Справа № 2а-4697/10/1770
19 жовтня 2010 року 09 год. 10 хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Анікушина В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
прокурор: < Текст >
позивача: представник не з'явився
відповідача: представник не з'явився третьої особи позивача: представник < Текст > третьої особи відповідача: представник < Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Володимирецький РВ УМВС України в Рівненській області < Список > < Позивач в особі > третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача < 3-тя особа >
до Громадянка Узбекистану ОСОБА_2 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача < 3-тя особа >
щодо видворення з території України в примусовому порядку, -
Позивач - Володимирецький РВ УМВС України в Рівненській області - звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом про видворення з території України в примусовому порядку громадянки Узбекистану ОСОБА_2 разом з її неповнолітнім сином ОСОБА_1
Представник позивача до початку судового засідання подав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач заперечень на адміністративний позов не подав, у судове засідання не з'явився, про день, час, місце судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленням органу поштового зв'язку.
За таких обставин суд вважає, що справа може бути розглянута без участі представників сторін на підставі наявних у справі доказів.
Згідно ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подані позивачем письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов належить до задоволення частково виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 27.03.2010 року відповідач разом із неповнолітнім сином прибув на територію України через КПП «Конотоп» по національному паспорту серії НОМЕР_1 (а. с. 11, 12).
За порушення правил перебування іноземців на території України відносно ОСОБА_2 13.07.2010 року Володимирецьким РВ УМВС України в Рівненській області було прийнято рішення про її видворення разом з сином за межі України з забороною в'їзду на шість місяців, з терміном вибуття до 24.07.2010 року (а. с. 7). Проте, остання у встановлений термін з України не виїхала.
ОСОБА_2 ухиляється від виїзду за межі України, територію України не покинула, постійного місця проживання та родичів - громадян України на території України не має, мешкає за рахунок випадкових заробітків. Кошти на покриття витрат, пов'язаних з її перебуванням в Україні, а також родинних стосунків, які б могли стати підставою для оформлення посвідки на постійне проживання в Україні чи прийняття громадянства України - відсутні.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про статус іноземців і осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території. Іноземці та особи без громадянства, які іммігрували на постійне проживання або прибули для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання. Порядок видачі дозволу на імміграцію, а також посвідки на постійне проживання та вирішення інших питань, пов'язаних з імміграцією іноземців та осіб без громадянства, визначається Законом України «Про імміграцію». Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на іншій законній підставі, вважаються такими, що тимчасово перебувають в Україні. Вони зобов'язані в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, зареєструвати свої паспортні документи, і виїхати з України після закінчення відповідного терміну перебування. Якщо іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають в Україні, змінюють місце проживання, вони зобов'язані повідомити про це органи внутрішніх справ, у яких зареєстровано їх паспортні документи.
Правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію встановлюються постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.1995 № 1074.
Відповідно до п.19 цієї Постанови іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну на законній підставі, можуть тимчасово перебувати на території країни за паспортним документом, зареєстрованим у порядку, встановленому цими Правилами. Паспортний документ подається іноземцем та особою без громадянства для реєстрації у пункті пропуску через державний кордон посадовій особі Державної прикордонної служби. Реєстрація проводиться на період короткотермінового перебування - для іноземців та осіб без громадянства з країн з візовим порядком в'їзду на період дії візи, але не більш як 6 місяців, для іноземців та осіб без громадянства з країн із безвізовим порядком в'їзду - на 90 днів, якщо інший термін не визначено в міжнародних угодах. Іноземці та особи без громадянства можуть звільнятися від реєстрації паспортного документа на підставі відповідного міжнародного договору України на умовах взаємності.
Відповідно до пп. в) п. 20 зазначених Правил, іноземці та особи без громадянства, які не досягли 18-річного віку звільняються від реєстрації паспортних документів.
Пунктом 27 Правил передбачено, що продовження терміну перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства, які не зазначені у пунктах 20 і 21 цих Правил і прибули на тривале перебування з метою навчання, працевлаштування, у приватних справах тощо, здійснюється органами внутрішніх справ у порядку, встановленому МВС. Відповідні документи оформляються на підставі письмових звернень іноземця та особи без громадянства та приймаючої сторони, які подаються не пізніше ніж за 3 робочих дні до закінчення дії реєстрації. У продовженні терміну може бути відмовлено у разі відсутності для цього підстав та коштів для покриття витрат, пов'язаних з перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні, або відповідних гарантій від приймаючої сторони.
Таким чином суд приходить до висновку, що відповідачем не дотримані правила перебування на території України, встановлені чинним законодавством України.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про статус іноземців і осіб без громадянства» за порушення іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, або проживання за недійсними документами, недотримання встановленого порядку реєстрації або пересування і вибору місця проживання, працевлаштування, ухилення від виїзду після закінчення терміну перебування, а також за недотримання Правил транзитного проїзду через територію України до них застосовуються заходи відповідно до законодавства України.
На підставі ст. 31, ч. 1 ст. 32 Закону України «Про статус іноземців і осіб без громадянства», п. 39 вищезазначених Правил, видворення іноземця (особи без громадянства) супроводжується забороною його в'їзду на територію Україну тільки у випадках, коли орган внутрішніх справ або орган охорони державного кордону прийме про це окреме рішення, за яким видворення іноземця та особи без громадянства за межі України може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду строком від шести місяців до п'яти років. Таке рішення може бути оскаржене разом або окремо від рішення про видворення.
Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 1 від 25.06.2009 року «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця, видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» суд під час розгляду справи про затримання і примусове видворення вирішує лише цю вимогу. Зокрема, суд не має права вирішувати вимоги про заборону іноземцю та особі без громадянства подальшого в'їзду на територію України на строк до п'яти років, оскільки ці питання вирішують органи внутрішніх справ, органи охорони державного кордону, Служба безпеки України.
Згідно з ч.2 ст. 32 зазначеного Закону іноземець та особа без громадянства може бути видворений за межі України за рішенням органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону (стосовно осіб, які затримані у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону в Україну) або Служби безпеки України з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення, якщо дії іноземця та особи без громадянства грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства, або суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку, або коли це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
Частинами 3, 4 цієї ж статті передбачено, що іноземець та особа без громадянства зобов'язані покинути територію України у строк, зазначений у рішенні про видворення. У разі прийняття рішення про видворення іноземця або особи без громадянства за межі України в її паспортному документі негайно анулюється віза і вилучаються документи на право перебування в Україні. Іноземцю та особі без громадянства може надаватися строк до 30 днів для виїзду з України після прийняття зазначеного рішення.
Частиною 5 статті 32 вищезазначеного Закону встановлено, що орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду. Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.
Таким чином, позовні вимоги, стосовно заборони в'їзду відповідача на територію України задоволенню не підлягають.
Вимоги позивача щодо негайного виконання постанови у відповідності до ч. 2 п. 3 ст. 256 КАС України задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 п. 3 ст. 256 КАС України суд, який прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи може звернути до негайного виконання постанову про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.
Однак позивачем не обґрунтовано мотивів звернення постанови про примусове видворення за межі території України громадянки Узбекистану ОСОБА_2 до негайного виконання.
Суд вважає, що наслідком звернення рішення про примусове видворення ОСОБА_2 до негайного виконання фактично може бути обмеженням права на оскарження судового рішення, а реалізація такого права відповідачем пов'язана із значними труднощами та потребує певних затрат, у тому числі й часу, у зв'язку з їх необізнаністю із законодавством України, незнанням державної мови тощо.
За таких обставин, у суду відсутні підстави звертати дану постанову до негайного виконання на підставі ч. 2 п. 3 ст. 256 КАС України.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ст. 94 КАС України судовий збір позивачу не присуджується.
Керуючись статтями < Текст >, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Видворити у примусовому порядку за межі території України громадянку Узбекистану ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із її неповнолітнім сином ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя < Підпис > Комшелюк Т.О.
Постанова законної сили не набрала.
«З оригіналом згідно»
Суддя Комшелюк Т.О.