Справа № 2а-4574/10/1770
19 жовтня 2010 року 11год. 15хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Томчука А.В. за участю секретаря судового засідання Маньковського Д.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_1;
відповідача: представник Мартинович Н.І. третьої особи позивача: представник < Текст > третьої особи відповідача: представник < Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
фізичної особи-підприємеця ОСОБА_3 < Список > < Позивач в особі > третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача < 3-тя особа >
до Державної податкової інспекції у Рівненському районі третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача < 3-тя особа >
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3.) звернувся з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Рівненському районі №0025371750/0 від 15.09.2010 року про донарахування податкового зобов'язання в сумі 308015,74 грн. (за основним платежем - 293348,32 грн, за штрафними санкціями - 14667,42 грн.).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ФОП ОСОБА_3 податковий кредит сформовано у відповідності до вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року № 168/97-ВР у зв'язку з придбанням товарів, робіт та послуг, які в наступному використовувалися товариством в рамках господарської діяльності. Податковий кредит сформовано на підставі податкових накладних, що відповідають вимогам пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Таким чином, позивач вважає, що ним було дотримано вимоги Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме п.1.6 ст.1 та пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 зазначеного Закону.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві, суду пояснив, що Закон України “Про податок на додану вартість” не ставить право платника податків на отримання бюджетного відшкодування в залежність від результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та факту виконання продавцем обов'язку щодо сплати ПДВ до бюджету. За умови порушення продавцем товарів правил ведення податкового обліку відповідальність повинна наступати для останнього, а не для добросовісного покупця. Представник позивача просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0025371750/0 від 15.09.2010 року про донарахування податкового зобов'язання в сумі 308015,74 грн.
Відповідач адміністративний позов не визнав з підстав викладених в письмових запереченнях.
В судовому засіданні представник відповідача пояснив суду, що у відповідності до вимог п.1.6 ст.1, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість, у зв'язку із тим, що відповідно до детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України по деклараціям з податку на додану вартість з контрагентами ТОВ «Авіас» та ТОВ «Агент СТВ» - останніми не задекларовано та відповідно податкові зобов'язання за операціями не сплачено.
В судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити в задоволені позовних вимог повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що 31.08.2010 року посадовими особами ДПІ у Рівненському районі складено акт №51/17/2717007670 від 31.08.2010 року про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість з врахуванням автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. У висновках акту перевірки зазначається про порушення ФОП ОСОБА_3 п. 1.6. статті 1, пп. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого збільшується сума сплати платником податку до бюджету у розмірі 293348,32 грн.
На підставі акту №51/17/2717007670 від 31.08.2010 про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість, начальником ДПІ у Рівненському районі прийнято податкове повідомлення-рішення №0025371750/0 від 15.09.2010 року, яким ФОП ОСОБА_3 визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 308015,74 грн. (за основним платежем - 293348,32 грн, за штрафними санкціями - 14667,42 грн.).
Відповідно до п.1.6 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.
Згідно пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
За змістом наведених правових норм необхідною умовою для включення витрат до валових витрат, а податку на додану вартість - до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є отримання платником податків економічної вигоди від здійснення господарської операції, як складової господарської діяльності. При цьому презумується, що така господарська операція здійснюється з врахуванням комерційного інтересу, розумного співвідношення розміру понесених витрат та очікуваної вигоди.
У судовому засіданні представник відповідача зазначила, що листами №10149/17-228/1 від 10.06.2010 року(а.с.185), №10726/17-228/1 від 07.07.2010 року(а.с.187), №13466/17-228/1 від 30.07.2010 року було неодноразово зобов'язано позивача надати реєстри отриманих та виданих податкових накладних, фінансово-господарські документи, що підтверджуються сплату грошових коштів за вчиненим правочином, тощо.
Тому, відповідачем аргументувалось порушення позивачем пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме у зв'язку із відсутністю податкових накладних.
Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
У спростуванні даних обставин позивачем надано до суду листи адресовані ДПІ у Рівненському районі (із відміткою про отримання) №26 від 18.06.2010 року, №33 від 21.07.2010 року, №36 від 06.08.2010 року (а.а.с.199-201), згідно яких платником податку надано копії реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні та платіжні доручення.
Судом досліджено, що позивач на підставі ліцензії серії АВ №415698, виданої Міністерством транспорту та зв'язку України(а.с.184), надає послуги з внутрішніх та міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.
Згідно довідки ВДАІ УМВС України в Рівненській області №35/428 від 14.10.2010 року (а.с.202), автопарк підприємця на даний час має 86 одиниць власних вантажних транспортних засобів.
Як зазначено представником позивача - для здійснення господарської діяльності на підставі договору на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками №236 від 10.09.2009 року (а.а.с. 211-214) придбавалося дизельне паливо у ТОВ ВТФ «Авіас» та запчастини у ТОВ «Агент СТВ».
Як вбачажться з матеріалів справи, основними постачальниками були ТОВ ВТФ «Авіас» та ТОВ «Агент СТВ», а ФОП ОСОБА_3 придбавав у них дизельне паливо та запчастини до транспортних засобів, що використовувалося в господарській діяльності підприємця.
Вчинення господарських операцій із вищезазначеними підприємствами підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних та інших первинних документів, а також використання дизельного палива у господарській діяльності згідно чеків про отримання дизпалива у період квітень-червень 2010 року.
Дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження суми свого податкового кредиту.
Відповідно до чинного законодавства сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобов'язаннях останнього.
Чинним законодавством України на сторону, цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.
ФОП ОСОБА_3 дотримано вимоги Закону України “Про податок на додану вартість”, а донарахування податкового зобов'язання та нарахування штрафних санкцій у зв'язку з неможливістю підтвердити фактичне надходження податку на додану вартість до бюджету по ланцюгу постачальників є нормативно необґрунтованим.
Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення - рішення №0025371750/0 від 15.09.2010 року, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення.
Керуючись статтями < Текст >, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю. < Текст >
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі від 15 вересня 2010 року №0025371750/0 на суму 308015,74 грн.
Присудити на користь позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя < Підпис > Томчук А.В.