14 серпня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/3071/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І. В.(головуючої), Ємця А. А. і Малашенкової Т.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Солар Істейт" (далі - Товариство)
на рішення господарського суду міста Києва від 14.08.2023 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2023
за позовом Товариства
до державного підприємства "Гарантований покупець"
про стягнення 3 797 824,06 грн,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;
приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго",
Товариство 26.07.2024 (через систему "Електронний суд") звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 2 894 039, 42 грн задовольнити.
Водночас до скарги додано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження.
Від державного підприємства "Гарантований покупець" 06.08.2024 (через систему "Електронний суд") надійшли заперечення на касаційну скаргу Товариства у цій справі.
Перевіривши матеріали поданої касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що остання підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.
Відповідно до частин першої та другої статті 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс) визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Оскаржувана постанова апеляційного господарського суду у даній справі ухвалена 01.11.2023 (повний текст підписаний 02.11.2023), а тому строк на її оскарження закінчився 22.11.2023.
Касаційну скаргу ж було подано скаржником до Верховного Суду 26.07.2024 через систему "Електронний суд", тобто з пропуском строку (понад 8 місяців) на касаційне оскарження зазначеної постанови апеляційного господарського суду від 01.11.2024.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на подання касаційної скарги, скаржник зазначає про те, що на час розгляду справи в судах першої та другої інстанції, висновки судів щодо належності застосування положень наказів Міністерства енергетики України від 28.03.2022 №140 "Про розрахунки на ринку електричної енергії", від 15.06.2022 №206 "Про розрахунок з виробниками за зеленим тарифом" були неоднозначними, а остаточного висновку Верховного Суду не було викладено, тому, позивач мав суттєвий ризик втрати грошових коштів у значній для нього сумі, які повинні буди бути сплачені за подачу касаційної скарги. Однак 21.06.2024 Верховним судом у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду зроблено остаточний висновок щодо порядку розрахунків ДП "Гарантований покупець" з виробниками електричної енергії за "зеленим" тарифом.
У зв'язку з наведеним та враховуючи те, що відповідач у справі продовжує свою недобросовісну поведінку щодо невиконання свого обов'язку з повної оплати за поставлену йому електричну енергію за "зеленим" тарифом, а позивач продовжує нести через це збитки та не може отримати законні грошові кошти, за наявності вже однозначної та остаточної судової практики щодо норм наказів, на підставі яких обґрунтовані рішення судів попередніх інстанцій постанови у цій справі, Товариство звертається до Суду з цією касаційною скаргою та з просить про поновлення строку її подання.
Окрім цього, скаржник просить врахувати наявність воєнного стану в країні, який має безпосередній вплив на підприємства та економіку країни, на реальні обмеження та важке становище підприємств, а також на те, що сума судового збору є чималою (більше 86 тисяч гривень), а тому на той час у позивача не було можливості сплатити повну суму судового збору.
Однак Суд, розглянувши наведені доводи скаржника щодо поважності причин пропуску строку на оскарження постанови суду апеляційної інстанції, відхиляє їх як необґрунтовані, огляду на таке.
Статтею 129 Конституції України визначено як одну із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Право на звернення до суду не є абсолютним, оскільки воно реалізується тільки в порядку і спосіб, встановлених законом, у цьому разі ГПК України.
Беручи до уваги положення частини першої статті 119 ГПК України, вирішуючи питання про поновлення пропущеного процесуального строку суд має оцінити доводи заявника, та подані ним докази, що підтверджують поважність причин пропуску такого строку.
При цьому такі доводи та докази мають підтверджувати об'єктивну неможливість заявника вчинити відповідну процесуальну дію у встановлені строки. У разі ж, коли пропуск такого процесуального строку настав у зв'язку із суб'єктивними чинниками, які залежали від самого заявника, а не через об'єктивно непереборні причини, або коли такі об'єктивно непереборні причини заявником не доведені, у суду відсутні правові підстави для визнання причин пропуску процесуального строку поважними.
З огляду на викладене суд зауважує, що звернення з касаційною скаргою є суб'єктивною дією скаржника, який зацікавлений у касаційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення, а тому обставини відсутності, на думку скаржника, відповідної судової практики у даних правовідносинах, а також відсутність у скаржника коштів для сплати судового за подання касаційної скарги, не можуть вважатися поважними причинами пропуску строків на касаційне оскарження, тому що зумовлені суб'єктивною поведінкою сторони та не залажали від об'єктивно непереборних обставин.
Крім того, з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 10.11.2022 у справі №990/115/22, посилання скаржника на введення на всій території України воєнного стану Судом відхиляються, оскільки сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку, а питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.
Однак у цьому випадку причини пропуску строку на звернення з касаційною скаргою залежали виключно від поведінки скаржника, зокрема, щодо можливості у останнього сплати судового збору.
Отже, обставини, на які посилається скаржник у клопотанні про поновлення строку, залежали лише від суб'єктивної волі скаржника, а не від об'єктивно непереборних обставин та зводяться до порушення ним вимог процесуального законодавства. Доказів на підтвердження протилежного скаржником не подано.
З огляду на викладене суд касаційної інстанції вважає, що підстави, зазначені скаржником у клопотанні про поновлення строку, є неповажними, оскільки останнім не доведено, що причини, які зумовили пропуск строку на касаційне оскарження, залежали від об'єктивно непереборних обставин, а не через суб'єктивні дії сторони.
Частиною третьою статті 292 ГПК України передбачено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними.
Окрім того, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках :
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Однак обґрунтування підстави подання касаційної скарги зводиться лише до цитування скаржником положень статті 287 ГПК України, однак подана касаційна скарга не містить посилання на чітко визначений пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України з належним обґрунтуванням підстав на яких подається касаційна скарга у цій справі, а окремі наведені у скарзі посилання скаржника на постанови Верховного Суду не формують чітких підстав касаційного оскарження судових рішень, а також не можуть автоматично ототожнюватись Судом з власної ініціативи як підстава для касаційного оскарження без прямої вказівки на це скаржника.
З огляду на викладене, Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить належного обґрунтування підстав, на яких подається касаційна скарга .
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:
- навести Суду інші підстави, за їх наявності, та надати докази на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження;
- обґрунтувати неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права у взаємозв'язку з посиланням на чітко визначений пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як підставу (підстави) для касаційного оскарження судового рішення та, в залежності від визначених пунктів, навести висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладений в постанові, який не був врахований судами попередніх інстанцій при вирішенні спору щодо застосування якої саме норми права (зазначити пункт, частину, статтю); або обґрунтувати необхідність відступлення від такого висновку; або зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права (зазначити пункт, частину, статтю) у подібних правовідносинах; та/або зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частин першої, третьої статті 310 ГПК України з обґрунтуванням того, в чому, на думку скаржника, полягало порушення або неправильне застосування яких конкретно норм права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у даній справі.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 ГПК України або відмову у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Солар Істейт" на рішення господарського суду міста Києва від 14.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 зі справи №910/3071/23 залишити без руху.
2. Надати товариству з обмеженою відповідальністю "Енерджі Солар Істейт" строк для усунення недоліків касаційної скарги, який становить не більше 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз'яснити товариству з обмеженою відповідальністю "Енерджі Солар Істейт", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто або відмовлено у відкритті касаційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя А. Ємець
Суддя Т. Малашенкова