від 19 листопада 2024 року, за апеляційною скаргою представника потерпілого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Деражнянського районного суду Хмельницької області від 29 травня 2024 року,
Цим вироком
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, працює апаратником ТОВ «АГРОХІМ ТЕХНОЛОГІЇ», неодруженого, не має судимостей,
визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ст.75 КК України його звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
На підставі ст.76 КК України покладено на ОСОБА_6 певні обов'язки.
Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Хмельницької обласної ради та Національної служби здоров'я України до ОСОБА_6 про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого задоволено частково.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь Національної служби здоров'я України в Дохід Державного бюджету 16 185 грн 41 коп (шістнадцять тисяч сто вісімдесят п'ять грн 41 коп) на відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого в КНП «Хмельницька обласна лікарня» Хмельницької обласної ради
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 задоволено частково.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 у відшкодування моральної шкоди - 35 000 (тридцять п'ять тисяч) грн.
У решті вимог позовів відмовлено.
Судом вирішено питання речових доказів.
За вироком суду, 18 листопада 2023 року близько 22 год 14 хв ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння на АДРЕСА_2 , неподалік від домоволодіння АДРЕСА_3 , в ході суперечки із ОСОБА_9 , що виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, за допомогою кулака правої руки умисно завдав останньому один удар в область обличчя, від яких потерпілий, втративши свідомість, впав на асфальтобетонне покриття тротуару.
Потім ОСОБА_6 , незважаючи на безпорадний стан ОСОБА_9 , кулаком правої руки умисно завдав щонайменше один удар в голову, а саме праву ділянку обличчя останнього.
Унаслідок таких дій ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_9 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді підшкірних крововиливів верхньої та нижньої повіки правого ока, крововиливу під кон'юктиву правого ока, рани шкіри правої брови, забою м'яких тканин правої половини обличчя, забою головного мозку легкого ступеня тяжкості, переломів кісток носу з переходом на перпендикулярну пластинку, комірки решітчастого лабіринту, нижню стінку основної пазухи, передньої та медіальної стінки правої гайморової пазухи, нижньої стінки правої орбіти, які відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості, що призвели до тривалого розладу здоров'я (більше 21 доби).
Указаними діями, які виразились в умисному середньої тяжкості тілесному ушкодженні, тобто умисному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст.121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КК України.
В апеляційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_8 просив вирок Деражнянського районного суду Хмельницької області від 29 травня 2024 року скасувати в частині часткового задоволення заявленого потерпілим ОСОБА_9 позову та стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 у відшкодування моральної шкоди - 35 000 (тридцять п'ять тисяч) грн та відмови в задоволенні понесених ОСОБА_9 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.
Просив ухвалити новий вирок, яким стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 завдану внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, моральну (немайнову) шкоду в сумі 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень та понесені ОСОБА_9 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.
Уважав, що вирок суду в частині вирішення цивільного позову є незаконним і необґрунтованим.
Зазначав, що суд першої інстанції не дотримався вимог закону при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди в сумі 35 000 грн, не враховував повністю характер та обсяг фізичних і душевних страждань, яких зазнав ОСОБА_9 , стан здоров'я потерпілого після заподіяних йому обвинуваченим насильницьких дій.
Стверджував, що місцевий суд протиправно відмовив ОСОБА_9 у задоволені заявленої ним позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_6 на користь потерпілого понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
Після вчинення ОСОБА_6 відносно ОСОБА_9 протиправних дій з метою захисту належних потерпілому прав та інтересів 27.12.2023 року було укладено Договір про надання правової допомоги з адвокатом ОСОБА_8 , зі змісту якого вбачається, що його предметом є надання правової допомоги та захист ОСОБА_9 під час здійснення досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження за ч.1 ст.122КК України за фактом умисного нанесення 18.11.2023 року в смт Вовковинцях середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
Зауважував, що визначений ОСОБА_9 розмір витрат на оплату послуг адвоката у даній справі в розмірі 10 000 грн є співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження вартості понесених витрат на правову допомогу по завершенню судового розгляду справи представником потерпілого у судовому процесі були долучені до матеріалів справи такі докази: розрахунок вартості виконаних робіт по наданню правничої допомоги, акт про виконання наданих послуг, погоджені між сторонами, квитанція до прибуткового касового ордеру про оплату ОСОБА_9 послуг № 3 від 28.05.2024 року, які суд відхилив як докази та зауважив, що такі документи є похідними та не можуть в цілому замінювати Додаткову угоду до Договору про надання правової допомоги.
Зазначав, що надані потерпілою стороною докази на забезпечення ОСОБА_9 права на правову допомогу не були досліджені судом, як докази цивільного позову, з цього приводу суд не у потерпілого з потерпілим виниклих у ході судового розгляду питань щодо укладення Договору про надання правової допомоги та понесених потерпілим витрат на правову допомогу, що є істотним порушенням судом кримінального процесуального законодавства при ухваленні вироку та відмови цивільному позивачу в цій частині позовних вимог.
Уважав, що такий висновок суду першої інстанції, ухвалений в оскаржуваному потерпілою стороною вироку у даній справі, суперечить правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 757/29103/20-ц (провадження № 61-11792св21), в якій зазначено, що у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості, витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв'язку із розглядом конкретної справи.
Стверджував, що визначена судом сума відшкодування моральної шкоди на користь потерпілого в розмірі 35 000 грн є непомірно малою, а понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн, які підлягають стягненню з визнаного судом винуватим ОСОБА_6 у повному обсязі - доведені.
У запереченні на апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_8 захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 просив апеляційну скаргу на вирок Деражнянського районного суду Хмельницької області від 29 травня 2024 року залишити без задоволення.
Уважав викладені в апеляційній скарзі доводи скаржника безпідставними, необґрунтованими, а отже такими, що не підлягають задоволенню.
Зазначав, що скаржник не надав жодних нових доказів чи аргументів, які би свідчили про необхідність перегляду суми компенсації, визначеної судом першої інстанції.
Твердження скаржника про те, що кошти підуть на лікування, не може бути підставою для збільшення розміру моральної компенсації. Моральна шкода за своєю природою є відшкодуванням за немайнові втрати, такі як фізичний біль, душевні страждання, приниження честі та гідності. Вона не призначена для покриття матеріальних витрат зокрема, й на лікування.
Зауважував, що скаржник не надав жодних доказів того, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального чи процесуального права при визначенні розміру компенсації. Вирок суду першої інстанції було ухвалено з урахуванням усіх обставин справи, характеру завданих страждань, а також принципу розумності та справедливості.
Наголошував, що визначення розміру моральної шкоди є дискреційним повноваженням суду. Суд першої інстанції, оцінивши всі надані докази та обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку щодо розміру компенсації.
Скаржник не надав жодних нових фактів чи доказів, які би не були досліджені судом першої інстанції та могли б вплинути на розмір компенсації. Усі аргументи, викладені в апеляційній скарзі, вже були предметом розгляду суду першої інстанції та отримали належну оцінку.
Відтак, рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та законним. Апеляційна скарга не містить аргументів, які б спростовували висновки суду першої інстанції або вказували на неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду з викладом змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги; представника потерпілого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_8 , який частково підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів; заперечення обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 проти апеляційної скарги; думку прокурора ОСОБА_5 ; перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про таке.
У відповідності з вимогами ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах поданої апеляційної скарги.
Висновки місцевого суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке він засуджений, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, що ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному їх дослідженні судом першої інстанції в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, та ніким з учасників судового провадження не оспорюються.
Згідно з положеннями ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу.
Умотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Указані вимоги закону при вирішенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_9 судом першої інстанції дотримано не повністю.
Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК України і при цьому застосовуються норми ЦПК України.
Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно з п.2 ч.2, ч.3 ст.23 ЦК України моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, його майнового стану, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Матеріалами справи доведено, що потерпілий ОСОБА_9 від неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_6 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Колегія суддів уважає, що судом першої інстанції правильно встановлено, але не в повному обсязі враховано глибину моральних та психічних страждань потерпілого, тривалість його лікування, необхідність моральної реабілітації, вимушеність змін у його житті та інше. Апеляційний суд уважає, що неправомірними діями обвинуваченого у потерпілого відбулися негативні зміни в житті, здоров'ї та необхідність в подальшому їх усунення.
А тому колегія суддів приходить до переконання, що із урахуванням фізичних і моральних страждань потерпілого, які він отримав від злочину, про які зазначено в апеляційній скарзі та підтверджено в ході розгляду справи апеляційним судом, виходячи із засад розумності, виваженості й справедливості, розмір відшкодування моральної шкоди необхідно збільшити з 35 000 (тридцяти п'яти тисяч) грн до 50 000 (п'ятдесяти тисяч) грн.
За таких обставин, апеляційний суд на підставі положень ст.408 КПК України, з урахуванням того, що це не впливає на обсяг обвинувачення і кваліфікацію кримінального правопорушення, приходить до висновку про необхідність зміни вироку суду в частині задоволення цивільного позову потерпілого до обвинуваченого про стягнення моральної шкоди та часткового задоволення апеляційної скарги.
Щодо заявленої апеляційної вимоги представника потерпілого про стягнення витрат на правову допомогу, то вона підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до вимог ч.2 ст.120 КПК України витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.
Згідно з ч.1 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
На підтвердження оплати послуг адвоката, апелянтом надано договір про надання професійної правничої допомоги від 27 грудня 2023 року між ним та потерпілим ОСОБА_9 , свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю, ордер адвоката, а також розрахунок вартості виконаних робіт по наданню правничої допомоги, акт про виконання наданих послуг від 28 травня 2024 року, квитанція про оплату правничої допомоги від 28 травня 2024 року.
Вищевказане доводить, що потерпілий ОСОБА_9 поніс реальні витрати на правову допомогу.
З урахуванням складності справи, часу витраченого адвокатом, як представника потерпілого в даному кримінальному проваджені, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 5 000 грн витрат на правову допомогу, що є співмірним розміром витрат на оплату послуг адвоката у даній справі.
Отже, колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги представника потерпілого та приходить до висновку про необхідність її часткового задоволення та зміни вироку щодо ОСОБА_6 в частині цивільного позову та стягнення витрат на правову допомогу.
Керуючись ст. 405, 407, 408, 409, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Деражнянського районного суду Хмельницької області від 29 травня 2024 року щодо ОСОБА_6 в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_9 до обвинуваченого ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди та стягнення витрат на професійну правничу допомогу змінити.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 до обвинуваченого ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди та стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_9 моральну шкоду в сумі 50 000 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.
У решті вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3