Справа № 346/4393/24
Провадження № 3/346/2221/24
14 серпня 2024 року м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд
Івано-Франківської області
Суддя Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області Сольський В. В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, яка надійшла з віськової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , механіка-оператора радіовзводу роти зв'язку цієї військової частини, громадянина України,
за ч.3 ст.172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЛАЛ № 101 від 14.08.2024 року 13.08.2024 року близько 20 год. 00 хв. ОСОБА_1 , здійснюючи виконання обов'язків військової служби, перебував на території вказаної військової частини у стані алкогольного сп'яніння в умовах особливого періоду.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину в адміністративному правопорушенні визнав.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд доходить до наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами про справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких в передбаченому законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його скоєнні та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи з вимог ст. 280 цього Кодексу, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частина 3 ст. 172-20 КУпАП, передбачає відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, а саме: розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння; участь начальників (командирів) та інших керівників у розпиванні з підлеглими військовослужбовцями, а також військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів під час виконання ними обов'язків військової служби, або невжиття ними заходів для відсторонення від обов'язків військової служби осіб, які перебувають у нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або приховування випадків розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів, появи на території військової частини в нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп'яніння підлеглих військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.
Розгляд справи відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи, і суд не має права у будь-який спосіб конкретизувати пред'явлене посадовою особою адміністративне обвинувачення та його змінювати, оскільки це суперечить загальним засадам судочинства, які передбачені ст. 129 Конституції України.
Протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. Зміст протоколу про адміністративне правопорушення повинен чітко відповідати приписам ст.256 КУпАП, особливо в частині викладення фабули правопорушення, яка, як зазначено вище фактично є обвинуваченням.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЛАЛ № 101 від 14.08.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.172-20 КУпАП.
Однак, в протоколі обвинувачення сформульоване наступним чином: ОСОБА_1 будучи військовослужбовцем військової строкової служби, займаючи посаду механіка-оператора радіовзводу роти зв'язку військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, протиправно, всупереч інтересам служби, на порушення своїх статутних обов'язків, в умовах особливого періоду, відмовився від виконання законних вимог командира в умовах особливого періоду, що не відповідає встановленим та зафіксованим у даному протоколі фактичним обставинам справи і не узгоджується із правовою кваліфікацією правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Таке формулювання обвинувачення є не зрозумілим, оскільки відсутні та не зафіксовані факти, що ОСОБА_1 будучи військовослужбовцем військової строкової служби, займаючи посаду оператора станції перешкод взводу радіотехнічних перешкод військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, протиправно, всупереч інтересам служби, на порушення своїх статутних обов'язків, в умовах особливого періоду, відмовився від виконання законних вимог командира в умовах особливого періоду, які в даному випадку не встановлені та не мали місця для висунення сформульованого обвинувачення.
Таким чином, фактично в діях ОСОБА_1 вбачається наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, який полягає у появі на території військової частини в нетверезому стані, а не відмові від виконання законних вимог командира в умовах особливого періоду.
При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актів, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.
Згідно з приписами ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, а тому, з урахуванням принципів і загальних засад Кодексу України про адміністративні правопорушення, практики Європейського Суду з прав людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 р., заява №16347/02 та «Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013 р., заява №36673/04).
Враховуючи вищевикладене, встановлені фактичні обставини справи не відповідають висунутому і сформульованому обвинуваченню та унеможливлюють винесення постанови про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі належить закрити, якщо судом встановлено, що в діях особи у відношенні якої, складено протокол про адміністративні правопорушення, відсутні склад і подія адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене наявні підстави для закриття провадження в даній справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі наведеного та, керуючись ст.ст. 221, 247, 283, 284, 288-290, 294 КУпАП, -
провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.172-20 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: Сольський В. В.