Справа № 2-а-3280/10/1970
"02" листопада 2010 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі колегії суддів,
головуючого судді Саадулаєва А.І.,
суддів: Данилевич Н.А.,
Крапівницької Н.Л.,
при секретарі Ліщинській М.М.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином;
від відповідача1: представник Тимочко Р.С., довіреність № 20.11.2009 року;
від відповідача2: не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином;
від відповідача3: не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином;
від відповідача4: не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду у місті Тернополі адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_3;
до 1)Державної судової адміністрації України, 2)Міністерства фінансів України, 3) Головного управління Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України, 4)Апеляційного суду Тернопільської області;
про визнання незаконною бездіяльність центральних органів виконавчої влади, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення заборгованості по заробітній платі та довічного грошового утримання, -
ОСОБА_3 (далі -позивач) звернулася у Тернопільський окружний адміністративний суд з позовом до Державної судової адміністрації України(далі -відповідач 1), Міністерства фінансів України (далі -відповідач 2), Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України (далі -відповідач 3), Апеляційного суду Тернопільської області (далі -відповідач 4) про зобов'язання Міністерства фінансів України списати та перерахувати кошти на рахунок Державної судової адміністрації України для виплати ОСОБА_3 коштів в сумі 198 683 (сто дев'яносто вісім тисяч шістсот вісімдесят три гривні ) грн. 20 коп. - недоплаченої заробітної плати та 139 420 (сто тридцять дев'ять тисяч чотириста двадцять гривень) грн. 57 коп. недоплаченого грошового утримання; зобов'язання Державної судової адміністрації України перерахувати на рахунок апеляційного суду Тернопільської області для виплати ОСОБА_3 кошти в сумі 198 683 (сто дев'яносто вісім тисяч шістсот вісімдесят три гривні ) грн. 20 коп. - недоплаченої заробітної плати та 139 420 (сто тридцять дев'ять тисяч чотириста двадцять гривень) грн. 57 коп. недоплаченого грошового утримання; зобов'язання апеляційного суду Тернопільської області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 кошти в сумі 198 683 (сто дев'яносто вісім тисяч шістсот вісімдесят три гривні ) грн. 20 коп. - недоплаченої заробітної плати і 139 420 (сто тридцять дев'ять тисяч чотириста двадцять гривень) грн. 57 коп. недоплаченого грошового утримання, з утриманням прибуткового податку та всіх інших обов'язкових платежів.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.10.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2-а-3280/10/1970.
01.11.2010 року від Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України надійшло письмове пояснення, в якому відповідач 3 просить відмовити у задоволенні позовних вимог до Державного казначейства України у повному обсязі та просить суд слухати справу без представника Державного казначейства України.
27.10.2010 року від апеляційного суду Тернопільської області надійшло клопотання про розгляд справи без представника апеляційного суду Тернопільської області.
02.11.2010 року позивач подав до суду заяву вхід. № 13325 від 02.11.2010 року, в якій позивач -ОСОБА_3 зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд слухати справу за її відсутності.
Позивач, який належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, 02.11.2010 року до суду не прибув.
Представники відповідачів 2, 3, 4, які належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, 02.11.2010 року в суд не з'явилися.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.
Представник Державної судової адміністрації України в судовому засіданні проти позову заперечує, та зазначає, що в Державному бюджеті України не заплановані кошти для виплати заборгованості по заробітній платі, в тому числі для Державної судової адміністрації України як головного розпорядника коштів, передбачених для забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції.
Враховуючи, що відповідачі по відношенню до позивача є суб'єктами владних повноважень, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній доказами.
Дослідивши матеріали справи, суд -
Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачами, позивач з червня 1982 року по січень 1985 року була обрана народним суддею Тернопільського міського народного суду, а з 17 грудня 1986 року обрана членом Тернопільського обласного суду (Апеляційний суд Тернопільської області). Постановою Верховної Ради України від 19.06.1997 року №383/97-ВР обрана суддею Тернопільського обласного суду безстроково. Рішенням кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Тернопільської області від 21.07.2000 року ОСОБА_3 присвоєно перший кваліфікаційний клас судді та встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 40% від заробітку. З 10 липня 1995 року згідно наказу голови обласного суду №51 від 14.08.1995 року передбачено законом щомісячне грошове утримання.
Згідно частини четвертої статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 Закону України «Про судоустрій України»від 7 лютого 2002 року № 3018-III (чинний на момент подачі позову) розмір заробітної плати (грошового забезпечення) судді повинен забезпечувати його фінансову незалежність, визначається відповідно до закону про статус суддів та інших нормативно-правових актів щодо умов оплати праці суддів і не може бути зменшений. Даний Закон визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, систему судів загальної юрисдикції, основні вимоги щодо формування корпусу професійних суддів, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування, а також встановлює загальний порядок забезпечення діяльності судів та регулює інші питання судоустрою.
Визначальним актом, який регулює питання оплати праці суддів є Закон України «Про статус суддів»від 15 грудня 1992 року № 2862-XII. Даний Закон встановлює гарантії незалежності суддів, включаючи їх матеріальне і соціальне забезпечення, у тому числі гарантії права щодо оплати праці.
Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів», який визначає статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян у редакції, яка діяла до внесення змін підпунктом "а" підпункту 2 пункту 61 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя. Суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.
Визначення законом саме такого співвідношення означає забезпечення справедливої оплати праці голів судів і суддів, не допускає невиправданих диспропорцій.
Відповідно до статті 130 Конституції України від 28 червня 1996 року, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів.
Отже, фінансування на утримання суддів здійснюється з Державного бюджету.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про оплату праці»від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадку, передбаченого частиною першою статті 10 цього Закону.
Кабінетом Міністрів України 30 червня 2005 року прийнято постанову № 514 «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України», якій надано зворотну дію в часі - набрання чинності з 1 червня 2005 року.
Відповідно до абз. 2 п. 1 постанови КМУ № 514, посадовий оклад Голови Верховного Суду України становить 15 розмірів мінімальної заробітної плати, першого заступника Голови - 13,8, заступника Голови - 13,4 розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно з ст. 83 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», з 1 січня 2005 року розмір мінімальної заробітної плати 262 гривні на місяць, з 1 квітня 2005 року - 290 гривень на місяць, з 1 липня 2005 року - 310 гривень на місяць, з 1 вересня 2005 року - 332 гривні.
3 вересня 2005 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 865 «Про оплату праці суддів», якою затверджено схеми посадових окладів керівників суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6 у співвідношенні до мінімальної заробітної плати. Зі змісту п. 5 даної постанови встановлено, що вона набирає чинності з 01.01.2006 року.
21.12.2005 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів», якою встановлено, що для вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів, розміри посадових окладів яких визначаються залежно від кількості розмірів мінімальної заробітної плати згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 30 червня 2005 р. N 510, 512, 513, 514, 516, 518, 519, 520, 521, 522, 523, 524 (Офіційний вісник України, 2005 р., N 27, ст. 1545, ст. 1547, ст. 1548, ст. 1549, ст. 1551, ст. 1553, ст. 1554, ст. 1555, ст. 1556, ст. 1557, ст. 1558, ст. 1559, N 34, ст. 2081, N 35, ст. 2118, N 43, ст. 2713, N 44, ст. 2772, N 46, ст. 2893), від 3 вересня 2005 р. N 865 (Офіційний вісник України, 2005 р., N 36, ст. 2195) та іншими нормативно-правовими актами, розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не провадиться.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року»крім іншого, постанову КМУ № 865, доповнено п. 4.1, відповідно до якого, установлено, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року № 1310 змінено також редакцію п. 5 постанови КМУ № 865, де зазначено, що умовою набрання чинності постанови N 865 є втрата чинності указів Президента від 10.07.95 N 584, від 19.09.96 N 856, від 05.03.2002 N 220, від 25.11.2002 N 1061, ст. ст. 3 та 4 Указу Президента від 11.12.2002 N 1150, абз. 1 ст. 1 Указу Президента від 23.02.2002 N 173 у частині встановлення надбавки суддям військових місцевих та військових апеляційних судів.
Згідно зі статтею 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя).
Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами, згідно ч. 1 ст. 126 Конституції України, Конституція та закони повинні гарантувати незалежність і недоторканність суддів, а згідно з ч. 1 ст. 130 Основного Закону держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. Заробітна плата судді як складова його матеріального та соціально-побутового забезпечення є елементом статусу судді.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2007, визнано протиправним та скасовано п. 4-1 постанови КМ N 865 від 03.09.2005 р. «Про оплату праці суддів». Постановою Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2009 року постанову Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2007 у частині визнання та скасування п. 4-1 постанови КМУ N 865 від 03.09.2005 р. «Про оплату праці суддів»залишено без змін.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009 року визнано незаконними постанову Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів»в частині встановлення розміру посадового окладу суддів; пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865»та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 856 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».
Як вбачається з мотивувальних частин вищезазначених судових рішень, які відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень»офіційно оприлюдненні на офіційному веб-порталі судової влади України та які відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України мають преюдиційне значення при вирішенні даної справи, суди визнаючи незаконними та скасовуючи окремі положення постанов КМУ № 865, 1243 та 1310 виходили з того, що дані частини нормативно-правових актів, якими встановлювався порядок та розмір нарахування заробітної плати судді, обмежують обсяг гарантій незалежності суддів, встановлених Конституцією та законами України.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що з 01.06.2005 року для розрахунку заробітної плати суддів, гарантований мінімальний посадовий оклад судді, мав відповідати кількості мінімальних заробітних плат, визначених відповідною схемою посадових окладів суддів, затверджених постановою КМУ № 865 від 03.09.2005 року з подальшим перерахунком відповідно до зростання мінімальної заробітної плати, розмір якої встановлено Верховною Радою України у Законі України про державний бюджет на відповідний рік, а тому застосування для нарахування заробітної плати суддям, положень постанови КМУ № 1243 від 21.12.2005 року та постанови КМУ № 1310 від 31.12.2005 року, якими встановлено, що розміри посадових окладів, передбачених постановою КМУ № 865 залежать від розміру мінімальної заробітної плати на день ухвалення даних нормативно-правових актів (332,00 грн.) з одночасною забороною перераховувати оклади при підвищенні мінімальної заробітної плати, є не правомірним оскільки, обмежує обсяг досягнутих, гарантованих Конституцію та законами прав щодо оплати праці суддів.
Підпунктом «б»підпункту 2 пункту 61 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»у абзаці другому частини четвертої ст. 44 закону України «Про статус суддів»слова «загальної суми щомісячного заробітку»змінено словами «посадового окладу».
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2008 № 19 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 р. N 865»постанову КМУ № 865 від 03.09.2005 року доповнено п. 22, відповідно до якого, суддям щомісяця виплачується надбавка за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас в таких розмірах: при стажі роботи понад три роки - 10 відсотків, понад п'ять років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.
Рішенням Конституційного Суду від 22.05.2008 № 10-рп/2008 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України, зміни, внесені підпунктом «б»підпункту 2 пункту 61 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України.
У мотивувальній частині даного рішення вказано, що Конституційний Суд України виходячи з того, що запроваджений в оспорюваній частині Закону порядок обчислення щомісячної надбавки за вислугу років суддів призвів до зменшення її суми, оскільки посадовий оклад є лише частиною щомісячного заробітку судді. Відповідно наслідком такого зменшення є зменшення його заробітної плати і зниження існуючих гарантій незалежності суддів, що не відповідає частинам другій, третій статті 22, частині першій статті 126 Конституції України.
Крім того, у мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду від 11.10.2005 № 8-рп/2005 «У справі за конституційними поданнями Верховного Суду України та 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого пункту 13 розділу XV «Прикінцеві положення»Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та офіційного тлумачення положення частини третьої статті 11 Закону України «Про статус суддів»(справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання)», зазначено, що особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя. Цей конституційний припис кореспондується з положеннями Європейської хартії про Закон України «Про статус суддів», які передбачають, що рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків повинен бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1). Статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, право на отримання виплат (пенсії, щомісячного довічного грошового утримання), рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).
Враховуючи, що п. 22 постанови КМУ № 865 від 03.09.2005 року, який фактично дублює порядок обчислення надбавки суддям за вислугу років у відсотках від посадового окладу, встановлений підпунктом «б»підпункту 2 пункту 61 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який 22.05.2008 року визнано неконституційним, суд дійшов висновку, що розрахунок щомісячної надбавки суддям за вислугу років належить здійснювати відповідно до ч. 4 ст. 44 закону України «Про статус суддів»тобто, здійснювати її розрахунок від загальної суми щомісячного заробітку судді з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 43 Закону України «Про статус суддів», пункту 3-1 постанови КМУ № 865 від 03.09.2005 року «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів»судді, які мають право на відставку та продовжують працювати на посаді, одержують заробітну плату та щомісячне грошове утримання.
Відповідно до архівних відомостей за період з червня 2005 року по серпень 2010 року позивачу було нараховано зарплату на загальну суму 558821,71 грн. Проте, згідно висновку експертного економічного дослідження № 1292 від 04.10.2010 року (таблиця 1,2,3), зробленого Тернопільським відділенням КНДІСЕ на замовлення позивача, оплата праці, виходячи з розмірів мінімальних зарплат згідно з вимог ЗУ «Про державний бюджет України на 2005-2010 роки, за той же вищевказаний період має становити 757504,91 грн.
Отже, сума заниження нарахованої заробітної плати судді ОСОБА_3 за період з 01.06.2005 року по серпень 2010 року включно складе 198683,20грн. (757504,91 -558821,71).
Щодо суми довічного грошового утримання судді ОСОБА_3 згідно з висновком експертного економічного дослідження № 1292 від 04.10.2010 року (таблиця №4) за період з 01.01.2006 року по серпень 2010 року включно сума довічного грошового утримання судді ОСОБА_3 складе 506005,32 грн.
Відповідно до архівної відомості №7 ОСОБА_3 за період з 01.01.2006 року по серпень 2010 року нараховано довічне грошове утримання у розмірі 336651,68 + 29933,07 = 366584,75 грн.
Отже, сума заниження нарахованого довічного грошового утримання судді ОСОБА_3 за період з 01.01.2006 року по серпень 2010 року складе 139420,57 грн. (506005,32 -366584,75).
Таким чином, як свідчать матеріали справи, у зв'язку з неприведенням заробітної плати позивача у відповідність до нормативно-правових актів, якими встановлено заробітну плату судді за період з 01.01.2006 року по 31.08.2010 року позивачу не донараховано та не доплачено 198683,20 грн. - заробітної плати та 139420,57 грн. - довічного грошового утримання.
Суд вважає за необхідне зазначити, що заперечень щодо правильності здійсненого розрахунку відповідачами не надано.
Відповідно до ст. 120 Закону України «Про судоустрій України»фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють: Верховний Суд України, Конституційний Суд України, вищі спеціалізовані суди - щодо фінансового забезпечення діяльності цих судових установ; Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, а також діяльності кваліфікаційних комісій суддів усіх рівнів, органів суддівського самоврядування та державної судової адміністрації. Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремими рядками по загальних судах і спеціалізованих судах, а також окремими рядками по місцевих судах, апеляційних судах (у тому числі Апеляційному суду України), військових судах (місцевих та апеляційних разом) та окремо по Касаційному суду України та кожному вищому спеціалізованому суду. Ці видатки не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році. Державна судова адміністрація України розробляє і затверджує за погодженням з Радою суддів України єдині нормативи фінансового забезпечення судів загальної юрисдикції. Нормативи доводяться до кожного суду і повинні переглядатися не рідше одного разу на три роки. Кошторис витрат на утримання кожного суду затверджується на підставі зазначених нормативів. Контроль за додержанням вимог цього Закону щодо фінансування судів здійснює Рада суддів України, а також органи державної влади, визначені законом.
Отже, з вищенаведеної норми вбачається, що саме на відповідача 1, як головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів покладено обов'язок з розроблення і затвердження за погодженням з Радою суддів України єдиних нормативів фінансового забезпечення судів загальної юрисдикції, які мають доводитися до кожного суду та на підставі яких затверджується кошторис витрат.
Враховуючи вищенаведене та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та, відповідно, такими, що підлягають повному задоволенню.
Керуючись статтями 2, 6, 7, 11, 72, 86, 94, 122, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Зобов'язати Міністерство фінансів України списати та перерахувати кошти на рахунок Державної судової адміністрації України для виплати ОСОБА_3 коштів в сумі 198 683 (сто дев'яносто вісім тисяч шістсот вісімдесят три гривні ) грн. 20 коп. - недоплаченої заробітної плати та 139 420 (сто тридцять дев'ять тисяч чотириста двадцять гривень) грн. 57 коп. недоплаченого грошового утримання.
Зобов'язати Державну судову адміністрацію України перерахувати на рахунок апеляційного суду Тернопільської області для виплати ОСОБА_3 кошти в сумі 198 683 (сто дев'яносто вісім тисяч шістсот вісімдесят три гривні ) грн. 20 коп. - недоплаченої заробітної плати та 139 420 (сто тридцять дев'ять тисяч чотириста двадцять гривень) грн. 57 коп. недоплаченого грошового утримання.
Зобов'язати апеляційний суд Тернопільської області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 кошти в сумі 198 683 (сто дев'яносто вісім тисяч шістсот вісімдесят три гривні ) грн. 20 коп. - недоплаченої заробітної плати і 139 420 (сто тридцять дев'ять тисяч чотириста двадцять гривень) грн. 57 коп. недоплаченого грошового утримання, з утриманням прибуткового податку та всіх інших обов'язкових платежів.
Постанова набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Саадулаєв А.І.
копія вірна
Суддя Саадулаєв А.І.