02.11.10р.Справа № 7/142-10
За позовом Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Група Рекламник", м. Нікополь Дніпропетровської області
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Пархоменко Артем Анатолійович, м. Нікополь Дніпропетровської області
про стягнення 2 757 983, 50 грн.
Суддя Коваль Л.А.
Представники:
від позивача: представник Копач Р.В., дов. № б/н від 12.07.2010р.;
від відповідача: адвокат Папірний О.В., дов. №1/10 від 07.10.2010р.;
від третьої особи: не з'явився.
Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (м. Київ) звернулось з позовом до господарського суду до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Група Рекламник" (м. Нікополь Дніпропетровської області) про стягнення з останнього на свою користь боргу за кредитним договором у сумі 2 757 983, 50 грн., який складається з:
- боргу по кредиту у сумі 2 119 104,21 грн.;
- боргу по відсоткам за користування кредитом, нарахованих за період з 21.04.2008р. по 28.07.2010р. у сумі 185 540, 60 грн.;
- пені, нарахованої на суми кредиту за період прострочення їх оплати з 21.11.2008р. по 28.07.2010р., у сумі 453 338, 69 грн.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов'язань за укладеним між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", правонаступником прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк", та відповідачем 21.04.2008р. кредитним договором № СМ-SME306/155/2008 щодо повернення частин кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами у встановлені кредитним договором (графіком повернення кредиту та сплати процентів) строки, правом банку за наведених обставин вимагати дострокового повернення кредиту. Відповідальність у виді пені за невиконання зобов'язань по поверненню кредитних коштів, сплаті відсотків за користування кредитними коштами передбачена умовами кредитного договору. Кредитний договір передбачає пеню у розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення.
Відповідач проти позову заперечує. Відповідач вбачає підстави для припинення провадження у справі за п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки за умовами договору місцем розгляду спорів та розбіжностей між сторонами договору є Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська. Наведену умову договору відповідач розцінює як угоду про передачу господарського спору між сторонами з приводу виконання кредитного договору на розгляд третейського суду. Також, відповідач вбачає підстави для припинення провадження у справі за п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, мотивує це тим, що в забезпечення виконання зобов'язань відповідача за кредитним договором між банком та фізичною особою Пархоменко А.А. 21.04.2008р. укладений договір іпотеки № РМ-SME306/155/2008. 24.09.2010р. нотаріусом вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог позивача за кредитним договором. Вчинений виконавчий напис відповідач вважає рішенням іншого органу, який в межах його компетенції вирішив спір про стягнення боргу за кредитним договором, що є предметом розгляду у даній справі. Щодо вимог про стягнення пені відповідач просить застосувати позовну давність та відмовити в задоволенні вимог про стягнення пені, яка розрахована за межами позовної давності. Окрім того, за доводами відповідача, враховуючи положення ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування пені банк повинен був припинити 21.06.2009р., а у зв'язку з тим, що позовна давність щодо вимог про стягнення пені, яка заявлена до стягнення за період до 03.09.2009р., спливла, ці вимоги задоволенню не підлягають. Відповідач не погоджується і з розрахунком пені з тих підстав, що позивач не застосував вимоги Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та не обмежив розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ. Також, відповідач зазначив, що контррозрахунок пені з урахуванням наведених ним вище обставин він зможе надати після надання пояснень позивачем щодо сум кредиту та відсотків за користування кредитом, на які нарахована пеня.
Ухвалою господарського суду від 07.10.2010р. до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Пархоменка Артема Анатолійовича (м. Нікополь Дніпропетровської області).
Третя особа відзив на позов не надала, в судові засідання, призначені для розгляду справи після її залучення до участі у справі, не з'явилася особисто та не забезпечила явку свого повноважного представника. Про дату, час та місце проведення судових засідань третя особа повідомлена належним чином за її місцезнаходженням згідно матеріалів справи, що підтверджується, в тому числі, наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення третій особі рекомендованого поштового відправлення, яким цій особі направлена відповідна ухвала господарського суду.
Суд відкладав розгляд справи з 21.09.2010р. на 07.10.2010р., з 07.10.2010р. на 14.10.2010р., з 14.10.2010р. на 02.11.2010р.
Згідно ухвали господарського суду від 14.10.2010р. строк вирішення спору по справі продовжено терміном на 15 днів.
В судовому засіданні 02.11.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представників сторін, господарський суд, -
21.04.2008р. Закрите акціонерне товариство "ОТП Банк", яке змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (м. Київ) (далі - Банк), яке є правонаступником усіх прав та обов'язків Закритого акціонерного товариства "ОТП Банк", що підтверджується статутом Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", затвердженим рішенням загальних зборів акціонерів від 23.04.2009р., протокол № 53, погодженим Національним банком України 18.06.2009р., реєстраційний № 273, державна реєстрація змін до установчих документів проведена 30.06.2009р., та Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіа Група Рекламник" (м. Нікополь Дніпропетровської області) (далі -Позичальник) уклали кредитний договір № СМ-SME306/155/2008 (далі -Договір).
За умовами Договору на дату його укладення Банк надає Позичальнику кредит у розмірі 2 121 000, 00 грн., а Позичальник приймає, зобов'язується належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом та виконати всі інші зобов'язання, як вони визначені у Договорі. Кредит надається одним траншем.
Меморіальним ордером № 3 від 21.04.2008р. підтверджується виконання Банком в наведену дату зобов'язання з надання Позичальнику кредиту у сумі 2 121 000, 00 грн. шляхом зарахування цієї суми на поточний рахунок Позичальника, який визначений умовами Договору.
Додатковим договором № 3 від 19.06.2009р. до Договору (п.2.2.) Банк та Позичальник дійшли згоди про проведення в строк до 19.06.2009р. реструктуризації частини боргових зобов'язань, яка, в тому числі, передбачає надання Банком Позичальнику траншу у розмірі 72 659, 75 грн. з метою погашення прострочених процентів. Відповідно до п. 2.3. Додаткового договору № 3 від 19.06.2009р. після проведення реструктуризації частини боргових зобов'язань в порядку, передбаченому п. 2.2. цього Додаткового договору, розмір (сума) кредиту буде визначатися як сума залишку кредитних коштів, наданих Позичальнику за Договором, та сума траншу, наданого за цим Додатковим договором.
Випискою по банківському рахунку підтверджується надання Банком Позичальнику 19.06.2009р. кредиту у сумі 72 659, 75 грн.
Отже, загальна сума отриманого Позичальником кредиту за Договором становить 2 193 659, 75 грн.
Відповідно до пункту 2 частини № 1 Договору дата остаточного повернення кредиту -22.04.2013р.
Умовами Договору передбачене повернення кредиту частинами.
Відповідно до п. 1.5.1. Договору погашення відповідної частини кредиту здійснюється Позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку повернення кредиту та сплати процентів.
Додатком № 1 до Договору є графік платежів.
При укладенні Додаткового договору № 1 від 21.01.2009р., Додаткового договору № 3 від 19.06.2009р. сторони змінювали графік платежів. Графік платежів є додатками № 1 до зазначених додаткових договорів.
Графіки платежів передбачають погашення щомісяця у певні дати частин кредиту та сплату відсотків за користування кредитом, останнім днем платежу за графіками є 22.04.2013р.
Відповідно до п. 3 частини № 1 Договору сторони Договору домовилися, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися фіксована процентна ставка, яка становить 14, 9% річних.
Пунктом 3.2. Додаткового договору № 3 від 19.06.2009р. сторони встановили на період з 21.10.2009р. до повного виконання боргових зобов'язань за Договором для розрахунку процентів за користування кредитом фіксовану процентну ставку у розмірі 18% річних.
Проценти нараховуються у день сплати процентів, але не пізніше дати, визначеної у графіку повернення кредиту та сплати процентів, кожного календарного місяця на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами, включаючи день видачі і виключаючи день повернення, та сплачуються Позичальником відповідно до умов ст. 1.5. Договору (п. 1.4.1.4. Договору).
Згідно п. 1.5.1.1. Договору нараховані в порядку передбаченому Договором проценти сплачуються Позичальником одночасно з погашенням відповідної частини кредиту в строк, передбачений графіком повернення кредиту та сплати процентів.
У будь-якому випадку, при повному поверненні суми кредиту, нараховані проценти повинні сплачуватися одночасно з поверненням кредиту. При простроченні повернення кредиту проценти за користування простроченими до повернення сумами нараховуються в порядку, передбаченому Договором, та повинні сплачуватися одночасно з повернення кредиту (п. 1.4.1.6. Договору).
Аналогічні умови щодо нарахування та сплати процентів встановлюють Додатковий договір № 1 від 21.01.2009р. та Додатковий договір № 3 від 19.06.2009р.
Відповідно до п. 1.9.1. Договору, незважаючи на інші положення Договору, Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній Банком частині у випадку невиконання Позичальником своїх боргових та інших зобов'язань за Договором. При цьому, виконання боргових зобов'язань повинно бути проведене Позичальником протягом 30 календарних днів з дати відправлення Позичальнику відповідної вимоги. Відповідно до застереження до цього пункту Договору сторони визначають, що реалізація положень п. 1.9.1. Договору не буде розглядатися сторонами як одностороння зміна умов Договору. Реалізація положень п. 1.9.1. Договору є одним із способів виконання боргових зобов'язань, встановлених за взаємною домовленістю сторін.
Право Банку вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній Банком частині та в такому ж порядку передбачають і п. 2.1.3. Додаткового договору № 2 від 19.06.2008р., п. 2.1.3. Додаткового договору № 1 від 21.01.2009р. та п. 2.1.4. Додаткового договору № 3 від 19.06.2009р.
13.01.2010р., вих. № 22-2/342519, позивач склав досудову вимогу, адресовану відповідачу, в якій послався на порушення Позичальником умов Договору, а саме на не оплату належних до сплати сум кредиту та відсотків за користування кредитом. Враховуючи допущені Позичальником порушення умов Договору, Банк на підставі п. 1.9. Договору вимагав дострокового виконання Позичальником зобов'язань за Договором в повному обсязі, а саме протягом 30 календарних днів з дати одержання вимоги сплатити наступні суми: суму кредиту в розмірі 2 119 104, 21 грн., суму відсотків за користування кредитом в розмірі 76 058, 12 грн. Окрім того, Банк зазначив, що відповідно до умов Договору за порушення прийнятих на себе зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у визначені Договором строки Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі 129 720, 01 грн.
Зазначена досудова вимога отримана відповідачем 12.02.2010р., про що свідчить відповідний напис на вимозі. При розгляді справи відповідач не навів заперечень щодо отримання у вказану дату досудової вимоги від позивача.
Позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань за Договором щодо повернення частин кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами у встановлені Договором (графіком повернення кредиту та сплати процентів) строки, право позивача за наведених обставин вимагати дострокового повернення кредиту, відповідно, наявність боргу відповідача по кредиту у сумі 2 119 104, 21 грн. та боргу по відсоткам за користування кредитом у сумі 185 540, 60 грн., що і є причиною спору.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 ГК України).
Стаття 526 ЦК України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Також, обов'язок позичальника за кредитним договором повернути кредит та сплатити проценти встановлює ч. 1 ст. 1054 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, яка до спірних правовідносин застосовується в силу положень ч. 2 ст. 1054 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Право Банку вимагати дострокового повернення кредиту при порушенні Позичальником умов Договору щодо повернення частин кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у встановлені Договором строки, передбачене також Договором.
З матеріалів справи вбачається, що останній платіж, направлений на погашення кредиту, відповідач здійснив 05.05.2009р. Доказів, які б спростували наведене, відповідач не надав.
Отже, у позивача виникло право вимагати дострокового повернення кредиту.
Позивач дотримався умов Договору щодо звернення до відповідача з відповідною вимогою.
У строк, наведений у вимозі та який відповідає умовам Договору, відповідач не виконав зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом. Зазначене шляхом надання належних доказів відповідачем не спростоване.
З огляду на умови Договору та наведені вище положення законодавства, строк повернення кредиту у спірній сумі, сплати відсотків за користування кредитом за спірний період є таким, що настав.
На час вирішення спору відповідач також не надав доказів повернення кредиту у спірній сумі та сплати відсотків за спірний період у сумі, яка підлягає оплаті за умовами Договору.
Отже, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу по кредиту у сумі 2 119 104, 21 грн., яка вирахувана як різниця між сумою отриманого кредиту та сумою оплати кредиту (2 193 659, 75 грн. -74 555, 54 грн. = 2 119 104, 21 грн.).
Між тим, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом у сумі 185 540, 60 грн. підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 185 010, 19 грн., у зв'язку з наступним.
Розрахунок відсотків за користування кредитом, наданий позивачем, в частині періоду їх нарахування не відповідає умовам п. 1.4.1.4. Договору, п. 2.1.2. Додаткового договору № 1 від 21.01.2009р., п. 2.1.3. Додаткового договору № 3 від 19.06.2009р., відповідно до яких проценти нараховуються на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами, включаючи день видачі та виключаючи день повернення.
В наданому Банком розрахунку відсотків за користування кредитними коштами день повернення кредитних коштів не виключається при нарахуванні відсотків.
Ухвалами господарського суду від 03.09.2010р., від 21.09.2010р., від 07.10.2010р., від 14.10.2010р. суд вимагав у позивача розрахунок заборгованості по відсоткам за користування кредитом, за яким дата погашення кредиту не буде враховуватися в попередньому періоді розрахунку, а буде врахована в наступному періоді нарахування відсотків.
Вимоги суду позивач не виконав.
Розрахунок відсотків за користування кредитом, який би відповідав умовам Договору, не надав і відповідач.
Судом виконано розрахунок відсотків за користування кредитом з урахуванням умов п. 1.4.1.4. Договору, п. 2.1.2. Додаткового договору № 1 від 21.01.2009р., п. 2.1.3. Додаткового договору № 3 від 19.06.2009р. за допомогою програмного забезпечення "Законодавство", відповідно до якого відсотки за користування кредитом за спірний період становлять 721 105, 60 грн., з урахуванням оплати відсотків у сумі 536 095, 41 грн., на що посилається позивач, борг по відсоткам за користування кредитом -185 010, 19 грн.
Отже, позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за користування кредитом у сумі 185 010, 19 грн.
В решті вимог щодо стягнення відсотків за користування кредитом позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).
Відповідно до п. 4.1.1. Договору за порушення прийнятих на себе зобов'язань щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені Договором строки, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
Відповідно до наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку пені на суму кредиту пеня розрахована за загальний період прострочення з 21.11.2008р. по 28.07.2010р. Щодо кожної суми кредиту, на яку нарахована пеня, позивач визначив період нарахування. Пеня розрахована у розмірі 1% від суми, на яку нараховується пеня, за кожний день прострочення в межах періоду нарахування щодо кожної суми.
При вирішенні спору про стягнення пені підлягає застосуванню Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відповідно до ст. 3 якого розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Також, при вирішенні спору про стягнення пені підлягає застосуванню ч. 6 ст. 232 ГК України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Наданий позивачем розрахунок пені не відповідає вимогам ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Окрім того, з наданого розрахунку пені неможливо встановити, яким чином розраховані суми кредиту в кожному рядку розрахунку, на які нарахована пеня, відповідно, визначити початок періоду прострочення їх оплати та дату, коли нарахування пені мало припинитися по кожній із сум, обчислити позовну давність, про застосування якої заявив відповідач.
Відповідач у відзиві на позов зазначив, що не може надати контррозрахунок пені до надання позивачем пояснень щодо сум кредиту та відсотків, на які нарахована пеня.
Суд неодноразово (ухвали господарського суду від 03.09.2010р., від 21.09.2010р., від 07.10.2010р., від 14.10.2010р.) вимагав від позивача надати обґрунтований розрахунок суми кредиту, на яку нарахована пеня, по кожному рядку розрахунку, надати окремо розрахунок пені по тілу кредиту та відсоткам за користування кредитом (якщо сума, на яку нарахована пеня, включає і тіло кредиту, і відсотки за користування кредитом), надати розрахунок пені з урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ та з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.
Вимоги суду позивач не виконав. Суд не вбачає поважних причин невиконання позивачем вимог суду.
Окрім того, жодних пояснень щодо розрахунку пені не надали в судових засіданнях і представники позивача.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.
Як зазначено в п. 3.7.1. роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" з подальшими змінами, неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.
Витребувані судом додаткові розрахунки щодо пені є необхідними для з'ясування правомірності заявленої до стягнення суми пені, а їх ненадання перешкоджає суду вирішити спір в частині вимог про стягнення пені.
За наведеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені підлягають залишенню без розгляду.
Суд відхиляє доводи відповідача щодо наявності підстав для припинення провадження у справі за п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Відповідно до п. 2.1.8.1. Додаткового договору № 2 від 19.06.2008р. всі суперечки, розбіжності, вимоги або претензії, що виникають з Договору або у зв'язку з ним, або витікають з нього, в тому числі, але не виключно, стосуються його виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають вирішенню в судових органах в порядку, визначеному законодавством України, та із застосуванням права сторін щодо договірного порядку визначення територіальної підсудності. Сторони домовилися, що місцем розгляду спорів та розбіжностей за цим Додатковим договором та Договором є Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська.
Наведена умова Договору не є третейською угодою чи третейським застереженням, на що посилається відповідач, оскільки Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська не є третейським судом в розумінні Закону України "Про третейські суди".
В той же час, наведена умова Договору суперечить вимогам Господарського процесуального кодексу України про підвідомчість справ господарським судам України та їх підсудність, оскільки фактично є угодою про договірну підсудність, відповідно, не підлягає застосуванню.
Суд відхиляє доводи відповідача щодо наявності підстав для припинення провадження у справі за п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з тим, що 24.09.2010р. нотаріусом вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог позивача за кредитним договором.
Як вбачається з матеріалів справи, для забезпечення виконання зобов'язань відповідача перед позивачем за Договором між позивачем, як іпотекодержателем, та Пархоменко Артемом Анатолійовичем, як іпотекодавцем, 21.04.2008р. укладений договір іпотеки № РМ-SME306/155/2008. 24.09.2010р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог позивача за Договором у розмірі:
- залишок заборгованості за кредитом -2 119 104, 21 грн.,
- сума відсотків за користування кредитом за період з 21.05.2010р. по 15.09.2010р. -216 020, 87 грн.;
- сума пені за прострочення виконання зобов'язань за період з 21.11.2008р. по 16.09.2010р. -920 102, 93 грн.;
- витрати, пов'язані із вчиненням виконавчого напису, - 1 700, 00 грн., що всього становить 3 255 228, 01 грн.
Між тим, відсутні підстави стверджувати, що вчинений виконавчий напис є вирішенням господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Звернення стягнення на нерухоме майно, як предмет іпотеки, не тотожно стягненню грошових коштів, як предмету цього позову, а виконавчий напис вчинено не щодо відповідача, а щодо третьої особи.
Окрім того, слід зазначити, що статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст. 16 цього Кодексу. Законодавством визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі. Статтею 18 ЦК України унормований порядок захисту цивільних прав нотаріусом, виконавчий напис якого, вчинений на борговому документі, є виконавчим документом нарівні з рішенням суду.
Відповідно, здійснення особою свого права на судовий захист не може ставитись у залежність від використання нею інших засобів правового захисту, до яких відноситься, зокрема, захист цивільних прав нотаріусом шляхом вчинення виконавчого напису у випадках і в порядку, встановлених законом.
Вчинення виконавчого напису нотаріусом не свідчить про відсутність порушеного права позивача на час звернення його з позовом до суду.
Підстави припинення зобов'язань визначені главою 50 Цивільного кодексу України. В силу ст.ст. 598, 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Цивільний кодекс України не передбачає у якості підстави припинення зобов'язання наявність виконавчого напису нотаріуса, за яким в рахунок погашення боргу звернуто стягнення на предмет іпотеки.
Матеріалами справи не підтверджується, що виконавчий напис нотаріуса виконаний.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 81 (п. 5 ч. 1), 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Група Рекламник" на користь Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" пені у сумі 453 338 (чотириста п'ятдесят три тисячі триста тридцять вісім) грн. 69 коп. залишити без розгляду.
Щодо решти вимог -позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Група Рекламник" (53213, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Краснодонська, буд. 1/3, ідентифікаційний код 34610557) на користь Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43, ідентифікаційний код 21685166) борг по кредиту у сумі 2 119 104 (два мільйони сто дев'ятнадцять тисяч сто чотири) грн. 21 коп., борг по відсоткам за користування кредитом у сумі 185 010 (сто вісімдесят п'ять тисяч десять) грн. 19 коп., витрати на оплату державного мита у сумі 21 302 (двадцять одна тисяча триста дві) грн. 70 коп., витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 197 (сто дев'яносто сім) грн. 15 коп.,
про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті вимог -відмовити.
Суддя Л.А. Коваль
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 05.11.2010р.