Справа № 210/2125/24
Провадження № 2/210/1017/24
іменем України
12 серпня 2024 року
Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Чайкіної О.В., за участі секретаря судового засідання Кучевасової А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про стягнення заборгованості,
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 28 лютого 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (надалі TOB «Авентус Україна») та ОСОБА_1 (надалі Позичальник, Відповідач) було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 666353.
Відповідно до індивідуальної частини договору №666353 про надання фінансового кредиту, ТОВ «Авентус Україна», надав Відповідачу позику у сумі 6900 грн. ТОВ «Авентус Україна» виконав умови Договору про надання фінансового кредиту N№666353 від 28.02.2019 року та перерахував на рахунок Відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 6900 грн., а в свою чергу Позичальник, не виконав умови Договіру про надання фінансового кредиту щодо повернення наданих коштів і внаслідок чого виникла заборгованість.
Відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повернення суми позики та сплати пені і комісії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед новим кредитором ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія». Відповідно до розрахунку заборгованості, що був складений на дату укладення Договору відступлення права вимоги №1 від 12.04.2018, загальна сума заборгованості Відповідача перед новим кредитором складає 14076,00 грн., а саме: сума основного боргу -6900,00 грн., сума процентів - 3726,00грн., сума прострочених процентів - 0,00 грн., сума пені - 3300,00 грн., сума штрафів 150,00 грн.
12.04.2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (надалі ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія») укладено Договір факторингу №l, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги в тому числі за Договір про надання фінансового кредиту №666353 від 28.02.2019 року за яким ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло прав кредитора стосовно Відповідача.
Договір про надання фінансового кредиту №666353 від 28.02.2019 року був укладений з Відповідачем у електронній формі відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію». На сайті ТОВ «Авентус Україна» була зазначена процедура верифікації особистості та підтвердження заявки. Для цього необхідно підписати договір за допомогою одноразового паролю, який надходить Позичальнику в СМС-повідомленні.
З метою укладення Договору про надання фінансового кредиту №666353 від 28.02.2019 року та отримання коштів, Відповідач надав ТОВ «Авентус Україна» свої особисті дані, а саме: номер та серія паспорта, ідентифікаційний номер, місце проживання.
В свою чергу, ТОВ «Авентус Україна» була надана Довідка про ідентифікацію Позичальника, де зазначаються особисті дані Відповідача, його фінансовий номер телефону, а також одноразовий ідентифікатор який був відправлений на фінансовий номер телефону Відповідача із зазначенням дати банківського переказу.
Заборгованість відповідача за кредитним договором №666353 від 28.02.2019 року - 14076,00грн., сума збитків з урахуванням 3% річних - 1 268,87 грн., сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань - 5 862,66. Разом заборгованість становить - 21 207,53 грн.
Просили поновити строк звернення до суду з даним позовом. Стягнути з гр. ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» заборгованість за кредитним договором №666353 від 28.02.2019 року у загальному розмірі 21 207,53 грн.
Аргументи учасників справи
Представником позивача подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника Позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.
31 травня 2024 року представником відповідача - адвокатом Рясним В.Д. подано до суду відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування відзиву представником зазначено, що представником позивача не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» набуло право вимоги по виконанню відповідачем боргових зобов'язань договором №666353 від 28.02.2019 року про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту, укладеним 28.02.2019 р. між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 . Крім того, щодо договору факторингу, то представником позивача не надано суду Реєстру боржників до Договору факторингу №1, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ». Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» перейшло право вимоги до відповідача від ТОВ «Авентус Україна», а відповідно і до позивача, згідно до договору факторингу.
Представником позивача відповіді на відзив відповідача подано не було.
Відповідно до ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Як встановлено судом, 28 лютого 2019 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 666353 (а.с.13-14).
Відповідно до індивідуальної частини договору № 666353 про надання фінансового кредиту, ТОВ «Авентус Україна», надав Відповідачу позику у сумі 6900 грн.
ТОВ «Авентус Україна» виконав умови Договору про надання фінансового кредиту №666353 від 28.02.2019 року та перерахував на рахунок Відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 6900 грн., а в свою чергу Позичальник, не виконав умови Договіру про надання фінансового кредитущодо повернення наданих коштів і внаслідок чого виникла заборгованість.
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом.
Сторона позивача покликається на те, що всупереч умов індивідуальної частини Договору про надання фінансового кредиту №666353 та вимог закону, Відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повернення суми позики та сплати пені і комісії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед новим кредитором ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».
Відповідно до розрахунку заборгованості, що був складений на дату укладення Договору відступлення права вимоги від 12.04.2018 загальна сума заборгованості Відповідача перед новим кредитором складає 14076 грн., а саме: сума основного боргу - 69000 грн., сума процентів - 3726,00 грн., сума прострочених процентів - 0,00 грн., сума пені - 3300,00 грн., сума штрафів 150,00 грн. (а.с.7,9-10)
Відповідно до індивідуальних умов договору про надання фінансового кредиту, а саме п. 7.3, Позичальник погоджується, що Товариство має право передати персональні дані Клієнта третім особам для захисту своїх законних прав та інтересів, стягнення заборгованості за Договором, договірної неустойки, збитків та інших засобів правового захисту.
12.04.2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (надалі ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія») укладено Договір факторингу N°l, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги в тому числі за Договір про надання фінансового кредиту №666353 від 28.02.2019 року за яким ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло прав кредитора стосовно Відповідача (а.с.21-23).
Договір про надання фінансового кредиту №666353 від 28.02.2019 року був укладений з Відповідачем у електронній формі відповідно до закону України «Про електронну комерцію».
При укладенні Договіру про надання фінансового кредиту №666353 від 28.02.2019 року на фінансовий номер телефону Відповідача був відправлений одноразовий ідентифікатор (зазначений у довідці про ідентифікацію), який був використаний для прийняття та підтвердження умов вищезазначеного договору.
Відповідно до Загальних умов договору позики, натискаючи кнопку «Прийняти» (пропозицію Позикодавця), Позичальник підтверджує надання Позикодавцю згоди на (і) використання персональних даних Позичальника для ідентифікації Позичальника, для оцінки кредитоспроможності (платоспроможності) Позичальника та для виконання Договору відповідно до Політики конфіденційності; (іі) використання Порталу відповідно до Умов користування Порталом; (ііі) встановлення договірних відносин з Позикодавцем, як передбачається Договором, та (iv) укладення Договору.
Згідно із Загальних умов договору позики, код підтвердження (одноразовий ідентифікатор) буде надіслано Позикодавцем на Номер телефону Позичальника, шляхом введення Коду підтвердження Позичальник підписує та приймає Пропозицію та підтверджує укладення Договору на основі Загальних умов Позики.
Також на сайті ТОВ «Авентус Україна» була зазначена процедура верифікації особистості та підтвердження заявки. Для цього необхідно підписати договір за допомогою одноразового паролю, який надходить Позичальнику в СМС-повідомленні.
З метою укладення Договору про надання фінансового кредиту №666353 від 28.02.2019 року та отримання коштів, Відповідач надав ТОВ «Авентус Україна» свої особисті дані, а саме: номер та серія паспорта, ідентифікаційний номер, місце проживання.
В свою чергу, ТОВ «Авентус Україна» була надана Довідка про ідентифікацію Позичальника, де зазначаються особисті дані Відповідача, його фінансовий номер телефону, а також одноразовий ідентифікатор який був відправлений на фінансовий номер телефону Відповідача із зазначенням дати банківського переказу.
Заборгованість відповідача за кредитним договором №666353 від 28.02.2019 року становить 14076,00грн., сума збитків з урахуванням 3% річних - 1 268,87 грн., сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань - 5 862,66. Разом заборгованість становить - 21 207,53 грн..
Мотивувальна частина
Позиція суду та застосовані норми права
Згідно з частинами першої, четвертої статті 12 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності, закріплений у статті 12 ЦПК, визначає для сторін ризики настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій. Такий принцип, зокрема, полягає у покладанні на позивача (його представника) обов'язку з доведення обставин, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог. Невиконання такого обов'язку несе процесуально негативні наслідки у вигляді настання ризиків, визначених процесуальним законом (закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду, повна або часткова відмова у позові тощо).
За правилами, встановленими частинами першою, третьою статті 13 ЦПК, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов?язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов?язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов?язку первісному кредиторові є належним виконанням. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначив, що 12.04.2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу №1 на підставі чого відбулося відступлення права вимоги в тому числі за договором про надання фінансового кредиту №666353 від 28.02.2019 року за яким ТОВ «ФК Довіра та Гарантія» набуло право кредитора стосовно відповідача.
Однак, матеріали справи не містять реєстр боржників, за яким новий кредитор набув всіх прав по кредиту стосовно відповідача. На вищезазначене також звернув увагу представник відповідача, що в даному випадку є слушним та судом приймається до уваги.
Тобто позивачем суду не доведено належними та допустимими доказами факт передання права грошової вимоги за кредитним договором від 28.02.2019 року від первісного кредитора ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК Довіра та Гарантія», що унеможливлює встановити чи передано новому кредитору саме право за кредитом відповідача у матеріалах справи відсутній реєстр боржників про передання боргу відповідача новому кредитору/.
Окрім того, суд звертає увагу, що відповідно до умов договору факторингу від 12.04.2018 року право вимоги первісного кредитора передається на умовах договору факторингу, який взагалі був укладений раніше ніж спірний кредитний договір від 28.02.2019 року.
Отже, позивачем не доведено правомірність заявлених вимог й не доведено факт набуття права грошової вимоги до відповідача.
Частинами першою - третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої позовні вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування, просили розглянути справу у їх відсутність, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляв.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Оскільки суд відмовляє у задоволенні позовних вимог по суті, як недоведених позивачем, тому заява позивача про поновлення строку звернення до суду з даним позовом не підлягає розгляду.
Крім того, представник відповідача в своєму відзиві на позовну заяву просить стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу, які були ним понесені у розмірі 8000,00рн..
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Частинами 2, 3 та 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Так, для підтвердження витрат на правову допомогу представником відповідача - адвокатом Рясним В.Д. було надано суду разом із відзивом Ордер, Договір про надання правової допомоги від 28.05.2024 року, свідоцтво про заняття адвокатською діяльністю, додаток №1 до Договору від 28.05.2024р. щодо узгодження з відповідачем ОСОБА_1 суми винагороди у розмірі 8000,00 грн., квитанцію від 30.05.2024 р. про сплату коштів за правову допомогу у розмірі 8000,00 грн. та Акт надання послуг за договором про надання правової допомоги від 28.05.2024 року з повним переліком робіт (послуг) та оцінки розміру за кожну роботу окремо (а.с.61-67).
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 19.08.2021 року у справі №369/9099/18.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених представником відповідача витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності, суд враховує фактичний обсяг виконаної роботи та її складність, предмет та ціну позову, відмову в задоволенні позовних вимог та вважає розумно обґрунтованими витрати на правову допомогу у сумі 8000,00 грн., які підлягають стягненню з позивача на користь відповідачки у відповідності до ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 12,13, 141, 263, 265, 274 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про стягнення заборгованості - відмовити в повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія» (ЄДРПОУ 38750239) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), витрати на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн. (вісім тисяч гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Повний текст судового рішення складено та підписано 15 серпня 2024 року
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
- позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія» (ЄДРПОУ 38750239) ел. пошта ecourt@dgfinance.com.ua, 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8;
- представник позивача: Міньковська Анастасія Володимирівна,
АДРЕСА_1 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), АДРЕСА_2 ;
- представник відповідача: ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 .
Суддя: О. В. Чайкіна