ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 7/29023.09.10
За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"
до Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"
про стягнення боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 82 561,48 грн.
Суддя Якименко М.М.
Представники:
від позивача: Цурка Н.О.- довіреність №Д07/2010/06/25-8 від 25.06.2010;
від відповідача: Мазурок Я.В.- довіреність №155/1/23-2065 від 31.05.2010;
Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулася в Господарський суд м. Києва з позовом до Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" про стягнення боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 82 561,48 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором № 730042 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.09.1999 не оплатив вартість отриманої теплової енергії, заборгувавши позивачу 73 663,29 грн.
З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 73 663,29 грн. - боргу, 3 067,79 грн. -інфляційних збитків, 744,31 грн. -3% річних, 5 086,09 грн. -пені, 1 227,90 грн. -державного мита, 236, 00 грн. -витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою від 04.06.2010 було порушено провадження по справі та призначено її до розгляду.
У відповідності до вимог ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався, оголошувалася перерва.
23.09.2010 представник позивача уточнив суму основного боргу, що підлягає до стягнення з відповідача та просив стягнути з відповідача 61 386,09 грн. основного боргу за заявлений до стягнення період.
Представник відповідача позовні визнав частково, просив відмовити в частині стягнення 43 598, 42 грн. основного боргу, свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву від 05.07.2010, у якому зазначив про необґрунтованість вимог позивача саме через невірне застосування тарифів затверджених Розпорядженнями № 1662 від 27.11.2008р., № 1780/1 від 25.12.2008р., № 127 від 05.02.2009р., що є результатом утворення переплати в попередньому періоді. Суми пені, інфляційної складової та 3% річних відповідач вважає необґрунтованими та нарахованими на необґрунтовану суму боргу.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 23.09.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
01 вересня 1999 між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 730042 про постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язався продавати, а відповідач купувати теплову енергію та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.
Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.1999 року (п. 8.1. договору). За п. 8.4 Договору, Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.
Згідно з пп. 2.2.1. та 2.3.1. Договору і відповідно до законодавства України позивач постачає теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з відповідачем для потреб: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком 1 до Договору, яку відповідач зобов'язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі.
Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється відповідно до звертання-доручення про укладення Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді по приладах обліку та розрахунковим способом за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації.
На підставі п. 5 Додатку 4 до договору відповідач зобов'язався щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ).
Відповідно до п. 2 Додатка 4 до Договору відповідач до початку розрахункового періоду (місяця) здійснює оплату вартості заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.
Відповідно до умов Договору позивач в період з 01.11.2009 року по 01.05.2010 поставив відповідачу теплову енергію на суму 101 663,29 грн., що підтверджується табуляграми за звітний період та звітами спожитої теплової енергії, копії яких містяться в матеріалах справи, оригінали оглянуті в судовому засіданні.
Разом з тим, відповідач взяті на себе зобов'язання по Договору виконав частково, внаслідок чого у останнього за період з 01.11.2009 року по 01.05.2010 виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 61 386,09 грн. Відповідачем заперечень та доказів на підтвердження протилежного не надано.
За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
При цьому суд приймає до уваги доводи відповідача наведені у відзиві на позов, однак вирішення питання про наявність переплати у минулому періоді через наявність порушень державної дисципліни цін АЕК “Київенерго” в частині застосування вільних тарифів на теплову енергію за період з 01.11.2008р. по 01.03.2009р. не є предметом даного позову та не може вирішуватись судом в межах даної справи. Відповідач вправі вирішити питання про повернення (стягнення надлишково сплачених коштів) пред'явивши відповідну вимогу до позивача, і така вимога має стосуватись виключно періоду в якому здійснювалось нарахування за такими тарифами (межі позовних вимог в разі вирішення спору в судовому порядку).
Предметом спору у даній справі є заборгованість відповідача за Договором, що виникла в періоді з 01.11.2009 по 01.05.2010.
У вказаному періоді для нарахування плати за відпуск теплової енергії застосовувались тарифи згідно Розпорядження КМДА № 758 від 30.06.2009р. “Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води і водовідведення для бюджетних установ та інших споживачів”, які введені в дію з 01.08.2009р. та про що відповідача повідомлено листом за вих. № 048-21-7881/730042/4 від 16.07.2009 (копію долучено до матеріалів справи).
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Позивач також просить стягнути з відповідача 3 067,79 грн. -інфляційних збитків та 744,31 грн. -3% річних (розрахунок у матеріалах справи).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 3 067,79 грн. -інфляційних збитків та 744,31 грн. -3% річних за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.
Відповідач припустився прострочення оплати за поставлений товар, а тому позивач, на підставі п. 7 Додатка №4 до Договору, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 5 086,09 грн.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало було виконано.
Пунктом 7 Додатку №4 до Договору передбачено за несвоєчасне виконання умов Договору пеню, яка нараховується на суму боргу на початок місяця, у розмірі 0,5 % за кожний день прострочення до моменту його повного погашення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 5 086,09 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" ((юрид. адреса: 01034, м Київ, вул. Володимирська 51-А; адреса 04080, м. Київ, вул. Артема 58/2Д, код ЄДРПОУ: 03366500) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) -61 386 (шістдесят одна тисяча триста вісімдесят шість) грн. 09 коп. -основного боргу, 3 067 (три тисячі шістдесят сім) грн. 79 коп. -інфляційних збитків, 744 (сімсот сорок чотири) грн. 31 коп. -3% річних, 5 086 (п'ять тисяч вісімдесят шість) грн. 09 коп. -пені, 825 (вісімсот двадцять п'ять) грн. 61 коп. -державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. -витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Повернути Акціонерній енергопостачальній компанії "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) з Державного бюджету України надмірно сплачене державне мито, що перераховане платіжним дорученням №4620 від 21.05.2010 (оригінал в матеріалах справи № 7/290) в розмірі 402 (чотириста дві) грн. 29 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Суддя М.М. Якименко