13 серпня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 686/4444/24
Провадження № 22-ц/4820/1453/24
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,
секретар судового засідання Дубова М.В.,
з участю представників сторін,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 травня 2024 року, суддя Карплюк О.І., у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування,
встановив :
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ГУ Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії в порядку спадкування.
Позовна заява обґрунтована тим, що чоловік позивача, ОСОБА_2 за життя недоотримав суму доплат до пенсії в розмірі 228858,16 грн., які були йому нараховані рішеннями судів у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
У відповідь на письмове звернення приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Твердохліб Г.Г., подане в межах спадкової справи №4/2023 після смерті ОСОБА_2 , ГУ Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило, що заборгованість буде виплачена при відповідному фінансуванні та у разі зміни стягувача за судовим рішенням на його спадкоємця.
Оскільки ОСОБА_2 за життя було нараховано але не виплачено суми недоотриманої пенсії, тому ОСОБА_1 , яка є єдиним спадкоємцем після смерті чоловіка, просила суд стягнути з відповідача недоотриману пенсію в порядку спадкування в загальному розмірі 228858,16 грн.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16.05.2024 року позов задоволено.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 недоотриману пенсію в порядку спадкування після смерті чоловіка, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 228858 грн. 16 коп. та судовий збір в сумі 2288 грн. 58 коп.
При цьому, суд виходив із обґрунтованості позовних вимог, зауваживши, що оскільки суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень, тому з ГУ ПФУ в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 , в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_2 , підлягає стягненню недоотримана ним пенсія в сумі 228858,16 грн.
В апеляційній скарзі представник ГУ Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апелянт, зокрема, зазначив, що відповідно до матеріалів архівної пенсійної справи, ОСОБА_2 перебував на обліку в ГУ Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримував пенсію за вислугу років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
На виконання рішень Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.12.2019 року та від 21.12.2021 року, ГУ Пенсійного фонду України в Хмельницькій області проведено нарахування коштів, які, однак, не були виплачені ОСОБА_2 за життя через відсутність фінансування, яке забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України, у зв'язку з чим виплати по судових рішеннях здійснюються в порядку календарної черговості дати набрання законної сили цих судових рішень.
На думку апелянта, судом першої інстанції не враховано відсутності доказів на підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем померлого ОСОБА_2 .
Крім того, ОСОБА_1 також не дотримано процесуального порядку заміни сторони виконавчого провадження, передбаченого Законом України «Про виконавче провадження».
ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_3 , подала до суду відзив на апеляційну скаргу, вважаючи рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Зазначила, що в межах спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , відкрилася спадщина на недоотриману пенсію, на яку померлий мав право, але не отримав.
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом, вона є єдиним спадкоємцем після смерті чоловіка.
Оскільки виплати по пенсії були нараховані спадкодавцеві за життя, проте ним не отримані, тому такі суми пенсій передаються у спадщину спадкоємцям в повному обсязі, без будь-яких обмежень.
В судовому засіданні представник апелянта підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Представник позивачки в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення з огляду на наступне.
В силу вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 09.07.1982 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 09.07.1982 року.
ОСОБА_2 перебував на обліку в ГУ Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.12.2019 року, яке набрало законної сили 03.01.2020 року, у справі №560/3492/19 зобов'язано ГУ Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 відповідно до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у розмірі 80% суми грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2016 року.
На виконання судового рішення було проведено нарахування суми доплати до пенсії за період з 01.01.2016 року по 02.01.2020 року у розмірі 33748,98 грн.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.12.2021 року у справі №560/9141/21 зобов'язано ГУ Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 01.12.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Хмельницькій області» №248 від 07.05.2021 року про розмір грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання даного судового рішення, яке набрало законної сили 21.01.2022 року, було нараховано суму доплати до пенсії за період з 01.12.2019 року по 31.05.2022 року у розмірі 195109,18 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 30.09.2022 року.
Після його смерті приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Твердохліб Г.Г. заведено спадкову справу №4/2023, на запит якої ГУ ПФУ в Хмельницькій області повідомило, що виплата заборгованості недоотриманої пенсії ОСОБА_2 буде здійснена при відповідному фінансуванні та в разі зміни стягувача за судовим рішенням на його спадкоємця (правонаступника) згідно з ухвалою суду.
Як вбачається зі змісту повідомлення приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Твердохліб Г.Г. від 12.01.2024 року, спадкоємцем померлого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дружина, ОСОБА_1 , якій 02.08.2023 року та 11.09.2023 року, як спадкоємцю, видано свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно.
12.01.2024 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Хмельницькій області з вимогою виплатити їй недоотриману пенсію (заборгованість), що належала її чоловіку, ОСОБА_2 , на підставі судових рішень.
Зі змісту листа ГУ Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 07.02.2024 року вбачається, що згідно з рішеннями Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.12.2019 року у справі №560/3492/19 та від 21.12.2021 року у справі №560/9141/21 стягувачем, (фізичною особою, на користь якої ухвалено рішення), є ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , нараховано доплати на загальну суму 228858,16 грн. та роз'яснено, що з метою отримання коштів, нарахованих на виконання судових рішень суду, необхідно звернутися до суду із заявою про заміну стягувача належним правонаступником.
Таким чином, ОСОБА_2 за життя було нараховано суми недоотриманої пенсії, однак вони не були виплачені. Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України та ч. 1 ст. 15ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України), крім прав і обов'язків що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України (ст. 1219 ЦК України).
За змістом ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно із ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
За нормами ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (ст. 1227 ЦК України).
Верховний Суд у постанові від 14.02.2022 року у справі №243/13575/19 зазначив, що тлумачення ст. 1227 ЦК України доводить, що цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини; - право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (ст. 1227 ЦК) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до ст. 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (ст. 1224), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (ст. 1241 ЦК), задоволення вимог кредиторів (ст. 1281 ЦК). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом.
Положення ч.ч. 2, 3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23.09.2020 року (справа №428/6685/19), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.
Відповідно до ч. 1 ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, що належали пенсіонеру і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.
Згідно зі ст. 46 цього ж Закону нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Аналіз указаних норма дає підстави для висновку, що спадщина є сукупністю прав та обов'язків, які в разі смерті фізичної особи (спадкодавця) переходить від нього до інших осіб (спадкоємців). Об'єктом спадкування можуть бути лише права та обов'язки, які належали спадкодавцеві на момент його смерті. Право на спадщину переходить лише до спадкоємців, які прийняли спадщину в установленому порядку.
Суми пенсії, які не були одержані спадкодавцем за життя, входять до складу спадщини за сукупності наступних умов: спадкодавець за життя мав право на їх одержання та не реалізував це право; після смерті спадкодавця відсутні члени його сім'ї (або їх неможливо встановити).
Судом встановлено, що за життя ОСОБА_2 не було виплачено нараховану пенсію в сумі 228858,16 грн., інших членів сім'ї спадкоємця не встановлено і такі до Пенсійного фонду з указаного приводу не звертались, а Пенсійний фонд в січні 2024 року, вже після спливу шести місяців після відкриття спадщини відмовився виплатити позивачу зазначені успадковані кошти.
Оскільки ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину, тому вищевказані пенсійні виплати увійшли до складу спадщини.
За таких обставин суд першої інстанції правомірно виходив з того, що ГУ Пенсійного фонду України у Хмельницькій області зобов'язане виплатити ОСОБА_1 недоотримані ОСОБА_2 за життя суму пенсії, яка була йому нарахована, в розмірі 228858,16 грн.
Такий підхід також застосований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09.10.2019 року у справі №355/323/17, від 16.12.2020 у справі №428/12730/19 де суд, вирішуючи питання наявності у особи права на отримання нарахованої, але невиплаченої пенсії (доплат до пенсії) її померлого чоловіка вказав, що аналіз ст.ст. 1218, 1219, 1227 ЦК України свідчить, що законодавець не забороняє спадкування права на отримання нарахованої, але неодержаної пенсії (доплат до пенсії). Суд виходив з того, що визначальним є те, чи були такі виплати нараховані спадкодавцеві за життя, оскільки лише за умови, що такі суми були нараховані за життя, проте не отримані спадкодавцем, вони можуть увійти до складу спадщини. При цьому, позивач як спадкоємець за законом в установленому законом порядку прийняла спадщину після смерті чоловіка, а тому набула права на отримання нарахованої, але невиплаченої пенсії (доплат до пенсії). Суд також наголосив, що стягнення у судовому порядку нарахованої на підставі вказаних рішень, але невиплаченої спадкодавцю за життя суми пенсії, не призведе до подвійного стягнення з держави одних і тих самих сум.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для відмови в позові з посиланням на вимоги ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Норми ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не можуть бути прийняті до уваги, так як прямо суперечать ст. 1227 ЦК України та вказаним вище спеціальним нормам пенсійного законодавства з цього питання.
Доводи апеляційної скарги про те, що у зв'язку з тим, що позивач не звернулася до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні з виконання рішень Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.12.2019 року у справі №560/3492/19 та від 21.12.2021 у справі №560/9141/21, про що їй було роз'яснено на відповідне звернення, тому зобов'язання щодо виплати коштів на користь ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 не настало, є необґрунтованими.
В матеріалах справи відсутні дані про те, що за життя ОСОБА_2 було відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішень Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.12.2019 року у справі №560/3492/19 та від 21.12.2021 у справі №560/9141/21, в той же час як розрахунок суми нарахованої доплати згідно з судовими рішеннями відповідач здійснював самостійно, однак не виплатив її у зв'язку із відсутнім фінансуванням.
В постанові Верховного Суду від 15.12.2023 року у справі №805/2628/18-а наведено висновок, що процесуальне правонаступництво завжди пов'язане з участю особи як сторони у справі у судовому процесі, в тому числі, у процесі виконання рішення суду. Заміна сторони у виконавчому провадженні новою особою пов'язана з можливістю участі такої особи саме у вже відкритому/триваючому виконавчому провадженні. До того ж, Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 04.09.2019 року у справі №750/7865/18 за позовом фізичної особи до органу пенсійного фонду щодо виплати нарахованої, але невиплаченої його спадкодавцю (батьку позивача) пенсії дійшла висновку, що судові рішення, на підставі яких в органу пенсійного фонду виник обов'язок провести доплату до пенсії, позивача не стосуються. Тому звернення із заявами про заміну стягувача правонаступником у цих виконавчих провадженнях після їх закінчення не призведе до захисту порушеного права позивача.
Отже, за правовим висновком Верховного Суду вказане процесуальне питання про заміну сторони у виконавчому провадженні в такій категорії спорів у випадку відмови органу пенсійного фонду у позасудовому порядку (добровільно) здійснити виплату суми недоплаченої пенсії, не може бути вирішено з використанням інституту процесуального правонаступництва або заміни сторони виконавчого провадження.
Твердження апелянта, що недоотримана пенсія спадкодавцю за життя не була виплачена у зв'язку із відсутністю відповідного фінансування, жодним чином не впливає на законність судового рішення та на права позивача на стягнення недоплаченої пенсії на її користь як спадкоємця особи, яка за життя набула право на дану пенсію, однак так і не отримала. Таке право позивача передбачено цивільним законодавством і не може обмежуватися через відсутність відповідного фінансування.
З цих же підстав суд не приймає до уваги посилання апелянта на те, що оскільки порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду станом на даний час не встановлений, тому виплата заборгованості за судовими рішеннями здійснюється в порядку календарної черговості дати надходження судового рішення до боржника.
При цьому ЄСПЛ у справі «Кечко проти України» у рішенні від 08.11.2005 року, справі «Бакалов проти України» у рішенні від 30.11.2004 року та у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 року зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Відтак, особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому ст. 8 Конституції України принципу верховенства права.
Твердження апелянта щодо відсутності у справі доказів на підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_4 є єдиним спадкоємцем померлого ОСОБА_2 спростовується свідоцтвом про право на спадщину за законом, які наявні в матеріалах справи, як додатки до позовної заяви та у відповідності до вимог чинного законодавства направлялися відповідачу.
Згідно з матеріалами справи, єдиною особою, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 є ОСОБА_1 , як дружина, та, відповідно, спадкоємець першої черги за законом. Дана особа прийняла спадщину шляхом подання відповідної заяви нотаріусу. Син померлого ОСОБА_2 від спадщини після смерті батька відмовився.
Посилання апелянта на правові висновки Верховного Суду у постановах від 07.11.2019 року у справі №420/70/19 та від 24.01.2018 року у справі №405/3663/13-а також є необґрунтованими, оскільки ці судові рішення не стосуються правовідносин, які виникли в межах даної цивільної справи. У наведених апелянтом постановах Верховного Суду вирішувалося питання накладення штрафу на Пенсійний фонд через невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів.
Посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права через не належне проведення оцінки доказів також слід визнати безпідставним, оскільки судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 89 ЦПК України надано оцінку усім доказам, які надавалися учасниками справи, такі доводи апелянта зводяться до незгоди скаржника із висновками суду першої інстанції та ґрунтуються на переоцінці доказів, які були досліджені та оцінені судом з додержанням норм процесуального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків судів не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на об'єктивно встановлених фактичних обставинах справи, яким надано належну правову оцінку, правильно застосовані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, судом під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 14 серпня 2024 року.
Судді: Р.С. Гринчук
А.М. Костенко
Т.В. Спірідонова