Справа №345/3249/24
Провадження № 2-а/345/28/2024
15.08.2024 року м. Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого - судді Миговича О.М.
секретаря - Бабійчук Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду в місті Калуші справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 18.04.2024 поліцейською Калуського РВП ГУПН в Івано-Франківській області рядовим поліції Борис Х.І. винесено постанову серії ЕНА № 1940381 про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, згідно якої позивача ОСОБА_1 визнано винним за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, у розмірі 20 400,00 грн. Зокрема, згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 о 12 год. 14 хв. 18 квітня 2024 року в м. Калуш по вул. Богдана Хмельницького, керуючи транспортним засобом Nissan X-trail номерний знак НОМЕР_1 здійснив виїзд на перехрестя заднім ходом виїжджаючи із території Калуського міського центру первинної медико-санітарної допомоги у м. Калуш по вул. Б. Хмельницького, 32, чим порушив п.п. 10.10.ПДР. При цьому 18.03.2024 року Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області був позбавлений права керування транспортними засобами строком на три місяця, чим порушив вимоги п. 2.1а ПДР України та ч.10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», а саме, керування ТЗ особою, позбавленою права керування ТЗ. Зазначає, що дана постанова є незаконною та необґрунтованою, вчинення ним цього адміністративного правопорушення не підтверджено жодними доказами, не має жодних відео та фото доказів, не залучено свідків. Позивач вважає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам закону, при її винесені не роз'ясненої прав та обов'язків особі яка притягається до відповідальності. Враховуючи вищевикладене, позивач просив поновити строки звернення до суду, скасувати оскаржувану постанову та провадження в справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП закрити.
Ухвалою суду від 06.06.2024 відкрито спрощене провадження по справі без виклику сторін і запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву.
До суду 08.07.2024 року від представника відповідача Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень позовних вимог вказано, що справа про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч.4 ст. 126 КУпАП розглянута посадовою особою в межах наданих повноважень з дотриманням процедури розгляду справи, що підтверджується відеозаписами, які додані до відзиву, тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені такі фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.
Вирішуючи питання поновлення строку звернення до суду, суд виходить з тих міркувань, що його необхідно поновити, оскільки позивач скориставшись своїм правом на оскарження постанови 26.04.2024 звернувся до Калуського міськрайонного суду із позовною заявою. Ухвалою суду від 01.05.2024 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 160 КАС України та встановлено термін для усунення недоліків до 13.05.2024 року (а.с.9). 11.05.2024 року на адресу суду позивачем направлено уточнену позовну заяву. Однак, Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 16.05.2024 року його позовну заяву до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області при скасування постанови про накладення адміністративного стягнення повернуто разом з поданими до неї матеріалами (а.с.10).
Отже строк на оскарження постанови пропущений позивачем з поважних причин, тому його слід поновити.
Судом встановлено, що у постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1940381 від 18.04.2024, зазначено, що позивач ОСОБА_1 18 квітня 2024 року о 12 год. 14 хв. в м. Калуш по вул. Богдана Хмельницького, керуючи транспортним засобом Nissan X-trail номерний знак НОМЕР_1 здійснив виїзд на перехрестя заднім ходом виїжджаючи із території Калуського міського центру первинної медико-санітарної допомоги у м. Калуш по вул. Б. Хмельницького, 32, чим порушив п.п. 10.10. ПДР України. При цьому 29.01.2024 року Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області був позбавлений права керування транспортними засобами строком на три місяця, чим порушив вимоги п. 2.1а ПДР України та ч.10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», а саме, керування ТЗ особою, позбавленою права керування ТЗ (а.с.8,43).
Як вбачається із позовної заяви, позивач ОСОБА_1 категорично заперечив обставини викладені у вищевказаній постанові.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою ст. 5 КАС України визначено, що Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За змістом ч. 1ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п.3 ч.1ст.23 Закону України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 №580-УІП, поліцейський вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Згідно п. 11 ч. 1ст. 23 цього ж закону поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично дорожній мережі.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, Іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
Статтею 222 КУпАП встановлені повноваження органів Національної поліції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Згідно з ч. 2 ст. 222 КУпАП, від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень, зокрема, і за ч.4 ст. 126 КУпАП.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ч. 5ст. 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
Відповідно до п. 2.3 рішення Конституційного суду України N 5-рп/2015 від 26,05.2015 "у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення", законодавство передбачає випадки коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, а на місці вчинення правопорушення виноситься постанова (ч. 2, 4 ст. 258 КУпАП), в такому разі притягнення особи до адміністративної відповідальності фактично відбувається у скороченому провадженні.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (в даному випадку відповідач) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, крім того чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона притягненню до адміністративної відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справ
За змістом ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з п. 9 ч. 1ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Так, відповідачем до відзиву долучено відеозаписи із нагрудної камери інспектора поліції.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10.10.2001 №1306 ( із змінами і доповненнями).
Згідно з вимогами п. 1.1 ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих правил.
Відповідно до п. 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Судом встановлено, що згідно оскаржуваної постанови позивачу ставиться у вину те, що він керував транспортним засобом Nissan X-trail номерний знак НОМЕР_1 здійснив виїзд на перехрестя заднім ходом виїжджаючи із території Калуського міського центру первинної медико-санітарної допомоги, чим порушив п.п. 10.10.ПДР. При цьому 29.01.2023 року Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області був позбавлений права керування транспортними засобами строком на три місяця, чим порушив вимоги п. 2.1а ПДР України та ч.10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», а саме, керування ТЗ особою, позбавленою права керування ТЗ, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до п. 2.1 а ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Диспозицією ч.4 ст.126 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Позивач на підтвердження неправомірності оскаржуваної постанови серії ЕНА № 1940381 від 18.04.2024 щодо обставин події, яка відбулась 18.04.2024 року о 12.14 год, не надав належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів.
Як видно, обставини, викладені у позовній заяві ОСОБА_1 зводяться до того, що вчинення ним адміністративного правопорушення не підтверджено жодними доказами, крім постанови складеної поліцейською Калуського РВП ГУПН в Івано-Франківській області рядовим поліції ОСОБА_2 .
Поряд з цим, вказані доводи позивача спростовуються наданими суду відповідачем доказами.
Так, із наданого представником відповідача відеозаписом з автореєстратора патрульного автомобіля та з нагрудної камери працівників поліції долученого до матеріалів справи зафіксовано рух транспортного засобу Nissan X-trail номерний знак НОМЕР_1 (відео файл №1). Відеофайл №1 фіксує події, що мали місце 18.04.2024 загальною часовою протяжністю 05 хв. 00 с також містить розмову поліцейського із позивачем ОСОБА_3 , який на вимогу поліцейського, щодо пред'явлення документів про право керування транспортними засобами надав посвідчення водія, однак пояснив, що 29.01.2024 був суд і він обмежений у праві керування на 3 (три) місяці.
Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, яке передбачене ч.4 ст. 126 КУпАП, поліцейським було роз'яснено позивачеві його права як громадянина України передбачені Конституції України та КУпАП.
Суд критично відноситься до посилань позивача, що вчинення ним адміністративного правопорушення не підтверджено жодними доказами, оскільки дані твердження повністю спростовуються переглянутими в судовому засіданні матеріалами відеофіксації вчиненого правопорушення, з яких достеменно встановлено, що позивач керував транспортним засобом «Nissan X-trail номерний знак НОМЕР_1 та вчинив інкриміноване йому правопорушення.
Зазначене підтверджує обставини зазначені в постанові серії ЕНА № 1940381 від 18.04.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Таким чином, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи факт порушення позивачем ОСОБА_1 вимог п.п. 2.1 а, 10.10 ПДР України. При цьому відповідно до постанови Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29.01.2024 ОСОБА_3 визнано винуватим за ч. 3 ст.126 КУпАП і обрано стягнення - позбавлення права керування транспортними засобами на строк три місяці (а.с.43).
Відтак, суд приходить до висновку, що відповідачем в повній мірі доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.4 ст. 126 КУпАП. Постанова винесена з дотриманням норм чинного законодавства, стягнення відповідачем застосовано без порушень, тому підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.
Таким чином, самі лише заперечення позивача не мають юридичної сили, оскільки свою позицію та невинуватість позивач, мав би довести шляхом надання доказів на спростування обставин викладених у оскаржуваній постанові, адже відповідно до ч.1 ст.8 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом; ч.1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Втім, доказів, які мали б спростувати факт наявності адміністративного правопорушення, передбаченого, ч.4 ст. 126 КУпАП та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем надано не було і судом таких обставин не встановлено.
Приймаючи рішення, суд враховує, що визначений правовою нормою ст.77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі № 520/2261/19.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про залишення рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позову без задоволення.
Крім того, суд звертає увагу на те, що частинами 1, 2 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 246 КАС України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.
Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають у зв'язку з відмовою у задоволенні позов.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1,9, 251, 255 КУпАП, ст. 72-74, 139, 286, 293, 295 КАС України, суду.
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області.
Головуючий: