Справа №592/3088/24 Головуючий у суді 1-ї інстанції -
Номер провадження 23-з/816/114/24 Суддя-доповідач Рунов В . Ю .
Категорія КУпАП
Іменем України
15 серпня 2024 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В . Ю . , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми заяву судді ФІЛОНОВОЇ Ю. О. про самовідвід в справі про адміністративне правопорушення № 592/3088/24 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 05.06.2024, якою ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
установив:
У провадженні судді Сумського апеляційного суду Філонової Ю. О. знаходиться справа про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 05.06.2024, якою ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суддя Філонова Ю. О. у вказаній справі заявила самовідвід, обґрунтовуючи його тим, що НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000619 від 21.12.2021 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27 і ч. 3 ст. 369 КК. За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_6 , будучи адвокатом, представляючи інтереси обвинуваченого ОСОБА_7 в кримінальному провадженні № 12020200130000158 від 06.03.2020, використала наданий їй статус з метою підбурити ОСОБА_7 до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища, а саме, суддям Сумського апеляційного суду, в тому числі судді Філоновій Ю. О. , а також тим суддям, які здійснювали апеляційний перегляд вироку Білопільського районного суду Сумської області від 14.01.2021 відносно ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК, за вчинення цими суддями дій в інтересах ОСОБА_7 , а саме для прийняття рішення про визнання ОСОБА_7 невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень у кримінальному провадженні № 12020200130000158 від 06.03.2020.
Будучи відповідно вимог ст. 268, 277-2 і 294 КУпАП, своєчасно сповіщеними у встановленому законом порядку про дату і місце розгляду заяви про відвід судді (п. 91, 99, 100, 101 «Правил надання послуг поштового зв'язку», постанова ВП ВС № 800/547/17 від 25.04.2018), учасники справи в судове засідання не з'явилась і будь-якого клопотання про відкладення апеляційного розгляду справи від них не надійшло, а тому апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд заяви про відвід судді у їх відсутності.
Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що заява про самовідвід судді Філонової Ю. О. підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. При цьому чинні процесуальні норми КУпАП не містять положень щодо обставин, які виключають участь судді в провадженні у справі про адміністративне правопорушення, підстав для відводу/самовідводу і порядку їх вирішення.
Разом з тим, судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом, а суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 1-2 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»). Одними із завдань КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП). Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах здійснюється на основі суворого додержання законності (ч. 1-4 ст. 7 КУпАП).
Відповідно ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства, а згідно ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно закону, що також закріплено і в ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримуватися принципу правової визначеності (п. 53 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України» (Yeloyev v. Ukraine), заява № 17283/02); п. 19 рішення від 18.12.2008 у справі «Новік проти України» (Novik v. Ukraine), заява № 48068/06), а КСУ у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним, поширивши тим самим певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності. ЄСПЛ також за певних умов поширює стандарти Конвенції для кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення (рішення від 30.01.2015 у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12; рішення від 09.06.2011 у справі «Лучанінова проти України» (Luchaninova v. Ukraine), заява № 16347/02); рішення від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03).
З огляду на викладене, виходячи із системного аналізу законодавства України, усталеної судової практики ЄСПЛ, на вирішення заяви судді Філонової Ю. О. про самовідвід у справі про адміністративне правопорушення поширюються гарантії ст. 6 Конвенції, що у свою чергу надає можливість застосувати аналогію закону, тобто застосувати у межах своєї компетенції до КУпАП іншої норми закону, зокрема положень КПК, які регламентують подібні відносини, заповнивши тим самим прогалину у законодавстві України про адміністративні правопорушення, що є невід'ємним правом учасників провадження (правом на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції), оскільки мова не йде про норми, які встановлюють виключення або спеціальне правове регулювання. При цьому, у випадках, коли положення адміністративного законодавства не регулюють або неоднозначно регулюють питання судового провадження, то застосовуються основні засади (принципи) судочинства України, передбачені у ст. 129 Конституції України, розділі I ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» та інших нормативно-правових актах.
Нормами, про які йдеться мова у КПК є: ст. 75, 76, 80-82, які визначають обставини, які виключають участь судді у розгляді провадження, підстави для відводу та порядок його вирішення, зокрема у разі заявлення самовідводу суддею, якій здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому ч. 3 ст. 35 КПК.
Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості, а згідно п. 81 рішення ЄСПЛ від 06.09.2005 «Салов проти України» (Salov v. Ukraine), заява № 65518/01) «неупередженість» у сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді в конкретній справі тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію, тобто чи були в суді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу».
Підходи до встановлення наявності упередженості та безсторонності суддів також викладені у рішеннях ЄСПЛ (зокрема, справа «Мироненко та Мартиненко проти України» (Mironenko and Martenko v. Ukraine), заява № 4785/02, 10.12.2009, п. 66, 69, 70), згідно яких наявність безсторонності має визначатися для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції за допомогою об'єктивного та суб'єктивного критеріїв. У кожній окремій справі необхідно визначити, чи мають стосунки, які розглядаються, такі природу і ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Застосовуючи об'єктивний критерій, необхідно з'ясувати, чи існують певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в безсторонності судді. У справі «Білуха проти України» (рішення від 09.11.2006, заява № 33949/02) ЄСПЛ констатував, що «наявність безсторонності відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (п. 49). При вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною» (п. 52).
Згідно Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН № 2006/23 від 27.07.2006, неупередженість є необхідною умовою належного виконання суддею своїх обов'язків, а у п. 2.5 цих принципів визначено, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. При цьому суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи, якщо у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Коментарем до Кодексу суддівської етики, затвердженим рішенням РСУ від 04.02.2016 № 1, роз'яснено, що суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але повинен бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. Довіра з формуванням суспільної думки націлена на правомірні очікування з боку громадськості певної моделі поведінки від суддів, що втілюється у ефективному відправленні судочинства і виступає мірою реалізації завдань справедливого суду (ст. 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з'їздом суддів України 22.02.2013). При цьому, здійснюючи розгляд справ ЄСПЛ констатував, що «…сумнів є легітимним, навіть якщо він не призводить до суттєвих наслідків; сумніви можуть бути фактично необґрунтованими; достатньо того, що в розумної людини, на її погляд, вони викликають побоювання стосовно упередженості суду, що має підґрунтя на певних обставинах» (рішення ЄСПЛ від 26.09.2019 у справі «Іліє проти Румунії» (Ilie v. Romania), заява № 26220/10), тому суд може бути справедливим, але породжувати легітимні сумніви щодо своєї безсторонності.
Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості окремого судді під час розгляду конкретної справи, оскільки кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом (ст. 6 Конвенції). При цьому незалежність судів є прерогативою (привілеєм), що надається на користь забезпечення верховенства закону та в інтересах тих осіб, що покладають надію на правосуддя. Незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів, які повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення (Висновок № 1 (2001) КРЄС для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів).
Пунктом 1.5 Європейської хартії про закон «Про статус суддів» (Лісабон, 10.07.1998) встановлено, що суддя зобов'язаний підтримувати високий рівень компетентності, необхідний для вирішення справ у кожному конкретному випадку, оскільки від рішення судді залежать гарантії та права особи.
Враховуючи ту обставину, що НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000619 від 21.12.2021 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27 і ч. 3 ст. 369 КК за фактом підбурення нею особи до надання неправомірної вигоди суддям Сумського апеляційного суду, в тому числі судді Філоновій Ю. О. , то дійсно цей факт може викликати сумніви чи побоювання стосовно упередженості судді і породжувати легітимні сумніви щодо безсторонності судді за вказаних обставин.
Таким чином, виходячи з мотивів заявленого суддею Філоновою Ю. О. самовідводу, будь-який сценарій вирішення порушених в апеляційній скарзі питань, цією суддею, буде викликати у стороннього спостерігача сумніви в неупередженості суду, внаслідок чого буде порушено право заявників очікувати від держави справедливий суд. Обставини, які були вказані суддею Філоновою Ю. О. з огляду на положення п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК, є такими, що виключають її участь в апеляційному розгляді справи з метою дотримання права осіб, які оскаржують судове рішення, на справедливий суд.
Враховуючи наведені вище обставини, застосовуючи чинне національне законодавство України, усталену судову практику ЄСПЛ щодо тлумачення понять «незалежний», «безсторонній» та щодо визначення суб'єктивного і об'єктивного критеріїв неупередженості (безсторонності) судді, з метою виключення будь-яких побоювань стосовно безсторонності судді, що мають підґрунтя на вказаних захисником обставинах, можливих сумнівів у стороннього спостерігача (сторін судового провадження) в об'єктивності та неупередженості судді апеляційного суду, заявлений відвід підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
постановив:
Заяву судді ФІЛОНОВОЇ Ю. О. про самовідвід в справі про адміністративне правопорушення № 592/3088/24 задовольнити.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В . Ю . Рунов