печерський районний суд міста києва
Справа № 757/31375/21-ц
пр. 2-2138/24
18 липня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі: головуючого - судді Остапчук Т.В.,
при секретарі судового засідання -Гаманюк О.С.,
за участю
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Молявко О.М. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку позовного загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів,-
У червні 2021 року позивач звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовною заявою про стягнення заборгованості за договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22 квітня 2017 року до між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем - ОСОБА_4 було укладено боргову розписку на суму 30 000 (тридцять тисяч) євро, за умови повернення грошових коштів до 27ю04.2019 року. На підтвердження вищевказаної обставини відповідач написав розписку про отримання коштів. Станом на день подання позову, відповідач не повернув кошти, взяті на себе зобов'язання не виконав, і тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 1 010 184,99 грн. У зв'язку з зазначеним, позивач просить суд позов задовольнити у повному обсязі. Представник позивача в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи у відсутність, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, до суду подав заяву про розгляд справи у його відсутність, проти позовних вимог заперечив. Ухвалою судді від 30.06.2021 року відкрито провадження у порядку позовного загального провадження. Ухвалою суду від 30.06.2021 заяву позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів - задоволено частково. Ухвалою суду від 08.08.2022 року клопотання представника відповідача - задоволено та призначено у справі судову почеркознавчу експертизу. Ухвалою суду від 10.04.2024 відновлено провадження у справі. Ухвалою суду від 17.04.2024 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Ухвалою суду від 09.07.2024 року в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_4 - адвоката Молявко О.М про повернення до розгляду справи зі стадії розгляду справи по суті в стадію підготовчого провадження шляхом проведення підготовчого засідання по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів, відмовлено. Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини. Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначеними родовими ознаками. Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем грошової суми або визначеної кількості речей. Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Відповідно до частин першої та другої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. За своєю суттю розписка про отримання в борг коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини. Судом встановлено, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 27.04.2017 року укладено договір позики коштів. Відповідно до пункту 2.1 розмір позики становить 868 800 грн., що на день укладання даного договору еквівалента 30 000 євро. Відповідно до п. 4.1 термін користування позикою становить 24 місяця. Днем повернення позики є 27.04.2019 року. Відповідно до п. 5.1 позичальник зобов'язується повернути позику в гривнях в сумі, що еквівалента 30 000 євро на день повернення, в строки, встановлені в п. 4.1 цього договору. Отримання ОСОБА_4 коштів в розмірі 30 000 євро підтверджується розпискою про отримання коштів. Згідно з частинами першою та третьою ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахуванням грошової суми, що позичалась, на його банківський рахунок. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). На підтвердження невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по поверненню суми позики представник позивача надав суду оригінал боргової розписки відповідача від 27.04.2017 року. Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 25.04.2012 року у справі № 6-24ц12, наявність оригіналу розписки в кредитора свідчить про існування невиконаного зобов'язання. З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку, що наявність оригіналу розписки в позивача свідчить про існування невиконаного зобов'язання відповідачем по договору позики від 27.04.2017 року. А тому у матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази того, що відповідач повністю чи частково виконав свої зобов'язання за вказаним договором позики та повернув повністю або частково кошти саме за цим договором позики. Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Частиною першою статті 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (частина друга цієї статті). Як свідчать матеріали справи, на підтвердження укладання договору позики, позивач надав договори позики від 30 жовтня 2017 року МЕР/2017-01 та від 19 грудня 2017 року МЕР/2017-02, а також розписки від 30 жовтня 2017 року та від 19 грудня 2017 року. Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 192 ЦК України передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України. Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Законом України від 23 вересня 1194 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. У постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року в справі № 6-79цс14, а також у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року в справі № 308/3824/16-ц. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) зроблено висновок, що у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України. З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку, що заперечуючи проти отримання коштів, відповідач не надав належних та допустих доказів та експертиза не була проведена із за не виконання вимог ст. 109 ЦПК України, а саме не надано відповідачем документи для проведення експертизи, а тому відповідач не виконав зобов'язання за даним договором, і зобов'язаний повернути позивачу борг в сумі 1 010 184, 99 грн, отже позовні вимоги підлягають задоволенню. Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 10556,85 грн., сплачений позивачем за подання до суду позовної заяви та заяви про забезпечення позову. Керуючись ст.ст. 2, 11-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів задовольнити. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 1 010 184, (один мільйон десять тисяч сто вісімдесят чотири) гривні 99 копійок, судові витрати в сумі 10556,85 грн. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.. позивач: ОСОБА_3 : АДРЕСА_1 , відповідач : ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_2 ). Дата складання повного тексту рішення 05.08.2024 р
Суддя Т.В.Остапчук