ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.08.2024Справа № 910/16282/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Божка Д.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ"
до Приватного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО"
про стягнення 516825686,72 грн
за участю представників:
від позивача: Слівінська Н.І.
від відповідача: Драчова М.С.
Короткий зміст позовних вимог
Державне підприємство "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО"" про стягнення 583 529 988,13 грн, з яких 566 165 152,96 грн основного боргу, 9 001 226,26 грн - пеня, 7 398 268,20 грн - 3% річних, 965 340,69 грн - інфляційні втрати.
В останній редакції позовних вимог (заява про збільшення розміру позовних вимог від 26.06.2024) позивачем заявлено до стягнення з відповідача: 516825686,72 грн, з яких: 474 782 550,37 грн - основний борг, 18582561,38 грн - три проценти річних, 23460574,97 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про участь у балансуючому ринку від 02.03.2020 № 21-150-08-20-00069/0063-04012.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/16282/23, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 16.11.2023.
09.11.2023 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позов.
14.11.2023 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли відповідь на відзив та заява про зменшення розміру позовних вимог. В редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог від 14.11.2023 позивачем завлено вимоги про стягнення з відповідача 546762557,34 грн - основного боргу, 8781976,92 грн - пені, 7218 063,27 грн - 3% річних, 1295750,83 грн - інфляційних втрат. У відповіді на відзив позивач заявив про повернення без розгляду відзиву відповідача.
У підготовчому засіданні 16.11.2023 суд долучив до матеріалів справи поданий відповідачем відзив на позов та дійшов висновку про відсутність підстав для повернення без розгляду відзиву, з огляду на таке.
Частиною 8 статті 42 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника).
Частиною 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України визначено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідно з ч.4 ст.60 Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Відповідно до положень ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", зокрема, ст.ст. 6, 12, наявність у особи статусу адвоката підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відзив від імені Приватного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО"" підписаний Драчовою М.С., на підтвердження повноважень якої, відповідачем до відзиву додано довіреність від 23.06.2023 №23/06-3.
Також у судовому засіданні 16.11.2023 представник відповідача надала суду до матеріалів справи копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відтак, Драчова М.С. має статус адвоката або має право представляти інтереси Приватного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО"" у цій справі.
Протокольною ухвалою від 16.11.2023 суд зобов'язав позивача та відповідача надати до суду докази.
У підготовчому засіданні 16.11.2023, суд розглянувши заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивачем заявлено про стягнення з відповідача 564 058 348,36 грн, з яких: 546 762 557,34 грн - основний борг, 8 781 976,92 грн - пеня, 7 218 063,27 грн - три проценти річних, 1 295 750,83 грн - інфляційні втрати, керуючись приписами ст.46 ГПК України, прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 зупинено провадження у справі №910/16282/23 до закінчення перегляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в касаційному порядку судових рішень у справі № 911/1359/22, та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
21.11.2023 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення.
Постановою об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2024 у справі №911/1359/22 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Київської області від 16.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 у справі №911/1359/22 в оскаржуваній частині щодо вимог про стягнення пені у розмірі 17 933 524,59 грн залишено без змін.
27.05.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 поновлено провадження у справі №910/16282/23, призначено підготовче судове засідання у справі №910/16282/23 на 27.06.2024.
11.06.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про залучення до участі у справі правонаступника позивача.
12.06.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про зміну предмету позову.
26.06.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли заяви про збільшення розміру позовних вимог та клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 71 980 006,97 грн у зв'язку з відсутністю предмета спору.
У підготовчому засіданні 27.06.2024 за результатами розгляду заяви про залучення до участі у справі правонаступника позивача, Господарським судом міста Києва ухвалою від 27.06.2024 задоволено частково заяву Акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" про залучення до участі у справі №910/16282/23 правонаступника позивача; змінено позивача у справі №910/16282/23 Державне підприємство "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" (ідентифікаційний код 24584661) на його правонаступника - Акціонерне товариство "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" (ідентифікаційний код 24584661); в іншій частині заяви - відмовлено.
У підготовчому засіданні 27.06.2024 суд розглянув заяву про зміну предмету позову, в якій позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача: 546 762 557,34 грн - основного боргу, 7 218 063,27 грн - 3% річних, 1 295 750,83 грн - інфляційних втрат.
Так, відповідно до ч.3 ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Оскільки заява позивача про зміну предмету позову відповідає вимогам ст.46 ГПК України, суд задовольнив заяву позивача про зміну предмету позову, про що судом постановлена протокольна ухвала.
Також у підготовчому засіданні 27.06.2024 розглянуто заяву позивача про закриття провадження у справі у частині стягнення основної заборгованості у розмірі 71 980 006,97 грн у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 закрито провадження у справі № 910/16282/23 в частині позовних вимог про стягнення основної заборгованості у сумі 71 980 006,97 грн.
У підготовчому засіданні 27.06.2024 суд розглянув заяву позивача від 26.06.2024 про збільшення розміру позовних вимог. У редакції заяви про збільшення позовних вимог позивачем заявлено до стягнення з відповідача: 516825686,72 грн, з яких: 474 782 550,37 грн - основний борг, 18582561,38 грн - три проценти річних, 23460574,97 грн - інфляційні втрати.
Відповідно до ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Розглянувши заяву позивача про збільшення позовних вимог, суд встановив, що заява відповідає вимогам ст.46 Господарського процесуального кодексу України. Протокольною ухвалою від 27.06.2024 суд прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог.
У підготовчому засіданні 27.06.2024 суд постановив протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 01.08.2024.
01.08.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли: додаткові пояснення у справі; клопотання про зменшення 3% річних та інфляційних втрат; заява про закриття провадження у справі в частині погашеної суми основного боргу; клопотання про відстрочення виконання рішення суду.
01.08.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли заперечення на клопотання про зменшення 3% річних та інфляційних втрат та про відстрочення виконання рішення суду.
Представник позивача у судовому засіданні 01.08.2024 надав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача 01.08.2024 надав пояснення по суті заперечень проти позовних вимог, зокрема нарахованих сум 3% річних та інфляційних втрат. Підтримав клопотання про зменшення 3% річних та інфляційних втрат та заяву про відстрочення виконання рішення суду.
У судовому засіданні 01.08.2024 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у період з лютого 2023 року по вересень 2023 року на виконання умов договору від 02.03.2020 № 21-150-08-20-00069/0063-04012 здійснював продаж відповідачу балансуючої електричної енергії.
Позивач у Системі управління ринком. (https://mms.ua.energy) направляв відповідачу на оплату платіжні документи (рахунки-фактури) за електричну енергію для балансування, придбану відповідачем. Факт купівлі-продажу балансуючої електричної енергії у лютому, березні, квітні, травні, липні, серпні та вересні 2023 року підтверджується актами купівлі-продажу балансуючої електричної енергії.
Проте, відповідач не належним чином виконав свої зобов'язання з своєчасної оплати виставлених рахунків-фактур за договором, внаслідок чого утворилася заборгованість в загальному розмірі 566 165 152,96 грн. У зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання позивач нарахував (у редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог) інфляційні втрати у сумі 23460574,97 грн та 3% річних у сумі 18582561,38 грн. В останній редакції позовних вимог заборгованість відповідача перед позивачем за небаланси електричної енергії по договору становить 474 782 550,37 грн.
Позиція відповідача
Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на наступне:
- позивач до позовної заяви не додав доказів направлення рахунків-фактур відповідачу;
- додані до позовної заяви рахунки-фактури не є первинними документами, оскільки вони не фіксують господарських операцій, розпоряджень або дозволів на проведення господарської операції;
- відповідач може сплачувати позивачу вартість балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку та за наявності коштів, що надійшли від учасників балансуючого ринку, на такому рахунку;
- позивач міг обрати відповідний спосіб захисту своїх інтересів і подати позовну заяву про зобов'язання відповідача перерахувати на рахунок позивача кошти в сумі заборгованості з рахунка ПрАТ "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО"" зі спеціальним режимом використання, проте не заявив відповідних вимог;
- в діях відповідача відсутня вина як складовий елемент господарсько-правової відповідальності, відсутні правові підстави для застосування до відповідача відповідальності за прострочення оплати;
- строк виконання зобов'язань відповідача було продовжено на період дії воєнного стану;
- ПрАТ "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО"" не користується коштами, які надходять на рахунок зі спеціальним режимом використання, відтак відсутні підстави для стягнення з останнього інфляційних втрат та 3% річних.
Відповідач заявив про зменшення загального розміру трьох процентів річних на 90 відсотків, посилаючись на те, що НЕК "УКРЕНЕРГО" є державним стратегічним підприємством від якого залежить стале функціонування електроенергетичної галузі та електроенергетичної національної безпеки в цілому; здійснює оплати за врегулювання небалансів електричної енергії згідно із вимогами ч.2 ст.3 Закону України "Про ринок електричної енергії" на щоденній недискримінаційній пропорційній основі у межах доступної суми на поточному рахунку із спеціальним режимом використання; непомірні високі витрати, які НЕК "УКРЕНЕРГО" буде вимушений зробити, покриваючи збитки за сплату штрафних санкцій за рахунок, зокрема платників податків; відсутність підтверджених матеріальних збитків позивача та компенсаційний характер знецінення грошових коштів за рахунок інфляційних втрат.
Також відповідач, посилаючись на те, що кошти на сплату 3% річних, інфляційних втрат не передбачені структурою тарифу на послуги НЕК "УКРЕНЕРГО", невідкладне стягнення з відповідача витрат, джерела покриття яких не передбачені, дестабілізує фінансовий стан НЕК "УКРЕНЕРГО", враховуючи специфіку відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні, з метою забезпечення оптимального балансу інтересів сторін у спорі та запобігання настанню негативних наслідків для відповідача і енергетичного сектору країни загалом, відповідач завив клопотання про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/16282/23 на 1 (один) рік з дня прийняття відповідного рішення.
ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" (правонаступником якого є АТ "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ") є учасником ринку електричної енергії та здійснює діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.
ПрАТ "НЕК "УКРЕНЕРГО" є оператором системи передачі (ОСП) на якого, зокрема, покладено функції адміністратора розрахунків (АР).
02.03.2020 ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" приєднано до умов договору (ідентифікатор договору №0063-04012, дата акцептування 02.03.2020) про врегулювання небалансів електричної енергії та долучено до реєстру учасників ринку, що підтверджується повідомленням відповідача вих. № 01/8496 (вх. від 03.03.2020 № 313/50). У цьому повідомленні зазначено, що наведений договір є публічним, укладається сторонами з урахуванням статті 634 Цивільного кодексу України та розміщений на офіційному сайті позивача http://ua.energy.
Таким чином, між позивачем та відповідачем укладено договір про участь у балансуючому ринку від 02.03.2020 № 21-150-08-20-00069/0063-04012.
Наказом ПрАТ "НЕК "УКРЕНЕРГО" від 27.01.2023 № 57 затверджено умови договору про участь у балансуючому ринку в новій редакції відповідно до Правил ринку, зі змінами та доповненнями.
Відповідно до п.1.2 договору постачальник послуг з балансування (ППБ) зобов'язується надавати балансуючу електричну енергію на завантаження або розвантаження для здійснення ОСП балансування об'єднаної енергетичної системи України. ОСП зобов'язується продавати балансуючу електричну енергію ППБ або купувати балансуючу електричну енергію у ППБ та отримувати оплату за продану ППБ балансуючу електричну енергію або сплачувати кошти за куплену балансуючу електричну енергію у ППБ відповідно до умов цього договору та Правил ринку.
Згідно із п.2.1 договору загальна вартість договору складається із суми придбаних та проданих обсягів електричної енергії на балансуючому ринку протягом дії цього Договору та відповідно до умов цього договору.
Відповідно до п.2.2 договору розрахунок ціни купівлі-продажу електричної енергії визначається відповідно до Правил ринку.
Для розрахунків за цим договором використовуються обсяги електричної енергії, купленої-проданої на балансуючому ринку ППБ (п.3.1 договору).
Виставлення рахунків та оплата платежів здійснюється відповідно до процедур та у строки, визначені Правилами ринку (п.4.1 договору).
Згідно із наявними у матеріалах справи актами купівлі-продажу балансуючої електричної енергії та рахунками на оплату (№2402202300009 від 28.02.2023, №0603202300011 від 06.03.2023, №1603202300009 від 22.03.2023, №2403202300221 від 24.03.2023, №0604202300013 від 06.04.2023, №1404202300012 від 14.04.2023, №2604202300411 від 26.04.2023, №04502022300011 від 04.05.2023, №1605202300205 від 16.05.2023, №1407202300011 від 14.07.2023, №0408202300213 від 04.08.2023, №1608202300219 від 16.08.2023, №2408202300239 від 24.08.2023, №509202300007 від 05.09.2023, №1409202300234 від 14.09.2023, №2609202300269 від 26.09.2023, №0510202300010 від 05.10.2023) позивач у період з лютого по вересень 2023 року поставив, а відповідач отримав балансуючу електричну енергію загальною вартістю 566 165 152,96 грн.
Згідно із матеріалів справи рахунки на оплату за балансуючу електричну енергію за ІІІ декада лютого 2023 року; ІІ та ІІІ декади березня 2023 року; І, ІІ та ІІІ декади квітня 2023 року; І декада травня 2023 року; І та ІІІ декади липня 2023 року; І, ІІ та ІІІ декади серпня 2023 року; І, ІІ та ІІІ декади вересня 2023 року виставлені у системі управління ринком (Market Management System). За поясненнями позивача, рахунки-фактури за ІІ декаду лютого 2023 року та за І декаду березня 2023 року були виставлені (розміщені) у системі управління ринком 24.02.2023 та 16.03.2023 відповідно. Проте, вказані рахунки були виставлені без врахування зауважень позивача, викладених у листах від 21.02.2023 № 50-04/0543 та від 13.03.2023 № 50-04/0861 щодо неврахування диспетчерських команд для забезпечення меж операційної безпеки при визначенні обсягу купленої балансуючої електричної енергії за договором у періоди ІІ декади лютого 2023 року та І декади березня 2023 року.
Відповідачем 27.02.2023 та 22.03.2023 направлено на електронну адресу позивача оновлені рахунки за ІІ декаду лютого 2023 року та за І декаду березня 2023 року, з урахуванням зауважень позивача, що підтверджується роздруківками з електронної пошти, наданими позивачем до додаткових пояснень від 21.11.2023. Також рахунки за ІІ декаду лютого 2023 року та за І декаду березня 2023 року виставлені у системі управління ринком 28.02.2023 та 22.03.2023 відповідно.
Отже, згідно із пунктом 7.7.4 глави 7.7 Правил ринку оплата рахунків за балансуючу електричну енергію мала бути здійснена у такі строки:
№2402202300009 від 28.02.2023 - у строк до 06.03.2023;
№0603202300011 від 06.03.2023 - у строк до 10.03.2023;
№1603202300009 від 22.03.2023 - у строк до 28.03.2023;
№2403202300221 від 24.03.2023 - у строк до 30.03.2023;
№0604202300013 від 06.04.2023 - у строк до 12.04.2023;
№1404202300012 від 14.04.2023 - у строк до 20.04.2023;
№2604202300411 від 26.04.2023 - у строк до 02.05.2023;
№04502022300011 від 04.05.2023 - у строк до 10.05.2023;
№1605202300205 від 16.05.2023 - у строк до 22.05.2023;
№1407202300011 від 14.07.2023 - у строк до 20.07.2023;
№0408202300213 від 04.08.2023 - у строк до 10.08.2023;
№1608202300219 від 16.08.2023 - у строк до 22.08.2023;
№2408202300239 від 24.08.2023 - у строк до 30.08.2023;
№509202300007 від 05.09.2023 - у строк до 11.09.2023;
№1409202300234 від 14.09.2023 - у строк до 20.09.2023;
№2609202300269 від 26.09.2023 - у строк до 02.10.2023;
№0510202300010 від 05.10.2023 - у строк до 11.10.2023.
За розрахунком позивача (у редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог) заборгованість відповідача перед позивачем за небаланси електричної енергії по договору становить 474 782 550,37 грн. На підставі ст.625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні втрати у сумі 23460574,97 грн та 3% річних у сумі 18582561,38 грн.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються договори про врегулювання небалансів.
Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України "Про ринок електричної енергії" обов'язковою умовою участі в ринку електричної енергії (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) є укладення договору про врегулювання небалансів з оператором системи передачі.
Згідно з пунктом 46 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" небаланс електричної енергії - це розрахована відповідно до правил ринку для кожного розрахункового періоду різниця між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до правил ринку.
За приписами частини 1 статті 68 Закону України "Про ринок електричної енергії" в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок. На балансуючому ринку оператором системи передачі здійснюються: 1) купівля та продаж електричної енергії для балансування обсягів попиту та пропозиції електричної енергії у межах поточної доби; 2) купівля та продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторін, відповідальних за баланс.
Згідно із ч.3 ст.68 Закону України "Про ринок електричної енергії" для надання послуг з балансування учасники ринку укладають з оператором системи передачі договір на основі типового договору про участь у балансуючому ринку. Постачальники послуг з балансування реєструються адміністратором розрахунків у порядку, визначеному правилами ринку. Типовий договір про участь у балансуючому ринку затверджується Регулятором.
Діяльність у сфері балансуючого ринку також регулюється Правилами ринку, що затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 307 з наступними змінами та доповненнями (далі - Правила ринку).
Відповідно до пунктів 4.2.1- 4.2.3 глави 4.2 розділу І Правил ринку для надання послуг з балансування учасник ринку повинен подати ОСП заяву щодо приєднання до договору про надання послуг з балансування, типова форма якого наведена в додатку до цих Правил, та включення до Реєстру ППБ (далі - заява). Форма заяви оприлюднюється ОСП на власному офіційному вебсайті. ОСП розглядає таку заяву та не пізніше ніж через 5 робочих днів з дати її отримання інформує заявника щодо повноти та коректності наданої інформації. У випадку надання неповної та/або недостовірної інформації ОСП повідомляє про це учасника ринку, який у свою чергу повинен надати необхідну інформацію протягом 14 календарних днів з дати отримання повідомлення. Якщо учасник ринку не надав необхідну інформацію протягом визначеного строку, заява не розглядається. Протягом 10 робочих днів з дати отримання повної та коректної інформації ОСП (у ролі АР) вносить заявника до Реєстру ППБ і надає доступ до електронної платформи.
Як встановлено судом вище між позивачем та відповідачем укладено договір про участь у балансуючому ринку від 02.03.2020 № 21-150-08-20-00069/0063-04012.
Відповідач обсяг поставленої позивачем у період з лютого по вересень 2023 року балансуючої електричної енергії та факт наявності заборгованості не заперечив по договору.
Заперечуючи позовні вимоги відповідач посилається на те, що рахунки-фактури не є первинними документами та позивач починає відтік перебігу прострочки виконання зобов'язання за договором з моменту виставлення адміністратором розрахунків рахунку в MMS, а не з моменту направлення відповідачу відповідних рахунків-фактури.
Згідно з частиною сьомою статті 68 Закону України "Про ринок електричної енергії" за результатами роботи балансуючого ринку за відповідну добу на підставі даних оператора системи передачі та адміністратора комерційного обліку адміністратор розрахунків розраховує платежі оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування за електричну енергію, ціни небалансу електричної енергії, а також обсяги небалансів електричної енергії учасників ринку і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки у порядку, визначеному правилами ринку.
Обов'язок адміністратора розрахунків щодо виставлення таких рахунків, стягнення та оплати платежів, здійснення фінансових розрахунків також закріплено у пункті 6 частини третьої статті 52 Закону та пункті 1.8.1 глави 1.8 розділу І Правил ринку.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Виставлення рахунків та оплата платежів здійснюється відповідно до процедур та у строки, визначені Правилами ринку (пункт 4.1 договору).
Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку.
Згідно з пунктом 7.2.1 глави 7.2 розділу VII Правил ринку АР на щоденній основі надсилає через СУР (систему управління ринком) платіжний документ кожному ППБ із зазначенням суми, яка повинна бути сплачена ППБ за відповідний період за закупівлю балансуючої енергії. ППБ щодекадно надсилає АР платіжний документ із зазначенням суми, що повинна бути сплачена АР за відповідний період за закупівлю балансуючої енергії.
У розумінні положень пункту 1.2.1 глави 1.2 Правил ринку платіжний документ - рахунок, сформований адміністратором розрахунків учаснику ринку щодо оплати ним або адміністратором розрахунків своїх фінансових зобов'язань, що виникли в результаті участі на ринку електричної енергії такого учасника ринку; система управління ринком - програмно-інформаційний комплекс, що складається з окремих систем та підсистем, які забезпечують автоматичне управління даними та процесами, а також виконання розрахунків, передбачених цими Правилами, з урахуванням інтеграції з іншими програмно-інформаційними комплексами, які забезпечують необхідні функції.
Згідно із пунктом 7.7.4 глави 7.7 Правил ринку, оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка.
Отже, Правилами ринку встановлено, що документом який породжує виникнення у відповідача обов'язку щодо оплати за придбану балансуючу електричну енергію згідно з договором є саме рахунок-фактура.
Виходячи з положень Правил ринку обов'язком щодо формування, надсилання платіжних документів та здійснення розрахунків між учасниками ринку, зокрема, між позивачем та відповідачем, в Системі наділений саме адміністратор розрахунків.
У розумінні положень Правил ринку, з урахуванням змісту укладеного договору, направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється адміністратором розрахунків через систему управління ринком, зокрема, систему розрахунків за небаланси електричної енергії.
Тобто, відповідач як адміністратор розрахунків уповноважений на їх виставлення та оформлення, а чотириденний строк на оплату, визначений у пункті 7.7.4 Правил ринку починає свій перебіг з моменту виставлення рахунків.
Питання правомірності обчислення строку для розрахунків з дня розміщення (формування) рахунку відповідачем у системі управління ринком неодноразово було предметом розгляду Верховним Судом. Такий самий підхід щодо визначення моменту відліку строку на оплату платіжного документа у відповідності до пункту 7.7.4 глави 7.7 розділу VII Правил ринку (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин у наведених справах), був застосований судами і у постанові від 21.12.2021 зі справи №910/15364/20, постанові від 01.06.2022 зі справи №910/11109/21, постанові від 13.09.2022 зі справи №910/8901/20, постанові від 18.10.2020 зі справи №910/6578/21, від 08.11.2022 зі справи 910/21124/20, від 23.01.2024 у справі №910/21124/20.
У постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21 зазначено, що обов'язком щодо формування, надсилання платіжних документів та здійснення розрахунків між учасниками ринку в Системі наділений саме адміністратор розрахунків. При цьому, у розумінні положень Правил ринку (зокрема пункти 1.1.4, 1.1.2, 1.8.1, 1.11.1, 1.11.8, 5.11.1, 5.11.2, 5.28.1, 7.2.1, 7.7.4), направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється адміністратором розрахунків (АР) через систему управління ринком. Іншого порядку та способу направлення рахунків, ні Правилами ринку, ні умовами договору не передбачено, а тому суд вважає належним їх направлення (формування) АР у системі управління ринком.
Відтак, доводи відповідача про те, що обов'язок з оплати настає саме з моменту направлення позивачем відповідачу рахунків не знайшли свого підтвердження, оскільки п.7.2.1., п.7.7.4. Правил ринку чітко встановлений обов'язок сплатити рахунок протягом 4 днів з дати направлення рахунка адміністратором розрахунків саме через систему управління ринком.
Суд також відхиляє як необґрунтовані посилання відповідача на те, що позивачем обрано неналежний способу захисту його порушених прав. Так, відповідач стверджує, що може сплачувати позивачу вартість балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку та за наявності коштів, що надійшли від учасників балансуючого ринку, на такому рахунку. Відтак, за доводами відповідача, позивач міг обрати відповідний спосіб захисту своїх інтересів та звернутися до суду із позовом про зобов'язання відповідача перерахувати на рахунок позивача кошти в сумі заборгованості з рахунка ПрАТ "НЕК "УКРЕНЕРГО" зі спеціальним режимом використання.
Відповідно до частини 1 статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" 1. розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі, у тому числі шляхом клірингу (неттінгу), відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, правилами ринку, правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку.
Частиною 4 статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що постачальники послуг з балансування та сторони, відповідальні за баланс, в яких виникли зобов'язання перед оператором системи передачі в результаті діяльності на балансуючому ринку, вносять плату за електричну енергію виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оператора системи передачі в уповноважених банках. Кошти з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оператора системи передачі перераховуються відповідно до правил ринку на: 1) поточні рахунки постачальників послуг з балансування та сторін, відповідальних за баланс, крім електропостачальників; 2) поточні рахунки із спеціальним режимом використання електропостачальників; 3) поточний рахунок оператора системи передачі. З метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування під час врегулювання системних обмежень оператор системи передачі може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка.
Положення ч.4 ст.75 Закону України "Про ринок електричної енергії" не містить імперативної заборони щодо розрахунку відповідача з постачальником електричної енергії (позивачем) тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. Навпаки, передбачено можливість відповідача для належного виконання грошових зобов'язань, вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання, що в свою чергу свідчить про те, що відповідач (боржник) не позбавлений можливості здійснити перерахування на такий рахунок коштів з інших рахунків, зокрема з поточного рахунку, задля належного виконання своїх зобов'язань. Ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати за договором.
При цьому положення договору не містять будь-яких застережень щодо використання відповідачем поточного рахунку зі спеціальним режимом використання, та, відповідно, умови про розрахунок за продану електричну енергію лише з такого рахунку та/або за умови наявності коштів на такому рахунку.
За наведених обставин, відсутні й підстави стверджувати про обрання позивачем неналежного способу захисту його порушених прав з огляду на заявлення ним вимоги про стягнення заборгованості, оскільки така вимога не суперечить ні нормам статті 16 ЦК України та статті 20 ГПК України, ні нормам наведеної статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії". Подібні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 зі справи №910/6636/21.
Доводи відповідача про те, що прострочення виконання грошового зобов'язання виникло не з його вини з посиланням на приписи частини 4 статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії", є безпідставними, оскільки ця обставина не впливає на обсяг його зобов'язань як боржника, що прострочив грошове зобов'язання, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв'язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права.
Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено судом, враховуючи акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 23.06.2023, згідно реєстру надходжень коштів за період з 01.05.2024 по 24.06.2024, що є додатком до довідки АТ "Ощадбанк" від 25.06.2024 від 16/2-09/606, станом на час розгляду справи заборгованість відповідача щодо сплати за отриману електричну енергію становить 474 782 550,37 грн (сума заборгованості заявлена до стягнення в останній редакції позовних вимог).
У той же час, 25 та 27 червня 2024 року (платіжні інструкції від 25.06.2024 №1002, від 27.06.2024 №1001, №1002, №1003, №1004, №1005, №1006, №1007) відповідач здійснив часткову оплату за отриману електричну енергію, а саме у сумі 150325400,29 грн, у зв'язку із чим, відповідачем заявлено про наявність підстав для закриття провадження за відсутністю предмета спору в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 150325400,29 грн.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Суд зазначає, що предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.
Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань (правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі №638/3792/20).
З огляду на наведене вище, оскільки на момент розгляду даної справи предмет спору в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 150325400,29 грн припинив своє існування, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 150325400,29 грн, згідно із п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, невиконане зобов'язання відповідача за договором становить 324 457 150,08 грн. Заборгованість у сумі 324 457 150,08 грн підтверджується матеріалами справи, доказів у спростування заборгованості по договору з оплати електричної енергії у сумі 324 457 150,08 грн відповідачем не надано.
Ураховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості у сумі 324 457 150,08 грн.
На підставі ст.625 ЦК України позивачем нараховані та заявлені до стягнення інфляційні втрати у сумі 23460574,97 грн та 3% річних у сумі 18582561,38 грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог). Нарахування 3 % річних та інфляційних втрат здійснені у такому порядку: на заборгованість за ІІ декаду лютого 2023 року - за загальний період з 07.03.2023 по 18.06.2024; на заборгованість за ІІІ декаду лютого 2023 року - за загальний період з 11.03.2023 по 25.06.2024; на заборгованість за І декаду березня 2023 року - з 29.03.2023 по 25.06.2024; на заборгованість за ІІ декаду березня 2023 року - 31.03.2023 по 25.06.2024; на заборгованість за ІІІ декаду березня 2023 року - 13.04.2023 по 25.06.2024; на заборгованість за І декаду квітня 2023 року - з 21.04.2023 по 25.06.2024; на заборгованість за ІІ декаду квітня 2023 року - з 03.05.2023 по 25.06.2024; на заборгованість за ІІІ декаду квітня 2023 року - з 11.05.2023 по 25.06.2024; на заборгованість за І декаду травня 2023 року - з 23.05.2023 по 25.06.2024; на заборгованість за І декаду липня 2023 року - з 21.07.2023 по 25.06.2024; на заборгованість за ІІІ декаду липня 2023 року - з 11.08.2023 по 25.06.2024; на заборгованість за І декаду серпня 2023 року - з 23.08.2023 по 25.06.2024; на заборгованість за ІІ декаду серпня 2023 року - з 31.08.2023 по 25.06.2024; на заборгованість за ІІІ декаду серпня 2023 року - з 12.09.2023 по 25.06.2024; на заборгованість за І декаду вересня 2023 року - з 21.09.2023 по 25.06.2024; на заборгованість за ІІ декаду вересня 2023 року - з 03.10.2023 по 25.06.2024; на заборгованість за ІІІ декаду вересня 2023 року - з 12.10.2023 по 25.06.2024.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.
Перевіривши розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що розрахунки є арифметично правильними, здійснені відповідно до умов договору та приписів законодавства, а відтак позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 23460574,97 грн та 3% річних у сумі 18582561,38 грн є обґрунтованими.
Водночас доводи відповідача, наведені у контррозрахунку не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки як встановлено судом вище строк оплати відраховується від дати направлення рахунку в системі управління ринком. Судом встановлено, що позивачем правильно визначено періоди прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати за договором від 02.03.2020 № 21-150-08-20-00069/0063-04012.
З приводу посилань відповідача на те, що строк виконання зобов'язань відповідача було продовжено на період дії воєнного стану, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
За змістом ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Із аналізу наведених правових норм вбачається, що на особу, яка порушила зобов'язання, покладається обов'язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов'язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв'язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов'язань).
Зазначене узгоджується із правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21.
Відповідно до пунктів 1.15.4., 1.15.7 Правил ринку учасник ринку, який зазнав впливу форс-мажору, зобов'язаний негайно за допомогою будь-якого засобу зв'язку повідомити ОСП та Регулятора про настання форс-мажору не пізніше ніж через 2 робочі дні з моменту виникнення форс-мажору, а також надати у письмовій формі офіційне підтвердження настання форс-мажорних обставин. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про неможливість виконання прийнятих за цими Правилами зобов'язань позбавляє відповідного учасника ринку права посилатися на будь-яку вищевказану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання вимог за цими Правилами. Наявність обставин форс-мажору підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або відповідними територіальними відділеннями.
Відповідно до положень пунктів 6.1.-6.4. договору визначено, що якщо внаслідок дії форс-мажорних обставин (техногенного, природного, соціально-політичного, військового характеру, обставин юридичного форс-мажору (дія/рішення органів державної влади, органів, установ, що містять заборону або обмеження з питань, які мають безпосереднє відношення до виконання цього договору) унеможливлюється виконання будь-якою стороною зобов'язань за цим договором, така сторона повинна повідомити у письмовій формі про це іншу сторону протягом п'яти днів з моменту виникнення таких обставин. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї із сторін про неможливість виконання прийнятих за цим договором зобов'язань позбавляє таку сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань. У разі дії форс-мажорних обставин більше 30 календарних днів сторони мають право відмовитися від подальшого виконання зобов'язань за цим Договором та в установленому порядку розірвати цей Договір. Розірвання цього договору тягне за собою відповідні правові наслідки щодо діяльності сторін на ринку електричної енергії. Наявність форс-мажорних обставин підтверджується відповідним документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або її територіальними підрозділами.
Отже, відповідно до ч.1 ст.617 ЦК України, ч.2 ст.218 Господарського кодексу України та ст. 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об'єктивно унеможливлюють виконання особою зобов'язань за умовами договору, обов'язків, передбачених законодавством.
У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 по справі № 915/531/17, від 26.05.2020 по справі № 918/289/19, від 17.12.2020 по справі № 913/785/17 викладено висновок щодо застосування статті Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого:
- статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифіката про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;
- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання;
- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Водночас, форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Стороною договору має бути підтверджено не тільки факт настання форс-мажорних обставин, а також і їхню здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання, тобто мають бути встановлені причинно-наслідкові зв'язки між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконання конкретного зобов'язання.
Тобто, обставина стає форс-мажорною для сторін правовідносин щодо тих чи інших зобов'язань виключно у разі доведення неможливості виконання конкретних зобов'язань.
Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності форс-мажору у спірних правовідносинах (зокрема, відповідний сертифікат Торгово-промислової палати). Доказів звернення до позивача із повідомленнями про неможливість виконання зобов'язання за договором внаслідок настання обставин непереборної сили відповідачем також не надано.
Щодо посилань відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1, суд зазначає таке.
Так, Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.
Однак, порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні" та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 за №40(3) (з наступними змінами).
Відповідно до ч.1 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.
Отже, із вказаного можна дійти висновку, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а не листом на сайті Торгово-промислової палати України.
Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Більш того, загальний офіційний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв'язку між військовою агресією РФ проти України та неможливістю виконання конкретного зобов'язання.
Також як вже зазначалося судом вище, в статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" не зазначається про неможливість користування відповідачем грошовими коштами, що надходять на його поточний рахунок зі спеціальним режимом використання. Навпаки, відповідно до вказаної норми Закону відповідач має право використовувати грошові кошти, що надходять на його поточний рахунок зі спеціальним режимом використання для проведення подальших розрахунків з учасниками ринку за поставлену електричну енергію.
Вказане свідчить не просто про наявність права відповідача користуватись грошовими коштами, які надійшли на його поточний рахунок зі спеціальним режимом використання, а й про право розпоряджатися вказаними коштами.
В постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №910/6636/21 сформовано таку правову позицію щодо застосування положень статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії. Зокрема, "зміст статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" не містить імперативної заборони щодо розрахунку відповідача з постачальником електричної енергії (позивачем) тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, навпаки, передбачено можливість відповідача для належного виконання грошових зобов'язань, вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання, що в свою чергу свідчить про те, що відповідач (боржник) не позбавлений можливості здійснити перерахування на такий рахунок коштів з інших рахунків, зокрема з поточного рахунку, задля належного виконання своїх зобов'язань. Ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати за договором".
Зазначену правову позицію також підтримано об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.02.2023 зі справи №910/9374/21. Крім того подібні за змістом висновки щодо застосування частини четвертої статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" викладено також у постановах Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №910/18611/21 та від 09.03.2023 у справі №910/18613/21.
Відтак, доводи відповідача про відсутність підстав для стягнення інфляційних втрат та 3% річних, у зв'язку з тим, що ПрАТ "НЕК "УКРЕНЕРГО" не користується грошовими коштами, які надходять на його поточний рахунок зі спеціальним режимом використання, є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правилами ринку.
З приводу заявленого відповідачем у відзиві клопотання про зменшення 3% річних на 90%, суд зазначає таке.
Згідно із ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
При цьому, інфляційні втрати та відсотки річні не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, у зв'язку з знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та користування цими коштами. (правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, від 22.02.2022 у справі № 924/441/20).
Так, у постанові Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зокрема зазначено, що стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди. А тому судами правильно враховано вказаний правовий висновок Верховного Суду у справі № 910/4590/19.
Водночас, у постанові Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №924/441/20 суд звертав увагу на необхідність врахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та зазначав, що "виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання."
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17).
Таким чином, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (аналогічний висновок викладено і у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
У справі, яка розглядається, позивачем заявлено до стягнення 3% річних, тобто розмір передбачений законодавством (ч.2 ст.625 ЦК України), отже, в даному випадку, оцінюючи наявні матеріали справи, доводи відповідача щодо підстав зменшення 3% річних, відсутні підстави для зменшення заявленого до стягнення розміру 3% річних (аналогічний висновок, викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 921/94/21).
У постанові від 08.06.2022 у справі №910/6636/21 Верховний Суд зазначив, що "наявність рахунку із спеціальним режимом використання не виключає застосування до споживача пені за прострочення в оплаті отриманої електричної енергії, а також відповідальності за прострочення грошового зобов'язання у порядку частини другої статті 625 ЦК України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат (постанова Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі №903/918/19)".
Враховуючи встановлені у цій справі обставини та судову практику, що склалася в аналогічних правовідносинах, суд вважає необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню клопотання відповідача, оскільки, обставини очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних відсутні, розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом, та окрім того, відповідачем, в свою чергу, не доведено наявність будь-яких виключних (надзвичайних) обставин, які вплинули на несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи приписи ст.76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу Україні, з огляду на встановлені вище обставини, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 324 457 150,08 грн, 3% річних у сумі 18 582 561,38 грн та інфляційних втрат 23 460 574,97 грн є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" заборгованості у сумі 324 457 150,08 грн, 3% річних у сумі 18 582 561,38 грн та інфляційних втрат 23 460 574,97 грн; та закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 150 325 400,29 грн, на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.
За правилами у п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З врахуванням наведеного, витрати зі слати судового збору в частині задоволених позовних вимог покладаються на відповідача, а саме у сумі 532930,74 грн.
Також суд роз'яснює позивачу можливість звернутися до суду із клопотанням, у порядку ст.7 Закону України "Про судовий збір", про повернення судового збору у зв'язку із закриттям провадження у справі у частині позовних вимог.
РОЗГЛЯД ЗАЯВИ ПРО РОЗСТРОЧЕННЯ ВИКОНАННЯ РІШЕННЯ СУДУ.
Відповідач завив клопотання про відстрочення виконання рішення у справі №910/16282/23 на один рік з дня прийняття відповідного рішення.
Відповідач в обґрунтування заяви про відстрочення виконання рішення посилається на те, що НЕК "УКРЕНЕРГО" не може спрямувати на виконання рішення у справі №910/16282/23 кошти, для яких Регулятор у структурі тарифу визначив інші напрямки витрат. Передбачені структурою тарифу кошти одночасно не перебувають у розпорядженні НЕК "УКРЕНЕРГО", а мають бути отримані і витрачені за визначеними напрямками протягом 12 місяців, за умови 100% оплати послуг користувачами послуг-учасниками ринку електроенергії.
Відповідач стверджує, що невідкладне стягнення з НЕК "УКРЕНЕРГО" витрат, джерела покриття яких не передбачені, дестабілізує його фінансовий стан, ставить під загрозу його розрахунки з контрагентами і негативно впливає на роботу енергетичної інфраструктури України.
Окрім того, відповідач зазначає, що численні пошкодження об'єктів об'єднаної енергетичної системи України внаслідок бойових дій вимагають додаткових витрат НЕК "УКРЕНЕРГО" для аварійних ремонтних робіт і відновлення енергопостачання, що є критично важливим, особливо в умовах опалювального періоду, для недопущення гуманітарної катастрофи всеукраїнського масштабу.
У свою чергу, позивач проти задоволення клопотання про відстрочення виконання рішення заперечував, пославшись на те, що відповідачем не обґрунтовано в чому полягає виключність обставин, зазначених ним як підстави для відстрочення виконання рішення суду, не надано доказів на підтвердження наявності обставин, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення. При цьому позивач забезпечує безпечну експлуатацію атомних електростанцій, виконує в умовах воєнного стану спеціальні обов'язки із забезпечення побутових споживачів доступною електричною енергією в умовах дефіциту фінансових ресурсів внаслідок втрати значної частини виробничих потужностей через окупацію Запорізької АЕС.
Розглянувши заяву відповідача про відстрочення виконання рішення, суд дійшов висновку про наступне.
У відповідності до ч.3 ст.331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відстрочення - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.
Частиною 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
Підставами для задоволення заяви про відстрочку, розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.
Питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.07.2020 у справі №908/1884/19.
Суд зазначає, що відстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.
При цьому судом враховано, що відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно із статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.
У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні, необхідно враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Ураховуючи встановлені вище обставини, з урахуванням принципів розумності та справедливості, а також те, що рішення суду є обов'язковим до виконання та має бути виконане, з огляду на особливості господарської діяльності НЕК "УКРЕНЕРГО" та з огляду на те, що в цьому випадку мають місце обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, але не виключають його виконання в майбутньому, суд вважає, що відстрочення рішення суду не порушить прав стягувача.
За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 року у справі "Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02).
Таким чином, для з'ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.
Судом враховано, як позивач, так і відповідач належать до об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (згідно Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року №83, з наступними змінами), що засвідчує однаковий статус підприємств, роль та важливість їх діяльності в умовах воєнного стану.
Також судом враховано, що відповідач під час розгляду здійснює часткове погашення заборгованості.
З огляду на викладене, з урахуванням майнового стану та балансу інтересів обох сторін, враховуючи специфіку діяльності підприємства боржника, а також той факт, що у разі блокування рахунків боржника, останнім не можливо буде здійснити забезпечення життєво важливих потреб держави, суд дійшов висновку, що відстрочення виконання рішення надасть змогу вирішити наявні фінансові проблеми, а також сприятиме нормальному функціонуванню товариства боржника та реальній можливості виконання рішення суду.
Оцінивши наведені заявником посилання на обставини, які ускладнюють виконання рішення суду, суд дійшов висновку про наявність підстав для відстрочення виконання рішення суду у справі №910/16282/23 згідно статті 331 Господарського процесуального кодексу України на 3 місяці, оскільки в даному випадку відстрочення виконання рішення суду не порушить інтереси сторін, забезпечить їх баланс, буде співмірним можливості поновлення порушеного права стягувача з можливістю відповідача забезпечити таке поновлення. Відстрочення матиме наслідком дотримання балансу інтересів сторін і унеможливить надмірне обтяження фінансової спроможності відповідача.
За наведених обставин, суд задовольняє частково заяву відповідача про відстрочення виконання рішення у справі №910/16282/23, а саме на 3 місяці до 01.11.2024.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Закрити провадження у справі № 910/16282/23 в частині позовних вимоги про стягнення основної заборгованості у сумі 150 325 400,29 грн.
В іншій частині позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" (01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 25, ідентифікаційний код 00100227) на користь Акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) основний борг у сумі 324 457 150,08 грн, 3% річних у сумі 18 582 561,38 грн, інфляційні втрати 23 460 574,97 грн та витрати зі сплати судового збору 532930,74 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Клопотання Приватного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" про відстрочення виконання рішення задовольнити частково.
Виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 у справі №910/16282/23 відстрочити на 3 місяці до 01.11.2024.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 15.08.2024.
Суддя С.О. Турчин