справа № 205/9092/24
№ провадження 2-з/208/163/24
Іменем України
14 серпня 2024 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі судді Івченко Т.П. розглянувши заяву заявника ОСОБА_1 «про забезпечення доказів», -
встановив:
09 липня 2024 року заявник ОСОБА_1 звернулась з заявою про забезпечення доказів, в якій просить: допитати начальника відділення пошти та викликати як свідка, витребувати у ліквідатора ПАО «Дніпровський меткомбінат» копію первинної угоди про вселення до гуртожитку від 01.11.2020 року, запитати у ліквідатора, чи справді був період, коли за послуги гуртожитку оплачувало підприємство та який це був період.
Суд, дослідивши заяву про забезпечення доказів та додані до неї документи, вважає, що в задоволенні заяви слід відмовити за наступних підстав.
Відповідно до положень ч. 2 ст.116 ЦПК України способом забезпечення доказів є, в тому числі витребування та (або) огляд доказів.
Відповідно до положень п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 117 ЦПК України, в заяві про забезпечення доказів зазначаються, між іншим, обґрунтування необхідності забезпечення доказів.
Згідно із ч. 5 ст.118 ЦПК України за результатами розгляду заяви про забезпечення доказів суд постановляє ухвалу про задоволення чи відмову у задоволенні заяви.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення доказів, заявник посилається на те, що Кам'янська міська рада безпідставно намагається виселити її з гуртожитку, наданого підприємством ПАТ «Дніпровський меткомбінат», на якому вона працює та вселилась на законних підставах. Зазначила, що на руках мало чеків, які засвідчують про оплату нею гуртожитка. Без належного підтвердження сплати гуртожитку, вона буде позбавлена законного права подати до суду щодо незаконності її виселення.
Разом з тим, слід зазначити про те, що заява про забезпечення доказів не містить обґрунтування того, що докази, які просить забезпечити заявник до подачі позову, можуть бути втрачені або збирання чи їх подання стане згодом неможливим чи утрудненим.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що стороною заявника не достатньо обґрунтовано та доведено необхідність забезпечення доказів до подачі позову, навіть не зазначачено про предмет позовних вимог, з якими заявник має намір звернутися до суду в майбутньому, та те, що відсутні підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим, суд вважає за необхідне в задовленні заяви про забезпечення доказів відмовити, в зв'язку з необґрунтованістю та недоведеністю.
Відмовляючи в задоволенні даної заяви про забезпечення доказів, судом враховано, що заявник, як позивач, не позбавлений права звернутися до суду із заявою про витребування доказів із відповідним обґрунтуванням необхідності їх витребування з огляду на заявлені позовні вимоги.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 116-118, ст.ст. 247, 260, 353 ЦПК України, суддя, -
ухвалив:
Відмовити у задоволенні заяви заявника ОСОБА_1 «про забезпечення доказів» до подання позовної заяви.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.
Інформацію стосовно справи, що розглядається, можна отримати за адресою: АДРЕСА_1 , та на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://zv.dp.court.gov.ua.
Суддя Івченко Т. П.