адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
про закриття провадження у справі
07.08.2024 Справа №917/920/24
м. Полтава
За позовом Фізичної особи-підприємеця Омелюх Світлани Василівни, АДРЕСА_1
до Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5, м.Полтава, 36022
про визнання недійсним та скасування рішення
Суддя Солодюк О.В.
Секретар судового засідання Олефір О.І.
Учасники справи згідно протоколу судового засідання
03.06.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця Омелюх Світлани Василівни до відповідача Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про визнання недійсним та скасування рішення, оформленого протоколом від 30.04.2024 №00013224 засідання комісії з розгляду Акта про порушення Правил користування електричною енергією.
Ухвалою від 10.06.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі № 917/920/24; призначив справу до розгляду у порядку загального позовного провадження в підготовче засідання на 18.07.2024 на 13:00 та встановив строки для подання заяв по суті справи.
12.07.2024 від представника відповідача до суду надійшла заява про закриття провадження у даній справі з огляду на відсутність предмету спору. В обґрунтування даної заяви відповідач зазначає, що рішенням комісії АТ "Полтаваобленерго" з розгляду акту про порушення Правил користування електричною енергією, що оформлене протоколом від 04.07.2024 №00013224, скасовано протокол від 30.04.2024 №00013224, який є предметом спору у даній справі та акт про порушення №00013224 від 11.04.2024.
18.07.2024 до Господарського суду Полтавської області від позивача надійшла заява (вх. № 9881) про відшкодування судових витрат, що понесені позивачем на надання правової допомоги.
Ухвалою від 18.07.2024 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав розгляд справи на 07.08.2024 на 11:00 год.
05.08.2024 (вх. № 10558) від представника відповідача до суду надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги у справі № 917/920/24.
07.08.2024 (вх. № 10671) від представника позивача до матеріалів справи надійшли пояснення, в яких останній не заперечує проти закриття провадження у справі та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 20 000,00 грн. за понесені судові витрати на надання правової допомоги.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Як предмет позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Аналогічну правову позицію висловили Велика Палата Верховного Суду у справі №13/51-04 (постанова від 26.06.2019 року) і Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, зокрема у справах № 916/144/18 (постанова від 25.07.2019 року), №910/13848/20 (постанова від 10.09.2021 року).
Оскільки рішенням комісії АТ "Полтаваобленерго" з розгляду акту про порушення Правил користування електричною енергією, скасовано протоколом цієї ж комісії, який є предметом спору у даній справі, суд оцінює як обґрунтоване і правомірне твердження позивача та відповідача про відсутність предмету спору та наявність підстав для закриття провадження у справі в порядку п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 ГПК України).
Оскільки предмет спору по даній справі відсутній, провадження у справі № 917/920/24 підлягає закриттю згідно п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.
Згідно ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
За змістом ч. 2 ст. 123 ГПК України порядок повернення судового збору встановлюється законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Згідно з приписами п. 1 та п. 5 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом та в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
З матеріалів справи вбачається, що за подання позову позивач сплатив 3 028,00 грн судового збору за платіжною інструкцією № 1127 від 19.05.2024. Факт надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджений випискою.
Оскільки провадження у даній справі закрито в зв'язку з відсутністю предмету спору, суд приходить до висновку, що сума судового збору, сплачена позивачем при зверненні з позовом до Господарського суду Полтавської області, підлягає поверненню останньому з Державного бюджету України.
Щодо заяви позивача про відшкодування судових витрат понесених на надання правової допомоги, суд зазначає наступне.
07.08.2024 (вх. №10671) від представника позивача надійшли письмові пояснення, в яких останній посилається на те, що відповідач умисно уникав досудового вирішення спору. І, за для того, аби скасувати неправомірний обов'язок сплатити 200 тисяч грн. за правопорушення, якого ФОП Омелюх С.В. не вчиняла, вона вимушена була укласти договір про надання правової допомоги адвоката від 12 травня 2024 року. На виконання цього договору було проведено цілий комплекс дій та надано послуги, які і призвели до позитивного у справі № 917/920/24 результату. Ці дії були проведені до початку судового розгляду справи, вони повністю підтверджуються детальним описом, складеним у погодженому сторонами акті передачі - прийняття робіт.
Крім того, представник позивача заперечує проти заяви відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, вважає доводи безпідставними, необгрунтованими та посилається на те, що судовий спір виник внаслідок неправильних дій сторони відповідача, який незаконно склав оскаржуваний протокол, затим відмовився вирішувати спір в досудовому порядку, а потім під тиском зібраних матеріалів, розрахунків, правових обгрунтувань - скасував неправомірний акт.
Отже, представник позивача вважає, що відсутні жодні правові підстави для зменшення заявленої позивачем суми відшкодування витрат на правову допомогу.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.05.2024 між Фізичною особою - підприємцем Омелюх С.В. та адвокатом Гуйваном Петром Дмитровичем (далі - Адвокат) укладено договір про надання допомоги адвоката.
У Договорі сторони погодили, зокрема, наступне :
- Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов'язання надати Клієнтові юридичну допомогу щодо ведення його юридичної справи стосовно оскарження і скасування неправомірного рішення АТ "Полтаваобленерго", оформленого протоколом комісії №00013224 від 30.04.2024 щодо донарахування та стягнення коштів за спожиту безобліково електроенергію в усіх органах держави Україна, включаючи адміністративні та перші, апеляційні та касаційні судові інстанції. Участь Адвоката у даних справах оформляється адвокатським ордером або довіреністю, яку Клієнт видає Адвокату (п. 1 Договору);
- у рамках даного договору Адвокат зобов'язується: вивчити представлені Клієнтом документи й проінформувати Клієнта про можливі варіанти рішення проблеми; підготувати необхідні документи (позовну заяву, клопотання, скарги, претензії тощо) для ведення справи і здійснити представництво інтересів Клієнта в усіх українських організаціях та на всіх стадіях судового процесу при розгляді справи за участі Клієнта; у випадку позитивного рішення здійснити необхідні дії по виконанню судового рішення (п. 2 Договору);
- вартість послуг з договору у судах першої інстанції визначається, виходячи із складності справи і встановлюється у розмірі 20 000 грн. У разі отримання позитивного результату за остаточним судовим рішенням Клієнт виплачує додатково Адвокату премію, розмір якої становить суму гонорару за даним договором (п. 3 Договору).
20.05.2024 Позивачем (Клієнтом) адвокату Гуйвану П.Д. було видано нотаріально посвідчену Довіреність, яка зареєстрована в реєстрі за № 669 (копія наявна у матеріалах справи).
На підтвердження отримання професійної правової допомоги позивач надав суду Акт приймання-передачі наданих послуг від 17.07.2024 з детальним описом робіт, проведених адвокатом в межах виконання договору про надання правової допомоги від 12.05.2024. В даному акті зазначено, що Адвокатом Гуйваном П.Д. було проведено, а Клієнтом прийнято юридичні послуги щодо вивчення відповідного законодавства, аналізу національної та європейської судової практики, обґрунтування та підготовлення документів та участі у судовому розгляді справи № 917/920/24, а саме :
- детальне вивчення матеріалів, що посвідчують аргументи відповідача стосовно можливого проведення позапланової технічної перевірки об'єкта споживача без попереднього повідомлення та надання програми перевірки. Встановлено, що таке діяння незаконне, воно суперечить ККОЕЕ та Постановам НКРЕКП з даного приводу. Віднайдена та залучена до матеріалів справи відповідна правова позиція Регулятора з даного питання;
- здійснений виїзд до м. Пирятин та ознайомлення з електротехнічною схемою підключення електрогосподарства ФОП Омелюх С.В.
- позаяк у акті про порушення ПРРЕН № 00013224 від 11 квітня 2024 року сказано, що «споживач самовільно приєднався до електромережі, що не належить оператору системи розподілу», на місці - по площі Героїв Майдану, 2 б, де перебуває магазин Омелюх С.В. було здійснено пошук власника мереж, до яких нібито підключився споживач. Таких не знайдено. З'ясовано, що усі навколишні електромережі перебувають на балансі АТ «Полтаваобленерго».
- перевірено усі технічні документи щодо обладнання свого часу вводу електропроводки в будинок та обладнання точки обліку. Встановлено на місці, що ввід зроблений «гусаком» через горище на висоті приблизно 8 метрів, добратися туди технічної можливості немає. А вузол обліку (лічильник та дооблікові кола) перебувають безпосередньо у приміщенні магазину. Пошкоджень чи втручань не виявлено.
- аналіз чинного законодавства в електроенегетиці, дослідження практики проведення технічних перевірок та контрольних оглядів точки обліку. Встановлено, що ці відносини будуються не на договірних засадах, а повноваження оператора щодо здійснення контролю за дотриманням ПРРЕЕ мають імперативний характер і не можуть встановлюватися чи скасовуватися за згодою сторін. За нормативним актом (ПРРЕЕ), а не за договором встановлюються засади відповідальності за встановлені пломби, і несе таку відповідальність власник обладнання, на якому пломби встановлені;
- більш детально вивчений характер господарських відносин між АТ «Полтаваобленерго» та ФОП Омелюх С.В. з приводу організації виконання договору про розподіл електричної енергії.
- ретельно вивчено генезис взаємин контрагентів щодо порядку та процедури допуску працівників оператора, а також можливість доступу оператора системи розподілу до дооблікових кіл, що входять до системи струмоприймачів споживача. Встановлено сутність такого документу, як акт про недопуск. Виявлено, що працівники АТ «Полтаваобленерго» не дотрималися нормативних приписів у цьому відношенні;
- проведено серйозні та змістовні консультації із фахівцями в царині електроенергетики, у тому числі у столиці України, з питань функціонального обсягу операційного охоплення сфери обліку та можливостей несанкціонованого впливу на роботу системи передачі і розподілу;
- шляхом аналізу спеціальної нормативної документації встановлено, що перевірка і виявлення можливих фактів правопорушень ПРРЕЕ має відбуватися за обов"язкової присутності споживача або при належному оформленні відмови споживача. Встановлено, що в даному випадку огляд електроустановок на горищі і виявлення «порушення» відбулося самостійно оператором без участі споживача;
- під час вивчення акту про порушення від 11.04.24 і виявлення вписаних в нього осіб, встановлено, що акт складений з порушенням ПРРЕЕ, бо перевірка пройшла без представника споживача;
- проведене дослідження технічних документів АТ «Полтаваобленерго», пов'язаних з проведенням перевірки ФОП Омелюх С.В., а саме акту про порушення ПРРЕЕ № 00013224 від 11 квітня 2024 року., протоколу комісії № 00013224 від 30 квітня 2024 року, акту технічної перевірки електролічильника від 11 квітня 2024 року. З'ясовано відповідність чи не відповідність даних документів Правилам роздрібного ринку електричної енергії, Закону України «Про ринок електричної енергії», Кодексу комерційного обліку електричної енергії, Кодексу систем розподілу, іншим численним нормативним актам в царині енергозабезпечення споживачів;
- внаслідок консультацій з фахівцями в галузі електроенергетики, дійшли висновку, що у знятому та вилученому фрагменті кабелю не може бути самовільного приєднання шляхом врізання в електричну проводку до приладу обліку. Ввідний провід не був перерізаний, скруток на ньому немає.
- доведено, що обчислення розміру та вартості необліково спожитої електроенергії проведено неправильно. Воно має грунтуватися на технічних характеристиках кола самовільного підключення, а такого кола не було виявлено;
- на місці події в м. Пирятин шляхом опитування свідків події вияснено, що акт про порушення ПРРЕЕ не був належно оформлений у день перевірки 11 квітня 2024 р. На наступний день знову приходили працівники оператора, як ті, що записані в акті у якості перевіряючих, так і інші особи. Вони знову самовільно без участі споживача піднімалися на горище, щось гам самостійно обрізали, а затим спустилися і оформили акта вчорашнім числом;
- надана значна правова допомога у збиранні та процесуальному оформленні показів свідків у цій справі;
- проведена велика науково-прикладна робота стосовно спростування неправильної тези апелянта, що за самовільним підключенням уся спожита електроенергія може кваліфікуватися як позаоблікова. То не так. У будь-якому разі основна маса спожитої електричної енергії іде через лічильник, і лише частина - через коло самовільного підключення. Саме для цього нормативно встановлений розрахунок з урахуванням пропускної потужності проводів такого кола. А, позаяк кола самовільного підключення АТ «Полтаваобленерго» знайдено не було, не може бути і мови про правильний розрахунок.
- підготовлено і направлено до апеляційного суду низку процесуальних та сутнісних документів: позовну заяву на 20 аркушах; заяву про відшкодування судових витрат;
- участь у судових засіданнях у господарському суді.
Всього адвокатом витрачено на вивчення і підготовку матеріалів і надання правової допомоги клієнту упродовж апеляційного судового провадження 152 годин.
Даний Акт підписаний представниками сторін Договору.
Оскільки Адвокат вчинив дії щодо надання вищезазначених доказів у встановленому законом порядку, суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання про вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивача по справі № 917/920/24, виходячи з наступного.
Суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду, незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 755/10947/17 (провадження № 14-435цс18)).
Основні підстави та принципи відшкодування витрат викладено у пунктах 7.1 -7.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22). Такі ж висновки сформульовані в пунктах 106-108, 146 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
Також Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду розглядав питання про витрати на оплату послуг адвоката у постанові від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22 та від 03 листопада 2023 року у справі № 914/2355/21.
Суд враховує наведені висновки Великої Палати Верховного Суду та Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Частинами першою та другою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (пункт 131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Великої Палати Верховного суду у справі № 910/12876/19 від 15 червня 2022 року.
Як зазначено у п. 3 Договору вартість послуг визначається, виходячи із складності справи і встановлюється у розмірі 20 000,00 грн. У разі отримання позитивного результату за остаточним рішенням Клієнт виплачує додатково Адвокату премію, розмір якої становить суму гонорару за даним договором.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункти 133-134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
В цілому нормами процесуального законодавства (ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 ГПК України) передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
У разі недотримання вимог частини четвертої ст. 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України).
Отже, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Відповідач надав суду заперечення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу позивача та просить їх зменшити до нуля та відмовити у задоволенні заяви позивача. Заперечення обґрунтовані тим, що заявлений позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката є нерозумним, нереальним та необґрунтованим, виходячи із співрозмірності витрат часу та обсягів надання правової допомоги, зокрема, вартість підготовки процесуальних документів, тривалість участі представника позивача у судових засіданнях.
Зважаючи на наведені вище положення чинного законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись наведеними частинами статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Висновки, аналогічні наведеним вище, викладені у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постанові Верховного Суду від 12.01.2023 у справі №910/8342/21, а також додатковій постанові Верховного Суду від 20.09.2023 у справі №922/838/22.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 у справі № 904/4507/18.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц). Господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (пункт 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, постановах від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18, від 04.06.2020 року у справі № 906/598/19 та від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.
Суд дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на правову допомогу за аналіз нормативно-правової бази, що регулює спірні правовідносини, формування правової позиції по справі та підготовку позовної заяви та доказів, якими вона обґрунтовується, у загальному розмірі 20 000,00 грн не у повному обсязі є співрозмірними наданому об'єму адвокатських послуг.
Суд враховує, що адвокат Гуйван П.Д. є кандидатом юридичних наук, Заслуженим юристом України, автором дисертації "Правове регулювання постачання електричної енергії", а також те, що останній колись був пов'язаний з роботою у АТ «Полтаваобленерго».
Отже потреба для вивчення представником позивача законодавства, яке регулює відносини у сфері електроенергетики, відсутня.
Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів, які б доводили факт звернення позивача чи його представника до фахівців з питань електроенергетики та інших питань, зазначених в акті приймання-передачі наданих послуг від 17.07.2024, а саме, висновки, роз'яснення, експертизи, адвокатські запити, відповіді на них та інше. Також відсутні будь-які докази понесення витрат за надання такого роду консультацій, а також необхідність таких.
Суд звертає увагу, що судових засідань по даній справі було два. Матеріали справи містять одну заяву по суті справи - позовну заяву. Однак, судом враховано, що дії відповідача щодо досудового врегулювання спору (позивач звертався до відповідача з заявами від 30.04.2024 та від 11.05.2024) змусили позивача звернутися до адвоката за правовою допомогою.
Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши обсяг послуг наданих адвокатом, суд дійшов висновку, що доведеними та співрозмірними витратами на оплату послуг адвоката, які були фактичними і неминучими, підтвердженими матеріалами справи та співрозмірними наданому об'єму адвокатських послуг, є витрати позивача в сумі 12 000,00 грн.
Керуючись п.2 ч.1 ст. 231, ст.ст. 233, 234, 235 ГПК України, суд, -
1. Провадження у справі закрити.
2. Повернути Фізичній особі - підприємцю Омелюх Світлані Василівні ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України (ККДБ 22030101 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)", символ звітності 206, відомча ознака 83, номер рахунку - UA798999980313121206083016719, код за ЄДРПОУ 37959255, отримувач - ГУК у Полт.обл/тг м. Полтава/22030101, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.) - 3 028,00 грн. судового збору, сплаченого платіжною інструкцією №1127 від 19.05.2024р. (оригінал в матеріалах справи).
3. Стягнути з Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул.Старий Поділ, 5, м. Полтава, Полтавська область, 36022, код ЄРДПОУ 00131819) на користь Фізичній особі - підприємцю Омелюх Світлані Василівні ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
4. Ухвалу надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту підписання (ч.3 ст.226, ст.235,255 ГПК України).
Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повна ухвала складена 14.08.2024
Суддя Солодюк О.В.