Справа № 161/12452/23
Провадження № 2/161/601/24
12 серпня 2024 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Філюк Т.М.
за участю секретаря судового засідання Октисюк С.В.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозпродільної системи «Волиньгаз» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги розподілу природного газу,-
Представник позивача Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" - адвокат Каліщук Володимир Павлович звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги розподілу природного газу.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 є споживачем послуг з розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , з відкритим особовим рахунком № НОМЕР_1 , які надаються АТ «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз». Відповідно до виписки з фінансового стану по особовому рахунку відповідача АТ «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» надає послуги з розподілу природного газу до оселі споживача, яка їх отримує, однак не оплачує. Фактом приєднання відповідача до умов договору розподілу природнього газу (акцептування договору) є підписання заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу від 05.10.2018 року, сплата за послуги Оператора ГРМ до лютого 2022 року на загальну суму 7 103,06 грн. та документальне підтвердження споживання природного газу, а саме: щомісячні показання лічильника газу, які відображені у виписці з фінансового стану та довідці про споживання природного газу відповідача по її особовому рахунку. З урахуванням вимог глави 6 розділу VІ Кодексу ГРМ та пунктів 6.1, 6.2 Типового договору розподілу для відповідача була розрахована щомісячна плата за розподіл газу по періодам: 1) з січня 2022 року по грудень 2022 року: 3077,68 м?/12 місяців = 256,47 м?х 1,884 за 1 м? = 483,20 гривень в місяць; 2) з січня 2023 року по грудень 2023 року: 3112,00 м?/ 12 місяців = 259,33 м? х 1,884 гривень за 1 м? = 488,58 гривень в місяць.
Відповідач, будучи споживачем послуги з розподілу природного газу в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Кодексу газорозподільних систем, свої обов'язки по оплаті за розподілений природний газ за період з березня 2022 року по липень 2023 року не виконує, у зв'язку з чим має заборгованість, що станом на 20.07.2023 року становить 8 252,04 гривень. Вказана заборгованість утворилась за період з березня 2022 року по липень 2023 року включно.
На підставі викладеного, представник позивача просить стягнути з ОСОБА_3 на користь АТ «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу за період з березня 2022 року по липень 2023 року в розмірі 8 252,04 гривень, а також судові витрати у справі по сплаті судового збору в розмірі 2 684 гривень.
Ухвалою судді від 13 червня 2023 року ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.
Ухвалою від 31 січня 2024 року провадження у даній справі було зупинено до набрання законної сили рішенням у цивільній справі № 161/22882/23 за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» про захист прав споживачів та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою від 15 липня 2024 року поновлено провадження у справі та призначено судове засідання.
29 січня 2024 року від відповідача ОСОБА_3 до суду надійшов відзив на позовну заяву. Зазначає, що позивачем не надано жодних доказів, що між ним та відповідачем існують договірні правовідносини щодо надання послуг з розподілу (переміщення) природного газу. Відповідач дійсно споживає природний газ, але останні 10 років газову мережу ніхто не обслуговував, підтвердження виконання робіт не надано, а тому вона не має перед позивачем заборгованості. Крім того, представник позивача подав розрахунок заборгованості з посиланням на тарифи, які затверджені постановою НКРЕКП, яка не зареєстрована в Міністерстві юстиції України. Також, вказує, що представник позивача не надав суду доказів на підтвердження того, що АТ «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» володіє на законних підставах газотранспортною системою у Волинській області. На підставі наведеного просить в задоволенні позову відмовити.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, які зазначені у позовній заяві та просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечував з підстав, які наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву. Вказував, що не заперечує, що у квартиру споживача ОСОБА_3 постачається природний газ, однак заперечує ту обставину, що позивач АТ «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» має право обслуговування газорозподільних мереж для надання послуг, та бути стороною договору з розподілу газу. Також вказував, що відповідач жодних договорів з АТ «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» не укладала, а заява-приєднання до умов договору розподілу природного газу від 05.10.2018 року укладена між ОСОБА_3 та ПАТ «Волиньгаз».
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з таких підстав.
Згідно зі статями 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що 05 жовтня 2018 року ОСОБА_3 підписала заяву - приєднання до умов договору розподілу природного газу (для побутового споживача), в якій зазначено, що вона, ознайомившись з умовами Типового договору розподілу природного газу, приєднується до умов договору з такими нижчезазначеними персоніфікованими даними, адреса об'єкта надання послуг - АДРЕСА_1 . Крім того відповідач ОСОБА_3 своїм особистим підписом у заяві-приєднанні підтвердила згоду на автоматизовану обробку її персональних даних згідно з чинним законодавством та можливу їх передачу третім особам, які мають право на отримання цих даних відповідно до чинного законодавства, у тому числі щодо кількісних та/або вартісних обсягів наданих за договором послуг (а. с. 8).
Відповідач ОСОБА_3 є споживачем послуг з розподілу природного газу з відкритим особовим рахунком № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджено фактом споживання природного газу та довідкою про фінансовий стан по особовому рахунку (а.с.10, 11).
Позивач являється оператором газорозподільної системи, який здійснює розподіл природного газу.
Із наданої позивачем інформації у вигляді письмової довідки вбачається, що по особовому рахунку побутового споживача ОСОБА_3 № 0200225700 споживання за газовий рік 2020-2021 становить 3077,68 м? (а.с.11).
Взаємовідносини між газопостачальником, газорозподільним підприємством, газотранспортним підприємством та споживачами природного газу регулюються Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, Типовим договором розподілу природного газу, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498 (далі типовий договір № 2498), Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року за № 2496 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1382/27827 (далі Правила) та іншими нормативно-правовими актами України.
За змістом статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» суб'єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.
Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ) договір розподілу природного газу - це правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі, побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу; доступ до газорозподільної системи - право користування потужністю складової (об'єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених у договорі (технічній угоді) про надання відповідних послуг з оператором газорозподільної системи; оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління; споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об'єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема, в якості сировини, а не для перепродажу.
Взаємовідносини, пов'язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі, побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VI цього Кодексу (пункт 5 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ).
Згідно з пунктом 2 глави 1 розділу VI Кодексу ГРМ суб'єкти ринку природного газу (у тому числі, споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.
Доступ споживачів, у тому числі, побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об'єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року №2498 (далі - типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.
Пунктом 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ передбачено, що договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі, побутовими споживачами, об'єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.
Споживачі, у тому числі, побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об'єкт.
Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.
За змістом пунктів 3, 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу.
Оператор ГРМ зобов'язаний на головній сторінці свого веб-сайту, а також в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору розподілу природного газу та роз'яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору розподілу природного газу.
Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
Нормами статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуги з постачання та розподілу природного газу віднесено до комунальних, а згідно з пунктом 5 частини 2 статті 7 цього ж Закону індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до статті 40 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу Оператор ГРМ зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити Оператору ГРМ вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Договір розподілу природного газу є публічним.
Типовий договір розподілу газу, що затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498 є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу як товарної продукції постачальником.
Відповідно до пункту 1.3. Типового договору розподілу природного газу фактом приєднання споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема, надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 до цього договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Саме Оператор ГРМ, в даному випадку позивач АТ «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз», вчиняє дії щодо розподілу (переміщення) природного газу, що є підтвердження того, що АТ «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» є належним позивачем у даній справі.
Наведене спростовує посилання відповідача у відзиві на неукладення із позивачем договору розподілу природного газу, оскільки обов'язок щодо такого укладення лежить саме на споживачеві, а факт приєднання відповідача до умов Типового розподілу природного газу є документально підтверджене споживання відповідачем природного газу.
Отже, враховуючи фактичне споживання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_3 здійснила приєднання до умов типового публічного договору постачання природного газу з АТ «Волиньгаз» та умов типового публічного договору розподілу природного газу з АТ «Оператор газорозподільних систем «Волиньгаз», тобто є побутовим споживачем природного газу, який постачається за вищевказаною адресою та їй відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Відповідачка не повідомляла суд та не подавала доказів про те, що у спірний період природний газ не постачався до її будинку або постачався іншим постачальником, з яким відповідач уклала відповідний договір і послуги якого оплачувала, відсутні відомості про звернення відповідача до позивача із заявами про відключення від споживання природного газу, тому відповідач зобов'язана оплатити надані послуги.
Згідно з положеннями пунктів 6.1, 6.2 розділу VI Договору розподілу природного газу, оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення.
Оплата вартості послуги з розподілу природного газу здійснюється споживачем, що є побутовим до 20 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка Оператора ГРМ. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок Оператора ГРМ (абз. 2 та 3 п. 6.6. розділу VI Договору).
Згідно з вимогами п. 1 глави 6 розділу VI Кодексу розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
Пунктом 6.3 розділу VI Договору встановлено, що величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності (абз. 2 п. 1 глави 6 розділу VI Кодексу).
Відповідно до п. 2 глави 6 розділу VI Кодексу річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу.
Матеріалами справи встановлено, що за газовий рік 2020-2021 побутовим споживачем ОСОБА_3 було спожито 3077,68 м?,а за газовий рік 2021 - 2022 спожито 3 112 м?, що підтверджується довідкою по особовому рахунку № НОМЕР_1 (а.с.11).
При цьому місячна вартість у 2022 та 2023 роках була розрахована як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності (абз. 2 п. 1 глави 6 розділу VI Кодексу).
Постановою НКРЕКП № 2766 від 30.12.2020 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ «Волиньгаз» було установлено тариф на послуги з розподілу природного газу з 01.01.2021 у розмірі 1,57 грн за 1 куб.м на місяць (без урахування ПДВ). З урахуванням ПДВ (20 %) вартість послуг з розподілу природного газу складає 1,884 грн за 1 куб.м.
Таким чином, з урахуванням вимог глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ та п. п. 6.1 та 6.2 Типового договору розподілу для відповідачки була розрахована щомісячна плата за розподіл газу по періодах:
1) з січня 2022 року по грудень 2022 року: 3077,68 м?/12 місяців = 256,47 м?х 1,884 за 1 м? = 483,20 гривень в місяць;
2) з січня 2023 року по грудень 2023 року: 3112,00 м?/ 12 місяців = 259,33 м? х 1,884 гривень за 1 м? = 488,58 гривень в місяць.
За період з березня 2022 року по липень 2023 року споживачу ОСОБА_3 нараховано заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу у розмірі 8 252,05 гривень (а.с.10).
Розрахунок вартості розподілу природного газу за адресою споживача по особовому рахунку № НОМЕР_1 проведено позивачем у відповідності до положень діючого законодавства та відповідачем не спростовано.
Посилання відповідача на неконституційність прийнятих НКРЕКП нормативно-правових актів, які не зареєстровано Міністерством юстиції, за якими проведено розрахунок заборгованості відхиляються судом.
Відповідно до ЗУ «Про національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг» - НКРЕКП є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
В силу п.3 ч.1 ст.17 ЗУ «Про НКРЕКП» для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор розробляє та затверджує нормативно-правові акти та ініціює внесення змін до нього.
Регулятор здійснює державне регулювання, у тому числі, шляхом нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом (п.1 ч.2 ст.3 ЗУ «Про НКРЕКП»).
Рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями (ч. 5 ст. 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»).
У силу ч.7 ст.14 ЗУ «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», рішення Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів, та рішення з питань встановлення тарифів на товари (послуги) суб'єктів природних монополій, цін (тарифів) для населення (якщо відповідні повноваження щодо встановлення цін (тарифів) надані спеціальними законами) набирають чинності з дня, наступного за днем їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Регулятора, якщо більш пізній строк набрання чинності не встановлено самим рішенням, але не раніше дня оприлюднення рішення. Регулятор оприлюднює свої рішення не пізніше п'яти робочих днів з дня їх прийняття.
Інші рішення Регулятора набирають чинності з дня їх прийняття, якщо рішенням не встановлено більш пізній строк набрання чинності, та доводяться до відома осіб, на яких поширюється їх дія, у порядку, встановленому Регулятором.
Порядок підготовки рішень Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів визначено положеннями ст.15 ЗУ «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», якими визначено, що підготовка проектів рішень Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів відповідно до ЗУ «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», здійснюється у порядку, визначеному цим Законом.
Кожен проект рішення Регулятора, що має ознаки регуляторного акта, разом з матеріалами, що обґрунтовують необхідність прийняття такого рішення, та аналізом його впливу оприлюднюються на офіційному веб-сайті Регулятора з метою одержання зауважень і пропозицій від інших органів державної влади, фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань та інших заінтересованих осіб.
Зауваження і пропозиції до проектів рішень, одержані протягом встановленого строку, оприлюднюються шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Регулятора та підлягають обов'язковому розгляду Регулятором за участі фізичних, юридичних осіб, їх об'єднань, органів місцевого самоврядування та інших заінтересованих осіб, які надали такі зауваження та пропозиції, у порядку, затвердженому Регулятором.
У разі внесення до проекту рішення суттєвих змін Регулятор може повторно провести процедуру оприлюднення проекту рішення, збору і розгляду зауважень та пропозицій до нього.
Зауваження і пропозиції до проектів рішень Регулятора та інформація про результати їх розгляду Регулятором з обґрунтуванням прийняття або відхилення оприлюднюються на офіційному веб-сайті Регулятора не пізніш як за три робочих дні до прийняття Регулятором рішення. Зазначені матеріали повинні залишатися у публічному доступі протягом одного року з дня прийняття відповідного рішення Регулятора.
Так, ч.6 ст.14 Закону про НКРЕКП передбачено, що рішення Регулятора не підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України. Відсутність державної реєстрації рішень Регулятора не є підставою для відмови суду у прийнятті заяви про їх оскарження.
Тобто, законодавцем прямо передбачено відсутність необхідності державної реєстрації Міністерством юстиції України рішень НКРЕКП, що повністю нівелює відповідні доводи відповідача.
Щодо покликання відповідача у відзиві на позовну заяву про відсутність доказів законності перебування в користуванні чи володінні АТ «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» газорозподільної системи суд наголошує на наступному.
Положеннями статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газотранспортної системи - це суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).
За приписами ч.2 ст.37 ЗУ «Про ринок природного газу» оператор газорозподільної системи провадить діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії, що видається Регулятором.
Згідно з п.5 ч.1 ст.17 ЗУ «Про НКРЕКП» контролює виконання операторами систем передачі та розподілу, операторами газотранспортної та газорозподільних систем, іншими суб'єктами ринків електричної енергії і природного газу, а у відповідних випадках - власниками систем їхніх зобов'язань відповідно до закону.
При цьому, у відповідності до ч.9 ст.14 ЗУ «Про НКРЕКП», рішення Регулятора є обов'язковими до виконання суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.
Суд установив, що керуючись Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про ринок природного газу» та «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), своєю постановою від 19 червня 2017 року № 813 видала Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз» (код ЄДРПОУ 03339459) ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території Волинської області.
Постановою НКРЕКП від 31 травня 2019 року № 914 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 19 червня 2017 року № 813» встановлено такі зміни: 1) у назві абревіатури «ПАТ» замінено абревіатурою «АТ»; 2) у тексті постанови слова «Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації» у всіх відмінках замінено словами «Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи» у відповідних відмінках.
Таким, чином у розумінні п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» АТ «Волиньгаз» є оператором газорозподільної системи в межах території Волинської області, де знаходиться відповідна газорозподільна система.
Відповідно до приписів статей 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з нормами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Справи за позовами операторів газорозподільної системи про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу, у яких надавалася правова оцінка поняттям надання послуг з постачання природного газу, приєднання до договору про надання послуг, застосування норм Кодексу ГРМ, неодноразово були предметом розгляду Верховним Судом, тому при розгляді цієї справи суд враховує висновки Верховного Суду в постановах від 14.09.2022 у справі № 717/341/21, від 18.02.2021 року у справі № 922/1703/20, від 10.110.2023 у справі № 339/221/20.
Інші доводи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву зводяться до суб'єктивного тлумачення відповідачем нормативно-правових актів та її особистої оцінки повноваженням позивача на здійснення діяльності з розподілу природного газу, які спростовуються наведеними вище обставинами та нормами законодавства.
Суд установив, що відповідач в добровільному порядку заборгованість за надані послуги не сплачує, чим порушує виконання зобов'язань, визначених Типовим договором в частині виконання обов'язку оплати вартості наданих послуг з розподілу природного газу, що свідчить про порушення прав позивача, які підлягають судовому захисту.
Виходячи з наведеного, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи і давши їм вірну правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за надані позивачем послуги з розподілу природного газу.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову, покладаються на відповідача.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, у зв'язку із висновком суду про задоволенням вимог позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 684,00 гривень.
Керуючись ст.ст.2,5,10,141,259,263-265,268,280-282 ЦПК України, ст.ст.526,611 ЦК України, суд,-
Позов Акціонерного товариства «Оператор газорозпродільної системи «Волиньгаз» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги розподілу природного газу задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозпродільної системи «Волиньгаз» заборгованість за послуги розподілу природного газу в сумі 8 252 (вісім тисяч двісті п'ятдесят дві) гривні 04 копійки.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозпродільної системи «Волиньгаз» понесені судові витрати в сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз», (місцезнаходження: м. Луцьк, вул. Івана Франка, 12, код в ЄДРПОУ 03339459).
Відповідач: ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Дата складення повного тексту рішення 15 серпня 2024 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Т.М.Філюк