Справа № 2-а-3057/10/1970
"19" жовтня 2010 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі судді Саадулаєва А.І. при секретарі Ліщинській М.М.,
за участю представників сторін:
від позивачів: ОСОБА_1, паспорт серія НОМЕР_2 ;
від відповідача: представник Олішинська Н.В., довіреність від 04.10.2010року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду у місті Тернополі адміністративну справу
за позовом: громадян ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4;
до: Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції;
про: скасування постанови ВП №21194972 від 03.09.2010 року, -
Громадяни ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (далі -позивачі) звернулись у Тернопільський окружний адміністративний суд з позовною заявою до Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції (далі -відповідач) про скасування постанови ВП №21194972 від 03.09.2010 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на те, що відповідачем 03.09.2010 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №21194972, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_5 в тому числі і на квартиру за адресою АДРЕСА_1, та винесено заборону здійснювати відчуження майна. Однак, дана квартира АДРЕСА_1, м. Тернопіль, належить на праві власності позивачам -ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 згідно свідоцтва про право власності на житло від 13.06.2003 року, а громадянка ОСОБА_5 не має жодного відношення до вищезгаданої АДРЕСА_1, ніколи там не проживала та не була ні прописана, ні зареєстрована. Згідно наведеного у позовній заяві, позивачі вважають, що дана постанова про відкриття виконавчого провадження від 03.09.2010 року ВП №21194972 підлягає скасуванню, оскільки, порушує права позивачів та вимоги законодавства.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.10.2010 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.
В судовому засіданні, яке відбулося 19.10.2010 року, позивач ОСОБА_1 позов підтримала повністю з мотивів, викладених у позовній заяві, та просила позов задовольнити. Позивач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, але подав через канцелярію суду заяву (вх. №12855 від 14.10.2010 р.), в якій просить суд розглядати справу у його відсутності. Позивач ОСОБА_3, повідомлена належним чином про день, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, проте за довіреністю №0071356-12.09 її інтереси надано право представляти ОСОБА_1
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що вимоги позивачів є безпідставними, оскільки постановою ВП № 21194972 про відкриття виконавчого провадження арешт на квартиру АДРЕСА_1 не накладався. Крім того, адреса боржника ОСОБА_5 -АДРЕСА_1, яка зазначена в постанові ВП № 21194972 про відкриття виконавчого провадження була вказана у судовому наказі №2-н-26/07 Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, на підставі якого і прийнята вищевказана постанова. Також відповідач зазначив, що відділом ДВС з'ясовано, хто саме проживає за зазначеною адресою, кому належить право власності на дану квартиру, та надав суду докази про відсутність накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, які долучені до матеріалів справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши подані докази, заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, 11.01.2007 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області видано судовий наказ № 2-н-26/07 за наслідками розгляду заяви ЗАТ КБ «ПриватБанк». Згідно даного наказу суд наказав стягнути з ОСОБА_5 в користь ЗАТ КБ «ПриватБанк»заборгованість по кредиту в загальній сумі 4031,99 грн., 15 грн. судових витрат та 25,5 грн. сплаченого державного мита. Також, у судовому наказі № 2-н-26/07 зазначається адреса боржника ОСОБА_5, а саме: АДРЕСА_1.
Згідно п. 1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження»№606-ХІV від 21.04.1999р.(далі -ЗУ «Про виконавче провадження») державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про виконавче провадження»примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Частиною другою цього закону встановлено, що судовий наказ є виконавчим документом і підлягає виконанню державною виконавчою службою.
Відповідно до ч. 2, 5, 6 ст. 24 ЗУ «Про виконавче провадження»державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному цим Законом. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження»у виконавчому документі повинні бути зазначені найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо.
Суд встановив, що державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції на підставі заяви стягувача ЗАТ КБ «ПриватБанк»та відповідно до судового наказу Тернопільського міськрайонного суду №2-н-26/07 від 11.01.2007 року, прийнято постанову ВП № 21194972 від 03.09.2010 року про відкриття виконавчого провадження, та в пункті 4 резолютивної частини цієї постанови зазначено -накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_5, ід.н. НОМЕР_1 та вказано адресу боржника: АДРЕСА_1. Постанова ВП № 21194972 від 03.09.2010 року про відкриття виконавчого провадження надіслана боржнику ОСОБА_5 за адресою, вказаною у виконавчому документі - судовий наказ №2-н-26/07 від 11.01.2007р. та в подальшому зазначеною у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Також, як свідчать матеріали справи та з'ясовано в судовому засіданні, за адресою по АДРЕСА_1, зазначеною у судовому наказі №2-н-26/07 від 11.01.2007р. та у постанові ВП № 21194972 від 03.09.2010р. про відкриття виконавчого провадження проживає сім'я ОСОБА_3 на підставі права власності на житло -АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 13.06.2003р. № 36148 (а. с. 6).
Як вбачається з матеріалів справи, при виконанні виконавчих дій по ВП № 21194972, у жовтні 2010 року Першим відділом ДВС Тернопільського МУЮ зроблено запити до ТзОВ «Міське бюро технічної інвентаризації»для з'ясування наступних питань: 1) чи зареєстровано за громадянином ОСОБА_5, ід.н. НОМЕР_1 права власності на нерухоме майно в м. Тернополі, 2) за ким зареєстровано право власності на квартиру за адресою по АДРЕСА_1, 3) чи накладено арешт на квартиру за адресою по АДРЕСА_1.
ТзОВ «Міське бюро технічної інвентаризації»у повідомленні № 6229/072 від 12.10.2010 року повідомило, що станом на 06.10.2010 р. згідно обліку технічної інвентаризації вищевказаний громадянин не має зареєстрованого права власності на нерухоме майно в м. Тернополі.
У повідомленні № 6778/072 від 12.10.2010 року ТзОВ «Міське бюро технічної інвентаризації»повідомило, що станом на 06.10.2010 року згідно обліку технічної інвентаризації Квартира АДРЕСА_1, м. Тернопіль належить по ? частині ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності на житло виданого 13.06.2003р. згідно розпорядження органу приватизації № 36148 від 13.06.2003р. та ? частина за ОСОБА_3 на підставі договору дарування посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу 13.10.2005 року за реєстром 11971.
У повідомленні № 6786/072 від 18.10.2010 року ТзОВ «Міське бюро технічної інвентаризації»повідомило, що на квартиру АДРЕСА_1, державною виконавчою службою арешт не накладався.
Таким чином, виходячи із вищенаведеного суд дійшов висновку, що постановою про відкриття виконавчого ВП № 21194972 від 03.09.2010р. арешт на АДРЕСА_1 не накладався, оскільки, квартира АДРЕСА_1, м. Тернопіль не входить до складу нерухомого майна ОСОБА_5
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд вважає, що вимоги позивачів про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 21194972 від 03.09.2010 року прийнятої державним виконавцем Першого відділу ДВС Тернопільського МУЮ ОСОБА_2 є безпідставними, оскільки не порушують прав позивачів, та вчинені з дотриманням законодавства.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Приймаючи до уваги вищевикладене, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що у позові необхідно відмовити.
Керуючись статтями 2, 11, 14, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. В задоволенні позовних вимог громадян ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції про скасування постанови ВП №21194972 від 03.09.2010 року - відмовити.
Постанова набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Саадулаєв А.І.
копія вірна
Суддя Саадулаєв А.І.