83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
19.10.10 р. Справа № 41/170пн
Суддя господарського суду Донецької області Гончаров С.А.
при секретарі судового засідання Говор О.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Прокурора Київського району м. Донецька в інтересах держави в особі Донецької міської ради, м. Донецьк
до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Держкомзему у Донецькій області, м. Донецьк
про зобов'язання звільнити та повернути Територіальній громаді м. Донецька земельну ділянку площею 52 кв.м., (кадастровий номер 1410136900:00:33:002), розташовану за адресою: по АДРЕСА_1, шляхом знесення об'єкту та приведення земельної ділянки у придатний для подальшого використання стан
При участі представників:
від позивача: Другова К.В. - довіреність від 20.01.2009 №01/13-311
Височин Є.В. - довіреність від 18.06.2010 №01/13-2352
від відповідача: не з'явились
від третьої особи: ОСОБА_5 - довіреність від 12.10.2010 №01-60-4727-07
Прокурор Київського району м. Донецька звернувся до господарського суду Донецької області з позовом в інтересах держави в особі Донецької міської ради до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк про зобов'язання звільнити та повернути Територіальній громаді м. Донецька земельну ділянку площею 52 кв.м., (кадастровий номер 1410136900:00:33:002), розташовану за адресою: по АДРЕСА_1, шляхом знесення об'єкту та приведення земельної ділянки у придатний для подальшого використання стан.
Ухвалою суду від 20 вересня 2010р. залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління Держкомзему у Донецькій області. Явка представника третьої особи визнавалась обов'язковою.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на факт неповернення відповідачем спірної земельної ділянки після спливу строку оренди земельної ділянки 27.03.2007 року, що є порушенням законодавства України.
Відповідач про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, але відзиву на позовну заяву не подав, не використав своє право на участь у судовому засіданні, представника в судове засідання не направив. Враховуючи, що наявних в матеріалах справи документів та пояснень достатньо для прийняття рішення, суд вважає за можливе відповідно до ст.75 ГПК України вирішити спір по суті.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:
Рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради від 27.03.2002 року № 122/5 відповідачу затверджено проект землеустрою та надано в оренду строком на 5 років земельну ділянку (кадастровий номер 1410136900:00:33:002) площею 52,0 кв.м., для розміщення торгівельного павільйону з реалізації товарів народного споживання по АДРЕСА_1
17.06.2002 року між виконавчим комітетом Донецької міської ради (орендодавцем) та ОСОБА_1 (орендарем) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого відповідачем прийнято в строкове платне користування земельну ділянку, що знаходиться на території Київського району м. Донецька по пр. Партизанському, 46, загальною площею 52 кв.м.
Згідно п. 2.1. наведеного договору, його укладено на термін до 27.03.2007 року.
Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 23.10.2009 року № 2-2009/09 за Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 визнано право власності на нерухоме майно: нежитлову будівлю торгівельного павільйону по реалізації товарів народного споживання по АДРЕСА_1, загальною площею 66,43 кв.м.
Державним інспектором відділу Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Управління Держкомзему у м. Донецьку Донецької області 02.06.2010 року проведено перевірку відповідача відповідно до вимог статей 6, 10 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” з питання дотримання вимог земельного законодавства, результати якої викладені в акті перевірки від 02.06.2010 року.
Перевіркою встановлено та в акті перевірки зафіксовано, що відповідачем використовується земельна ділянка площею 0,0079 га із земель житлової та громадської забудови по АДРЕСА_1, в тому числі: земельна ділянка площею 0,0066 га використовується під розміщення нежитлової будівлі торгівельного павільйону (право власності визнано рішенням Київського районного суду м. Донецька від 23.10.2009 року) без правовстановлюючих документів та їх державної реєстрації, що є порушенням ст. 125 Земельного кодексу України; а також земельна ділянка площею 0,0013 га самовільно зайнята та використовується під збільшення будівлі без правовстановлюючих документів та їх державної реєстрації, що є порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.
За результатами перевірки Управлінням Держкомзему у м. Донецьку Донецької області відповідачу 02.06.2010 року видано приписи № 000018 та № 000019, якими відповідачу приписано усунути виявлені порушення земельного законодавства.
26.08.2010 року здійснено повторну перевірку відповідача з питання дотримання вимог земельного законодавства, якою встановлено невиконання відповідачем вимог приписів від 02.06.2010 року № 000018 та № 000019. За результатами перевірки 26.08.2010 року відповідачу видано приписи № 000210 та № 000272, якими приписано усунути виявлені порушення земельного законодавства.
Перевірками, проведеними 20.09.2010 року державним інспектором відділу Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Управління Держкомзему у м. Донецьку Донецької області з питання виконання вимог приписів, результати якої оформлено відповідним актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства, встановлено невиконання відповідачем на час перевірки вимог приписів від 02.06.2010 року № 000018 та № 000019 та від 26.08.2010 року № 000210 та № 000272.
Невиконання відповідачем вимог приписів від 26.08.2010 року № 000210 та № 000272 встановлено також перевіркою, проведеною державним інспектором відділу Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Управління Держкомзему у м. Донецьку Донецької області 01.10.2010 року.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 24.02.2010 року у справі № 22ц-1916/2010 скасовано рішення Київського районного суду м. Донецька від 23.10.2009 року, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про визнання права власності закрито.
Господарський суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Основним законом, яким регулюються земельні відносини, є Конституція України. Крім цього, земельні відносини регулюються іншими, прийнятими відповідно до Конституції законами і підзаконними актами, а саме законами України "Про землеустрій", "Про державний контроль за використанням та охороною земель", "Про місцеве самоврядування" та іншими законами, також Земельним кодексом України, прийнятим Верховною Радою України 25.10.2001 року, який набув чинності з 01.01.2002 року.
Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України.
Cтаттею 2 Земельного Кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Стаття 12 Земельного кодексу України встановлює повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин. Зокрема, до їх повноважень належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності; додержання земельного та екологічного законодавства.
Підстави набуття права на землю передбачені статтею 116 Земельного кодексу України. У цій статті врегульовані відносини щодо набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Підставою набуття права на землю у таких випадках є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
На підставі рішень сільських, селищних, міських рад, а в окремих випадках -районних і обласних рад, земельні ділянки передаються у власність громадян і юридичних осіб із земель комунальної власності шляхом відведення їх в натурі (на місцевості) та оформлення відповідних правовстановлюючих документів.
Порядок надання у постійне користування земельних ділянок встановлений статтею 123 Земельного кодексу України. Так, згідно ч. 1 цієї статті надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі зміни цільового призначення земельних ділянок; надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).
Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.
Відповідно ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом її відведення, звертається з клопотанням про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.
Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором , укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору.
Розроблений проект відведення земельної ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду). Погоджений проект відведення земельної ділянки після одержання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи у випадках, передбачених законом, подається разом з клопотанням про надання земельної ділянки до відповідної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, які розглядають його в місячний строк і в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки у користування.
Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом її відведення здійснюється: затвердження проекту відведення земельної ділянки; вилучення (викуп) земельних ділянок у землекористувачів (землевласників) із затвердженням умов вилучення (викупу) земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням категорії земель та її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, встановлення обґрунтованих граничних термінів забудови земельної ділянки.
Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Лише така реєстрація надає документам легітимності.
Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється (п. 3 ст. 125 Земельного кодексу України).
Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Визначення терміну „самовільне зайняття земельних ділянок” наведене в ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель”. За приписами цієї статті, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Виходячи з матеріалів справи, рішення позивача про передачу відповідачу у власність спірної земельної ділянки або надання її у користування (оренду), відсутнє, в матеріалах справи відсутні вчинені відповідачем правочини щодо спірної земельної ділянки.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Як зазначалось, спірна земельна ділянка надавалась відповідачу в оренду згідно договору оренди земельної ділянки від 17.06.2002 року, строк якого сплинув 27.03.2007 року. Також, ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 24.02.2010 року у справі № 22ц-1916/2010 скасовано рішення Київського районного суду м. Донецька від 23.10.2009 року, яким за відповідачем було визнано право власності на нерухоме майно: нежитлову будівлю торгівельного павільйону по реалізації товарів народного споживання по АДРЕСА_1, загальною площею 66,43 кв.м. Провадження у справі закрито.
Відповідачем не надано суду документів, що підтверджують право відповідача на користування земельною ділянкою площею 52 кв.м., (кадастровий номер 1410136900:00:33:002), розташовану за адресою: по АДРЕСА_1.
Тобто, на даний час спірна земельна ділянка використовується відповідачем самовільно, з порушенням земельного законодавства, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 02.06.2010 року, 26.08.2010 року, 20.09.2010 року та від 01.10.2010 року.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується використання відповідачем спірної земельної ділянки, що не спирається на закон і відбувається з порушенням визначеного порядку надання земельних ділянок, що здійснюється без наявності відповідного рішення та/або вчинення правочину щодо спірної земельної ділянки.
Заходів щодо усунення порушень земельного законодавства відповідачем не вжито, самостійно земельну ділянку відповідачем не звільнено.
Згідно статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Підприємства, установи, організації та громадяни, винні у самовільному зайнятті земель, зобов'язані самостійно (за власний рахунок) привести ділянку до стану, придатного для використання, відновити порушені межові знаки, знести самовільно зведені будівлі.
Відповідно до ч.3 ст.212 цього Кодексу повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 13 Конституції України, ст.ст. 2, 12, 116, 123, 125, 126, 212 Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України „Про оренду землі”, ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -
Позовні вимоги Прокурора Київського району м. Донецька в інтересах держави в особі Донецької міської ради до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про зобов'язання звільнити та повернути Територіальній громаді м. Донецька земельну ділянку площею 52 кв.м., (кадастровий номер 1410136900:00:33:002), розташовану по пр. Партизанському, 46, у м. Донецьку, шляхом знесення об'єкту та приведення земельної ділянки у придатний для подальшого використання стан - задовольнити.
Зобов'язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) звільнити та повернути Територіальній громаді м. Донецька земельну ділянку площею 52 кв.м., (кадастровий номер 1410136900:00:33:002), розташовану по пр. Партизанському, 46, у м. Донецьку, шляхом знесення об'єкту та приведення земельної ділянки у придатний для подальшого використання стан.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України державне мито в розмірі 85 грн.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (р/р 31210264700006 у ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 34687001, Отримувач: УДК у Київському районі м. Донецька, код бюджетної класифікації 22050003) витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 236,00 грн.
Суддя