Єдиний унікальний номер справи: 489/2796/22
Номер провадження: 11-кп/819/311/24
Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2 .
про закінчення підготовки та призначення апеляційного розгляду
14 серпня 2024 року суддя Херсонського апеляційного суду ОСОБА_2 , розглянувши у порядку ст. 401 КПК України питання підготовки до апеляційного розгляду кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 22022150000000162 за апеляційними скаргами прокурора Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07 березня 2024 року щодо ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 263 та ч. 1 ст. 436-2 КК України, -
Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07 березня 2024 року ОСОБА_4 у пред'явлених обвинуваченнях за ч. 1 ст. 263 та ч. 1 ст. 436-2 КК України визнано невинуватим та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв'язку з недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад вказаних кримінальних правопорушень та визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146 та ч.3 ст. 355 КК України і призначено йому покарання:
- за ч. 2 ст. 146 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- за ч. 3 ст. 355 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань остаточно до відбуття визначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 обраховано з часу набрання вироком законної сили.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_4 у строк покарання час попереднього ув'язнення з моменту його фактичного затримання 09.04.2022 по день набрання вироком законної сили з розрахунку день за день.
Застосований щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишено до набрання вироком законної сили.
05.08.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами прокурора Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07 березня 2024 року щодо ОСОБА_4 .
Копії ухвали про відкриття апеляційного провадження та копії апеляційних скарг надіслані учасникам судового провадження.
Обвинувачений ОСОБА_4 подав клопотання про зміну йому запобіжного заходу із тримання під вартою на домашній арешт чи інший запобіжний захід , в яких зазначає, що в ході судового розгляду було встановлено , він був викрадений( затриманий) ще 9 квітня 2022 року . Тому рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14.04.2022 року про обрання щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою є незаконним і його були зобов'язані звільнити 12 квітня 2022 року. Інкримінованих йому злочинів він не вчиняв, частково був оправданий судом, а ризиків , про які заявляв прокурор ОСОБА_6 , не існує.
Відповідно до п.3, 4 ч.1 ст.401 КПК України, суддя-доповідач протягом десяти днів після відкриття апеляційного провадження за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції: вирішує інші клопотання, в тому числі щодо обрання, зміни або скасування запобіжного заходу, вирішує інші питання, необхідні для апеляційного розгляду.
Процесуальні дії щодо розгляду відповідного клопотання на етапі підготовки до апеляційного розгляду здійснюються, як то передбачено ч. 1 ст. 401 КПК України, одноособово суддею-доповідачем суду апеляційної інстанції та без виклику учасників кримінального провадження.
Розглядаючи клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу суддя- доповідач враховує наступне.
Відповідно до положень ст. 374 КПК України вирок суду має містити рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема щодо запобіжного заходу.
Як видно, із матеріалів провадження ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31.01.2024 року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_4 до 30.03.2024 року з метою запобіганню ризикам, передбаченим п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України , які продовжують існувати.
Вбачається, що вироком від 07.03.2024 року, який оскаржується в апеляційному порядку захисником, обвинуваченим та прокурором запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_4 продовжено до набрання вироком законної сили .
Виходячи з наведеної правової конструкції статті 374 КПК України у вироку суду щодо ОСОБА_4 вказаний конкретний, обумовлений часовими рамками строк тримання його під вартою, а саме: до набрання вироком законної сили, що узгоджується з принципом правової визначеності, який є загальною ідеєю Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та верховенством права і з огляду на ст. 115 ч. 1 КПК України, якою передбачено обчислення строків, встановлених цим Кодексом не тільки годинами, днями і місяцями, але й вказівкою на подію (в даному випадку дату набрання вироком законної сили).
За приписами ст. 201 КПК обвинувачений має право звернутися до суду із клопотанням про зміну щодо нього запобіжного заходу.
Підставами для звернення до суду з клопотанням про зміну застосованого запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування ( продовження ) запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування( продовження) запобіжного заходу. Такими підставами, наприклад, може бути суттєва зміна обставин, що були взяті судом до уваги при застосуванні ( продовженні ) запобіжного заходу. Таким чином, зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються обставини, що враховувалися судом при його застосуванні чи продовженні строку його дії.
Європейський суд з прав людини в рішенні «Руслан Яковенко проти України» від 04 червня 2015 року , зазначив, що підсудний вважається таким, що перебуває під вартою «після засудження компетентним судом» у розумінні підпункту «а» пункту 1 статті 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», з моменту оголошення вироку судом першої інстанції, навіть якщо він ще не набрав законної сили і його можна оскаржити. Особа засуджена судом першої інстанції, яка перебуває під вартою до закінчення строку оскарження вироку, не може вважатися такою, що перебуває під вартою з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення за підпунктом «с» пункту 1 ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод». Суд наголосив, що навіть якщо національне законодавство передбачає, що вирок набирає законної сили лише після завершення розгляду справи судами усіх інстанцій, попереднє ув'язнення у розумінні положень Конвенції закінчується зі встановленням вини та призначенням покарання судом першої інстанції. У такому випадку судовий контроль за позбавленням свободи, що вимагається згідно ст. 5 Конвенції, вважається вже інкорпорованим у постановлений вирок та призначене покарання, а питання щодо законності такого тримання під вартою можуть бути переглянуті коли виникають нові обставини.
Із клопотань ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу видно, що вони обґрунтовані незаконністю ухвали про обрання щодо нього запобіжного заходу в виді тримання під вартою від 14.04.2022 року, недоведеністю його вини у вчиненні інкримінованих злочинів та недоведеністю заявлених прокурором ризиків.
Законність ухвали слідчого судді від 14.04.2022 року, на яку посилається обвинувачений , не є наразі предметом апеляційного перегляду, тому відповідна правова оцінка цьому судовому рішенню надана бути не може.
Апеляційний перегляд кримінального провадження наразі не закінчений . Вирок суду від 07.03.2024 року не набрав законної сили, оскільки оскаржений в апеляційному порядку, як стороною захисту так і прокурором , в апеляційній скарзі якого ставиться питання про погіршення становища обвинуваченого шляхом визнання його винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263 , ч. 1 ст. 436-2 КК України, та призначення йому на підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточного покарання у вигляді 8 років позбавлення волі.
Посилання обвинуваченого на недоведеність його вини у вчиненні інкримінованих злочинів як на підставу для зміни запобіжного заходу є неприйнятними, оскільки питання оцінки доказів та доведеності винуватості , які порушуються в апеляційних скаргах захисника, обвинуваченого та прокурора підлягають вирішенню за результатами апеляційного розгляду у порядку ст. 418, 368-380 КПК України.
Суд, продовжуючи строк дії запобіжного заходу, має перевірити чи не зменшилися на цій стадії кримінального провадження встановлені раніше ризики і чи зможе більш м'який запобіжний захід запобігти цим ризикам.
Ризик - це невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства та суду подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення» попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
Запобіжний захід як захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК України), втому числі з метою забезпечення апеляційного перегляду вироку як складової кримінального провадження, з урахуванням ризику переховування від суду під тиском тягаря можливого відбування покарання, призначеного за скоєння злочину.
На час надходження матеріалів провадження до апеляційного суду, клопотання обвинуваченого не містить обґрунтованих підстав для зміни йому запобіжного заходу.
Не є переконливими посилання обвинуваченого на те, що встановлені раніше ризики, які стали підставою для продовження строку дії запобіжного заходу, не існують .
Обвинуваченим у поданому клопотанні не наведено будь-яких нових обставин, які не були враховані судом першої інстанції та , які б доводили те, що встановлені раніше ризики, передбачені п. 1,3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України зменшилися чи знівельовані, та обставин, які б могли слугувати підставою для зміни щодо нього запобіжного заходу у цьому конкретному випадку на стадії апеляційного перегляду вироку.
За наведеного, клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на більш м'який на даній стадії кримінального провадження належить залишити без задоволення.
Клопотання обвинуваченого про його доставку до зали Херсонського апеляційного суду для участі в судовому засіданні підлягає задоволенню.
Порушене обвинуваченим у клопотанні питання про зняття арешту з майна підлягає вирішенню не у порядку ст. 401 КПК України, а під час апеляційного розгляду кримінального провадження по суті у порядку ст. 418, 368-380 КПК України.
У процесі підготовки кримінального провадження до апеляційного розгляду здійснено необхідні підготовчі дії.
Кримінальне провадження може бути призначено до апеляційного розгляду.
Керуючись ст. 401 КПК України, -
Відмовити в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу в межах розгляду кримінального провадження за апеляційними скаргами прокурора Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07 березня 2024 року щодо ОСОБА_4 .
Підготовку кримінального провадження до апеляційного розгляду закінчити.
Кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07 березня 2024 року щодо ОСОБА_4 призначити до розгляду на 22 жовтня 2024 року о 12:15 годині.
Доставити обвинуваченого ОСОБА_4 до зали судових засідань Херсонського апеляційного суду на 22 жовтня 2024 року о 12:15 год.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя ОСОБА_2