Номер провадження: 11-сс/813/1267/24
Справа № 947/23757/24 1-кс/947/10388/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
14.08.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 та підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського райсуду м. Одеси від 05.08.2024, якою в межах к/п №62023150020000508 від 07.07.2023 стосовно:
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Одесі, громадянина України, із вищою освітою, не одруженого, працюючого ріелтором в агентстві нерухомості «Атланта», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого: АДРЕСА_2 , раніше не судимого;
- підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеною ухвалою слідчого судді в межах к/п №62023150020000508 від 07.07.2023 було відмовлено в задоволенні клопотання слідчого другого СВ (з дислокацією в м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого в м. Миколаєві ОСОБА_10 про застосування стосовно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано стосовно останнього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 , строком до 01.10.2024, в межах строку досудового розслідування, за виключенням необхідності залишити житло під час оголошення повітряної тривоги, із покладенням на нього строком до 01.10.2024 певних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Мотивуючи своє рішення про застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя послався на те, що органом досудового розслідування було доведено обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України та наявність в зазначеному кримінальному провадженні ризиків переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, а також здійснення незаконного впливу на свідків у провадженні, обґрунтовані тяжкістю покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим, правом вільного перетину державного кордону, подальшою необхідністю безпосереднього допиту свідків під час судового розгляду кримінального провадження.
Проте, слідчий суддя дійшов висновку про те, що органом досудового розслідування не було доведено неможливості застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_7 більш м'якого, ніж тримання під вартою, запобіжного заходу для запобігання вищевстановленим ризикам, з огляду на менший ступінь суспільної небезпеки в діянні підозрюваного серед інших фігурантів кримінального провадження, обумовлений тим фактом, що з лютого 2024 року ОСОБА_7 не є військовослужбовцем, оскільки був демобілізований.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 не погодився із оскаржуваною ухвалою, вважаючи її необґрунтованою та невмотивованою з огляду на наступні обставини:
- поза увагою слідчого судді залишилось те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, відповідальність за який передбачена у виді позбавлення волі строком від 5 до 10 років;
- слідчим суддею не було прийнято до уваги вагомість існуючих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, кримінальну поведінку підозрюваного, який вплинув на військову посадову особу шляхом її підкупу з метою надання йому можливості не виконувати свій військовий обов'язок та проводити час, пов'язаний із виконанням військових обов'язків, на власний розсуд, а також суспільний інтерес, який полягає в недопущенні в умовах війни фактів невиконання військовослужбовцями обов'язків військової служби, що критично знижує обороноздатність країни;
- з урахуванням загальної вартості майна, яке на праві приватної власності належить підозрюваному ОСОБА_7 , зокрема, житловий будинок, паркомісце, квартира та два транспортні засоби, майновий стан останнього є таким, що обґрунтовує зазначений в клопотанні розмір застави.
Посилаючись на викладені обставини, прокурор ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити в повному обсязі клопотання слідчого та застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 строком на 60 днів, із визначенням застави в якості альтернативного запобіжного заходу в розмірі 6606 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 20 002 968 грн. та покладенням на підозрюваного у разі внесення застави певних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 не погодився із оскаржуваною ухвалою з огляду на наступні обставини:
- поза увагою слідчого судді залишилось те, що повідомлення ОСОБА_7 про підозру не є обґрунтованим, натомість, в матеріалах провадження відсутні будь-які докази вчинення останнім інкримінованого йому злочину, ОСОБА_7 ніс службу із чітким виконанням Статуту Внутрішньої служби ЗСУ та не мав жодних порушень несення військової служби;
- в кримінальному провадженні відсутні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на які посилається орган досудового розслідування, натомість, підозрюваний ОСОБА_7 за першим викликом з'являється до слідчого та суду, що свідчить про його належну процесуальну поведінку та відсутність будь-якого бажання переховуватись від правоохоронних органів та суду; ОСОБА_7 має міцні соціальні зв'язки в місці постійного проживання, зокрема, має місце реєстрації, офіційно працевлаштований, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, має на утриманні вагітну дружину та бабусю-інваліда 1-ої групи 1949 р.н., поганий стан здоров'я, що унеможливлює отримання підозрюваним належної медичної допомоги в умовах слідчого ізолятора; ОСОБА_7 раніше не судимий та до кримінальної відповідальності не притягувався.
Посилаючись на викладені обставини, захисник ОСОБА_11 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в застосуванні будь-якого запобіжного заходу стосовно підозрюваного ОСОБА_7 .
Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які підтримали вимоги своєї апеляційної скарги з та просили її задовольнити, заперечуючи при цьому проти задоволення апеляційної скарги прокурора, думку прокурора ОСОБА_6 , який підтримав вимоги поданої ним скарги та заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, проаналізувавши доводи апеляційних скарг та перевіривши матеріали провадження, колегія суддів доходить наступних висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
З мотивувальної частини ухвали вбачається, що слідчий суддя при постановленні ухвали зазначених вище вимог кримінального процесуального закону дотримався з огляду на таке.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерело права.
Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей ст. 5 п. 1 п.п. с) Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
На підставі аналізу матеріалів провадження вбачається, що 02.08.2024 ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України (а.с. 100-105), санкція якої передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від 5-ти до 10-ти років.
Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.04.2011, заява №42310/04, суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України, зокрема, у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією та проходячи військову службу на посаді на слюсаря господарчого відділення в/ч НОМЕР_1 , розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , у військовому званні «солдат», в порушення вимог ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, у період з 08.03.2022 по 15.02.2024, діючи в порушення вищевказаних вимог нормативних актів України, грубо порушуючи порядок проходження військової служби, в умовах воєнного стану, діючи умисно, шляхом обману, який полягав у свідомому замовчуванні перед командиром військової частини про час та причини своєї відсутності на військовій службі, невиконанні своїх службових обов'язків, у власних цілях, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені законодавством яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, використовуючи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
Всупереч твердженням сторони захисту, колегія суддів зауважує на тому, що обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченому ч. 4 ст. 409 КК України на даному етапі досудового розслідування підтверджується долученими до клопотання матеріалами провадження, зокрема: протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 12.07.2024 (а.с. 28-32); протоколом огляду фотографій зняття готівки від 31.05.2024 (а.с. 48-64); протоколом за результатами проведення НСРД - зняття інформації з електронної комунікаційної мережі від 08.01.2024 (а.с. 65-68) та іншими матеріалами в їх сукупності.
Твердження захисника стосовно того, що в матеріалах провадження відсутні будь-які докази вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому злочину наразі є передчасними, натомість, досудове розслідування кримінального провадження продовжується, здійснюється збір відповідних доказів, спрямованих на встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення.
Натомість, на переконання апеляційного суду, в даному випадку сукупності зібраних органом досудового розслідування у зазначеному провадженні доказів достатньо для формування стійкого переконання у причетності ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України, тому підозра у вчиненні останнім зазначеного злочину є обґрунтованою.
Що стосується посилань сторони захисту на те, що в зазначеному провадженні відсутні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, апеляційний суд вважає такі твердження помилковими з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Водночас, колегія суддів, не погоджуючись із твердженнями сторони захисту, зауважує на тому, що в даному кримінальному провадженні органом досудового розслідування було доведено існування ризиків можливого переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та суду, а також здійснення незаконного впливу на свідків у провадженні, обумовлені тим, що: останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого військового злочину, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України, пов'язаного із посяганням на встановлений порядок несення військової служби, відповідальність за який передбачена у виді позбавлення волі на строк від 5-ти до 10-ти років; підозрюваний, в силу свого процесуального статусу, має можливість ознайомлення із матеріалами кримінального провадження та, як наслідок, анкетними даними свідків у провадженні, внаслідок чого може вдатись до здійснення впливу на зазначених осіб з метою спонукання їх до зміни показань на його користь.
Що стосується заявлених у клопотанні слідчого та зазначених в апеляційній скарзі прокурора ризиків можливого знищення, схову або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на інших підозрюваних у провадженні та продовження кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що такі твердження є лише припущеннями органу досудового розслідування, не підтверджені відповідними належними доказами, натомість, ОСОБА_7 на теперішній час вже не є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 , внаслідок чого об'єктивно не може здійснювати впливу на спів-службовців та продовжити вчинення військового кримінального правопорушення; за місцем проживання останнього вже було проведено обшук та вилучено всі речі й документи, які, за переконання органу досудового розслідування, мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Разом із тим, колегія суддів зауважує на тому, що одна лише тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання винуватою у вчиненні інкримінованого злочину не можуть бути єдиною підставою для застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_7 найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Окрім того, погоджуючись зі стороною захисту, апеляційний суд наголошує на тому, що підозрюваний ОСОБА_7 раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки в місці постійного проживання, зокрема, офіційно працевлаштований (а.с. 128), за місцем проживання та роботи характеризується позитивно (а.с. 129, 131), має на утриманні вагітну дружину та бабусю-інваліда 1-ої групи 1949 р.н. (а.с. 110-111, 112).
Також, апеляційний суд зауважує на тому, що прокурором не надано жодних доказів, які б свідчили про порушення ОСОБА_7 умов обраного йому запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з моменту його застосування 05.08.2024, зокрема, останній з'явився до суду для участі в апеляційному розгляді апеляційної скарги прокурора, в якій ставиться питання про погіршення його становища, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що застосований стосовно нього слідчим суддею запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту в достатній мірі здатний забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Водночас, зауважуючи на наявності в даному випадку ознак справжнього суспільного інтересу в обґрунтування необхідності застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_7 найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прокурор в поданій апеляційній скарзі не розкриває, в чому саме полягає такий суспільний інтерес.
Так, у рішенні у справі «Харченко проти України» ЄСПЛ зауважує на тому, що продовження тримання під вартою виправдовується наявністю конкретного суспільного інтересу у встановленні винного в скоєнні особливо тяжкого злочину, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Разом із тим, інтерес у кримінальному переслідуванні існує в кожному кримінальному провадженні, проте він не може як такий виправдати тримання під вартою, оскільки в такому випадку в кожній справі підозрюваного мали б тримати під вартою. Тому ЄСПЛ й каже про конкретний (особливий) інтерес.
В даному конкретному випадку ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, пов'язаного із посяганням на встановлений законом порядок несення військової служби, що, дійсно, становить собою суспільний інтерес, оскільки таке посягання, вчинене в умовах воєнного стану, беззаперечно завдає шкоди державі Україні та її обороноздатності, а також сприяє створенню хибного та негативного ставлення суспільства до обов'язку несення військової служби.
Разом із тим, колегія суддів зауважує на тому, що ОСОБА_7 на теперішній час вже не є військовослужбовцем, оскільки був демобілізований, внаслідок чого суспільний інтерес в даному випадку не може бути достатньою та єдиною підставою для застосування стосовно підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Що стосується тверджень сторони захисту з приводу поганого стану здоров'я підозрюваного ОСОБА_7 , апеляційний суд зауважує на тому, що підозрюваний не позбавлений можливості звернення до слідчого або прокурора із відповідним клопотанням про надання йому дозволу на отримання медичної допомоги у відповідному закладі охорони здоров'я.
З урахуванням викладених обставин, зазначена захисником обставина стосовно потреби підозрюваного ОСОБА_7 в отриманні кваліфікованої медичної допомоги не може слугувати достатньою підставою для відмови в застосуванні стосовно нього будь-якого запобіжного заходу, на чому наполягає захисник в поданій апеляційній скарзі.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність органом досудового розслідування необхідності застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та недостатності застосування стосовно ОСОБА_7 більш м'якого, ніж тримання під вартою, запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту для запобігання вищенаведеним ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Отже, колегія суддів вважає, що слідчий суддя постановив законне, обґрунтоване й вмотивоване рішення щодо можливості застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, у зв'язку із чим підстав для задоволення апеляційних скарг сторін кримінального провадження немає.
Керуючись ст.ст. 24, 177-178, 181, 194, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційні скарги прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 05.08.2024, якою стосовно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 01.10.2024, в межах строку досудового розслідування - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4