Справа № 204/1868/24
Провадження № 2/204/1871/24
06 серпня 2024 року м. Дніпро
Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді Черкез Д.Л.,
за участю секретаря судового засідання Карнаух В.В.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 ,
представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпрі цивільну справу за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Центральна адміністрація Дніпровської міської ради, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та припинення права володіння, та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до Дніпровської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно, -
28 лютого 2024 року позивач Дніпровська міська рада звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , в якій просив: усунути перешкоди у користуванні Дніпровській міській раді земельною ділянкою з кадастровим номером: 1210100000:07:395:0078, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом демонтажу самочинно збудованого об'єкту нерухомого майна - житлового будинку літ. А-1, сарая літ. В, літньої кухні літ .Г, сарая літ. Д, вбиральні літ. Е, споруд № 1-11 за рахунок ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ; припинити право володіння ОСОБА_2 (номер запису про речове право 28907751, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1693485012101) та ОСОБА_4 (номер запису про речове право 31157709, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1693485012101) відповідним правом на нерухоме майно, а саме житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , із закриттям розділу; судові витрати по справі покласти на відповідачів. В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що спірні правовідносини виникли щодо земельної ділянки розташованої на території АДРЕСА_1 . За вказаною адресою земельна ділянка належить до земель комунальної власності, цивільно-правові угоди укладені між міською радою та фізичними або юридичними особами щодо землі за вищезазначеною адресою відсутні. При досліджені правовстановлюючих документів на нерухоме майно, а саме житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 було виявлено порушення прав та інтересів територіальної громади міста Дніпро. Так, на адресу Дніпровської міської ради надійшли заяви, датовані 18.10.2019 року (вх.№13/6422 від 23.10.2019) від ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 0,0689 га з кадастровим номером 1210100000:07:395:0078 по АДРЕСА_1 в натурі (на місцевості) та передачу її у власність. До вищезазначених заяв були долучені правовстановлюючі документи. При досліджені наданих документів заявниками та інформації наявної у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень було встановлено, що право приватної часткової власності зареєстровано за відповідачами на підставі: ОСОБА_2 - акту, виготовленого ТОВ «Лігал Істейт» від 01.11.2018 року (1/2 частина); ОСОБА_4 - договору дарування між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , що посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Скосарєвою В.В. 11.04.2019 року за реєстровим № 692 (1/2 частина). Відповідно до електронної реєстраційної справи, відкритої на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 з реєстраційним номером: 1693485012101, вбачається, що заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з доданими документами була отримана від ОСОБА_2 08.11.2018 року на розгляд державним реєстратором Дніпровської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Дніпропетровської області Бутюгіним Є.С., та без перевірки належності та повноти поданого пакету документів заявником, без встановлення правових підстав для будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 , без направлення та перевірки інформації, що зберігається КП «ДМБТІ» ДМР, що здійснювали функції державної реєстрації до 01.01.2013 року, було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44033890 від 14.11.2018 року. Вважає, що з порушенням встановленого Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації прав, з порушенням норм Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відбулася незаконна реєстрація права приватної власності на житловий будинок, що розташований: АДРЕСА_1 , з наступними технічними характеристиками: житловий будинок літ. А-1 (загальна площа 81,8 кв.м, житлова площа 40,9 кв.м.), що складається із двох квартир ( АДРЕСА_2 та № 2), сарай літ. В, літня кухня літ. Г, сарай літ. Д, вбиральня літ. Е, споруди № 1-11, за ОСОБА_2 . Зазначив, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 не передавалась та не перебуває на праві користування, зокрема, під будівництво чи на праві власності у будь-яких фізичних чи юридичних осіб. Крім того, дозвільні документи щодо права на здійснення будівельних робіт за зазначеною адресою відсутні. Спірний об'єкт нерухомого майна є об'єктом самочинного будівництва, а тому ОСОБА_2 в силу закону не набув права власності на нього. На переконання позивача, державна реєстрація права власності є протиправною, здійсненою з порушенням норм законодавства, що регулює відносини у сфері державної реєстрації та не є способом набуття права власності, а лише становить засіб підтвердження фактів набуття речових прав на нерухоме майно. Проте, не набувши право власності на спірний об'єкт нерухомого майна, ОСОБА_2 було відчужено частину житлового будинку по АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , який посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Скосарєвою В.В. 11.04.2019 року за реєстровим № 692. Відсутні будь-які докази того, що спірне нерухоме майно було в установленому законом порядку введено в експлуатацію та відповідає архітектурно-будівельним нормам, що надає можливості дійти до думки про небезпеку для життя та здоров'я людей, які перебувають у спірному об'єкті нерухомого майна. Внаслідок самочинного будівництва житлового будинку, право власності на який було безпідставно зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, призвело до протиправного позбавлення міської ради комунальної власності. Враховуючи, що спірний об'єкт нерухомого майна є об'єктом самочинного будівництва, то ефективним способом захисту порушених прав Дніпровської міської ради як власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, щодо користування і розпорядження цією земельною ділянкою є вимога про знесення такого будівництва відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України. При цьому, обставина щодо державної реєстрації права власності на цей об'єкт не спростовує факт самочинності зведення цього нерухомого майна, та наявності підстав для застосування статті 376 ЦК України. Наполягав на тому, що порушення законних прав та інтересів територіальної громади міста в особі органу місцевого самоврядування Дніпровської міської ради полягає у тому, що державна реєстрація права власності на об'єкт самочинного будівництва на земельній ділянці, що належить до комунальної власності без згоди власника - Дніпровської міської ради на підставі неправомірних документів та відчуження у подальшому, порушує законне право міської ради на користування та розпорядження земельною ділянкою та встановлений законодавством порядок набуття прав на об'єкти нерухомості, набуття прав та реалізації прав на землю (земельну ділянку) комунальної власності, а також майнові інтереси громади в особі Дніпровської міської ради щодо користування та розпорядження землею, що є порушенням економічних інтересів громади. Тому, Дніпровська міська рада вирішила звернутися до суду для стягнення з відповідача вказаної вище суми заборгованості.
25 квітня 2024 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги Дніпровської міської ради він не визнає з огляду на наступне. На час розгляду даної справи він є власником частини житлового будинку по АДРЕСА_1 , яка складається з квартири АДРЕСА_2 з наступним описом: 1-1 коридор, 1-2 житлова, 1-3 житлова. Зазначене нерухоме майно було набуто ним за договором купівлі-продажу від 08 червня 2004 року. Зазначений договір було укладено в простій письмовій формі у присутності свідків. Факт належності житлового будинку було підтверджено актом від 01 квітня 1988 року за підписом представника Облінвентарбюро ОСОБА_6 за присутності свідків. Відповідно до укладеного договору, нами також було здійснено домовленість, що після приведення у відповідність до вимог чинного законодавства на момент укладення правочину продавцями, зокрема, здійсненої державної реєстрації речових прав його об'єкту нерухомого майна, що відчужувався на користь ОСОБА_2 , буде здійснено його нотаріальне посвідчення у місячний термін із моменту укладення. Проте, після спливу зазначеного терміну зв'язок з власником нерухомого майна та його дочками було втрачено, а у визначений час і місце для нотаріального посвідчення договору вони не з'явилися, необхідних документів також надано не було, чим порушено досягнуту домовленість між ними. З урахуванням цього, ОСОБА_2 було отримано частину житлового будинку літ. А-1 по АДРЕСА_1 , але належним чином не оформлено речові права стосовно нього. Ним було набуто речові права виключно на частину житлового будинку АДРЕСА_3 (поз. 1-1, 1-2, 1-3). В іншій частині житлового будинку літ. А-1 проживала сім'я, членом якої є відповідач ОСОБА_4 . У 2018 році він почав оформлення своїх речових прав на нерухоме майно, у зв'язку з чим звернувся за допомогою до юриста, було подано визначений пакет документів (технічний паспорт та акт техніка-інвентаризатора) разом з заявою про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно. В результаті йому було надано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень з зазначенням, що він є власником житлового будинку літ.А-1, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . На його нарікання стосовно того, що він є власником виключно частини житлового будинку АДРЕСА_1 , державним реєстратором було роз'яснено, що інша можливість зареєструвати речове право відсутня. У подальшому ОСОБА_2 продовжував користуватись та утримувати виключно належну йому частину житлового будинку. Оскільки жодних зазіхань на частину житлового будинку, яка складається з квартири АДРЕСА_4 (поз. 2-1 веранда, 2-2 кухня, 2-3 житлова, 2-4 житлова) він не мав, то між ним та сусідами щодо частини нерухомого майна було укладено договір дарування від 11 квітня 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Скосарєвою В.В за реєстровим № 692, після чого право приватної власності на цю частину було зареєстровано за ОСОБА_4 . Вказану міською радою помилку у договорі дарування у частині невірно вказаного реєстраційного номеру об'єкту нерухомого майна було виправлено та допущено як технічну помилку (зі слів нотаріуса). Будь-яких будівельних робіт по вказаному домоволодінню ним здійснено не було, а було набуто речових прав на квартиру АДРЕСА_5 за відплатним договором купівлі-продажу від 08 червня 2004 року. Відповідач є платником земельного податку по фактичному користуванню земельною ділянкою під належною йому частиною житлового будинку. Враховуючи зазначене, відсутні підстави вважати відповідача таким, що користується земельною ділянкою не на законних підставах або з порушенням норм Земельного кодексу України. Починаючи з 2004 року він безперервно та відкрито користувався об'єктом нерухомого майна, що складається з квартири АДРЕСА_5 та земельною ділянкою по фактичному розміщенню частини житлового будинку. У позовній заяві зазначено, що спірний об'єкт нерухомого майна не введений в експлуатацію, а отже є виключно сукупністю будівельних матеріалів. З приводу зазначеного, необхідно звернути увагу, що відповідно до проведеної технічної інвентаризації здійсненої ТОВ «Лігал Істейт» у 2018 році та інформації наданої міською радою з КП «ДМБТІ» ДМР, роки будівництва спірного житлового будинку значаться 1936 та 1978 року. Належна відповідачу частина житлового будинку побудована до 05 серпня 1992 року, а отже для виконання будівельних робіт не вимагалось отримання дозвільних документів та після завершення будівельних робіт він не підлягає введенню в експлуатацію, відсутність зазначених дозвільних документів не є порушенням норм чинного законодавства. У зв'язку з викладеним просив суд відмовити Дніпровській міській раді у задоволенні позовної заяви щодо припинення права володіння ОСОБА_2 на нерухоме майно та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером: 1210100000:07:395:0078, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом демонтажу самочинно збудованого об'єкту нерухомого майна за його рахунок.
25 квітня 2024 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до Дніпровської міської ради, в якій він просив визнати право власності ОСОБА_2 на нерухоме майно - 1/2 частину житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з квартири АДРЕСА_2 (1-1 коридор, 1-2 житлова, 1-3 житлова). В обгрунтування зустрічної позовної заяви зазначено, що між ним та ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (дочки ОСОБА_9 , яка здійснювала розпорядження об'єктом нерухомого майна у зв'язку з хворобою її рідної сестри ОСОБА_10 (за довіреністю) 08 червня 2004 року було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_1 , у простій письмовій формі. Разом з тим, оскільки діюче законодавство передбачало та передбачає обов'язкове посвідчення договору купівлі-продажу в нотаріальному порядку ними було погоджено, що через місяць після його укладення та повного розрахунку, який відбувся в день підписання, звернутися до нотаріальної контори за нотаріальним посвідченням вказаного договору купівлі-продажу. Проте, у подальшому, продавці ухилились від нотаріального посвідчення договору, у зв'язку з цим, він вимушений звернутись за захистом своїх порушених прав та інтересів до суду з проханням визнати право власності на спірне нерухоме майно. Підставою для звернення з зустрічною позовною заявою стала необхідність визнання права власності на нерухоме майно згідно ст. 344 ЦК України, оскільки від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу особи, які відчужили спірне нерухоме майно ухилились, а державна реєстрацію не була проведена, як того вимагало законодавство України на час виникнення спірних правовідносин, пов'язаних з виникненням у відповідача права володіння щодо нього. На час подання вказаної зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 є власником частини житлового будинку по АДРЕСА_1 . Посилання на не введення спірного нерухомого майна в експлуатацію не є ознакою самочинного будівництва у розумінні положень статті 376 ЦК України та, зважаючи на роки будівництва -1936 та 1978 рік, об'єкт нерухомого майна побудований до 05 серпня 1992 рік не підлягає введенню в експлуатацію. ОСОБА_2 було замовлено та виготовлено технічний паспорт на спірний об'єкт нерухомого майна, додатком до якого було надано акт техніка-інвентаризатора з інформацією, що житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , не підлягає введенню в експлуатацію та не є самочинним будівництвом. Факт безперервного, відкритого та добросовісного володіння ОСОБА_2 зазначеним нерухомими майном підтверджується показанням свідків, а саме усіх сусідів, друзів та родичів, численними квитанціями зі сплати комунальних послуг, квитанцій стосовно сплати земельного податку, квитанції щодо витрат на ремонтні роботи, що здійснювались у належній йому частині житлового будинку АДРЕСА_1 тощо. Починаючи з червня 2004 року ОСОБА_2 безперервно проживає та користується набутим нерухомим майном, а саме на сьогодні це близько 20 років, а згідно з ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність). У зв'язку з цим, ОСОБА_2 звернувся до суду з даною зустрічною позовною заявою.
Ухвалою суду від 02 травня 2024 року було прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до Дніпровської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно, та об'єднано в одне провадження з первісним позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та припинення права володіння (т. 1 а.с. 214).
08 травня 2024 року від відповідача за первісним позовом - ОСОБА_4 до суду надійшов відзив на позовну заяву Дніпровської міської ради, в якому зазначено, що позовні вимоги Дніпровської міської ради вона не визнає, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12 квітня 2019 року, ОСОБА_11 є власником 1/2 житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1693485012101. Підставою виникнення її права власності є договір дарування, серія та номер 692, виданий 11 квітня 2019 року. Даний договір був укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Договором про користування спільним майном від 12 квітня 2019 року вони домовились про порядок користування житловим будинком АДРЕСА_1 . Ті обставини, що ОСОБА_2 не є юридичним власником житлового будинку на дату укладення договору їй не були відомі, тобто вона вважає себе добросовісним набувачем права власності. Крім того, ОСОБА_11 не погоджується з твердженням, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , є об'єктом самочинного будівництва. Всі будівлі та споруди у домоволодінні за вищевказаною адресою побудовані до 05 серпня 1992 року, при цьому індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинку, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 5 серпня 1992 року - не належать до самочинного будівництва та не підлягають введенню в експлуатацію. Наполягає також на тому, що задоволення вимоги Дніпровської міської ради про знесення будинку позбавить неповнолітню ОСОБА_12 єдиного житла. Дніпровська міська рада вказує, що ОСОБА_2 було самочинно збудовано житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , у подальшому зареєстровано речові права стосовно нього. Однак, це не узгоджується з іншими документами по справі: у матеріалах інвентаризаційної справи містяться відомості про існування побудови 1936, 1978 років за цією адресою. Зокрема, рішенням Виконавчого комітету Красногвардійського району у м. Дніпропетровську від 22.02.2007 р. за № 49 однокімнатна квартира по АДРЕСА_1 була надана ОСОБА_13 для поліпшення житлових умов. На виконання Рішення відділом з питання обліку та розподілу житлової площі було видано ордер № 2937 серія - ІІІ. Застосування до відповідачів зобов'язання щодо знесення самочинно збудованого об'єкта є передчасним та не співмірним заходом. Позовна заява не містить посилань на акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства; не вказано коли саме було виявлено об'єкт самочинного будівництва, так само як не встановлено дату будівництва до чи після 1992 року; відсутні висновки пожежно-технічної експертизи щодо невиконання санітарних і протипожежних норм при будівництві. Сама лише кваліфікація нерухомого майна, як об'єкта самочинного будівництва, не призводить до виникнення абсолютного наслідку у вигляді безумовного знесення такого об'єкта. У зв'язку з викладеним, у задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради просила відмовити в повному обсязі.
21 травня 2024 року від представника позивача за первісним позовом Дніпровської міської ради - Чудновського А. до суду надійшла відповідь на відзив відповідача за первісним позовом ОСОБА_4 , в якому зазначено наступне. Докази щодо безпосередньо здійсненого самочинного будівництва надано та долучено самим відповідачем ОСОБА_4 , а саме копія інвентаризаційної справи № 13602 на будинок АДРЕСА_6 . При досліджені наданих документів на викопіюванні «План земельної ділянки садибного (індивідуального) житлового будинку)» містяться штампи про те, що даний об'єкт нерухомості підлягає введенню в експлуатацію, узаконенню станом на 06 липня 2007 року та про те, що він побудований самовільно. Для того, аби використовувати нерухомість в якості житла воно повинно бути віднесено до житлового фонду, а оскільки житловий будинок побудований самочинно (без отримання земельної ділянки під будівництво, без отримання дозвільної документації та без введення в експлуатацію), він не може вважатись належним житлом та таким, що придатне для постійного проживання в ньому громадян. Рішення Виконавчого комітету Красногвардійської районної ради у місті Дніпропетровську від 22 лютого 2007 року № 49 не надає можливості ідентифікувати об'єкт нерухомого майна, який надано ОСОБА_13 , а саме: у тексті рішення йде мова про однокімнатну квартиру АДРЕСА_7 , а у вирішальній частині прийнято рішення звільнену однокімнатну квартиру АДРЕСА_8 надати ОСОБА_13 на склад родини 1 особа. Враховуючи, що об'єкт нерухомого майна - житловий будинок та господарські будівлі та споруди, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , є об'єктом самочинного будівництва, який побудовано без отримання земельної ділянки під будівництво, без будь-якої дозвільної документації на проведення будівельних робіт та без введення в експлуатацію, а отже зазначене надає можливість дійти до думки про відсутність передбаченої чинним законодавством можливості здійснити його перебудову (реконструкцію). Наведені у відзиві доводи вважає безпідставними та необґрунтованими.
24 травня 2024 року від представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_4 - ОСОБА_5 до суду надійшло письмове заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначено наступне. ОСОБА_4 набула свою частку домоволодіння добросовісно, оскільки право власності за ОСОБА_2 було зареєстровано у встановленому законом порядку та до повноважень відповідача-2 не входить контроль та перевірка дій державного реєстратора. Позбавлення ОСОБА_4 права власності буде непропорційним втручанням в її майнові права. Відповідно до Акта інженера з інвентаризації нерухомого майна від 01 листопада 2018 року будинок з усіма будівлями за адресою: АДРЕСА_1 збудовані до 05 серпня 1992 року, а тому документ, який засвідчує прийняття в експлуатацію такого будинку не вимагається. Відповідач ОСОБА_2 надав документи, передбачені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, для проведення державної реєстрації на домоволодіння, а тому відсутні підстави вважати, що була порушена процедура набуття у власність спірного домоволодіння. Позивач не долучив жодного доказу на підтвердження того, що житловий будинок збудований з істотним порушенням будівельних норм і правил. Підстави вимоги про знесення домоволодіння позивачем за первісним позовом також не доведені, знесення будинку є протиправним позбавленням житла відповідача та членів її родини.
Ухвалою від 18 червня 2024 року було задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за первісним позовом, - Центральну адміністрацію Дніпровської міської ради (т. 2 а.с. 173-174).
Представник позивача за первісним позовом (представник відповідача за зустрічним позовом) Дніпровської міської ради - Костюченко О.Т. в судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом підтримав та просив суд їх задовольнити. Позовні вимоги за зустрічною позовною заявою не визнав та просив суд відмовити ОСОБА_2 у задоволенні зустрічної позовної заяви в повному обсязі.
Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічною позовною заявою) ОСОБА_2 та його представник - ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом Дніпровської міської ради не визнали та просили суд відмовити у задоволенні первісного позову. Позовні вимоги за зустрічною позовною заявою підтримали та просили суд їх задовольнити.
Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_4 - ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом Дніпровської міської ради не визнала та просила суд відмовити у задоволенні первісного позову. Щодо вимог зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 , то в цій частині просила прийняти рішення на розсуд суду, у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за первісним позовом - Центральної адміністрації Дніпровської міської ради в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій просив проводити судове засідання без його участі та прийняти рішення, яке найкраще відповідає інтересам дитини.
Вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З матеріалів Інвентаризаційної справи № 13602 на будинок АДРЕСА_1 ) (т. 2 а.с. 84-125) вбачається, що роками будівництва даного житлового будинку є 1936 рік та 1978 рік.
Станом на 04 квітня 1988 року було виготовлено Технічний паспорт на житловий будинок індивідуального житлового фонду по АДРЕСА_1 (т. 2 а.с. 114-117).
Вказане домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 0,0689 га.
В Акті від 01 квітня 1988 року, складеному представником Міжміського бюро технічної інвентаризації, зазначено, що ОСОБА_10 повідомляла, що домоволодіння по АДРЕСА_1 належить їй на праві приватної власності, однак документи на підтвердження цього відсутні - самовільна побудова. Були опитані свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які повідомили, що в 1936 році ОСОБА_9 сумісно з ОСОБА_16 побудували житловий будинок. У 1943 році ОСОБА_16 . безвісті зник, а його частина будинку перейшла у користування ЖЕК № 20. В 1982 році ОСОБА_9 помер та його частина будинку знаходиться в користуванні його дочки ОСОБА_10 . Спорів по домоволодінню немає. (т. 2 а.с. 164).
В Акті від 05 квітня 1988 року, складеному представниками Міжміського бюро технічної інвентаризації, зазначено, що домоволодіння АДРЕСА_1 належало ОСОБА_9 (померлому) та місцевій раді (т. 2 а.с. 93).
08 червня 2004 року між ОСОБА_7 , ОСОБА_8 як продавцями та ОСОБА_2 як покупцем, в присутності свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , у простій письмовій формі було підписано договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 . Підписи на вказаному договорі були засвідчені головою квартального комітету № 24 (т. 1 а.с. 163).
Реєстрація права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 не проводилась, що підтверджується відповідями Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради № 10456 від 07 вересня 2007 року (т. 2 а.с. 109), № 6545 від 29 травня 2009 року (т. 2 а.с. 112), № 6125 від 10 червня 2010 року (т. 2 а.с. 121 (зворотній бік)) та № 2450 від 01 березня 2011 року (т. 2 а.с. 122 (зворотній бік)).
Судом встановлено, що відповідач за первісним позовом ОСОБА_4 разом з родиною на законних підставах вселилась у житловий будинок АДРЕСА_1 , а саме у квартиру АДРЕСА_2 , на підставі ордеру № 2937 серії ІІІ, виданого її чоловіку - ОСОБА_13 виконавчим комітетом Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради (т. 1 а.с. 228 (зворотній бік), т. 2 а.с. 104) згідно з рішенням виконавчого комітету Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради № 49 від 22 лютого 2007 року «Про надання житлової площі гр. ОСОБА_13 » (т. 1 а.с. 228, т. 2 а.с. 105).
ОСОБА_13 разом з ОСОБА_4 зареєстровані в будинку АДРЕСА_9 з 15 березня 2007 року, а їх неповнолітня дочка ОСОБА_12 - з 26 червня 2020 року, що підтверджується Довідкою про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданою 03 серпня 2021 року (т. 1 а.с. 231).
Рішенням виконавчого комітету Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради № 266 від 23 серпня 2007 року «Про упорядкування нумерації квартир у будинку АДРЕСА_1 » було змінено номер квартири «один» у будинку АДРЕСА_1 , де мешкає родина ОСОБА_13 , на номер «два». Зобов'язано КВ ЖРЕП Красногвардійського району внести зміни до інвентарної справи будинку АДРЕСА_1 та провести перереєстрацію родини гр. ОСОБА_13 (т. 2 а.с. 47).
Наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності (зокрема, квитанціями про оплату житлово-комунальних послуг (т. 1 а.с. 194-203), рахунками (т. 1 а.с. 191-192), податковими повідомленнями-рішеннями та квитанціями про оплату земельного податку (т. 1 а.с. 137-147, 177-179, 183-190), робочим проектом № 2293 на заміну котла в квартирі АДРЕСА_10 (т. 2 а.с. 68 (зворотній бік)-72)), підтверджується факт постійного проживання ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_2 та ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_10 .
Таким чином, суд вважає встановленим, що житловий будинок АДРЕСА_1 складається з двох квартир: квартира АДРЕСА_2 , в якій проживає відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 з родиною, та квартира АДРЕСА_4 , в якій проживає відповідач за первісним позовом ОСОБА_4 разом з родиною.
На замовлення ОСОБА_2 станом на 01 листопада 2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Лігал Істейт» було виготовлено технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 45-49). З вказаного технічного паспорту вбачається, що на земельній ділянці площею 0,0689 га розташовані: А-1 - житловий будинок, В - сарай, - Г. - літня кухня, Д - сарай, Е - вбиральня, № 1-11 - споруди (хвіртки, огорожі, сходи, колодязь, ворота). При цьому, житловий будинок літ. А-1 загальною площею 81,8 кв.м., житловою площею 40,9 кв.м., складається з двох квартир:
квартира АДРЕСА_2 загальною площею 40,2 кв.м., житловою площею 20,7 кв.м., допоміжною площею 19,5 кв.м. складається з: 1 - коридор площею 19,5 кв.м., 2 - житлова площею 7,4 кв.м., 3 - житлова площею 13,3 кв.м.;
квартира АДРЕСА_4 загальною площею 41,6 кв.м., житловою площею 20,2 кв.м., допоміжною площею 21,4 кв.м. складається з: 1 - веранда площею 6,7 кв.м., 2 - кухня площею 14,7 кв.м., 3 - житлова площею 7,8 кв.м., житлова площею 12,4 кв.м.
Також, 01 листопада 2018 року інженером з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_19 було складено Акт, з якого вбачається, що при обстеженні домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , з'ясовано, що всі будівлі та споруди у домоволодінні за вищевказаною адресою побудовані до 05 серпня 1992 року, а тому згідно з п. 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24 травня 2001 року № 127, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року за № 582/5773 (зі змінами та доповненнями), вони не належать до самочинного будівництва та не підлягають введенню в експлуатацію. Узаконенню не підлягає (т. 1 а.с. 51).
При цьому, відповідно до п. 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24 травня 2001 року № 127, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року за № 582/5773, яка була чинною станом на 01 листопада 2018 року, не належать до самочинного будівництва: для одноквартирних (садибних), дачних та садових будинків: зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд, навісів, альтанок, наметів, накриття, сходів, естакад, літніх душових, теплиць, свердловин, криниць, люфт-клозетів, вбиралень, вигрібних ям, замощень, парканів, відкритих басейнів та басейнів із накриттям полегшеної конструкції, погребів, входів в погреби, підпірних стін, воріт, хвірток, приямків, терас, ганків; улаштування чи закриття дверних (віконних) прорізів у внутрішніх не капітальних стінах, збільшення або зменшення житлової або допоміжної площі за рахунок демонтування або влаштування перегородок (без порушення капітальних несучих стін, несучих конструкцій, опор, балок), комор, утеплення і оздоблення стін; індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року.
Отже, матеріалами справи та встановленими судом обставинами підтверджується, що житловий будинок АДРЕСА_1 , не належить до самочинного будівництва.
За таких обставин, твердження Дніпровської міської ради про те, що ОСОБА_2 було самочинно збудовано житловий будинок АДРЕСА_1 , не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та суперечать іншим наявним в матеріалах справи доказам в їх сукупності.
Більш того, як вже було зазначено вище, твердження Дніпровської міської ради про те, що житловий будинок АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом, спростовуються Актом від 01 листопада 2018 року, складеним інженером з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_19 , в якому вказано, що всі будівлі та споруди у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , побудовані до 05 серпня 1992 року та не належать до самочинного будівництва і не підлягають введенню в експлуатацію.
08 листопада 2018 року ОСОБА_2 звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Дніпровської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Бутюгіної Євгенії Сергіївни з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), в якій просив провести державну реєстрацію права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 52).
14 листопада 2018 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Дніпровської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Бутюгіною Євгенією Сергіївною було прийнято рішення № 44033890 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та вирішено: провести державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна, на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 ; відкрити розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об'єкт нерухомого майна (т. 1 а.с. 53).
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, що діяла на момент прийняття державним реєстратором вищезазначеного рішення, тобто станом на 14 листопада 2018 року, записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.
На підставі вищевказаного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 44033890 від 14 листопада 2018 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Дніпровської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» ОСОБА_20 за ОСОБА_2 було зареєстровано право приватної власності на житловий будинок загальною площею 81,8 кв.м., житловою площею 40,9 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з двох квартир: квартира АДРЕСА_2 (коридор загальною площею 19,5 кв.м., житлова загальною площею 7,4 кв.м., житлова загальною площею 13,3 кв.м.) та квартира АДРЕСА_4 (веранда загальною площею 6,7 кв.м., кухня загальною площею 14,7 кв.м., житлова загальною площею 7,8 кв.м., житлова загальною площею 12,4 кв.м.), підстава виникнення права власності - акт серія та номер бн, виданий 01.11.2018, видавник ТОВ «Лігал Істейт», номер запису про право власності - 28907751, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1693485012101 (т. 1 а.с. 54).
Щодо тверджень Дніпровської міської ради про те, що право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_2 незаконно, то такі твердження не підтверджені належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами в їх сукупності, та розцінюються судом як припущення позивача.
Рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Дніпровської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Бутюгіної Є.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44033890 від 14 листопада 2018 року у встановленому законодавством порядку не оскаржувалось, документи, на підставі яких було проведено державну реєстрацію прав не скасовувались.
При цьому, згідно з ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
У частині 15 статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» також закріплено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.
Незаконність набуття ОСОБА_2 права власності на житловий будинок судами також не встановлювалась, а Дніпровською міською радою у вказаній справі заявлено лише позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу самочинно збудованого об'єкту нерухомого майна та припинення права володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_4 житловим будинком АДРЕСА_1 .
Разом з цим, згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Не заслуговують на увагу, як безпідставні, помилкові та такі, що спростовуються наявними у справі матеріалами, і твердження Дніпровської міської ради про те, що у зв'язку з самочинним будівництвом житлового будинку ОСОБА_2 не набув право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
В подальшому, 11 квітня 2019 року ОСОБА_2 подарував ОСОБА_4 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Договором дарування від 11 квітня 2019 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Скосарєвою В.В., зареєстрованим в реєстрі за № 692 (т. 1 а.с. 233). У вказаному договорі дарування зазначено, що загальна площа житлового будинку - 81,8 кв.м., житлова площа - 40,9 кв.м., сторони оцінюють дарунок в сумі 204 954,50 грн., житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0689 га, кадастровий номер земельної ділянки - 1210100000:07: 395:0078, форма власності - комунальна. Також, у вказаному договорі дарування приватним нотаріусом Скосарєвою В.В. було допущено помилку у написанні реєстраційного номера об'єкта нерухомого майна, а саме замість правильного 1693485012101 було помилково зазначено 1580212812101. Вказану помилку приватним нотаріусом було виправлено з відповідним засвідченням на договорі.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 367364034 від 26 лютого 2024 року (т. 1 а.с. 23-23), право спільної часткової власності на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1693485012101) зареєстровано: частина за ОСОБА_2 на підставі рішення державного реєстратора Дніпровської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Бутюгіної Є.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 44033890 від 14.11.2018 року та поданого для державної реєстрації акту бн, виданого 01.11.2018 року ТОВ «Лігал Істейн»; частина за ОСОБА_4 на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Скосарєвої В.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46447768 від 12.04.2019 року та поданого для державної реєстрації договору дарування від 11.04.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Скосарєвою В.В., зареєстрованого в реєстрі за № 692.
Таким чином, судом встановлено, що на теперішній час у встановленому Законом порядку право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в рівних частках (по частині) зареєстровано за ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Доказів, які б спростовували наведені висновки суду, матеріали справи не містять.
У позовній заяві та під час розгляду справи представник Дніпровської міської ради наполягав на тому, що відчуження ОСОБА_2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 за укладеним з ОСОБА_4 договором дарування, тобто за безоплатним договором, укладеним між сторонами, які не перебувають між собою в родинних чи інших близьких стосунках, може свідчити про недобросовісність обох сторін договору.
Однак, такі твердження сторони позивача за первісним позовом суд оцінює критично та до уваги не приймає, оскільки вони не підтверджені жодними доказами та ґрунтуються виключно на припущеннях сторони позивача за первісним позовом.
Стаття 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Вищевказаний договір дарування недійсним не визнавався та його недійсність прямо не встановлена законом, а отже на теперішній час укладений між відповідачами за первісним позовом договір дарування від 11 квітня 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Скосарєвою В.В., зареєстрований в реєстрі за № 692, вважається таким, що укладений правомірно.
12 квітня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено Договір користування спільним майном, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Скосарєвою В.В., зареєстрований в реєстрі за № 695, в якому вони домовились, що у зв'язку з укладенням цього договору: у володіння та фактичне користування ОСОБА_2 переходить квартира АДРЕСА_2 загальною площею 40,2 кв.м., а у володіння та фактичне користування ОСОБА_4 переходить квартира АДРЕСА_4 загальною площею 41,6 кв.м. (т. 1 а.с. 229).
Суд зазначає, що правомірність набуття ОСОБА_2 та ОСОБА_4 права власності на відповідні частки житлового будинку АДРЕСА_1 в судовому порядку ніким не оспорювалась, правових підстав вважати, що право власності на житловий будинок набуто незаконно, на теперішній час немає, а тому законними власниками житлового будинку АДРЕСА_1 в рівних частках вважаються ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
На замовлення ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ПП «Новомосковське бюро технічної оцінки» було розроблено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2 а.с. 47 (зворотній бік) - 67).
Двічі, а саме у жовтні та у грудні 2019 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 звертались до Дніпровської міської ради з заявами, в яких просили затвердити технічну документацію з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передати у власність земельну ділянку площею 0,0689 га, кадастровий номер 1210100000:07:395:0078 по АДРЕСА_1 , для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (т. 1 а.с. 3434-35, 36-37, 38-39, 40-41).
Однак, листом № 8/7-3382 від 19 листопада 2019 року (т. 1 а.с. 32) та листом № 8/7-399 від 05 лютого 2020 року (т. 1 а.с. 31), було повідомлено ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про те, що їх заяви залишені без опрацювання у зв'язку з наявністю зауважень директора департаменту правового забезпечення Дніпровської міської ради, в яких він не погодив проект рішення міської ради щодо передачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 земельної ділянки у власність (т. 1 а.с. 33).
Після цього, у лютому 2024 року Дніпровська міська рада звернулась до суду з даним позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , в якому просила усунути Дніпровській міській раді перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу самочинно збудованого об'єкту нерухомого майна - житлового будинку літ. А-1, сарая літ. В, літньої кухні літ .Г, сарая літ. Д, вбиральні літ. Е, споруд № 1-11 за рахунок ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , а також припинити право володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відповідним правом на нерухоме майно.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Частиною 2 статті 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Як вже було зазначено вище, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_4 здійснили реєстрацію за ними права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , яка в судовому порядку ніким не оспорювалась, то на теперішній час вони вважаються власниками даного об'єкту нерухомого майна, які набули його правомірно.
При цьому, у статті 377 ЦК України закріплено, що до особи, яка набула право власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об'єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об'єкта до набувача такого об'єкта.
Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на теперішній час на законних підставах користуються земельною ділянкою, на якій розташований належний їм на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1 .
Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
ОСОБА_2 та ОСОБА_4 як власники житлового будинку АДРЕСА_1 та користувачі земельною ділянкою за вказаною адресою, є платниками земельного податку (обов'язкових платіжів, що справляються з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також з постійних землекористувачів).
ОСОБА_2 регулярно сплачує земельний податок за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , що підтверджується наявними в матеріалах справи податковими повідомленнями-рішеннями та квитанціями про оплату земельного податку (т. 1 а.с. 137-147, 177-179, 183-190).
Враховуючи все вищенаведене суд констатує, що під час розгляду справи судом не встановлено факту порушення ОСОБА_2 та ОСОБА_4 прав Дніпровської міської ради як власника земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Вимоги Дніпровської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою саме шляхом демонтажу житлового будинку АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами, з урахуванням встановлених у справі обставин, є безпідставними та недоведеними.
Крім того суд враховує, що у відповідності до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Твердження сторони позивача за первісним позовом про те, що житловий будинок АДРЕСА_1 може становити небезпеку для життя та здоров'я людей, оскільки у встановленому законом порядку не введений в експлуатацію, суд оцінює критично та до уваги не приймає, оскільки такі твердження ґрунтуються виключно на припущеннях Дніпровської міської ради, жодних доказів на підтвердження таких обставин до суду не надано.
В свою чергу суд наголошує, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Більш того, вперше на законодавчому рівні встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва лише постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення», однак, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 5 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію. При цьому, датами будівництва спірного об'єкта нерухомого майна, як вже було зазначено вище, є 1936 рік та 1978 рік, а тому цей житловий будинок не підлягає проходженню процедури прийняття в експлуатацію.
Відповідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справу за наявними в ній доказами.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оскільки твердження Дніпровської міської ради про те, що ОСОБА_2 було самочинно збудовано житловий будинок АДРЕСА_1 , не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, беручи до уваги, що правомірність набуття ОСОБА_2 та ОСОБА_4 права власності на нерухоме майно в судовому порядку ніким не оспорювалась, враховуючи відсутність в матеріалах справи належних, допустимих та достатніх доказів незаконності реєстрації за ними права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , а також враховуючи, що під час розгляду справи недоведеним є факт порушення ОСОБА_2 та ОСОБА_4 прав Дніпровської міської ради, суд приходить до переконливого висновку, що позовні вимоги Дніпровської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу об'єктів нерухомого майна та припинення права володіння нерухомим майном задоволенню не підлягають.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_2 за зустрічною позовною заявою до Дніпровської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно суд виходить з наступного.
У зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 просив визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , за набувальною давністю, тобто на підставі статті 344 ЦК України.
Так, згідно з положеннями частин 1, 4 статті 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Однак, як вже було встановлено судом під час розгляду даної справи, за ОСОБА_2 з 14 листопада 2018 року вже зареєстровано право власності на частину житлового будинку АДРЕСА_1 , право власності на яку він просить визнати за ним за набувальною давністю у зустрічній позовній заяві.
Тобто, на теперішній час власником частини житлового будинку АДРЕСА_1 (квартири АДРЕСА_2 ) є саме позивач за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 .
За таких обставин, у зв'язку з тим, що за ОСОБА_2 вже зареєстровано право власності на частину житлового будинку АДРЕСА_1 (квартиру АДРЕСА_2 ), то передбачені законом підстави для визнання за ОСОБА_2 права власності на це ж нерухоме майно за набувальною давністю відсутні, а тому у задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 слід відмовити.
Відповідно до ст. 392 ЦК України Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Таким чином суд зазначає, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою на підставі ст. 392 ЦК України, однак не на підставі ст. 344 ЦК України, оскільки ст. 344 ЦК України визначає механізм набуття права власності особою, яка не є власником майна і заволоділа чужим майном, в той час як стаття 392 ЦК України визначає підстави для визнання права власності за особою, яка вже є власником такого майна.
Тобто, позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 помилково визначено підставу позову, що тягне наслідком відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог.
Оцінюючи у сукупності усі інші аргументи сторін, наведені ними в обґрунтування своїх вимог або заперечень, суд до уваги їх не бере, оскільки вони не відносяться до предмета спору та є явно необґрунтованими.
Підсумовуючи наведене, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що у задоволені позовних вимог Дніпровської міської ради, а також у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 за зустрічною позовною заявою слід відмовити у повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки у задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради судом відмовлено, то судові витрати Дніпровської міської ради по справі підлягають віднесенню на сторону позивача за первісним позовом.
Оскільки у задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 судом відмовлено, то судові витрати ОСОБА_2 по справі підлягають віднесенню на сторону позивача за зустрічною позовною заявою.
На підставі ст. 41 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 204, 328, 344, 377 Цивільного кодексу України, ст. 120, 206 Земельного кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та керуючись 2, 4, 76-82, 89, 128, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, -
У задоволенні позовної заяви Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Центральна адміністрація Дніпровської міської ради, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - відмовити.
У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до Дніпровської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення виготовлений 13 серпня 2024 року
Суддя Д.Л. Черкез