Справа № 2а-4477/10/1770
19 жовтня 2010 року 10год. 20хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Томчука А.В. за участю секретаря судового засідання Маньковського Д.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Яковлєв Ю.В.;
відповідача: представник Герман Л.М., Троянчук Д.М. третьої особи позивача: представник < Текст > третьої особи відповідача: представник < Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс" < Список > < Позивач в особі > третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача < 3-тя особа >
до Державна податкова інспекція у м.Рівне третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача < 3-тя особа >
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю “Рівнетранссервіс” звернулося з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у м. Рівне №000452344/0/23-318 від 08.06.2010 року, №000452344/1/23-318 від 08.07.2010 року, №000452344/2/23-318 від 14.09.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 210867,13 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ “Рівнетранссервіс” податковий кредит на підставі якого виникло бюджетне відшкодування сформовано у відповідності до вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року №168/97-ВР у зв'язку з придбанням товарів, робіт та послуг, які в наступному використовувалися товариством в рамках господарської діяльності. Податковий кредит сформовано на підставі податкових накладних, що відповідають вимогам пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Таким чином, позивач вважає, що ним було дотримано вимоги Закону України “Про податок на додану вартість” для отримання бюджетного відшкодування.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві, суду пояснив, що по всіх господарських операціях, відображених у акті перевірки, було надано податкові накладні належним чином оформлені. Відсутність відповідей з інших ДПІ, порушення податкового законодавства контрагентом платника податку не може бути підставою для зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ, оскільки не ґрунтується на Законі.
Представник позивача просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №000452344/0/23-318 від 08.06.2010 року, №000452344/1/23-318 від 08.07.2010 року, №000452344/2/23-318 від 14.09.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 210867,13 грн..
Відповідач адміністративний позов не визнав з підстав викладених в письмових запереченнях.
В судовому засіданні представники відповідача пояснили суду, що у відповідності до вимог п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4, пп. 7.7.10 п.7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, право платника податків на отримання бюджетного відшкодування виникає лише в разі сплати податку на додану вартість до Державного бюджету України. В результаті перевірки правомірності заявлення до бюджетного відшкодування ТОВ «Рівнетранссервіс» не можливо підтвердити факт надходження коштів до Державного бюджету України. Таким чином, відсутня надмірна сплата податку на додану вартість до бюджету, як наслідок у ТОВ “Рівнетранссервіс” відсутні підстави для отримання бюджетного відшкодування в сумі 55718,00 грн. за жовтень 2009 року, в сумі 36583,82 грн. за листопад 2009 року, в сумі 42997,04 грн. за грудень 2009 року, в сумі 75568,27 грн. за січень 2010 року.
В судовому засіданні представники відповідача просили суд відмовити в задоволені позовних вимог повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що 26.05.2010 року посадовими особами ДПІ у м. Рівне складено акт №701/558/23-300/33276798 про результати документальної невиїзної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2009 року та січень 2010 року з врахуванням матеріалів зустрічних перевірок постачальників по ланцюгу та автоматичного співставлення податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. У висновках акту та довідки перевірки зазначається про порушення ТОВ “Рівнетранссервіс” п. 1.8. статті 1, пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого було завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за жовтень, листопад, грудень 2009 року та січень 2010 року в сумі 210867,13 грн.
На підставі акту №701/558/23-300/33276798 від 26.05.2010 року про результати документальної невиїзної перевірки та на підставі рішень щодо розгляду скарг позивача, заступником начальника ДПІ у м. Рівне прийнято податкові повідомлення-рішення №000452344/0/23-318 від 08.06.2010 року, №000452344/1/23-318 від 08.07.2010 року, №000452344/2/23-318 від 14.09.2010 року, якими позивачу зменшено суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 210867,13 грн.
Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість”, бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Згідно пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Враховуючи похідний характер бюджетного відшкодування від правомірності формування платником податків податкового кредиту при перевірці правильності його визначення слід враховувати вимоги пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” відповідно до якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Як вбачається з акту про результати документальної невиїзної перевірки №701/558/23-300/33276798 від 26.05.2010 року під час автоматизованого співставлення податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що в ланцюгах постачальників наявні контрагенти, що не виконують вимоги Закону України “Про податок на додану вартість” щодо декларування результатів фінансово-господарської діяльності та наступної сплати до бюджету податку на додану вартість. Враховуючи неможливість підтвердження взаємовідносин підприємств по ланцюгах постачання посадові особи ДПІ у м. Рівне дійшли висновку про завищення ТОВ “Рівнетранссервіс” сум бюджетного відшкодування.
Основними постачальниками були ТОВ «Ойл Карт Центр», ПП «Авантис», ВАТ «Концерн Галнафтогаз», ТОВ «МСС Ті Ді Сі Дальнобой», ТОВ «Полек Топ», а ТОВ «Рівнетранссервіс» придбавала у них нафтопродукти, автохімію та запчастини, які використовувалося в господарській діяльності підприємства.
Вчинення господарських операцій із вищезазначеними підприємствами підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних та інших первинних документів та не заперечується посадовими особами ДПІ у м. Рівне під час проведення документальної перевірки.
У підтвердженні вчинених операцій представником позивача надано до суду акти прийому-передачі нафтопродуктів, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, реєстри отриманих податкових накладних, договора купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів, договора поставки нафтопродуктів.
Враховуючи вищезазначене, вчинені позивачем господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження суми свого податкового кредиту.
Чинним законодавством України на сторону, цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.
ТОВ “Рівнетранссервіс” дотримано вимоги Закону України “Про податок на додану вартість” необхідні для отримання бюджетного відшкодування за жовтень-грудень 2009 року та січень 2010 року, а зменшення останньому бюджетного відшкодування у зв'язку з неможливістю підтвердити фактичне надходження податку на додану вартість до бюджету по ланцюгу постачальників є нормативно необґрунтованим.
Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень - рішень №000452344/0/23-318 від 08.06.2010 року, №000452344/1/23-318 від 08.07.2010 року, №000452344/2/23-318 від 14.09.2010 року, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення.
Керуючись статтями < Текст >, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю. < Текст >
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №000452344/0/23-318 від 08.06.2010 року, №000452344/1/23-318 від 08.07.2010 року, №000452344/2/23-318 від 14.09.2010.
Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя < Підпис > Томчук А.В.