Справа № 2а-3654/10/1770
19 жовтня 2010 року 12год. 15хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Сторожука І.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Дворяк Анна Дмитрівна,
відповідача: представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Рівне ТВМ"
до Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення
про визнання недійсним рішення , -
Товариство з обмеженою відповідальністю - Телерадіокомпанія "Рівне ТВМ" (надалі -Позивач) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (надалі -Відповідач) про визнання недійсним рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 241 від 10 лютого 2010 року про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю - Телерадіокомпанія "Рівне ТВМ" санкції у виді оголошення попередження.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 241 від 10 лютого 2010 року "Про результати позапланової перевірки ТОВ ТРК "Рівне ТВМ" (НР № 0052-п від 25.12. 2002)" є протиправними та таким, що прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України в галузі телебачення і радіомовлення.
В судовому засіданні представником Позивача було зазначено про те, що термін дії Угод на право ретрансляції програм "National Geographis" та "Hallmark" було продовжено, про що свідчать додаткові угоди від 31.08. 2009 року та відповідно від 31.10. 2009 року.
Також зазначила, що зміст програм каналів "ГРТ-міжнарожне", "РТР-Планета" та "РЕН-ТВ" відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення, що в свою чергу, відповідно до ст. 42 Закону України "Про телебачення та радіомовлення", зобов'язує країни, які ратифікували вищезазначену конвенцію адаптувати зміст призначених для ретрансляції програм до вимог законодавства України. Враховуючи зазначене вище просила позов задовольнити в повному обсязі.
Представник Відповідача - Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, - позовні вимоги не визнав, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, та подав письмові заперечення, в судове засідання не з'явився, хоча в установленому порядку був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. До початку розгляду справи подав клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача. Суд, враховуючи вищезазначене, ухвалив розглядати справу в даному судовому засіданні за наявними у справі доказами, оскільки останніх достатньо для вирішення справи по суті.
В обґрунтування заперечень на позов представником Відповідача було зазначено про те, що оскаржувані рішення Відповідача є законними та такими, що прийняті відповідно до вимог чинного законодавства України.
Так, представник Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення в письмових заперечення зазначив про те, що Законом України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" та Законом України "Про телебачення і радіомовлення" передбачено, що у разі порушення телерадіоорганізаціями вимог закону або ліцензійних умов, відповідач наділений правом застосування визначених законом санкцій. Враховуючи, що у ході позапланової перевірки було виявлено ряд вчинених позивачем порушень вимог Закону України "Про телебачення і радіомовлення" та ліцензійних умов, то прийняття рішення про застосування санкції є правомірним. Враховуючи зазначене просив в позові відмовити повністю.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Рівненський окружний адміністративний суд, -
Відносини, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України, правові, економічні, соціальні, організаційні умови їх функціонування, спрямовані на реалізацію свободи слова, прав громадян на отримання повної, достовірної та оперативної інформації, на відкрите і вільне обговорення суспільних питань, визначено Законом України "Про телебачення і радіомовлення" (надалі також - Закон).
Єдиним органом державного регулювання діяльності у сфері телебачення і радіомовлення незалежно від способу розповсюдження телерадіопрограм і передач є Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення -спеціальний конституційний, постійно діючий позавідомчий державний орган (частина 3 статті 7 Закону).
Правові засади формування та діяльності, статус, компетенція, повноваження, функції Національної ради та порядок їх здійснення визначаються Законом України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення".
Контрольні та наглядові функції Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення визначено Розділом ІХ Закону "Відповідальність за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення".
Так, Національна рада здійснює контроль за дотриманням та забезпечує виконання вимог, зокрема, законодавства України у сфері телебачення і радіомовлення (пункт 1 частини 1 статті 70 Закону).
Відповідальність за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення несуть телерадіоорганізації, провайдери програмної послуги, їх керівники та працівники, інші суб'єкти господарської діяльності, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Винні в порушеннях несуть цивільно-правову, адміністративну і кримінальну відповідальність згідно із законодавством України. Міру відповідальності та відповідні санкції за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення встановлює суд. У визначених цим Законом випадках санкції за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення встановлюються Національною радою (частини 1, 2 статті 71 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 71 Закону рішення Національної ради щодо застосування штрафних санкцій можуть бути оскаржені у судовому порядку.
Відповідальність за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення встановлюється на підставі документальних свідчень, актів перевірки телерадіоорганізацій, звернень визначених цим Законом органів державної влади (частина 4 статті 71 Закону).
Згідно з частиною 1 статті 72 Закону санкції за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення застосовуються за рішенням суду або, у встановлених цим Законом випадках, за рішенням Національної ради.
Національна рада застосовує санкції до телерадіоорганізацій у разі порушення ними вимог цього Закону або ліцензійних умов (частина 2 статті 72 Закону).
Національна рада приймає рішення про застосування санкцій на підставі наданих документальних свідчень, актів перевірки чи подання визначених цим Законом органів державної влади (частина 5 статті 72 Закону).
Види санкцій, які можуть бути застосовані до телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги визначено частиною 6 статті 72 Закону.
Так, Національна рада може застосовувати до телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги такі санкції: оголошення попередження; стягнення штрафу; подання до суду справи про анулювання ліцензії на мовлення.
Рішення про оголошення попередження приймається у разі першого порушення законодавства чи умов ліцензії телерадіоорганізацією або першого порушення законодавства провайдером програмної послуги (частина 7 статті 72 Закону).
Порядок розгляду Національною радою питань про порушення телерадіоорганізацією або провайдером програмної послуги законодавства України та умов ліцензії визначено статтею 73 Закону.
Питання про порушення ліцензіатом законодавства або умов ліцензії розглядаються на засіданні Національної ради в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення". Національна рада починає розгляд питання про порушення ліцензіатом законодавства або умов ліцензії на підставі актів перевірки. До початку розгляду представник ліцензіата має право ознайомитися з усіма матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання. При розгляді питання представник ліцензіата має право користуватися правовою допомогою.
Відповідно до частини 1 статті 74 Закону за результатами розгляду питання про порушення ліцензіатом законодавства або умов ліцензії Національна рада приймає рішення про: а) визнання порушення і застосування передбачених цим Законом санкцій; б) проведення додаткової перевірки; в) відсутність фактів порушення.
Частиною 2 статті 74 Закону передбачено, що копія рішення протягом 10 днів вручається або надсилається ліцензіату.
Відповідно до рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 860 від 22.10. 2002 року товариству з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "Рівне ТВМ" було видано Ліцензію провайдера програмної послуги серія НР № 0052-п з відповідними додатками. Строк дії ліцензії зазначено з 25.12. 2002 року по 25.12. 2012 року (а.с. 8-17).
Як підтверджується матеріалами справи, актом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 2 (п) Рв./2/09-2/ від 04 листопада 2009 року позапланової перевірки дотримання ТОВ Телерадіокомпанія "Рівне ТВМ" законодавства та умов ліцензії було зафіксовано, що термін дії угод на право ретрансляції програм "National Geographiс" та "Hallmark" закінчився відповідно 01.09. 2009 року та 31.10. 2009 року. Також, під час моніторингу зафіксовано і перевіркою підтверджено факт ретрансляції в кабельній мережі позивача у м. Рівне програм "ГРТ-міжнародне", "РТР-Планета" та "РЕН-ТВ", зміст яких не адаптований до чинного законодавства України. Крім цього в кабельній мережі розповсюджуються програми 25-ти телеканалів без дозволу Національної ради (не внесені до ліцензії). Із зазначених в додатку 7 до ліцензії НР № 0052-п не ретранслюються програми "ОТ-V", "Настоящее смешное телевидение", "Индия". Даний акт було підписано представником позивача із зауваженнями (а.с. 21-24).
У зауваженнях до даного акту позивачем було зазначено, що ретрансляція програм "Первый канал. Всемирная сеть", "РТР Планета", та "РЕН ТВМ" здійснюється в кабельній мережі ТОВ ТРК "Рівне ТВМ" на підставі ліцензії (додатку 7) Національної ради. Щодо терміну дії угод на право ретрансляції програм "National Geographiс" та "Hallmark", то зазначається, що з правовласниками зазначених програм досягнуто усної домовленості про продовження терміну дії угод, а відповідні документи про продовження терміну дії угод підписано правовласниками та відправлено до ТОВ ТРК "Рівне ТВМ", по факту отримання дані документи будуть надіслані до Національної ради (а.с. 81).
Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 241 від 10 лютого 2010 року "Про результати планової перевірки ТОВ ТРК "Рівне ТВМ", м. Рівне (НР № 0052-п від 25.12. 2002)" визнано невиконання ТОВ ТРК "Рівне ТВМ" рішення НР № 2347 від 23.12. 2008 року, порушення умов ліцензії в частині "загальна концепція програм для ретрансляції", а також порушення ст. 47 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" (Дозвіл на право використання програм чи передач інших телерадіоорганізацій) та оголошено ТОВ Телерадіокомпанія "Рівне ТВМ" попередження (а.с. 20).
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" (у редакції зі змінами внесеними до Закону України "Про телебачення і радіомовлення" станом на 18.03. 2008 року) рішення Національної ради, прийняті в межах її повноважень, є обов'язковими до виконання на території України.
Так, рішенням Національної ради № 2347 від 23.12. 2008 року "Про виконання провайдерами програмної послуги рішень Національної ради та статей 40, 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" Національною радою затверджено перелік програм, зміст яких відповідає вимогам статті 42 Закону (не потребують адаптації змісту), згідно з додатком та попереджено провайдерів програмної послуги про необхідність припинення ретрансляції іноземних програм, зміст яких потребує адаптації до вимог законодавства України і які суперечать рішенням Національної ради (а.с. 77).
У ході судового засідання представником позивача не надано суду жодного доказу щодо оскарження чи скасування вищезазначеного рішення, а тому дане рішення є чинним і обов'язковим для виконання на всій території України.
Зі змісту вищезазначеного рішення слідує, що провайдери програмних послуг не дотримуються вимог ст.ст. 40, 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення".
Як вже зазначалось вище, у випадку порушення закону Національна рада наділена правом застосовувати санкції до провайдерів програмної послуги.
Суд вважає помилковим твердження позивача, що дане рішення є нормативно - правовими чи регуляторним актом, а тому підлягає обов'язковому оприлюдненню та реєстрації в Міністерстві юстиції України.
На думку суду, зобов'язання провайдерів припинити ретрансляцію іноземних програм фактично являється уніфікованою санкцією щодо всіх провайдерів програмних послуг.
Також, суд вважає безпідставним твердження позивача з приводу обов'язкової адаптації до вимог законодавства України програм зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення. Суд виходить з наступного.
Так, відповідно до ст. 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" ретрансляція телерадіопрограм та передач, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення, на території України не обмежується. Порядок ретрансляції регулюється цим Законом. Суб'єкт господарювання, який перебуває під юрисдикцією України, має на меті здійснювати ретрансляцію і отримав на це дозвіл від правовласника (виробника), який не підпадає під юрисдикцію країни, що входить до Європейського Союзу, або країни, яка ратифікувала Європейську конвенцію про транскордонне телебачення, зобов'язаний адаптувати зміст призначених для ретрансляції програм до вимог законодавства України. Право на ретрансляцію теле- та/чи радіопрограм визначається ліцензією на мовлення або ліцензією провайдера програмної послуги.
Однак, враховуючи, що предметом оскарження у даній справі є рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 241 від 10 лютого 2010 року, яким не було обмежено ретрансляцію телерадіопрограм та передач, а лише визнано невиконання ТОВ ТРК "Рівне ТВМ" рішення НР № 2347 від 23.12. 2008 року, порушення умов ліцензії в частині "загальна концепція програм для ретрансляції", то посилання позивача у даній справі на вищезазначену норму Закону є безпідставним.
Таким чином, у суду відсутні підстави для визнання протиправним чи скасування рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 241 від 10 лютого 2010 року "Про результати планової перевірки ТОВ ТРК "Рівне ТВМ", м. Рівне (НР № 0052-п від 25.12. 2002)" в частині визнання невиконання ТОВ ТРК "Рівне ТВМ" рішення НР № 2347 від 23.12. 2008 року, оскільки дане рішення, як встановлено судом, позивачем виконано не було.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" використання програм чи передач інших телерадіоорганізацій здійснюється відповідно до Закону України "Про авторське право та суміжні права".
Згідно ч. 2 ст. 41 Закону України "Про авторське право та суміжні права" майнові права організації мовлення можуть передаватися (відчужуватися) іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб і строк використання програми мовлення, розмір і порядок виплати винагороди, територія, на яку розповсюджуються передані права, тощо.
Суд звертає увагу на те, що актом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 2 (п) Рв./2/09-2/ від 04 листопада 2009 року позапланової перевірки дотримання ТОВ Телерадіокомпанія "Рівне ТВМ" законодавства та умов ліцензії було зафіксовано, що термін дії угод на право ретрансляції програм "National Geographiс" та "Hallmark" закінчився відповідно 01.09. 2009 року та 31.10. 2009 року. У зауваженнях до акту позивач фактично визнав, що на момент позапланової перевірки термін дії угод на право ретрансляції даних програм закінчився, однак пояснив, що із правовласниками програм "National Geographiс" та "Hallmark" досягнуто усної домовленості про продовження терміну дії угод, а відповідні документи про продовження терміну дії угод підписано правовласниками та відправлено до ТОВ ТРК "Рівне ТВМ".
Долучення відповідних додаткових угод про продовження терміну дії угод на ретрансляції програм "National Geographiс" та "Hallmark" у ході судового засідання (а.с. 27-48) не спростовує факту їх відсутності під час проведення позапланового заходу.
Таким чином, проаналізувавши вимоги чинного законодавства України та матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 241 від 10 лютого 2010 року "Про результати планової перевірки ТОВ ТРК "Рівне ТВМ", м. Рівне (НР № 0052-п від 25.12. 2002)" є таким, що прийняте відповідно до вимог чинного законодавства України та скасуванню не підлягає.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України виявлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності слугує підставою для задоволення адміністративного позову за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Суд звертає увагу на те, що усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія" Рівне ТВМ" до Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення про визнання недійсним рішення - відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя < Підпис > Зозуля Д. П.
Постанова складена в повному обсязі 21.10.10р.