Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
"04" листопада 2010 р. № 2а- 12449/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді-Самойлової В.В.
при секретарі-Скляр С.С.
за участю прокурора - Зливка К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом
товариства з обмеженою відповідальністю "ХАДО-Технологія" до Харківської митниці, Харківської обласної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області про визнання протиправними картки відмови, рішення та їх скасування, зобо"язання вчинити певні дії та стягнення коштів,
ТОВ "ХАДО-Технологія" звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати картку відмови Харківської митниці № 800000012/2010/114278 від 25.05.2010 року в прийнятті їх митної декларації;
визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці № 800000006/2010/001976/2 від 26.05.2010 року про визначення митної вартості товарів, прийнятого щодо товариства з обмеженою відповідальністю "ХАДО-Технологія";
зобов'язати Харківську обласну митницю визначити митну вартість товару, відповідно до митної декларації № 800000012/2010/114278 від 25.05.2010 року, складеною товариством з обмеженою відповідальністю "ХАДО-Технологія";
стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ХАДО-Технологія" надмірно нараховану суму податку на додану вартість у розмірі 15067,90 грн. та судовий збір в сумі 3,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ "ХАДО-Технологія" в даному випадку для визначення митної вартості скористалось методом №1 - методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) з дотриманням положень ст. 267 Митного кодексу України, що підтверджується доданими до матеріалів справи документами.
При визначенні митної вартості товару ними було вказано вартість, яка дорівнює контрактній вартості товару з додаванням їх транспортних витрат, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 267 Митного кодексу України.
Також зазначив, що першим відповідачем застосовано метод № 6 - резервний метод - безпідставно, так як ними надані всі документи, які підтверджують правомірність застосування методу № 1 - за договірною вартістю товару.
В результаті неправомірного завищення першим відповідачем митної вартості товару товариство було змушене сплатити надмірну суму ПДВ 15067,90 грн.
У судовому засіданні представники позивача за довіреністю Цимбалістий В.А., Гончар О.І. підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити.
Представники Харківської митниці та Харківської обласної митниці за довіреністю Шульга В.Т. і Мальцева О.Я. проти позову заперечували, зазначивши, що вказані в адміністративному позові дії були вчинені Харківською митницею.
Харківська обласна митниця в даному випадку не є правонаступником прав і обов'язків останньої, у зв'язку з чим законні права та інтереси позивача не могли бути порушені Харківською обласною митницею та його позовні вимоги щодо останньої є безпідставними.
Окрім того, пояснили, що митний орган зобов'язаний здійснювати контроль за повнотою нарахування митних платежів та правильністю визначення бази оподаткування на підставі Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетними та державними цільовими фондами".
Оскаржуване рішення було прийняте з урахуванням приписів вказаного Закону та ст. 277 Митного кодексу України, відповідно до якого визначення митної вартості товару позивача було здійснено за резервним методом у зв'язку з неможливістю використання інших. Як підставу для визначення митної вартості товару за резервним методом Харківська митниця вказала дані Держмитслужби України щодо рівня митної вартості подібних товарів.
Прокурор, що вступив у справу на стороні відповідачів, просив в задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача - Головного управління Державного казначейства України в Харківській області, який належним чином повідомлений, відповідно до ст. 35 КАС України, про дату, час і місце судового розгляду в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності та заперечень проти позову не надав.
Суд вважає за можливе вирішення справи за відсутності зазначеної особи на підставі наявних у ній доказів у відповідності до положення ст. 128 КАСУ.
Заслухавши сторони, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про задоволення позову, як законного та обґрунтованого, виходячи з наступного.
Встановлено, що 20 червня 2008 року між позивачем та ХАDO Lube B.V. було укладено Контракт № 080620 (надалі - Контракт) (додаток № 1), відповідно до п. 1.1, п. 2.1. якого Продавець зобов'язався продати на умовах FСА м. Нейвердал автотранспортом (згідно правил "Інкотермс-2000"), а Покупець зобов'язався купити моторні мастила, зокрема, мінеральні моторні оливи: ХАDО Аtоmіс OiІ 10W-40 CL/CF, ХАDО Аtоmіс OiІ 15W-40 CL/CL-4, ХАDО Аtоmіс OiІ 5W-30 SM/CF (п.1.1, Контракту).
25 травня 2010 року на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "ХАДО-Технологія" (Декларанта згідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Митного кодексу України) на виконання Контракту № 080620 від 20.06.2008 р. та відповідно до додатку № 265 від 29 квітня 2010 року до Контракту (додаток № 2) від продавця надійшов вантаж: мінеральні моторні оливи: ХАDО Аtоmіс OiІ 10W-40 CL/CF-8938 кг. за ціною 1,19 євро за кілограм, ХАDО Аtоmіс OiІ 15W-40 CL/CL-4 - 8886 кг. за ціною 1,13 євро за кілограм, ХАDО Аtоmіс OiІ 5W-30 SM/CF- 3956 кг. за ціною 1,82 євро за кілограм, згідно інвойсу № GFXL 100090 від 20.05.2010 р. Придбаний товар було оплачено у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 138 від 18.05.2010 р.
Товар був задекларований у ВМО-1 Харківської митниці.
Згідно поданої декларації (форма МД-2) № 800000012/2010/114278 від 25.05.2010 р. задекларована митна вартість товару склала 1,38 євро за 1 кг. ваги, загальна вартість товару склала 298214,15 грн.
Судом встановлено, що на підтвердження митної вартості товару, відповідно до п.7-8 Постанови Кабінету Міністрів України "Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження" від 20.12.2006 р. № 1766 позивач надав до Харківської митниці наступні документи:
- контракт № 080620 від 20.06.2008 р.;
- додаток № 265 від 29 квітня 2010 року до Контракту;
- інвойс № 6РХІ. 100090 від 20.05.2010 р.;
- довідка про транспортні витрати № 194 від 20,05.2010 р.;
- заявка про надання транспортних послуг № б/н від 10.05.2010 р.;
- договір на транспортне обслуговування і перевезення вантажів автомобільним транспортом № 10/2009 від 10.06.2009 р.;
- платіжне доручення в іноземній валюті № 138 від 18.05.2010 р. (додаток № 4);
- експортна ВДМ країни-відправника;
- СМR № 848082 від 20.05.2010 р. (в копії) та інші необхідні документи, що підтверджують вартість товару.
Як вбачається з матеріалів справи, 26 травня 2010 року рішенням Харківської митниці про визначення митної вартості товарів № 800000006/2010/001976/2 від 26.05.2010 року митну вартість товару було визначено у розмірі 1,71 євро за 1 кг. ваги, але не менш як 2,14 $ США за 1 кг ваги, що не відповідає дійсній вартості товару, заявленій декларантом.
Так, товариство з обмеженою відповідальністю "ХАДО-Технологія" не погодилось з митною вартістю товару, визначеною Харківською митницею рішенням № 800000006/2010/001973/2 від 26.05.2010 року, в порядку, визначеному ч. 3 ст. 264 МК України та п. 2 Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 17.03.2008 р. № 230, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.03.2008 р. за № 259/14950, звернулось до Харківської митниці з клопотанням випустити товар у вільний обіг під гарантійні зобов'язання про сплату до Державного бюджету України податків і зборів (обов'язкових платежів).
Товар було випущено у вільній обіг згідно декларації (форма МД-2) № 800000012/2010/114388 від 27.05.2010 р. і відповідно до рішення Харківської митниці про визначення митної вартості товарів № 800000006/2010/001976/2 від 26.05,2010 року до Державного бюджету України позивачем було надмірно сплачено 15067,90 грн. податку на додану вартість.
Також товариство звернулось до Харківської обласної митниці зі скаргою від 05.07.2010 р., в якій просило переглянути рішення Харківської митниці про визначення митної вартості товарів № 800000006/2010/001976/2 від 26.05.2010 року та застосувати до товару, імпортованого в Україну згідно Контракту № 080620 від 20 червня 2008 р. додатку № 265 від 29 квітня 2010 року, інвойсу № ЗРХІ-100090 від 20.05.2010 р., митну вартість, заявлену товариством з обмеженою відповідальністю "ХАДО-Технологія", у розмірі 1,38 євро за 1 кг ваги.
Однак листом від 23.07.2010 року № 20/02-2695 Харківська обласна митниця відмовила у перегляді митної вартості, зазначеної в оскаржуваному рішенні.
З чим суд не погоджується, з наступних підстав.
Так, відповідно до частини 3 статті 3 Митного кодексу України, засади митної справи, у тому числі розміри податків і зборів та умови митного обкладення, спеціальні митні зони і митні режими на території України, перелік товарів, експорт, імпорт та транзит яких через територію України забороняється, визначаються виключно законами України та цим Кодексом.
Законом, яким урегульована процедура митного декларування імпортованого товару є Митний Кодекс України. Так, загальні положення визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, методи її визначення передбачені статтями 266 - 275 Митного кодексу України.
Визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування методів, визначених у частині першій статті 266 Митного кодексу України.
Виходячи із зазначеної норми, методами визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України є:
- метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1);
- метод оцінки за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2);
- метод оцінки за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3);
- метод оцінки на основі віднімання вартості (метод 4);
- метод оцінки на основі додавання вартості (метод 5);
- резервний метод (метод 6).
Відповідно до частин другої - четвертої статті 266 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів є метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. У випадку, якщо основний метод при визначені митної вартості товару не можна використати, застосовується послідовно кожний із зазначених методів.
Позивач, для визначення митної вартості скористався 1 методом - методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) з дотриманням положень ст. 267 Митного кодексу України, що підтверджується доданими до матеріалів справи документами. При визначенні митної вартості товару позивач вказав вартість, яка дорівнює контрактній вартості товару (відповідно до інвойсу постачальника) з додаванням транспортних витрат позивача, відповідно до п.5 ч.2 ст. 267 Митного кодексу України.
Статтею 273 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1 - 6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 272 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
Якщо ця стаття застосовується митним органом, на вимогу декларанта, митний орган зобов'язаний письмово поінформувати його про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Суд зазначає, що першим відповідачем застосовано резервний метод безпідставно, так як позивачем надані всі документи, які підтверджують правомірність застосування методу № 1 - за договірною вартістю товару.
Отже, як вбачається з наявних у справі доказів митна вартість товару, заявлена позивачем, відповідає інвойсу.
Суд зазначає, що застосування першим відповідачем в даному випадку методу № 6 для митної оцінки на підставі даних електронних ВМД внутрішньої бази Держмитслужби є порушенням ст. 19 ч. 2 Конституції України, де передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, так як Митний кодекс України не передбачає права митниці змінювати митну вартість товару на підставі вказаних даних.
Згідно ч. 4 ст. 260 Митного кодексу України, методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.
Частиною першою статті 265 Митного кодексу України передбачено, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу.
Відповідно до частини 4 статті 267 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті;
4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі.
Отже, законом передбачені умови застосування методу визначення митної вартості товару за ціною договору (метод № 1) і тільки при недотриманні умов, вказаних в пунктах 1, 2, 3, 4. частини 4 статті 267 Митного кодексу України митницею може розглядатися питання про послідовне застосування інших методів визначення митної вартості товару.
Надані до суду докази підтверджують факт виконання позивачем вимог частини 4 статті 267 Митного кодексу України для застосування визначення митної вартості товару за ціною договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 265 Митного кодексу України, якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.
Але, як свідчать матеріали справи, перший відповідач взагалі не ставив під сумнів розмір витрат виробника товару, а отже не мав права примушувати декларанта застосовувати будь-який інший метод визначення вартості товару, ніж вибраний декларантом. На цій же підставі суд не приймає до уваги посилання першого відповідача на недотримання позивачем вимог ч. 3 ст. 260 Митного кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст.71 КАСУ, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд зазначає, що першим відповідачем не доведений факт неможливості застосування визначення митної вартості товару за ціною угоди (метод №1) щодо товару позивача, як не доведений і факт правомірності застосування методу визначення митної вартості товару за ціною подібних (аналогічних) товарів.
Статтею 1173 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана юридичній особі незаконними рішеннями органу державної влади, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.
Також, відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 56 Конституції України передбачено, що матеріальна шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади відшкодовується за рахунок держави.
Відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету;
Зі змісту статті 25 Бюджетного кодексу України вбачається, що державне казначейство здійснює безспірне списання з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийнято державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.
Відповідно до п. 4. ч. 4 Типового положення про Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 4 квітня 2006 р. № 332, Головне управління Державного казначейства в області провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, прийнятим державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.
Згідно ч.1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, Харківська митниця не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим оскаржувані рішення є неправомірними, що дає суду правові підстави для задоволення адміністративного позову.
В порядку ст. 94 КАСУ позивачеві підлягають відшкодуванню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 94, 128, 159, 160 КАСУ, ст. 19 Конституції України, Митним кодексом України, суд,
Позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Харківської митниці № 800000012/2010/114278 від 25.05.2010 року про відмову товариству з обмеженою відповідальністю "ХАДО-Технологія" в прийнятті митної декларації.
Визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці № 800000006/2010/001976/2 від 26.05.2010 року про визначення митної вартості товарів, прийнятого щодо товариства з обмеженою відповідальністю "ХАДО-Технологія".
Зобов'язати Харківську обласну митницю визначити митну вартість товару, відповідно до митної декларації № 800000012/2010/114278 від 25.05.2010 року, складеною товариством з обмеженою відповідальністю "ХАДО-Технологія".
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ХАДО-Технологія" надмірно нараховану суму податку на додану вартість у розмірі 15067,90 грн. та судовий збір в сумі 3,40 грн.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складання постанови в повному обсязі, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 05.11.10 р.
Суддя Самойлова В.В.