13 серпня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 686/12924/21
Провадження № 22-ц/4820/1545/24
Хмельницький апеляційний суд
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,
секретар судового засідання Дубова М.В.,
з участю ОСОБА_1 та її представника адвоката Рохова О.В.,
ОСОБА_2 та її представника адвоката Костяшкіна І.О.,
представника ОСОБА_3 адвоката Краснолуцького А.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 травня 2024 року, суддя Продан Б.Г., у справі за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької міської ради, ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування реєстрації земельної ділянки,
встановив:
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Хмельницької міської ради, ОСОБА_2 , треті особи на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Управління з питань реєстрації, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування реєстрації земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 , площею 0,0583 га, кадастровий номер 6810100000:23:004:0203, яка належить ОСОБА_2 , з одночасним припиненням всіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки.
На обґрунтування позову вказала, що вона є власником будинковолодіння та земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:23:004:0542 по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 03.09.2019 року. Після заселення до вказаного будинку вона виявила, що проїзд від пров. Госпітального до придбаного нею домоволодіння має ширину лише 3,1 м, що обмежує можливість під'їзду до будинку спецтехніки, та не відповідає нормам ДБН.
Причиною звуження проїзду стали неправомірні дії щодо приватизації суміжної присадибної ділянки відповідача ОСОБА_2 , оскільки в 1957 році, під час передачі у користування земельної ділянки по АДРЕСА_2 , її першому користувачу ОСОБА_5 , та під час передачі земельної ділянки по АДРЕСА_1 ОСОБА_6 , першому користувачу належної їй земельної ділянки, ширина зазначеного проїзду складала 5 м.
При цьому ОСОБА_5 було виділено у користування присадибну земельну ділянку по АДРЕСА_2 , площею 490 кв.м., а рішенням 53 сесії Хмельницької міської ради від 26.02.2010 року №16, ОСОБА_5 була передана у власність земельна ділянка площею 583 кв.м. по АДРЕСА_2 .
Зауважила, що ОСОБА_5 рішенням міської ради від 26.02.2010 року №16, незаконно передано у власність частину проїзду загального користування площею 93 кв.м., приватизація якого заборонена, внаслідок чого було порушено норми земельного законодавства та права власників суміжних земельних ділянок на безперешкодне користування проїздом загального користування.
На даний час вказана земельна ділянка належить ОСОБА_2 , яка відмовилася відновити ширину проїзду до 5 м.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27.05.2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Своє рішення суд обґрунтував тим, що приватизація земельної ділянки по АДРЕСА_2 , здійснена попереднім власником ОСОБА_5 згідно з вимогами ст. 118 ЗК України, що не пов'язано із розміром та конфігурацією земельної ділянки, яка раніше знаходилася в його користуванні.
При виготовленні проекту землеустрою щодо приватизації земельної ділянки по АДРЕСА_2 , було погоджено межі земельної ділянки з усіма суміжними землевласниками та землекористувачами, включаючи ОСОБА_7 , який є батьком продавця земельної ділянки ОСОБА_1 , та іншими державними органами.
В той же час, позивач в суді не довів обставин щодо вчинення їй перешкод у користуванні власністю та (або) порушення її прав як власника земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
На обґрунтування скарги зазначила, що суд не врахував обставин щодо звуження проїзду між домоволодіннями сторін саме у зв'язку зі збільшенням площі земельної ділянки відповідача.
Висновок суду про недоведеність позовних вимог не відповідає фактичним обставина справи, зокрема, для проїзду пожежних автомобілів згідно з діючими будівельними нормами слід передбачати проїзд завширшки 3,5 м., однак суд не надав належної правової оцінки цій обставині.
У відзиві на апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області зазначило, що не здійснювало дій, спрямованих на порушення законних прав та свобод позивача.
У відзиві на апеляційну скаргу Хмельницька міська рада вказала, що справа не містить доказів місцезнаходження проїзду по АДРЕСА_1 та його конфігурації. ОСОБА_5 було виділено земельну ділянку, яка належала останньому на праві користування, надлишок якої було виділено із земель запасу. Усунення перешкод у користуванні ділянкою позивача можливе за рахунок приведення площі та конфігурації земельної ділянки у відповідність із даними Державного земельного кадастру, а не шляхом скасування її державної реєстрації.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зауважила, що у позивача відсутня інформація щодо ширини проїзду в 1957-1960 р.р., у зв'язку з чим доводи останньої про звуження спірного проїзду шляхом приватизації ділянки в 2010 році є безпідставними. Звуження проїзду зумовлено виступом на проїзд господарської будівлі ОСОБА_3 , а не внаслідок її дій.
В суді позивач ОСОБА_1 та її представник підтримали доводи апеляційної скарги.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечили, підтримали рішення суду першої інстанції.
Представник ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу.
Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення без задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Встановлено, що ОСОБА_1 є власником будинковолодіння та земельної ділянки площею 0,0551 га, кадастровий номер 6810100000:23:004:0542, по АДРЕСА_1 , яка була придбана у ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 03.09.2019 року.
Суміжна земельна ділянка площею 0,0583 га, по АДРЕСА_2 , кадастровий номер ділянки 6810100000:23:004:0203, належить на праві власності ОСОБА_2 . Дану земельну ділянку ОСОБА_2 набула у власність після смерті ОСОБА_9 , якому рішенням Хмельницької міської ради від 26.02.2010 року №16 землю передано у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
При виготовленні проекту землеустрою для передачі у власність ОСОБА_9 земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:23:004:0203, площею 0,0583 га, її межі було погоджено із власниками сусідніх земельних ділянок, в тому числі з ОСОБА_7 , якому раніше належала земельна ділянка позивача.
Згідно з висновками Управління Держкомзему в м. Хмельницькому від 16.02.2009 року за №1410/01-24, Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради від 17.11.2008 року за №1/12-305, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Хмельницькій області від 19.03.2009 року за №6/3, ОСОБА_9 погоджено проект землеустрою щодо відведення ділянки з кадастровим номером 6810100000:23:004:0203, площею 0,0583 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку.
Навколо проїзду по АДРЕСА_3 розташовані також земельні ділянки з кадастровими номерами 6810100000:23:004:0400, яка належить ОСОБА_3 , та 6810100000:23:004:0411, яка належить ОСОБА_4 .
Відповідно до висновку експерта № 5/22 від 09.01.2024 року за рахунок виступу господарської будівлі, розташованої на земельній ділянці ОСОБА_3 , наявне звуження проїзду по АДРЕСА_4 см зі сторони земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:23:004:0400. Фактична ширина проїзду по АДРЕСА_3 , до будинку АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 6810100000:23:004:0542, становить від місця виступу господарської будівлі ОСОБА_3 до земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:23:004:0203 - 2,99 м., у найвужчому місці від сторони земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:23:004:0203, до фактичної межі земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:23:004:0400 (стіни господарської будівлі) - 2,97 м. В решті ширина проїзду становить не менше 3 м.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно зі ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 12 ЗК України, (тут і далі - в редакції, чинній на час передання земельної ділянки у власність ОСОБА_5 ), розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування.
Статтею 83 ЗК України встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про дорожній рух», (тут і далі - в редакції, чинній на час передання земельної ділянки у власність ОСОБА_5 ), автомобільна дорога, вулиця являє собою частину території, в тому числі, в населеному пункті, призначену для руху транспортних засобів і пішоходів, з усіма розміщеними на ній спорудами.
Ст.ст. 16, 18 Закону України «Про автомобільні дороги», (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю. Вулиці і дороги міст та інших населених пунктів поділяються на магістральні дороги (безперервного руху та регульованого руху), магістральні вулиці загальноміського значення (безперервного руху та регульованого руху), магістральні вулиці районного значення, а також вулиці і дороги місцевого значення. Складовими вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є: проїзна частина вулиць і доріг, трамвайне полотно, дорожнє покриття, штучні споруди, споруди дорожнього водовідводу, технічні засоби організації дорожнього руху, зупинки міського транспорту, стоянки таксі, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, зелені насадження, наземні та підземні мережі, майданчики для паркування.
Відповідно до положень ст. 90 ЗК України власники земельних ділянок мають право, зокрема, самостійно господарювати на землі. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Згідно зі ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм для користування.
Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Відповідно до п. «а» ч. 4 ст. 83 ЗК України, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).
Згідно з будівельними нормами та стандартами, визначеними ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», які були чинними станом на час передання ОСОБА_5 земельної ділянки у власність у районах садибної забудови при потребі, крім вуличної мережі (роз. 7), слід формувати мережу внутрішньоквартальних проїздів. Ширина їхньої проїжджої частини з однією смугою руху приймається 3,5 м, з двома - 5,5 м. На односмугових проїздах передбачаються роз'їзди (п. 3.11). Довжина тупикових проїздів повинна бути не більше 150 м. Проїжджа частина тупикових проїздів повинна закінчуватися кільцевими об'їздами радіусом по осі проїзду не менше 10 м або майданчиками для розвороту розмірами 12 м х 12 м кожна. До житлових і громадських будинків слід передбачати проїзди завширшки 3,5 м на відстані не ближче 5 м від стін, придатні для проїзду пожежних машин. На вулицях і дорогах місцевого значення ширина однієї смуги проїзної частини має становити 3,0-3,5 м (п. 3.22).
Відповідно до п. 7.27 ДБН 360-92**, що визначають розрахункові параметри вулиць і доріг місцевого значення, ширину смуги руху для проїздів в усіх категоріях поселень слід приймати в розрахунку 3 м - 3,5 м.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ч. 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як вбачається з матеріалів справи, фактична ширина проїзду по АДРЕСА_3 до будинку №16/1 зумовлена розташуванням як будівель ОСОБА_3 , так і фактичними межами земельної ділянки, належної ОСОБА_2 .
В той же час, ОСОБА_1 не доведено, що звуження проїзду до її будинку відбулося саме у зв'язку із накладенням відведеної ОСОБА_2 земельної ділянки на територію проїзду.
Як вбачається зі змісту висновку експерта №15/22 від 09.01.2024 року, найвужчі місця проїзду в 2,97 м та 2,99 м, розраховано експертом з урахуванням фактичної межі земельної ділянки відповідача, площа якої згідно з дослідженням експерта становила 608 кв.м, в той час як ОСОБА_2 було виділено у власність земельну ділянку площею 583 кв.м.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 321, ст. 391 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування й розпорядження своїм майном.
Ділянка відповідача, яка прилягає до спірного проїзду, сформована у встановленому порядку та зареєстрована у Держгеокадастрі. Відповідач оформив право на земельну ділянку шляхом отримання відповідного дозволу органу місцевого самоврядування та провів її визначення на місці із встановленням меж, узгоджених у встановленому порядку.
Об'єктивних даних про те, що визначення відповідачами меж виділених земельних ділянок в натурі відбулося з порушенням містобудівної документації, зокрема, в частині межі із землею комунальної власності, які позначено як проїзд, справа не містить.
Хмельницька міська рада, у віданні якої та якій належить на праві комунальної власності територія проїзду, про порушення своїх прав в частині захоплення проїзду відповідачем чи то накладення земельної ділянки відповідача на територію проїзду по АДРЕСА_3 , до будинку АДРЕСА_1 , не заявляла.
Оскільки матеріали справи не містять доказів того, що звуження існуючого проїзду, з урахуванням плану забудови м. Хмельницького, було допущено ОСОБА_2 внаслідок отримання у власність спірної земельної ділянки, а не за рахунок спорудження, в тому числі ОСОБА_3 , будівель на місці проїзду, чи то фактичного самочинного зайняття території проїзду відповідачем, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо необґрунтованості заявленого позову (постанова Верховного Суду від 30.11.2023 року у справі №452/1405/21).
Дотримання ширини проїзду мало бути забезпечено за рахунок землекористувачів та власників, які межують із проїздом, однак з цього не вбачається вина ОСОБА_2 , оскільки розмір виділеної їй ділянки при встановленні меж в натурі відповідає розпорядчим документам органу місцевого самоврядування, тоді як контроль і відповідальність за дотриманням наведених норм щодо ширини проїзду, який є власністю територіальної громади, є обов'язком останньої і не може перекладатися на відповідача (постанова Верховного Суду від 03.04.2024 року у справі №938/39/22).
Посилання позивача на відсутність проїзду належного розміру до її будинку за відсутності доказів накладення земельної ділянки відповідача на територію проїзду не є підставою для скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, оскільки у такому випадку він не позбавлений права звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні шляхом знесення паркану або ж встановлення відповідного земельного сервітуту (постанова Верховного Суду від 30.10.2019 року у справі №302/470/16-ц).
Необхідно також зауважити, що, враховуючи обставини справи, задоволення позову ОСОБА_1 щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 є неефективним способом захисту і не призведе до фактичного відновлення порушеного права позивача, а саме, як зазначила в суді позивач та її представник, розширення проїзду до належного їй будинковолодіння з метою забезпечення проїзду великогабаритної техніки, зокрема, будівельної та пожежної.
Суд першої інстанції, врахувавши істотні обставини справи, правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, надав правильну правову оцінку наданим сторонами доказам, яких було достатньо для ухвалення рішення та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 14 серпня 2024 року.
Судді: Р.С. Гринчук
А.М. Костенко
Т.В. Спірідонова