Справа № 2а-891/10/1770
09 липня 2010 р. 16год. 00хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Кривчук К.І., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:
позивач: ОСОБА_1,
представник відповідача: Ситай М.В.,
розглянувши у відкритому засіданні адміністративну справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання незаконними та скасування рішень, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання незаконними та скасування рішень про застосування фінансових санкцій від 10.02.2010р. №0000192343 та від 10.02.2010р. № 0000032343/0.
Позов обґрунтований тим, що оспорювані рішення винесені з порушенням норм Закону України «Про державну податкову службу», Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на підставі незаконної перевірки, що була проведена з перевищенням повноважень працівниками ДПА в Рівненській області.
У судовому засіданні позивач підтримав адміністративний позов та пояснив, що перевірку проведено за його відсутності, в присутності ОСОБА_3, яка на момент проведення перевірки знаходилася на стажуванні в магазині, не була працівником магазину та не мала права допускати працівників податкового органу до перевірки. Позивач направлення на перевірку отримав поштою лише 18.02.2010р. разом актом, складеним за наслідками перевірки. Працівниками податкового органу 02.02.2010р. фактично здійснено перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, який орендує частину магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» площею 45кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1. Відтак, оскаржувані рішення винесені на підставі результатів перевірки, яка була проведена працівниками податкового органу з перевищенням повноважень та з порушенням порядку її проведення.
Просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, визнати нечинними та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.02.2010р. №0000192343 та від 10.02.2010р. №0000032343/0.
Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав з підстав, викладених в письмових запереченнях. Зокрема, пояснив суду, що перевірка, яка проводилась посадовими особами ДПА в Рівненській області за місцем знаходження торгової точки підприємця ОСОБА_1 - АДРЕСА_1, відноситься до особливого виду перевірок і порядок її проведення регулюється нормами Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95-ВР від 06.07.1995 року, Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" №98/96-ВР від 23.03.1996 року. При цьому, вказані нормативно-правові акти є спеціальними, а тому Закону України «Про державну податкове службу в Україні» застосовується лише в частині, не врегульованій спеціальними законами. Перевірка проведена в присутності продавця ОСОБА_5, яка від підписання акта перевірки відмовилася. Зазначив, що податковим органом правомірно застосовано фінансові санкції до позивача, просив відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, показання свідка, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 02.02.2010р. посадовими особами ДПА у Рівненській області проведено перевірку магазину, розташованого у АДРЕСА_1 на предмет дотримання суб'єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, про що складено акт №б/н від 02.02.2010р. (а.с.10-11). Перевірку здійснили головні державні податкові ревізори-інспектори ДПА у Рівненській області ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на підставі направлень від 22.01.2010 року за №163/23-719 та за №164/23-719 (а.с.19, 20).
Перевірка проведена як планова, на підставі п.2 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990р. №509-XII (далі - Закон №509-XII), та відповідно до Законів України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995р. №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР), "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.1996р. №98/96-ВР (далі - Закон №98/96-ВР), "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000р. №1775-III (далі - Закон №1775-III), "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995р. №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР) та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15.12.2004р. №637.
Відповідно до ч.3 ст.9 Закону №98/96-ВР, контроль за дотриманням вимог цього Закону здійснюється, зокрема, державними податковими органами. Згідно зі ст.15 Закону №265/95-ВР, контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Вимоги вищенаведених нормативно-правових актів узгоджуються з положеннями Закону №509-XII, статтею 10 якого передбачено, що до функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних держаних податкових інспекцій віднесено здійснення в межах своїх повноважень контролю за законністю валютних операцій, додержанням установленого порядку розрахунків із споживачами з використанням електронних контрольно-касових апаратів, товарно-касових книг, лімітів готівки в касах та її використанням для розрахунків за товари, роботи і послуги, а також за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій, патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення деяких видів підприємницької діяльності. Пунктом 2 ст.11 вказаного Закону встановлено, що органи державної податкової служби в межах компетенції та у порядку встановлених законами України мають право здійснювати контроль за: додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.
Покликання позивача про неповідомлення податковим органом позивача про дату запланованої перевірки відповідно до вимог статті 11-1 Закону №509-XII судом відхиляються, з огляду на те, що з аналізу вказаної норми вбачається, що на податковий орган покладено обов'язок щодо надіслання письмового повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення у випадку проведення планової перевірки платника податків з питань щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів). При цьому, на податковий орган не покладено обов'язку щодо надіслання платнику податків письмового повідомлення про проведення планової перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари, послуги. В даному випадку податковим органом проведено перевірку з питань додержання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари, послуги, проведення якої не передбачає надіслання платнику податків письмового повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення проведення такої перевірки. Більше того, визначені ст.11-1 вказаного Закону підстави проведення планових та позапланових виїзних перевірок стосуються саме фінансово-господарської діяльності платника податків. Зі змісту передбачених підстав вбачаються недоліки саме при веденні фінансово-господарської діяльності, пов'язаної зі сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджету та державних цільових фондів, податкового обліку та фінансової звітності, які жодним чином не можуть застосовуватись відносно сфери готівкового обігу, правил торгівлі та патентування, до них не застосовуються відповідні положення щодо підстав проведення, зокрема, планових чи позапланових виїзних перевірок, передбачених ст.11-1 Закону.
За таких обставин, посилання позивача щодо ненаправлення йому за 10 днів письмового повідомлення як на підставу для скасування спірного рішення, є необґрунтованими.
Однак, як вбачається з фактичних обставин справи та підтверджується учасниками судового процесу, перевірка була проведена в присутності особи, що здійснила розрахункову операцію та представилася, як продавець, що працює у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, - ОСОБА_5.
Відповідно до розділу 7 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій затверджених наказом ДПА України від 12.08.2008р. №534, акт перевірки та інформативні додатки до акта перевірки (у разі їх складання) повинні містити підписи посадових осіб органу ДПС, які проводили перевірку, і підпис керівника суб'єкта господарювання або його представника, а у випадку їх відсутності - особи, що уповноважена здійснювати розрахункові операції.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 працює продавцем продовольчих товарів в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» у приватного підприємця ОСОБА_4, а не у позивача, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.34-35, 53-55), копією трудового договору від 15.07.2008 року (а.с.33). А відтак, ОСОБА_5 не уповноважена здійснювати розрахункові операції в магазині позивача.
Оскільки фізична особа - підприємець ОСОБА_1, або особа, яка уповноважена здійснювати розрахункові операції, не були присутніми у господарській одиниці, то пред'явлення посадовими особами ДПА в Рівненській області направлення на проведення перевірки іншій особі є неправомірним. Така особа не мала права здійснювати продаж товарів, що належить позивачу, здійснювати будь-які розрахункові операції та допускати перевіряючих до проведення перевірки.
Під час проведення перевірки 02.02.2010р. встановлено порушення:
- при покупці 2 пляшок пива «Львівське 1715» 0,5л на загальну суму 7,8грн. розрахункова операція не проведене через реєстратор розрахункових операцій, розрахунковий документ не роздруковано і не видано;
- не забезпечено відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій на суму 446,4грн.;
- зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру.
На підставі висновків акта перевірки від 02.02.1010р. відповідачем прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 10.02.2010р. №0000032343/0 (а.с.21) та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.02.2010р. №000019243 (а.с.21 зворот).
В силу вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України; з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; добросовісно та розсудливо.
1. Щодо рішення про застосування фінансових санкцій від 10.02.2010р. №0000032343/0.
Оспорюване рішення мотивується порушенням позивачем вимог ч.33 ст.15 Закону №481/95-ВР, в силу вимог якої, зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.
Статтею 1 Закону №481/95-ВР, визначено поняття місця зберігання та місця торгівлі алкогольних напоїв. Так, місце торгівлі визначено, як місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, торговельною площею не менше 20кв.м, обладнане електронними контрольно-касовими апаратами (незалежно від їх кількості) або де є товарно-касові книги (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів; а місце зберігання, як це місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.
Згідно з поясненнями представників сторін та показаннями свідка алкогольні напої в асортименті та у незначній кількості знаходились на вітрині закладу громадського харчування, тобто розміщувались у місці торгівлі для їх реалізації, а не зберігалися в якомусь окремому приміщенні. Позивач не використовує приміщення магазину, розташованого в смт.Рафалівка, вул. Петропавлівська, 20а, де проводилася перевірка, для зберігання алкогольних напоїв, і зворотного в ході розгляду справи судом не встановлено.
Суд вважає, що вітрина торгового залу, або барна стійка закладу громадського харчування, не є місцем зберігання алкогольних напоїв у розумінні Закону №481/95-ВР.
Правову позицію щодо відсутності законодавчої вимоги вносити у Єдиний державний реєстр місця зберігання, які розміщені за однією адресою з місцями роздрібної торгівлі, наведено у Листі Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України від 18.11.2002р. №4892/21-4215.
Крім того, спір з даного питання було врегульовано на законодавчому рівні, шляхом внесення Законом України від 20.05.2010р. N2275-VI доповнень до ст.15 Закону №481/95-ВР, відповідно до яких суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі (ч.36 ст.15).
Оскільки факт порушень позивачем норм Закону №481/95-ВР, на які посилається відповідач у своєму рішенні, не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні, суд прийшов до висновку про існування підстав для визнання нечинним та скасування рішення від 10.02.2010р. №0000032343/0.
2. Щодо рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.02.2010р. №0000192343.
Вказаним рішенням відповідачем до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення пунктів 1, 2, 13 ст.3 Закону №265/95-ВР.
Відповідно до пунктів 1, 2, 13 ст.3 Закону №265/95-ВР, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:
- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;
- забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
У судовому засіданні встановлено, що посадовими особами відповідача зроблено висновок про невідповідність суми готівкових коштів сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО у зв'язку з тим, що вказана сума була взята перевіряючими з каси іншого підприємця - ОСОБА_4.
Так, відповідно до договору оренди від 04.01.2010р., суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_4 орендує у позивача частину магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» площею 45кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 показала, що на дату перевірки вона стажувалася на посаду продавця. 02.02.2010р. продавець, яка працює у ОСОБА_1, була відсутня в магазині. Коли до магазину зайшли невідомі особи, ОСОБА_9 знаходилася біля каси ОСОБА_4, оскільки саме в цей час приймала хліб. Невідомі особи взяли з холодильника, який знаходиться біля дверей магазину, 2 пляшки пива та підійшли до ОСОБА_3 з проханням провести розрахунок. Коли свідок попросила їх зачекати, оскільки приймала хліб, вказані особи сказали, що проводиться перевірка та попросили представитися. З огляду на те, що свідок не була офіційно працевлаштована, вона назвалася ОСОБА_5. Розрахункової операції свідок не проводила. Перевіряючі зобов'язали перерахувати кошти, які знаходилися в касі ОСОБА_4, оскільки саме біля цієї каси знаходилася ОСОБА_3 Зауваження про те, що вказані кошти належать іншому підприємцю, податківці до уваги не взяли. Денний Х-звіт РРО свідок не роздруковувала, це зробив працівник податкового органу та попросив поставити на звіті дату та підпис, що свідок під тиском перевіряючих і зробила.
Крім того, з акту перевірки від 02.02.2010р. вбачається, що перевірка позивача була проведена в присутності ОСОБА_5 (а.с.10). Однак, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 працює продавцем продовольчих товарів в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» у приватного підприємця ОСОБА_4, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.34-35, 53-55), копією трудового договору від 15.07.2008р. (а.с.33).
Разом з тим, обставини щодо перерахування під час перевірки коштів в касі іншого підприємця підтверджуються постановою Володимирецького районного суду від 19.03.2010р. (а.с.29).
Поряд з вказаним, відповідно до ст.2 Закону №265/95-ВР., розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
При цьому в ході судового розгляду справи судом не здобуто доказів того, що продавцем, який працює у позивача, приймалися від покупця готівкові кошти за місцем реалізації товару (пива). Відповідач у судовому засіданні не надав доказів на підтвердження протилежного. А відтак, відсутні підстави стверджувати, що позивач був зобов'язаний проводити розрахункову операцію через реєстратор розрахункових операцій, видавати розрахунковий документ.
За таких обставин, відповідачем, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, не доведено правомірності свого рішення.
Таким чином, суд вважає, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.02.2010р. №0000192343 слід визнати нечинним та скасувати.
Враховуючи вищевикладене, позов підлягає до задоволення повністю.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов задовольнити повністю.
Рішення Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції про застосування фінансових санкцій від 10.02.2010р. №0000192343 та від 10.02.2010р. №0000032343/0 визнати нечинними та скасувати.
Присудити з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у сумі 3 (три) грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Дудар О.М.