Єдиний унікальний номер справи 235/2720/24
Номер провадження 3/235/1701/24
14 серпня 2024 року м. Покровськ
Суддя Красноармійського міськрайонного суду Донецької області Хмельова С. М., розглянувши матеріали, які надійшли з Покровського РУП ГУНП в Донецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, старший водій, в/ч НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
- за частиною 1 статті 130 КУпАП, -
До Красноармійського міськрайонного суду Донецької області надійшли адміністративні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ААД 799036 від 25.03.2024 року, об 10 год. 30 хв. за адресою: Донецька область, Покровський р-н, с. Шевченко, вул. Мічуріна, 6.1, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом «ВАЗ 21150» дер.н. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (порушення мови, порушення координації рухів, запах з порожнини рота). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою спецприладу DRAGER та проходження мед. огляду в медзакладі відмовився під час проведення відеозапису, від керування відсторонений, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КупАП/
Особа, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, його представник надав суду клопотання про закриття провадження у справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв'язку з відсутністю у діянні складу адміністративного правопорушення. Судовий розгляд просив провести без участі ОСОБА_1 та його представника.
Враховуючи приписи ст.268 КУпАП, яка не містить заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за ст.124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП за відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності, то приходжу до висновку про можливість проведення розгляду адміністративної справи за відсутності ОСОБА_1 та його представника.
Дослідивши матеріали справи, суддя доходить до висновку, що дана справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю виходячи з наступного.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, особа може бути піддана заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, що кореспондується із ст. 245 КУпАП, за якою завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
В розумінні зазначеної норми законодавства, суд розглядає справу про адміністративне правопорушення на підставі доказів, наданих особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, при складанні протоколу.
Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта та ін.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Адміністративним правопорушенням відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП визнається керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вчинене особою.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння визначений у ст. 266 КУпАП, приписах Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі - Інструкції), та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі - Порядку).
Відповідно до змісту ст. 266 КУпАП та Інструкції якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану алкогольного сп'яніння у водія транспортного засобу, у зв'язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
Згідно з ч. 3 цієї статті у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відповідно до п. 6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Згідно з п. 7 Розділу І у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я.
Як зазначено у протоколі ОСОБА_1 25.03.2024 року о 10 годині 30 хвилин керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, порушення мови, порушення координації рухів, запах з порожнини рота.
В судовому засіданні переглянуто відеозапис, який доданий до матеріалів справи та встановлено, що не зафіксований факт керування ОСОБА_1 будь-яким транспортним засобом. Відео не містить відомостей про зупинку автомобіля під його керуванням. На відеозапису зафіксований лише факт знаходження ОСОБА_1 у транспортному засобі, не на місці водія, де йому здійснюється пропозиція проходження огляду на стан сп'яніння, на що останній відмовився. Військовослужбовець ОСОБА_1 візуально не мав ознак алкогольного сп'яніння про які вказано у протоколі, поведінка цілком відповідає обстановці. Мова чітка та логічно послідовна між собою, зі збереженням інформаційно-смислового змісту. Водночас відеозапис з місця події, всупереч вимог статті 268 КУпАП, не містить роз'яснення прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності та йому не роз'яснено правові наслідки відмови від проходження обстеження на стан алкогольного сп'яніння.
Крім того, дане відео не є оригінальним записом, а саме перезнято за допомогою мобільного телефону з іншого пристрою, якого саме не вказанео.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного).
Визначення терміну «керування транспортним засобом» наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспортні», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора водія під час навчання учнів водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Крім того, в рішенні № 404/4467/16-а від 20 лютого 2019 року ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
З огляду на викладене, суд зазначає, що керуванням транспортним засобом є умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості і транспортного засобу. Знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна. Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного).
Посилання в протоколі на те, що ОСОБА_3 керував транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння не підтверджені матеріалами справи. Єдиним твердження перебування водія в стані сп'яніння є суб'єктивна думка особи, яка складала протокол про адміністративне правопорушення, а саме, що у водія запах алкоголю з порожнини рота та почервоніння очей. Свідки в даній справі при складанні протоколу не залучалися.
Відповідно до п. 2 Розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Відповідно до п. 3 Розділу І Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Відповідно до п. 1 Розділу 2 Інструкції за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Однак з дослідженого відеозапису суд не може встановити чи дійсно ОСОБА_1 мав ознаки алкогольного сп'яніння які зазначені у протоколі.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
В судовому засіданні встановлено, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, свідки не долучалися, що також унеможливлює суду зробити висновок про підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та в подальшому його відмови від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, перебуваючи в статусі водія, акт відмови від проводження медичного огляду відсутній.
Жодних інших доказів, які б поза розумним сумнівом, свідчили про факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння, матеріали справи не містять.
Відповідно до положень статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Згідно приписів ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Ураховуючи, що всі сумніви щодо доведеності вини порушника слід тлумачити на його користь, суд робить висновок, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 відомості про вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не підтверджуються доказами, отже і протокол про адміністративне правопорушення не можна визнати доказом вини останнього у розумінні ст. 251 КУпАП.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність події адміністративного правопорушення та відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 34, 35, 130, 247, 283, 284 КУпАП, суддя -
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Дніпровського апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Суддя Хмельова С.М.