Справа № 2а-8052/09/1770
02 липня 2010 року 13год. 05хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Кривчук К.І., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:
позивач: не прибув,
представник відповідача: Литвин О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 < Список > < в особі > третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача< 3-тя особа >
до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі
територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному
транспорті в Рівненській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача < 3-тя особа >
про визнання нечинною постанови про застосування фінансових санкцій , -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Рівненській області про визнання нечинною постанови від 19.06.2008р. №0928 про застосування фінансових санкцій у сумі 1700,00 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що оспорювана постанова винесена без повного та всебічного з'ясування обставин справи. Так, постановою територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Рівненській області від 19.06.2008р. №0928 з позивача стягнуто штраф у сумі 1700грн. за порушення ним у травні 2008 року законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, передбачених статтею 39 цього Закону. Підставою для винесення спірної постанови є акт перевірки позивача територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Рівненській області від 25.05.2008р. №1184, яким зафіксовано порушення, а саме відсутність страхових полісів страхування пасажирів. При цьому жоден нормативний документ не передбачає обов'язку ні перевізника, ні водія, ні пасажира зберігати страхові поліси страхування пасажирів чи пред'являти їх на вимогу державних інспекторів територіального органу Головної державної інспекції на автомобільному транспорті. Зазначає, що державними інспекторами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Рівненській області було здійснено перевірку транспортного засобу позивача без відповідного завдання на перевірку.
У зв'язку з викладеним позивач вважає, що застосування до нього фінансових санкцій є незаконним, оспорювана постанова - необгрунтованою, винесеною з порушенням норм законодавства і підлягає до скасування.
Позивач у судове засідання не прибув, у поданому суду клопотанні позовні вимоги підтримав повністю, просив розглянути справу за його відсутності.
Судом не визнавалася обов'язковою участь позивача у судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає можливим вирішити спір без участі позивача на підставі наявних у справі доказів.
Відповідач позовні вимоги не визнав повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях.
У судовому засіданні представник відповідача суду пояснила, що оскаржувана постанова про застосування до позивача фінансових санкцій є законною, а перевірку, за результатами якої винесено цю постанову, проведено з дотриманням вимог чинного законодавства. Так, 25.05.2008р. за результатами проведеної перевірки транспортного засобу позивача державними інспекторами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Рівненській області було виявлено ряд порушень, в тому числі і відсутність страхових полісів, котрі б засвідчували факт страхування пасажирів при наданні послуг з нерегулярних перевезень пасажирів за маршрутом "Дубно-Рівне-Н.Волинський-Київ-Дубно".
Зазначила, що вимога про наявність страхових полісів міститься в Законі України "Про автомобільний транспорт" та у Правилах надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997р. №176. Згідно з Положенням про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.1996р. №959, застрахованими вважаються: пасажири з моменту оголошення посадки в автобус до моменту завершення поїздки: водії тільки на час обслуговування поїздки. Відповідно до Закону України "Про страхування" між страховиком і страхувальником укладається договір, а згідно з п.3 Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті кожному застрахованому перевізник, що виступає агентом страховика, видає страховий поліс. Він може видаватися на окремому бланку або міститися на зворотному боці квитка. Документом, що підтверджує страхування пасажирів під час здійснення регулярних пасажирських перевезень автомобільним транспортом, є квиток. Таким чином, договір не може знаходитись у перевізника, адже пасажири страхуються списком і повинні бути з ним ознайомлені, або кожному з них видається спеціальний квиток. Під час проведення перевірки квитків у пасажирів не було та договір про страхування пасажирів у водія був відсутній.
Зауважила, що інспектори пред'явили водію транспортного засобу завдання на перевірку №032860 від 25.05.2008р. та посвідчення державних інспекторів, після чого їх було допущено до здійснення контролю у транспортному засобі позивача.
Зазначаючи, що позивачем пропущено строк для звернення до адміністративного суду, а клопотання про його поновлення ОСОБА_2 не подано, наполягала на відмові у задоволенні позову з цих підстав.
Заслухавши пояснення представника відповідача, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю з огляду на наступне.
Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Рівненській області 25 травня 2008 року о 15год. 10хв. на 268 км автотраси Київ-Чоп державними інспекторами Сальковим С.В., Мандзієм А.С. та Cаяніним О.О. на підставі завдання на перевірку від 25.05.2008р. №032860 було проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки "VW LT-35", д.н.з. НОМЕР_1, що належить суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2. Всупереч вимогам чинного законодавства під час перевірки транспортного засобу у водія ОСОБА_3 були відсутні страхові поліси, котрі б підтверджували факт страхування пасажирів при наданні послуг з нерегулярних перевезень пасажирів по маршруту "Дубно-Рівне-Н.Волинський-Київ-Дубно". Це порушення зафіксовано в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 25.05.2008р. №1184. Вказаний акт підписано водієм транспортного засобу без зауважень.
За результатами розгляду справи про порушення чинного законодавства в сфері автомобільного транспорту територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Рівненській області 19 червня 2008 року було винесено постанову №0928 про застосування до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 фінансових санкцій в сумі 1700грн. Копія постанови надіслана позивачу.
Ці обставини підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами: копією постанови про застосування фінансових санкцій від 19.06.2008р. №0928 (а.с.6), копією акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 25.05.2008р. №1184 (а.с.7), копією завдання на перевірку №032860 від 25.05.2008р. (а.с.31).
Відповідно до ст.6 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001р. №2344-III (далі - Закон №2344-III) та п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2004р. №1190 "Про утворення Головної державної інспекції на автомобільному транспорті" Головна державна інспекція на автомобільному транспорті є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства транспорту та зв'язку України і йому підпорядковується.
Згідно з Положенням про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, затв. наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 14.12.2005р. №888 (далі - Положення №888) територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в областях, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі є територіальними структурними підрозділами Головавтотрансінспекції. Пунктом 4 Положення №888 визначено, що основними завданнями територіальних управлінь у відповідному регіоні є: здійснення відповідно до законодавства державного нагляду за дотриманням правил безпечного функціонування автомобільного транспорту загального користування; здійснення державного контролю за дотриманням суб'єктами господарювання усіх форм власності нормативно-правових актів, стандартів і норм перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом загального користування; забезпечення дотримання вимог законодавства у сфері ліцензування в автомобільному транспорті загального користування.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, у тому числі й порядок проведення рейдових перевірок, визначені Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006р. №1567 (далі - Порядок №1567).
Згідно з п.15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється: наявність визначених ст.ст.39 і 48 Закону №2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; наявність у документах водія відмітки про проходження ним медичного огляду та проведення перевірки технічного стану транспортного засобу перед виїздом на маршрут; відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.
Статтею 39 Закону №2344-III встановлено перелік документів, які необхідно мати перевізнику для нерегулярних пасажирських перевезень. Зокрема, автомобільному перевізнику необхідно мати ліцензію, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; водію автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійну картку, дорожній лист, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Таким чином, перелік документів, визначений ст.39 Закону №2344-III, не є вичерпним, а водій зобов'язаний, поряд із зазначеними у цій нормі, мати й інші документи, передбачені законодавством України.
Обов'язок перевізника під час здійснення нерегулярних перевезень забезпечувати в установленому законодавством порядку страхування пасажирів передбачений п.58 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997р. №176. Відповідно до Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.1996р. №959 (далі - Положення №959), пасажири вважаються застрахованими з моменту оголошення посадки в морське або річкове судно, поїзд, автобус або інший транспортний засіб до моменту завершення поїздки.
Відповідно до Закону України "Про страхування" від 07.03.1996р. N85/96-ВР між страховиком і страхувальником укладається договір, а згідно з п.3 Положення №959 кожному застрахованому перевізник, що виступає агентом страховика, видає страховий поліс. Він може видаватися на окремому бланку або міститися на зворотньому боці квитка. Документом, що підтверджує страхування пасажирів під час здійснення регулярних пасажирських перевезень автомобільним транспортом, є квиток.
Отже, відповідно до вимог вищезазначених нормативних актів, договір страхування не може знаходитись у перевізника, адже кожному з пасажирів повинен бути виданий спеціальний квиток, що підтверджує вчинення договору страхування, або страховий поліс на окремому бланку.
Актом перевірки від 25.05.2008р. №1184 констатовано відсутність у водія чи пасажирів транспортного засобу марки "VW LT-35" д.н.з. НОМЕР_1, страхових полісів або квитків, котрі б підтверджували факт страхування пасажирів при наданні послуг з нерегулярних перевезень пасажирів по маршруту "Дубно-Рівне-Н.Волинський-Київ-Дубно".
Вищезазначене спростовує посилання позивача на відсутність порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Обумовлена рейдова перевірка позивача проведена відповідно до завдання на перевірку від 25.05.2008р. №032860 на 268 км автомобільної дороги Київ-Чоп, трьома державними інспекторами територіального управління, яким було доручено її здійснення. Зі змісту акта перевірки не вбачається невідповідності предмета перевірки вимогам Порядку №1567.
Відповідно до ч.4 ст.60 Закону №2344-III, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовуються санкції - штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 1700грн.
Таким чином, оспорювана постанова від 19 червня 2008 року №0928, якою до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 1700грн. за відсутність страхових полісів, котрі засвідчували б факт страхування пасажирів при наданні послуг з нерегулярних перевезень пасажирів, прийнята начальником територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Рівненській області в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством і підстави для її скасування відсутні.
Крім того, статтею 99 КАС України встановлено річний строк для звернення до адміністративного суду. Оспорюване рішення прийнято відповідачем 19.06.2008р. Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом лише 30.12.2009р., тобто з пропуском річного строку для звернення до суду. Стаття 100 КАС України передбачає, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Відповідач наполягає на застосуванні судом ст.100 КАС України.
Покликання позивача на те, що ним не пропущено строк для звернення до суду, оскільки про оспорюване рішення йому стало відомо з моменту отримання копії ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 13.05.2009р. про відкриття провадження у справі №2а-4215/09/1770, суд не може розцінити як клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Зважаючи на те, що відповідач наполягає на застосуванні наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду, визначених ст.100 КАС України, а позивачем не подано клопотання про поновлення строку для звернення з адміністративними позовом, то суд приходить до висновку про пропущення позивачем строку для звернення до суду, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
Відповідно до ст.94 КАС України витрати по сплаті судового збору на користь позивача не присуджуються у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Рівненській області щодо визнання нечинною постанови про застосування фінансових санкцій відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Дудар О.М.
Постанова складена в повному обсязі 06.07.2010 року.