Номер провадження: 11-кп/813/1979/24
Справа № 522/11508/22
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
15.08.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Приморського райсуду м. Одеси від 08.07.2024, якою під час судового розгляду к/п №12022162510000729 від 07.07.2022 стосовно:
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Дібріне, Городнянського р-ну, Чернігівської обл., громадянина України, із середньою освітою, одруженого, непрацюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого,
- обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, продовжено строк застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 06.09.2024 із визначенням застави
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин
Оскаржуваною ухвалою суду 1-ої інстанції від 08.07.2024 під час судового розгляду к/п №12022162510000729 було відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , про зміну запобіжного заходу та було задоволено клопотання прокурора ОСОБА_8 і продовжено відносно ОСОБА_6 обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України строк застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 06.09.2024 із утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» із визначенням застави у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 90 840 грн.
Обґрунтовуючи ухвалу, суд 1-ої інстанції врахував тяжкість інкримінованого злочину, відомості про особу обвинуваченого та констатував, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 та запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 не погодився із оскаржуваною ухвалою з наступних підстав:
- він тривалий час утримується під вартою, а саме 1 рік та 10 місяців, обґрунтування існуючих ризиків носить шаблонний характер;
- судом не враховано належним чином, що відповідно до практики ЄСПЛ сама по собі тяжкість кримінального правопорушення, в якому обвинувачується особа не є підставою для обрання виключного запобіжного заходу;
- прокурор у судовому засіданні всупереч вимог КПК України не надає доказів того, що ризики дійсно продовжують існувати, хоча у відповідності до практики ЄСПЛ зі спливом часу вони зменшуються;
Посилаючись на викладені обставини, обвинувачений ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу Приморського райсуду м. Одеси від 08.07.2024 та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно нього запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі та просив її задовольнити, водночас прокурор та захисник у судове засідання не з'явилися, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги відповідно до приписів ст. 422-1 КПК України.
При цьому, 29.07.2024 прокурор ОСОБА_8 направляв на адресу апеляційного суду клопотання, в якому просив розглянути апеляційну скаргу обвинуваченого за його відсутності.
Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченого, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частиною 1 ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Частиною 4 ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено права кожного, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
На підставі аналізу матеріалів провадження вбачається, що на розгляді в Приморському райсуді м. Одеси знаходиться к/п № 12022162510000729 від 07.07.2022 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу («Запобіжні заходи, затримання особи»).
Виходячи з положень п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України судове провадження - це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами, тобто рішення суду першої інстанції, ухвалене до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК України не входять до вказаного переліку, та не передбачають витребування матеріалів провадження.
При цьому, положення ч. 2 ст. 422-1 КПК України встановлюють, що суддя-доповідач у разі необхідності перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зміни іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою, невідкладно витребовує з суду 1-ої інстанції: 1) ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою; 2) клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, подане під час судового провадження в суді 1-ої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Також, зважаючи на те, що приписами ст. 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дають підстави суду апеляційної інстанції робити висновки щодо наявності, або відсутності підстав щодо продовження обвинуваченому (-им) запобіжного заходу.
Такі обставини досліджуються безпосередньо судом 1-ої інстанції під час судового провадження та з огляду на перевірені в порядку ст.ст. 89, 94 КПК України докази, які на момент застосування (в тому числі, продовження дії запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст. 331 КПК України.
Тобто, апеляційний суд, по суті, позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред'явленого особі обвинувачення, оскільки, окрім як дослідивши клопотання про продовження строку тримання під вартою (у разі його наявності), ухвалу суду щодо продовження запобіжного заходу, а також, в деяких випадках, копію обвинувального акту та журналу судових засідань, не має законних на те підстав для дослідження будь-яких доказів, що можуть бути підставою для продовження або застосування запобіжного заходу у судовому засіданні.
Водночас, зважаючи на можливу міру покарання, яка може загрожувати обвинуваченому ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим, зокрема, у вигляді позбавлення на строк від 5 до 8 років, колегія суддів вважає, що рішення суду 1-ої інстанції є законним, обґрунтованим та прийнятим з урахуванням положень ст.ст. 177, 178, 183 КПК України, оскільки виходячи з цього є підстави вважати, що до теперішнього часу продовжує існувати ризик переховування обвинуваченого від суду.
У цьому контексті апеляційний суд також враховує, що ОСОБА_6 не був працевлаштований, не має міцних соціальних зв'язків.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Разом з тим, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Апеляційний суд також вважає реальним ризик вчинення іншого кримінального правопорушення з огляду на ті обставини, що ОСОБА_6 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, до затримання не був працевлаштований та не мав законних джерел для існування.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що КПК не вимагає беззаперечних доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст. 177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Надаючи оцінку аргументам обвинуваченого з приводу того, що прокурор у судовому засіданні всупереч вимог КПК України не надає доказів того, що ризики дійсно продовжують існувати, апеляційний суд зауважує, що відповідно до позиції ЄСПЛ у справах «Штепа проти України», «Войкін проти України», « ОСОБА_9 проти України» повторне зазначення в ухвалі тих самих ризиків із обґрунтуванням продовження їх існування не становити порушення права на свобод та особисту недоторканість.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, як судом першої інстанції, так і колегією суддів апеляційного суду, встановлено не було.
З огляду на вищевказане, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 60 рішення ЄСПЛ «Боротюк проти України», апеляційний суд вважає необхідним та виправданим продовження на даній стадії судового розгляду обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання існуючим ризикам та забезпечення їх належної процесуальної поведінки, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону та правовими позиціями ЄСПЛ.
В той же час, апеляційний суд зауважує, що запобіжний захід у виді тримання під вартою не є для обвинуваченого безальтернативним, оскілки судом у якості альтернативи була визначена застава у розмірі, наближеному до мінімального.
Відтак, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду 1-ої інстанції про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 підлягає залишенню без змін як законна, обґрунтована та вмотивована.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Водночас, апеляційний суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_6 досить тривалий час утримуються під вартою, у зв'язку з чим, на виконання приписів ст. 28 КПК України та практики ЄСПЛ вважає за необхідне звернути увагу суду 1-ої інстанції на необхідність вжиття заходів щодо дотримання розумних строків розгляду кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 24, 28, 177, 178, 183, 194, 199, 331, 370, 392, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 08.07.2024, якою відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 06.09.2024 із визначенням застави- залишити без змін.
Звернути увагу суду 1-ої інстанції на необхідність дотримання розумних строків розгляду к/п №12022162510000729 від 07.07.2022 за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4