Справа № 201/9058/24
Провадження № 3/201/3424/2024
07 серпня 2024 рокум. Дніпро
Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Батуєв О.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , притягнутого за ч.5 ст. 126 КУпАП, -
29 липня 2024 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення останнього до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії АБА № 122572 від 07.07.2024 року, 07.07.2024 року о 22 год. 22 хв в м. Дніпро, вул. Ляшка-Попеля, 2, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Daewoo Lanos д.н.з. НОМЕР_1 без правил керування транспортними засобами, а саме був позбавлений права керування Індустріальним районним судом від 25.04.2024 року. Правопорушення вчинено повторно протягом року, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 враховую те, що останній був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи шляхом повідомлення його співробітниками поліції, про що є запис в протоколі про адміністративне правопорушення.
Крім того до суду не надходили заяви або клопотання ОСОБА_1 про неможливість розгляду справи за його відсутності.
Суд вважає, такі дії ОСОБА_1 , як усталену практику щодо штучного затягування часу та створення умов для спливу часу для притягнення до адміністративної відповідальності, а також намагання останнього уникнути адміністративної відповідальності за скоєне ним адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене, вважаю, що правопорушник не бажає з'являтись у судові засідання, що слід вважати ухиленням від явки до суду та намагання уникнути відповідальності за скоєне ним адміністративне правопорушення, враховуючи розумні строки розгляду, а також те, що відповідно до ч.2 ст.268 КУпАП її участь при розгляді справи не є обов'язковою, вважаю за можливе на підставі ч.1 ст.268 КУпАП розглядати справу у його відсутність.
Крім цього статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.
В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов'язки (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14.10.2003).
Окрім того, суд звертає увагу, що для отримання інформації щодо стану розгляду судової справи та прийнятих судових рішень функціонує офіційний веб-портал «Судова влада України» та «Єдиний державний реєстр судових рішень» за допомогою яких будь-яка особа може отримати актуальну інформацію щодо стану судової справи, та стадії її розгляду.
Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» № 28249/95 від 19.06.2001 року, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб'єктами такими правами.
Слід також відзначити, що Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їх судового провадження.
За вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що ОСОБА_1 не з'явився в судове засідання, про яке він повідомлений, тобто добросовісно не виконував процесуальні обов'язки, вважаю можливим розгляд справи здійснювати у його відсутність, на підставі ч.1 ст.268 КУпАП.
Оцінивши докази досліджені в судовому засіданні, які безспірно вказують на порушення ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху, вважаю, що в його діях наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених: ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення повторне протягом року керування транспортним засобом особою, позбавленим права керування транспортними засобами.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 Кодексу про адміністративні правопорушення України, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Таким чином, враховуючи конкретні обставини справи, дані про особу, ступінь його вини, суспільну небезпеку вчинених правопорушень, характер вчинених правопорушень, а також з урахуванням інших обставин, що мають значення для вирішення справи, вважаю за необхідне притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Дослідивши наявні матеріли справи, співставивши їх з вимогами закону, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, в повному обсязі підтверджується належними доказами, які містяться в матеріалах справи, в їх сукупності, зокрема підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 07.07.2024 року серії АБА № 122572, рапортом співробітника поліції, а також копією постанови серії ЕНА № 2280969 про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 за ч.4 ст. 126 КУпАП.
При накладенні адміністративного стягнення відповідно до статті 33 КУпАП враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до статті 34 КУпАП судом пом'якшуючих обставин не встановлено.
Відповідно до статті 35 КУпАП суд вважає повторність вчинення адміністративного правопорушення протягом року.
При призначенні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, суть його вини, майновий стан і обставини, що пом'якшують та обтяжують його відповідальність, і вважає за необхідне накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк п'ять років без оплатного вилучення транспортного засобу. Крім того, вважаю за необхідне стягнути з правопорушника судовий збір відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 283, 284, 299 КУпАП України,-
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в сумі 40 800,00 (сорок тисяч вісімсот) гривень та позбавити права керування транспортними засобами строком на 5 (п'ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Згідно ч. 1 ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Постанову може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя О.В.Батуєв