08 липня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/300/24
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Боровця Я.Я.
за участю секретаря судового засідання Крутіна Ю.С.
Розглянув справу в порядку загального провадження
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м. Київ
до відповідача Державного підприємства "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу", вул. Вокзальна, 4, м. Кременець, Тернопільська область
про стягнення заборгованості.
За участю учасників судового процесу:
від позивача: Рильцова Є.Ю. - адвокат (участь в режимі відеоконференції).
від відповідача: Шовкопляс О.Ф. - представник (участь в режимі відеоконференції).
Судові процедури
Судом роз'яснено форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах справи відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Фіксування судового засідання технічними засобами здійснюється згідно з ст. 222 ГПК України.
Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. 35-37 ГПК України не надходило.
Суть справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", далі - позивач, звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовом до Державного підприємства "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу", далі - відповідач, про стягнення заборгованості в загальній сумі 1 581 грн 04 коп., з яких: 1 355 грн 18 коп. - пеня та 225 грн 86 коп. - 3% річних.
Відкриття провадження у справі.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 13.05.2024, для розгляду справи №921/300/24 визначено суддю Боровця Я. Я.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 20.05.2024 відкрито провадження у справі №921/300/24 за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 18.06.2024, запропоновано учасникам справи подати/надіслати суду заяви по суті спору та зобов'язано останніх подати/надіслати суду заяви з процесуальних питань (при наявності), передбачені ГПК України у підготовчому засіданні.
Підготовче провадження.
Ухвалою суду від 18.06.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 27.06.2024.
Ухвалою суду від 27.06.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/300/24 до судового розгляду по суті на 08.07.2024.
Розгляд справи по суті.
У судовому засіданні 08.07.2024 суд розпочав розгляд справи по суті, заслухав вступне слово представників сторін, з'ясував обставини справи, дослідив наявні в матеріалах справи письмові докази, заслухав заключне слово учасників справи та, після виходу із нарадчої кімнати, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Інші процесуальні дії.
Ухвалою суду від 31.05.2024 задоволено клопотання представника ТОВ "ГК "Нафтогаз України" - адвоката Піун С. П. (вх. №4331 від 30.05.2024) про участь у всіх судових засіданнях у справі №921/300/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою суду від 05.07.2024 задоволено заяву представника ДП "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" - Шовкопляса О. Ф. (вх. №5277 від 03.07.2024) про участь у всіх судових засіданнях у справі №921/300/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою суду від 08.07.2024 задоволено клопотання представника ТОВ "ГК "Нафтогаз України" - адвоката Рильцової Є. Ю. (вх. №5396 від 05.07.2024) про участь у судовому засіданні 08.07.2024 у справі №921/300/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Аргументи сторін
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" щодо своєчасної оплати за природний газ, спожитий зокрема у період з 01.11.2021 по 30.11.2021 внаслідок чого позивачем, відповідно до умов Договору (п. 4.5) та приписів ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), нараховано відповідачу пеню у розмірі 1 355, 18 грн та 3% річних в розмірі 225, 86 грн.
В якості правових підстав позову позивач зазначає, зокрема статті ЦК України, Господарського кодексу України (далі - ГК України) та положення Закону України "Про ринок природного газу".
У судовому засіданні представником позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі, просить суд позов задовольнити.
Заперечення відповідача.
Відповідач у відзиві на позов (вх. №4455 від 04.06.2024) факт оплати вартості спожитого у період з 01.11.2021 по 30.12.2021 природного газу з порушенням встановленого п. 4.4 Типового договору строку, відсутності заборгованості за спожитий природний газ станом на дату подання позову визнає. Не заперечує проти права ТОВ "ГК "Нафтогаз України" на нарахування штрафних санкцій за невиконання господарських зобов'язань. Поряд із цим з позовними вимогами не погоджується. Вважає, що стверджуючи про протиправність поведінки ДП "Кременецьке УПРГ" позивач не довів наявність збитків, обґрунтованість їх розміру, причинний зв'язок між ними та поведінкою відповідача, як і не надав доказів, які б підтверджували реальну, а не абстрактну можливість отримання відповідної суми доходу. Стверджує, що відповідно до норм чинного законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, обов'язковою умовою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є доведеність тих обставин, що Позивачем дійсно вжито певних заходів щодо одержання таких доходів, як це передбачено ч. 4 ст.623 ЦК України.
У судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову.
Відповідь на відзив.
10.06.2024 позивачем надано відповідь на відзив (вх. №4592 від 10.06.2024), відповідно до якої останній просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Зауважує, що предметом судового розгляду у даній справі є вимоги про стягнення пені та 3% річних, а не вимоги про стягнення збитків. Посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду, наведену у постанові №916/477/18, у якій надано оцінку застосуванню норм права щодо стягнення збитків, вважає такою, що не стосується правовідносин сторін у даній справі.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (Позивач /Постачальник, Постачальник "останньої надії") відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) за №880 від 04.07.2017 Про видачу ліцензій на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу, здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України за №917-р від 22.07.2020 ТОВ "ГК "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.
Позивач зазначає, що у зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об'єми природного газу, спожитого ДП "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" з 01.11.2021 по 30.12.2021 в загальному обсязі 10 200, 00 м3 (7 200 м3 у листопаді 2021 року та 3 000 м3 у грудні 2021 року) автоматично включено до портфеля ТОВ "ГК "Нафтогаз України" як постачальника "останньої надії" і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
За поставлений у листопаді 2021 року природний газ в об'ємі 7 200 м3 позивачем складено: акт приймання-передачі природного газу №23277, коригуючий акт №28994 від 23.12.2021, рахунок на оплату №30343 від 10.12.2021, з врахуванням рахунку №2671 від 12.01.2022, на суму 274 800, 06 грн разом з ПДВ.
За поставлений у грудні 2021 природний газ в об'ємі 3 000 м3 позивачем складено акт приймання-передачі природного газу №32034 та рахунок на оплату №2671 від 12.01.2022 на суму 130 113, 56 грн разом з ПДВ.
Відповідач зобов'язання по оплаті вартості спожитого у період з 01.11.2021 по 30.12.2021 природного газу виконав в повному обсязі. Однак, вартість газу поставленого у період з 01.11.2021 по 30.11.2024 оплатив з порушенням встановленого п. 4.4 Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" строку.
У зв'язку з порушенням строків оплати, на підставі положень п. 4.5 Типового договору та ст. 625 ЦК України позивачем за період з 01.01.2022 по 10.01.2022 нараховано відповідачу та заявлено до стягнення 1 355, 18 грн пені та 225 грн 86 коп. 3% річних.
Зміст спірних правовідносин.
Спір між сторонами виник внаслідок неналежного виконання відповідачем, як Споживачем, своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної оплати позивачу, як постачальнику "останньої надії" вартості спожитого у період з 01.11.2021 по 30.11.2021 природного газу.
Відносини, що виникли між сторонами у справі регулюються ЦК України, ГК України та іншими нормативними актами, а саме, Законом України "Про ринок природного газу", Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, Типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженим постановою НКРЕКП за №2501від 30.09.2015. Правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом газотранспортної системи, затверджений постановою НКРЕКП за №2493 від 30.09.2015 (далі - Кодекс ГТС).
Норми права, застосовані при вирішенні спору, та мотиви, з яких виходив суд при ухваленні рішення.
Відповідно до п. 26, 37 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу. Споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
П. 1 гл. 5 р. IV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2493 від 30.09.2015 та зареєстрованого Міністерством Юстиції України 06.11.2015 №1378/27823 (далі - Кодекс ГТС), в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2496 (далі - Правила постачання природного газу), та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника «останньої надії», не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.
З моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником «останньої надії» здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України "Про ринок природного газу" та Правилами постачання природного газу.
Реєстрація споживача, що не є побутовим (крім споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператора газорозподільної системи), здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об'єкта у випадку, якщо діючому постачальнику було зупинено дію чи анульовано ліцензію на постачання природного газу.
Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначається в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі.
Інформаційна платформа щоденно до 06:00 UTC (08:00 за київським часом) години для зимового періоду та 05:00 UTC (08:00 за київським часом) години для літнього періоду газової доби надсилає операторам газорозподільних систем, оператору газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та постачальнику «останньої надії» перелік ЕІС-кодів споживачів, які були у попередній газовій добі зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії».
Оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов'язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об'єкта споживача (п. 2 гл. 5 р. IV Кодексу ГТС).
П. 2 гл. 7 р. ХІІ Кодексу ГТС передбачено, що у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).
Отже, об'єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
Відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС) врегульовано Правилами постачання природного газу. Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.
Особливості здійснення постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" визначені розділом VI цих Правил.
Згідно з п. 1 р. VI Правил постачання природного газу, Постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.
Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633,634, 641, 642 ЦК України, шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник "останньої надії" зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу.
Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу ГТС.
До матеріалів справи долучено Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - Договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501.
Згідно з п. 2.1 Договору Постачальник зобов'язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а Споживач зобов'язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.
П. 3.1 Договору визначено, що постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Період безперервного постачання природного газу Постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу Споживачу Постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору (п. 3.3 Договору).
Відповідно до п. 4.2-4.5 Договору об'єм (обсяг) постачання природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Постачальник зобов'язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено).
Споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до п. 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу. У разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Згідно з пп. 1 п. 5.1 та пп. 1 п. 5.2 Договору Споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому Договорі та зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього Договору.
Постачальник має право отримувати від Споживача плату за поставлений природний газ та зобов'язаний забезпечити безперервне постачання природного газу в порядку та на умовах, передбачених цим Договором (пп. 1 п. 6.1 та пп. 1 п. 6.2 Договору).
П. 8.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.
Цей Договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу Споживачу в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього Договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу Постачальником. Розірвання (припинення дії) цього Договору не звільняє Споживача від обов'язку сплатити заборгованість Постачальнику за цим Договором (п. 11.1 Договору).
Відповідно до п. 2, 4, 6 Розділу VI Правил постачання природного газу за договором постачання природного газу постачальник "останньої надії" зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником "останньої надії" не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником "останньої надії".
Постачальник "останньої надії" зобов'язаний на головній сторінці свого сайту розмістити діючу редакцію договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", яка має відповідати типовому договору, роз'яснення щодо його укладання, а також ціну природного газу для споживачів, визначену згідно з вимогами цього розділу.
Постачальник «останньої надії» має повідомити споживача про обмежений строк постачання природного газу, ціну природного газу для споживача та поінформувати споживача про його право та необхідність вибору іншого постачальника шляхом розміщення відповідної інформації на сайті постачальника «останньої надії». Постачальник "останньої надії" зобов'язаний оприлюднювати на своєму вебсайті та підтримувати в актуальному стані інформацію щодо споживачів, що не є побутовими, з діючими договорами постачання природного газу із зазначенням такої інформації: ЕІС-коди споживачів (точок комерційного обліку); ЄДРПОУ та назва споживача; адреса об'єкта; кінцевий строк постачання природного газу.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов'язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.
Ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).
Відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору є однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Господарський суд враховує приписи ст. 11, 509, 525, 526, 530 ЦК України та ст. 174, 193 ГК України, в силу яких договір є підставою виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст. 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно загальних положень про купівлю-продаж (ст. 662-663, 689, 691-692 ЦК України) продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором та у встановлений договором строк. В свою чергу, покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його за ціною, встановленою в договорі та в обумовлений строк.
Ст. 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
В силу ст. 546-551 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч. 2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
У постанові від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19 Верховний Суд зазначив, що: "Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Як вже зазначалось вище, п. 4.5 Договору передбачено, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи (інформація з Реєстру споживачів постачальника "останньої надії"), що в інформаційній платформі Державному підприємству "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" присвоєний EIC-код 56X430000000001І
15.11.2022 адвокат Літвінов Євген Володимирович звернувся до ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", в інтересах ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", з адвокатським запитом, у якому просив надати інформацію у вигляді витягу (-ів) з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо фактичних обсягів споживання природного газу споживачів за період з 01.10.2021 по дату видачі відповіді або підтверджуючого листа, зокрема, щодо споживача з персональним ЕІС-кодом 56X430000000001І.
У відповідь на вказаний запит (лист за №ТОВВИХ-22-12812 від 25.11.2022) ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" повідомило, що в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56X430000000001І (ДП "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу") був закріплений за постачальником "останньої надії" - ТОВ "ГК "Нафтогаз України" (ЕІС-код 56X930000008780B), зокрема, у період з 01.11.2021 по 30.12.2021.
Долучені до листа оператора ГТС інформації щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56X430000000001І, свідчать про те, що у період з 01.11.2021 по 30.12.2021 обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56X430000000001І та внесений в алокацію постачальника "останньої надії" - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (ЕІС-код 56X930000008780B), становить 10 200, 00 м3, з яких: 7 200 м3 у листопаді 2021 року та 3 000 м3 у грудні 2021 року.
Обставини щодо отримання відповідачем від позивача як постачальника "останньої надії" у період з 01.11.2021 по 30.12.2021 природного газу в загальному обсязі 10 200, 00 м3, з яких: 7 200 м3 за період з 01.11.2021 по 30.11.2021 на суму 274 800, 06 грн та 3 000 м3 за період з 01.12.2021 по 30.12.2021 на суму 130 113, 56 грн, підтверджуються наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу №23277 від 30.11.2021, №28994 від 23.12.2021 та №32034 від 31.12.2021, які підписані повноважними представниками сторін без заперечень та скріплені печатками юридичних осіб.
Також, в матеріалах справи міститься інформація про вартість природного газу, яка постачалась позивачем в рамках виконання зобов'язань постачальника "останньої надії" протягом листопада - грудня 2021.
За умовами п. 4.4 Типового договору, рахунки, виставлені позивачем за листопад та грудень місяць 2021 року відповідач повинен був оплатити до 31.12.2021 та, відповідно, до 31.01.2022.
З долученого позивачем до позовної заяви розрахунку заявлених до стягнення сум вбачається, що вартість природного газу, отриманого у листопаді 2021 року на суму 274 800, 06 грн відповідач оплатив 11.01.2022. Вартість природного газу, отриманого у грудні місяці 2021 року - 11.01.2022 на суму 107, 28 грн та 18.01.2022 на суму 130 006, 28 грн.
Наведене, на переконання суду, свідчить про виконання відповідачем зобов'язань з оплати вартості отриманого у листопаді 2021 року природного газу з порушенням визначеного п. 4.4 Типового договору строку, а, відповідно, наявність у позивача права на застосування до ДП "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" передбаченої п. 4.5 Типового договору та ст. 625 ЦК України відповідальності у вигляді пені та 3% річних.
Відповідач факт поставки позивачем у період з 01.11.2021 по 30.12.2021 природного газу в обсязі 10 200 м3, його вартість, як і наведені позивачем у розрахунку заявлених до стягнення сум пені та 3% річних дані щодо проведених ДП "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" оплат не заперечує. Факт виконання зобов'язання з оплати вартості спожитого у вказаний вище період природного газу з порушенням встановленого п. 4.4 Типового договору строку визнає.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (ч. 1 ст. 75 ГПК України).
З матеріалів справи вбачається, що за невиконання відповідачем умов договору в частині оплати спожитого у листопаді 2021 року природного газу позивачем за період з 01.01.2022 по 11.01.2022 нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 1 355, 18 грн та 3% річних в сумі 225, 86 грн.
Згідно з усталеною судовою практикою, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Перевіривши методику та правильність розрахунків позивача щодо нарахування пені та 3% річних, враховуючи встановлений факт виконання відповідачем зобов'язань щодо проведення розрахунку за спожитий у період з 01.11.2021 по 30.11.2021 природний газ на суму 274 806, 06 грн, строк оплати якого закінчився 31.01.2022 (п. 4.4 Договору), перевіривши вказану у розрахунку позивача суму простроченого зобов'язання, період нарахування, судом встановлено, що заявлені до стягнення 1 355, 18 грн пені та 225, 86 грн 3% річних є обґрунтованими (проведений судом перерахунок - в матеріалах справи).
Щодо наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву доводів про безпідставність позовних вимог, суд звертає увагу на визначені позивачем у даній справі предмет і підстави позову та вважає за доцільне зазначити, що позиція відповідача не стосується правовідносин сторін у даній справі.
Висновок суду.
За змістом ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
У ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, на які посилається скаржник).
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Судові витрати.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами (п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України).
П. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України визначено, що в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.
Щодо судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Як передбачено ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Суд звертає увагу на те, що позовна заява подана ТОВ "ГК "Нафтогаз України" за допомогою підсистеми "Електронний суд".
Зважаючи на це, при зверненні до суду із позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп.
Вказана сума визначена з урахуванням коефіцієнту пониження розміру ставки судового збору (3028,00 х 0,8).
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Факт зарахування сплаченого позивачем при зверненні до суду з даним позовом судового збору в сумі 2 422, 40 грн до спеціального фонду державного бюджету України підтверджується Випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, сформованою Господарським судом Тернопільської області.
Отже, в силу приписів ст. 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп. покладається на відповідача.
Керуючись статтями 7, 13, 42, 86, 129, 210, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -
1. Позовні вимоги задоволити.
2. Судові витрати у складі судового збору у розмірі 2 422,40 грн покласти на відповідача.
3. Стягнути з Державного підприємства "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу", вул. Вокзальна, 4, м. Кременець, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 39460902 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м. Київ , код ЄДРПОУ 40121452 - 1 355,18 грн пені, 225,86 грн 3% річних та 2 422,40 грн судового збору.
4. Видати наказ стягувачеві після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статті 256 -257 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Примірник рішення надіслати позивачу та відповідачу до електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному ГПК України
Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Повне рішення (у зв'язку з перебуванням головуючого судді у відпустці з 15.07.2024 по 09.08.2024) складено та підписано "15" серпня 2024 року.
Суддя Я.Я. Боровець