13 серпня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 686/2886/21
Провадження № 22-ц/4820/1470/24
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,
секретар судового засідання Дубова М.В.,
з участю сторін та їх представників,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 травня 2024 року, суддя Чевилюк З.А., за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна,
встановив:
У лютому 2021 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила здійснити поділ майна подружжя, залишивши у власності ОСОБА_1 автомобіль Nissan Note, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , яким користується відповідач, та гараж, який розташований в гаражного масиві по вул. Пілотській, м. Хмельницького; стягнути з відповідача 193873,78 грн., що складає 50% вартості даного автомобіля та гаража, 50% суми коштів, які на час розлучення зберігалися на валютному рахунку відповідача, що складає 1031,77 дол. США, припинити право спільної сумісної власності на зазначене майно.
Позовна заява обґрунтована тим, що з 1993 року вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03.02.2020 року було розірвано. За час спільного проживання, за рахунок спільно зароблених коштів, ними було придбане певне майно. Після розірвання шлюбу вони спільно не проживають, між ними склалися неприязні відносини, відповідач добровільно не бажає укласти договір поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, тому користування цим майном є неможливим.
Оскільки відповідач постійно користується спірним автомобілем і гаражем, тому це майно в повному об'ємі підлягає виділенню у власність ОСОБА_1 , зі стягненням з нього грошової компенсації половини вартості даного майна на її користь.
Також, на думку позивача, вона має право на половину коштів, які зберігалися на час розірвання шлюбу на валютному рахунок ОСОБА_1 у Хмельницькому відділенні АТ «Ощадбанк».
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.05.2024 року позов задоволено.
Залишено у власності ОСОБА_1 автомобіль Nissan note, 2007 р.в., кузов № НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_1 та гараж по вул. Пілотській у м. Хмельницькому, блок №1 бокс №13, свідоцтво про право власності видане на підставі рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради №3066-р від 14.11.1996 року, припинивши спільну сумісну власність подружжя на вказане майно. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 50% вартості вищевказаних автомобіля Nissan note, та гаража, всього 193873,78 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 50% коштів в сумі 1031,77 дол. США, які зберігалися на час розірвання шлюбу на валютному рахунку ОСОБА_1 в Хмельницькому відділенні АТ «Ощадбанк» НОМЕР_3 . Вирішено питання судових витрат та витрат на проведення експертиз у справі.
При цьому, суд першої інстанції виходив з рівності часток сторін у спірному майні, та здійснив розподіл з урахуванням дійсної його вартості на час розгляду справи, визначеної експертним шляхом.
Суд також зауважив, що кошти із депозитного рахунку, які було передано повнолітньому сину, не можуть вважатися витраченими в інтересах сім'ї, оскільки повнолітній син сторін не є членом їх сім'ї.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зауважив, що при вирішенні питання поділу майна подружжя суд повинен був враховувати інтереси як дружини так і чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
В той же час, залишення у його власності автомобіля Nissan Note не відповідатиме його інтересам та принципу рівності при поділі майна подружжя, оскільки титульним власником даного транспортного засобу є ОСОБА_2 , а фактично ним користується їх спільний син, ОСОБА_3 . Оскільки у його власності перебуває інший автомобіль, марки Cherry, 2021 року випуску, тому потреби в нього у двох транспортних засобах немає.
Зазначив, що на момент розірвання шлюбу на його депозитному рахунку були кошти в розмірі 2000 дол. США, які згодом були зняті з рахунку та передані сину ОСОБА_4 для придбання земельної ділянки, тому ці кошти не можуть бути предметом розподілу, оскільки витрачені в інтересах сім'ї, а саме в інтересах повнолітнього сина.
Спірний гараж, який в 1992 році був подарований ОСОБА_1 , як найкращому працівнику заводу «Адвіс» молодіжним житловим комплексом, суд повинен був залишити у спільній власності, оскільки справа не містить доказів неможливості розподілу вказаного приміщення в натурі, тобто, вказана річ є неподільною.
Апелянт також вказав на порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо забезпечення змагальності у судовому процесі.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 проти апеляційної скарги заперечила, підтримала оскаржуване судове рішення.
В судовому засіданні апелянт та його представник підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.
Позивачка та її представник в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги, просили відмовити у її задоволенні.
Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
В силу вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено, що сторони уклали шлюб 08.10.1993 року. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, справа №686/3178/19, шлюб між ними було розірвано 03.02.2020 року.
Відповідно до свідоцтва про право особистої власності на гараж, розташований по АДРЕСА_1 , він належить ОСОБА_1 на підставі рішення виконкому Хмельницької міської Ради народних депутатів від 14.11.1996 року.
За інформацією регіональної АІС «Автомобіль» та Єдиного державного реєстру транспортних засобів, за ОСОБА_2 зареєстровано автомобіль Nissan note, 2007 р.в., кузов № НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_1 .
В інформативній довідці АТ «Ощадбанк» зазначено, що у ОСОБА_1 на депозитному рахунку НОМЕР_3 знаходилося 2061,10 дол. США, рахунок було відкрито 26.12.2019 року.
Згідно із висновком експерта №603/23-26 від 05.05.2023 року за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи у цивільній справі №686/2886/21, ринкова вартість автомобіля Nissan Note, 2007 р.в., кузов № НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , на час проведення експертизи, складав 136507,56 грн.
Відповідно до висновку експерта №1082/023 від 29.11.2023 року за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи у цивільній справі №686/2886/21, ринкова вартість гаража по вулиці Пілотській у м. Хмельницькому, блок №1 бокс №13, станом на 28.11.2023 року, складає 251240 грн.
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина 1 статті 61 СК України).
З огляду на положення статті 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
За статтею 68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою відповідно до ЦК України.
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина 1 статті 69 СК України).
Законодавцем визначено, що право на поділ майна, яке перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Частинами 1, 2 статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Положеннями частини 1 статті 71 СК України визначено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Аналогічні положення закріпленні у статті 372 ЦК України.
З огляду на викладене, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, оцінивши у відповідності до вимог статті 89 ЦПК України надані учасниками справи докази, правильно застосував норми матеріального права і дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірне майно набуте у власність сторонами за час перебування у зареєстрованому шлюбі, тому є спільним сумісним майном подружжя.
За загальним правилом усе майно, яке набуте подружжям за час перебування у шлюбі, є його спільною сумісною власністю. Подружжя має право на поділ спільного майна незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу такого майна частки сторін є рівними. Поділ неподільної речі, яка відноситься до спільної сумісної власності подружжя, можливий у спосіб присудження цієї речі одному з подружжя та компенсації вартості частини речі іншому з подружжя.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 22 постанови від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та статті 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Під дійсною вартістю речі (майна) розуміється грошова сума, за якою ця річ може бути продана у даному населеному пункті. Дійсна вартість речі може бути встановлена належними та допустимими доказами, зокрема висновком експерта.
Для визнання майна спільною сумісною власністю суд повинен установити не тільки факт набуття цього майна за час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя (постанова ВСУ від 01.07.2015 року у справі №6-612цс15).
Норми закону свідчать про презумпцію спільної сумісної власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Відповідний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.11.2018 року у справі №372/504/17.
Тлумачення норм сімейного законодавства свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були набуті.
Поділ майна, що є об'єктом права спільної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази у справі достовірно вказують на те, що спірне майно набуте ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за час шлюбу, належать їм на праві спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу між ними в рівних частках. Зокрема, автомобіль Nissan Note, 2007 року випуску, та гараж по АДРЕСА_1 , набуті ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за час шлюбу є об'єктами права спільної сумісної власності подружжя, внаслідок чого їх частки у цьому майні є рівними.
Відповідач не надав доказів на спростування презумпції спільності майна подружжя, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вказане майно є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Автомобіль та гараж є неподільними речами та не можуть бути поділені в натурі.
Ринкова вартість автомобіля визначена висновком експерта №603/23-26 від 05.05.2023 року, а ринкова вартість гаража - висновком експерта №1082/023 від 29.11.2023 року.
Матеріали справи не містять даних про те, що вказані висновки є неповними або неправильними, а тому суд першої інстанції правомірно використав їх при визначенні розміру стягнення на користь ОСОБА_2 грошової компенсації вартості частки майна.
Факт реєстрації нерухомого майна, придбаного у період шлюбу, на ім'я одного з подружжя не свідчить, що воно належить лише особі, на ім'я якої зареєстроване. Таке майно є спільною сумісною власністю подружжя, а тому посилання апелянта, що автомобіль зареєстрований на колишню дружину і тому має бути виділений їй, не заслуговують на увагу.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.04.2020 року у справі №462/518/18 (провадження №61-13422св19).
Щодо доводів апеляційної скарги в частині неправомірності визначення судом депозитних коштів предметом розподілу, оскільки вони витрачені в інтересах сім'ї, слід зазначити наступне.
В період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, ОСОБА_5 були внесені грошові кошти на розрахунковий депозитний рахунок АТ «Державний ощадний банк України», тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вказані кошти є спільним майном подружжя, які підлягають поділу. Розпорядження депозитним вкладом на користь спільного повнолітнього сина, не є правочином, вчиненим в інтересах сім'ї, оскільки останній не належить до члена сім'ї сторін.
У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Оскільки грошові кошти були внесені на депозитний рахунок відповідача та знаходилися на рахунку в період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, тому вони є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя і підлягають відповідному розподілу.
Даний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 20.06.2018 року у справі №756/14404/15-ц.
Оцінюючи посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв'язку із недотриманням принципу змагальності сторін, судова колегія вважає їх такими, що не заслуговують на увагу, судом апеляційної інстанції не було встановлено порушення судом першої інстанції вимог статті 12 ЦПК України.
Разом з тим, при розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі) встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, після розподілу якого між сторонами воно позбавляється правового статусу спільного сумісного майна подружжя і заявлення окремої вимоги про припинення права спільної сумісної власності подружжя на вже розподілене між ними майно не потребується. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2024 року у справі №523/14489/15-ц).
Таким чином, з огляду на наведене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду щодо припинення відповідного права, у зв'язку з чим судове рішення у цій частині підлягає скасуванню.
В іншій частині суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого доводи апеляційної скарги слід визнати необґрунтованими.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 травня 2024 року в частині припинення права спільної сумісної власності подружжя на автомобіль марки Nissan note, 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_1 та гараж по вул. Пілотській у м. Хмельницькому, блок №1, бокс № НОМЕР_5 , скасувати. В задоволенні позову в цій частині відмовити.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 14 серпня 2024 року.
Судді: Р.С. Гринчук
А.М. Костенко
Т.В. Спірідонова