Справа № 2а-2603/10/1770
29 вересня 2010 року 13год. 35хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Яковчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Катеринчук Ю.В.,
відповідача: представник Новосад В.О., третьої особи позивача: представник < Текст > третьої особи відповідача: представник < Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Виробничо-торгове підприємство Млинівського районного споживчого товариства < Список > < Позивач в особі > третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача < 3-тя особа >
до Млинівська міжрайонна державна податкова інспекція третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача < 3-тя особа >
про скасування повідомлень-рішень
Виробничо-торгове підприємство Млинівського районного споживчого товариства звернулося з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Млинівської МДПІ № 0000472320/0 від 14.12.2009 р. про донарахування податку на додану вартість в сумі 3976,50 грн. в т.ч. 2651 грн. основного платежу та 1325,50 грн. застосованих штрафних санкцій; № 0000482320/0 від 14.12.2009 р. про донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 77223,80 грн. в т.ч. 65819 грн. основного платежу та 11404,80 грн. застосованих штрафних санкцій; № 0001001750/0 від 14.12.2009 р. про донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 7840,56 грн. в т.ч. 2036,33 грн. основного платежу та 5804,23 грн. застосованих штрафних санкцій та аналогічних податкових повідомлень-рішень зі значком “1” від 14.01.2010 р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що працівники податкового органу безпідставно зазначають про порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР під час не відображенні в складі валових доходів суми 201329,60 грн. Вказана сума є внеском на збільшення статутного фонду підприємства та не повинна оподатковуватися за правилами ст. 4 вищеназваного Закону. Позивач також зазначає, що включена до складу валових витрат сума 16076 грн., була потрачена підприємством на сплату земельного податку, як наслідок відсутнє порушення пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР. На думку позивача включення до складу валових витрат на суми 19839 грн. по оплаті інформаційно-консультаційних послуг відповідає приписам п. 5.1 та пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР пов'язане з господарською діяльністю товариства та підтверджується первинними документами. Вказує, що сума коштів в розмірі 3017 грн. отримана від РФ ТЗДВ “Укоопгарант” не повинна включатися до складу валових доходів так як сума попередньо отриманих збитків не була включена до складу валових витрат. Крім того, позивач вказує, що витрати понесені позивачем протягом періоду, що перевірявся не перевищують десяти відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів як наслідок твердження про завищення валових витрат на суму 23013 грн. є необґрунтованим.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві, в обґрунтування необхідності скасування податкового повідомлення-рішення про донарахування податку на додану вартість зазначив, що висновки податкового органу про порушення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97 є необґрунтованими. Вказав також, що твердження податкового органу про заниження податку з доходів фізичних осіб не відповідають дійсності так як кошти отримані ОСОБА_5 під звіт використані на закупівлю товарно-матеріальних цінностей. Вказані обставини підтверджуються відповідними документами. Просив суд задоволити адміністративний позов повністю.
Млинівська міжрайонна державна податкова інспекція адміністративний позов не визнала, про що подала письмові заперечення.
В судовому засіданні представник відповідача пояснив суду, що під час проведення перевірки було встановлено заниження позивачем валових доходів на суму 201329,60 грн. отриманої безповоротної фінансової допомоги та 3017 грн. отриманої страхової суми за понесені збитки. Крім того під час проведення перевірки було встановлено віднесення ВТП Млинівське районне споживче товариство до складу валових витрат суму 16076 грн. по сплаті земельного податку за ділянки, які не належать позивачу на праві власності та не перебувають в останнього на правах оренди. В порушення пп. 5.1 та пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, було встановлено включення до складу валових витрат вартість інформаційно-консультаційних послуг на загальну суму 19839 грн., що не пов'язані з господарською діяльністю підприємства. Додатково зазначає, що під час проведення перевірки було встановлено порушення пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України № 334/94-ВР при відображенні в податковій звітності витрат на поліпшення основних фондів. Вказане порушення призвело до завищення валових витрат на суму 23013 грн.
Заперечуючи проти позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення про донарахування податку на додану вартість представник відповідача зазначив, що під час проведення перевірки було встановлено розбіжності між даними бухгалтерського та податкового обліку, що призвело до заниження податкового зобов'язання на суму 2651 грн.
Щодо порушення вимог Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 р. № 889-IV то відповідач зазначив, що використання виданих під звіт ОСОБА_5 коштів в сумі 11543,80 грн. не підтверджується первинними та розрахунковими документами.
Представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 04.12.2009 року посадовими особами Млинівської ОДПІ було підписано акт № 470/23/30032005 про результати планової виїзної перевірки Виробничо-торгового підприємства Млинівського районного споживчого товариства. З висновків акту перевірки вбачається, що під час її проведення було встановлено порушення позивачем Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 2651 грн., Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 65819 грн., Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” № 889-ІV від 22.05.2003 р., що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб в сумі 2036,33 грн.
На підставі акту перевірки № 470/23/30032005 від 04.12.2009 р. начальником Млинівської МДПІ було винесено податкові повідомлення-рішення № 0000472320/0 від 14.12.2009 р. про донарахування податку на додану вартість в сумі 3976,50 грн. в т.ч. 2651 грн. основного платежу та 1325,50 грн. застосованих штрафних санкцій, № 0000482320/0 від 14.12.2009 р. про донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 77223,80 грн. в т.ч. 65819 грн. основного платежу та 11404,80 грн. застосованих штрафних санкцій та № 0001001750/0 від 14.12.2009 р. про донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 7840,56 грн. в т.ч. 2036,33 грн. основного платежу та 5804,23 грн.
Позивач скористався правом на адміністративне оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень. За результатами розгляду первинна та повторні скарги залишено без задоволення та прийнято податкові повідомлення-рішення зі значками “1” від 14.01.2010 р., “2” від 22.03.2010 р. та “3” від 28.05.2010 р. на аналогічні суми.
Судом було встановлено, що Виробничо-торгове підприємство Млинівського районного споживчого товариства було створено постановою правління Млинівського районного споживчого товариства від 15.12.1998 р. № 110 та являється власністю останнього.
Постановою правління Млинівського районного споживчого товариства № 3401.07.2009 р. з метою збільшення розміру статутного фонду було вирішено внести кошти в сумі 500 тис. грн.
Платіжними дорученнями № 11 від 21.07.2009 р. на суму 29880 грн., № 37 від 23.07.2009 р. на суму 46000 грн., № 14 від 24.07.2009 р. на суму 100000 грн., № 43 від 28.08.2009 р. на суму 25449,60 грн. Млинівським районним споживчим товариством було внесено на розрахунковий рахунок Виробничо-торгового підприємства кошти на загальну суму 201329,60 грн. Призначення платежу - поповнення статутного фонду.
При цьому як вбачається з балансу Виробничо-торгове підприємство Млинівського районного споживчого товариства станом на 01.10.2009 р. розмір статутного капіталу складав 216,9 тис. грн. на кінець вказаного періоду збільшився до 305,5 тис. грн.
Відповідно до ст. 20 Закону України “Про кооперацію” від 10.07.2003 р. № 1087-IV - для забезпечення статутної діяльності кооператив у порядку, передбаченому його статутом, формує пайовий, резервний, неподільний та спеціальний фонди.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України “Про споживчу кооперацію” від 10.04.1992 р. № 2265-XII - основним документом, що регулює діяльність споживчого товариства, є статут. У ньому визначається порядок вступу до товариства і виходу з нього, права та обов'язки членів товариства, його органи управління, контролю та їх компетенція, порядок утворення майна товариства і розподілу прибутку, умови реорганізації і ліквідації товариства та інші положення, що не суперечать законодавчим актам України.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” від 15.05.2003 р. № 755-IV - у разі державної реєстрації юридичної особи, для якої законом встановлено вимоги щодо формування статутного фонду (статутного або складеного капіталу), крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається документ, що підтверджує внесення засновником (засновниками) вкладу (вкладів) до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) юридичної особи в розмірі, який встановлено законом.
Згідно пп. 4.2.5 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР - суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.
Аналіз вказаних норм в розрізі ситуації, яка склалася дає суду підстави стверджувати, що сума внесків в збільшення статутного фонду Виробничо-торгового підприємства Млинівського районного споживчого товариства в розмірі 201329,60 грн. не підпадає під визначення безповоротної фінансової допомоги та в силу пп. 4.2.5 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР не повинна включатися до складу валових доходів.
За таких обставин висновки податкового органу щодо заниження валового доходу на суму 201329,60 грн. не відповідають фактичним обставинам справи та є необґрунтованими.
Як встановлено судом з матеріалів справи, на протязі 2007-2008 рр. Виробничо-торгове підприємство Млинівського районного споживчого товариства було включено до складу валових витрат 16076 грн. витрат по сплаті земельного податку в т.ч. за 4. кв. 2007 р. в сумі 1858 грн., 1 кв. 2008 р. в сумі 1916 грн., 2 кв. 2008 р. в сумі 1916 грн., 3 кв. 2008 р. в сумі 1916 грн., 4 кв. 2008 р. в сумі 1916 грн., 1 кв. 2009 р. в сумі 2118 грн., 2 кв. 2009 р. в сумі 2118 грн., 3 кв. 2008 р. в сумі 2218 грн.
Відповідно до пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР - до складу валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України “Про систему оподаткування” (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про плату за землю” від 03.06.1992 р. № 2535-XII - використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.
Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.
Відповідно до ст. 14 Закону України “Про плату за землю” від 03.06.1992 р. № 2535-XII - платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Як вбачається з матеріалів справи Виробничо-торгове підприємство Млинівського районного споживчого товариства на праві повного господарського відання використовує наступні об'єкти: магазин в с. Новоукраїнка із земельною ділянкою 0,44 га; магазин с. Зоряне із земельною ділянкою 0,09 га; магазин в. с. М. Дорогостаї із земельною ділянкою 0,09 га; КГХ в М. Дорогостаї (кафе) із земельною ділянкою 0,06 га; магазин в с. Малин із земельною ділянкою 0,20 га; магазин в с. Маслянка із земельною ділянкою 0,07 га; магазин в с. Брищі із земельною ділянкою 0,09 га; магазин в с. Новосілки із земельною ділянкою в 0,17 га; магазин с. Заболотинці із земельною ділянкою 0,08 га; магазин в с. Радянське із земельною ділянкою 0,10 га; магазин в с. Ужинець із земельною ділянкою 0,09 га; КГХ Підгайці (кафе Мисливські страви) із земельною ділянкою 0,06 га; магазин в с. Пугачівка із земельною ділянкою 0,12 га; магазин в с. Посників із земельною ділянкою 0,15 га; магазин в с. Ярославичі із земельною ділянкою 0,05 га; КГХ Ярославичі (кафе Городницяі) із земельною ділянкою 0,02 га; магазин “Кооператор” в с. Довгошиї із земельною ділянкою 0,80 га; КГХ Млинів (кафе «Іква») із земельною ділянкою 0,21 га.
Вказані обставини визнають податковим органом в акті перевірки.
Державні акти на право користування вказаними земельними видані на Млинівське ССТ, яке знято з державної реєстрації та не переоформлені на Виробничо-торгове підприємство Млинівського районного споживчого товариства.
В той же час Виробничо-торгове підприємство Млинівського районного споживчого товариства на постійній основі подає до Млинівської МДПІ розрахунки про сплату земельного податку та сплачує нарахований земельний податок. При цьому як вбачається з розділу 3.3.4 акту перевірки № 470/23/30032005 посадовими особами не встановлено завищення земельного податку і лише рекомендовано в місячний термін привести у відповідність державні акти на землю.
Таким чином, податковий орган з однієї сторони зазначає про порушення пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР в частині включення до складу валових витрат сум сплаченого земельного податку з іншої сторони визнає факт використання земельних ділянок та правомірність сплати земельного податку за їх використання.
Враховуючи вищевикладене та той факт, що сторони не заперечують використання позивачем земельних ділянок суд приходить до висновку, що твердження податкового органу щодо порушення пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР не відповідає фактичним обставинам справи та є необґрунтованим.
Судом також встановлено, що Виробничо-торгове підприємство Млинівського районного споживчого товариства уклало з Млинівським районним споживчим товариством договір № 3 від 01.11.2007 р. та договір № 4 від 01.10.2008 р. про надання інформаційних (консультаційних) послуг згідно переліку визначених в додатках до вказаних договорів.
По факту надання вказаних інформаційно-консультаційних послуг між сторонами було оформлено акти прийому здачі виконаних робіт (послуг) згідно яких позивачем було отримано послуг на 19839 грн. в т.ч. 1 кв. 2008 р. на суму 2000 грн., 2 кв. 2009 р. на суму 9700 грн., 3 кв. на суму 8139 грн.
Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР - господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України” від 16.07.1999 р. № 996-XIV - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як вбачається із актів прийому здачі виконаних робіт (послуг), останні містять усі необхідні реквізити, зокрема, назву документа - акт прийому-здачі виконаних робіт; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, а також відбитки печаток кожної з юридичних осіб.
При цьому слід враховувати, що п. 5.11 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР - не дозволяється установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі.
Таким чином, твердження посадових осіб Млинівської МДПІ що загальний характер опису наданих послуг унеможливлює врахування вказаних документів при визначенні валових витрат підприємства є надуманими та такими, що не відповідають законодавчим вимогам встановленим для оформлення первинних документів.
Як наслідок, висновки посадових осіб Млинівської МДПІ щодо не використання Виробничо-торговим підприємством Млинівського районного споживчого товариства в рамках господарської діяльності інформаційно-консультаційних послуг придбаних у Млинівського районного споживчого товариства суперечить нормативним приписам Законів України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, спростовується документально та є ні чим іншим як встановленням зі сторони податкового органу додаткових обмежень щодо формування платником податків валових витрат та податкового кредиту, що прямо заборонено п. 5.11 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР.
Як вбачається з матеріалів справи в січні 2008 р. на Виробничо-торговому підприємстві Млинівського районного споживчого товариства сталася пожежа в результаті якої підприємству було завдано матеріальних збитків.
На підставі договору від 18.02.2007 р. страхування майна від вогневих ризиків та ризиків стихійних лих Страхова компанія “УКООПГАРАНТ” було виплачено для Виробничо-торгового підприємства Млинівського районного споживчого товариства суму коштів в розмірі 3017 грн.
Відповідно до пп. 4.2.3 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР - не включаються до складу валового доходу сума коштів або вартість майна, отримані платником податку за рішенням суду або внаслідок задоволення претензій у порядку, встановленому законодавством як компенсація прямих витрат або збитків, понесених таким платником податку в результаті порушення його прав та інтересів, що охороняються законом, у разі, якщо вони не були віднесені таким платником податку до складу валових витрат або відшкодовані за рахунок коштів страхових резервів.
Вказана норма дозволяє платнику податків два шляхи відображення отриманих страхових сум. За умови якщо попередньо отримані збитки були відображені в податковому обліку сума страхової виплати включається до складу валових доходів. В разі, якщо збитки не були відображені в податковому обліку платника податків сума страхових виплат аналогічно не відображається в складі валових доходів.
З акту перевірки не вбачається, що позивачем попередньо до складу валових витрат було включено суму збитків отриманих в результаті пожежі. За таких обставин суд не може погодитися з твердженням посадових осіб щодо порушення Виробничо-торговим підприємством Млинівського районного споживчого товариства пп. 4.2.3 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР в результаті чого було занижено валовий дохід на суму 3017 грн.
Як вбачається з матеріалів справи під час проведення перевірки було встановлено завищення зі сторони Виробничо-торгового підприємства Млинівського районного споживчого товариства валових витрат на поліпшення основних фондів на загальну суму 23013 грн. в т.ч. за 1 кв. 2008 р. в сумі 6581 грн., за 3 кв. 2008 р. в сумі 13157 грн., 4 кв. 2008 р. в сумі 3275 грн.
Відповідно до пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР - платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.
Як вбачається з додатку К1/1 декларацій по податку на прибуток підприємств за 2008 р. сукупна балансова вартість основних фондів на початок року становить 376445 грн.
Таким чином в межах 1 кварталу платник податків має право включити до складу валових витрат суму витрат на поліпшення основних фондів, що не перевищує 37644 грн. Як вбачається з матеріалів справи Виробничо-торговим підприємством Млинівського районного споживчого товариства до складу валових витрат у зв'язку з поліпшенням основних фондів включалися наступні суми: 1 кв. 2008 р. - 10020 грн.; 3 кв. 2008 р. - 20042 грн.; 4 кв. 2008 р. - 4985 грн. загалом за 2008 р. на суму 35047 грн.
Вказані суми не перевищують гранично допустимий розмір в 37644 грн. як наслідок суд не може погодити з твердженнями податкового органу щодо порушення позивачем пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР та завищення валових витрат на загальну суму 23013 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Виробничо-торговим підприємством Млинівського районного споживчого товариства не допускалося порушення вимог Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР як наслідок податкове повідомлення-рішення № 0000482320/0 від 14.12.2009 р. та № 0000482320/1 від 14.01.2010 про донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 77223,80 грн. в т.ч. 65819 грн. основного платежу та 11404,80 грн. застосованих штрафних санкцій слід скасувати повністю з моменту його прийняття.
Як вбачається з матеріалів справи на протязі квітня-серпня 2008 р. Виробничо-торгове підприємство Млинівського районного споживчого товариство відобразило в рядку 4 (операції, що звільняються від оподаткування) деклараціях по податку на додану вартість наступні показники: за квітень 2008 р. в сумі 454 грн. в т.ч. ПДВ 91 грн., травень 2008 р. в сумі 2429 грн. в т.ч. ПДВ 486 грн., червень 2008 р. в сумі 4985 грн. в т. ч. ПДВ 997 грн., липень 2008 р. в сумі 2869 грн. в т.ч. ПДВ 574 грн., серпень 2008 р. в сумі 2515 грн. в т.ч. ПДВ 503 грн. загалом на суму 13252 грн. в т.ч. ПДВ 2651 грн. отриману від реалізації овочів.
Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР - об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.
При цьому ст. 5 вказаного Закону України визначено перелік операцій, що не є об'єктом оподаткування. З матеріалів справи та пояснень представника позивача суд не вбачає, що вказані операції з реалізації Виробничо-торгове підприємство Млинівського районного споживчого товариство овочів підлягають звільненню від оподаткування.
Відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР - датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
За таких обставин доводи позивача щодо необґрунтованості прийняття Млинівською МДПІ податкового повідомлення-рішення № 0000472320/0 від 14.12.2009 р. про донарахування податку на додану вартість в сумі 3976,50 грн. в т.ч. 2651 грн. основного платежу та 1325,50 грн. застосованих штрафних санкцій документально не підтверджуються.
Враховуючи вищевикладене, в задоволенні позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень Млинівської МДПІ № 0000472320/0 від 14.12.2009 р. та № 0000472320/1 від 14.01.2010 р. слід відмовити.
Як вбачається з матеріалів справи працівнику Виробничо-торгового підприємства Млинівського районного споживчого товариство ОСОБА_6 з каси було видано під звіт кошти в сумі 11543,80 грн. Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються представниками сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України” від 16.07.1999 р. № 996-XIV - первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як вбачається копій накладних доданих ОСОБА_6 в графі продавець зроблено напис “Закуплено на базарі”.
Вказане дає підстави стверджувати, що долучені до авансових звітів накладні не відповідають вимогам встановленим для первинних документів, як наслідок не можуть свідчити про факт витрачання ОСОБА_6 коштів виданих під звіт на потреби підприємства.
Про цьому до матеріалів справи не долучено будь-яких інших розрахункових документів, що засвідчують витрачання коштів виданих працівнику позивача під звіт.
Відповідно до пп. 9.10.1 п. 9.10 ст. 9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 р. № 889-IV - податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми.
Враховуючи вищевикладене, доводи позивача в частині оскарження податкового повідомлення-рішення спростовуються матеріалами справи та є надуманими.
За таких обставин в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001001750/0 від 14.12.2009 р. та № 0001001750/1 від 14.01.2010 р. про донарахування податку з доходів фізичних осіб слід відмовити.
Керуючись статтями < Текст >, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення-рішення Млинівської міжрайонної державної податкової інспекції №0000482320/0 від 14 грудня 2009 року, №0000482320/1 від 14 січня 2010 року.
У решті позовних вимог - відмовити повністю.
Присудити на користь позивача Виробничо-торгове підприємство Млинівського районного споживчого товариства із Державного бюджету судовий збір у розмірі 1 (одна) грн. 70 коп.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя < Підпис > Жуковська Л.А.