Справа № 2а-2813/09/1770
"21" грудня 2009 р. 16год. 00хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Боймиструка С.В. при секретарі судового засідання Бодряшкіній Ю.К. та за участю сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: Євгеюк О.Є.;
відповідача: Красовський А.С.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Свиспан Лімітед"
до Костопільська міжрайонна державна податкова інспекція
пропро визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-
Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Свиспан Лімітед»- звернувся до суду з позовом до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Костопільської МДПІ від 16.02.2009 року № 0000132341/0 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за 10 місяців 2008 року в розмірі 140855,69 грн.
В судовому засіданні представник позивача надав пояснення, які повністю співпадають з позицією, викладеною в позовній заяві, а зокрема зазначив, що відповідно до ЗУ «Про податок на додану вартість», єдиним випадком неможливості включення витрат із сплати ПДВ до податкового кредиту звітного періоду є не підтвердження витрат зі сплати ПДВ податковими накладними. Податкова накладна є єдиними документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару. Для відшкодування з бюджету податку на додану вартість законодавство не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі якщо останній виконав усі передбачені умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту. Просив позов задовольнити повністю.
Відповідач подав письмові заперечення проти позову. Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, які повністю співпадають з позицією, що викладена в запереченнях, а зокрема пояснив, що обставини щодо порушень позивачем норм законодавства відображені в акті перевірки, а зокрема в ході перевірки встановлено, що перевіркою встановлено віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, які не були сплачені до бюджету контрагентами позивача. Такі дії позивача є порушенням підпункту 7.7.2. підпункту 7.7.1 пункту 7.7. статті 7 ЗУ “Про податок на додану вартість”№168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями. Просив відмовити у задоволення позову.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю.
Суд виходив з такого.
Посадовими особами відповідача була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість і зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за жовтень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у вересні 2008 року, про що складено акт від 06.02.2009 року № 103/23/32358806 (а.с.11-15).
Перевіркою зокрема встановлено, що ТзОВ «Свиспан Лімітед»віднесено до складу податкового кредиту жовтня 2008 року суму ПДВ в розмірі 140855,69 грн. з отриманої тріски технологічної від ПП «Західлісбуд»(код 36179868), яка не сплачена зазначеним контрагентом до Державного бюджету України. Вказані обставини є порушенням пп. 7.7.2, 7.7.1 п. 7.7., пп.. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п. 1.8 ст. 1 ЗУ «Про податок на додану вартість»та призвело до завищення суми податкового кредиту в розмірі 140855,69 грн. на суму ПДВ з придбаної тріски технологічної, і яке не сплачене до бюджету.
У зв'язку з виявленими порушеннями та на підставі вказаного вище акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.02.2009 року № 0000132341/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 176730,00 грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржується позивачем лише в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за 10 місяців 2008 року в розмірі 140855,69 грн.
Суть порушення, на думку податкового органу, зводиться до того, що контрагент позивача - ПП «Західлісбуд»- не знаходиться за юридичною адресою, не має власних юридичних потужностей. У зв'язку з цим подану цими контрагентами за перевірений період звітність не можна вважати достовірною. Відповідач вважає, що контрагент позивача не сплатив до бюджету податок на додану вартість у встановленому порядку.
Згідно з п.1.7 ст. 1 ЗУ «Про податок на додану вартість»№168/97 3.04.1997 року (із змінами та доповненнями) (далі - Закон про ПДВ) податковим кредитом є сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначено згідно з цим Законом.
Відповідно до пп.7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону №168 визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Підпунктом 7.2.6 ст. 7 Закону про ПДВ визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Таким чином податкова накладна є документом, що підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару.
Згідно пп.7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Отже, Закон про ПДВ визначає єдиний випадок неможливості включення витрат із сплати ПДВ до податкового кредиту звітного періоду - у разі не підтвердження витрат зі плати ПДВ податковими накладними, а податкова накладна є єдиним документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару.
Між ТзОВ «Свиспан Лімітед»та ПП «Західлісбуд»укладено договір № ЗЛБ / ТР -08 від 09.10.2008 року на поставку тріски технологічної, опилок (а.с.17).
Приватне підприємство «Західлісбуд»протягом жовтня 2008 року поставило позивачу товар на загальну суму 845134,08 грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується видатковими накладними, а ТзОВ «Свиспан Лімітед»провів оплату за товар, що підтверджується платіжними дорученням про оплату (а.с.29-158). Придбаний товар у подальшому використовувався позивачем при здійсненні основних видів господарської діяльності -виробництва ДСП, ламінованої ДСП.
Податкові накладні №1 від 17.10.2008 року (а. с. 26), № 2 від 20.10.2008 року (а. с. 27), № 3 від 31.10.2008 року ( а. с. 28) складені ПП «Західлісбуд» відповідно до вимог п.п. 7.2.1 ст. 7 Закону про ПДВ та наказу ДПАУ від 30.05.1997 року №165 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення». ПП «Західлісбуд»на момент їх складання було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку як платник ПДВ, що вказує на правомірність видачі ПП «Західлісбуд»ТзОВ вказаних податкових накладних.
Таким чином, сума податкового кредиту за жовтень 2008 року позивача у розмірі 140855,69 грн. сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ПП «Західлісбуд», яке зареєстроване платником ПДВ.
Суд не погоджується з доводами податкового органу про порушення ТзОВ «Свиспан Лімітед»п.1.8 ст. 1 Закону про ПДВ, оскільки спірним у цій справі є питання про право позивача на податковий кредит, а зазначена у п.1.8 норма дає лише визначення терміна «бюджетне відшкодування»і не визначає жодних підстав, від яких би залежало право на податковий кредит.
Пунктом 1.8 ст. 1 Закону про ПДВ визначається, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт дає загальне розуміння поняття «бюджетне відшкодування»і є відсильною нормою, оскільки безпосередньо не встановлює порядку визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм вказаного Закону про ПДВ.
Іншою такою нормою Закону про ПДВ є пп.7.7.1 ст. 7, який передбачає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні такої суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті до бюджету. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з названим підпунктом, така сума враховується у зменшення податкового боргу з цього податку, що виник за попередні періоди, а при відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
На підставі пп.7.7.2 ст. 7 Закону про ПДВ якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Таким чином, сума бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, а не навпаки.
Крім того, статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців” установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
У пункті 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України. Згідно з пунктом 10.2 статті 10 того самого Закону, платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.
А відтак, закон про ПДВ, а також інші законодавчі акти з питань оподаткування, не встановлюють обов'язку покупця сплачувати ПДВ до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень Закону про ПДВ, сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету. Із акта перевірки вбачається, що такий обов'язок фактично покладений податковим органом на позивача, що суперечить вимогам чинного законодавства України.
Жодним нормативним актом не встановлено обов'язку одного платника податку нести відповідальність за дії іншого суб'єкта господарювання. Стаття 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
За таких обставин позовні вимоги позивача підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства про оподаткування і підлягають до задоволення.
Судові витрати, відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, присуджуються на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов задовольнити повністю.
Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції від 16 лютого 2009 року № 0000132341/0 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за 10 місяців 2008 року в розмірі 140 855,69 грн.
Присудити до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача- Товариство з обмеженою відповідальністю "Свиспан Лімітед" (адреса: вул.Степанська 9,Костопіль,Рівненська область,35000, код ЄДРПОУ 32358806) судовий збір в сумі 3 (три) грн. 40 коп.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядок і строки, передбачені ст. 186 КАС України. Заяву про апеляційне оскарження може бути подано протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після апеляційного розгляду справу.
Суддя < Список > Боймиструк С.В.
Постанова складена в повному обсязі "25" грудня 2009 р.
< Список >
< Список >
< Список >