справа № 208/7792/24
№ провадження 1-кс/208/1377/24
Іменем України
12 серпня 2024 р. м. Кам'янське
Слідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Кам'янської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 , про арешт майна в межах кримінального провадження № 12024041160000994, внесеного 04.08.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -
встановив:
Слідчий СВ Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області звернувся до слідчого судді із погодженим з прокурором клопотанням, в якому просить накласти арешт на вилучене в ході огляду 08.08.2024 року майно, а саме: на мобільний телефон марки «Redmi 9C NFC», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , S/N: НОМЕР_3 , який на правах власності належить потерпілій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позбавити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , права на відчуження, розпорядження майном, залишити за нею право користування.
Прокурором та слідчим до початку судового засідання подано заяву про проведення розгляду клопотання про арешт майна за їх відсутністю, підтримують клопотання за зазначеними в ньому підставами.
Власник майна, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду клопотання, до суду не прибував, заяв, клопотань суду не надавав.
Згідно з ч.2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Частиною 2 ст. 91 КПК України передбачено, що доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до ч.2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій, а також шляхом проведення інших процесуальних дій, передбаченим цим Кодексом.
Згідно до ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт.
Відповідно до ст. 132 КПК України визначено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбаченим цим Кодексом.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, кримінального провадження, приходить до наступного:
Як вбачається з матеріалів клопотання, в провадженні СВ Кам'янського РУП знаходиться кримінальне провадження № 12024041160000994внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.08.2024 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
До ЧЧ Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, із заявою звернулась гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що в ніч з 07.07.2024р. на 08.07.2024р. невідома особа перебуваючи в приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_1 шляхом вільного доступу таємно викрала майно належне гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме мобільний телефон «Redmi 9C NFC Aurora Green 3GB RAM 64GB ROM», s|n: НОМЕР_4 , IMEI: НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , тим самим спричинивши ОСОБА_5 майнову шкоду.
08.08.2024 року, в ході розслідування, контролером ломбарду ПТ «ЛОМБАРД «ГАРАНТ» ІМПЕРІАЛ» БАТУРА Р.В, І КОМПАНІЯ» ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,було добровільно надано мобільний телефон марки «Redmi 9C NFC», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , S/N: НОМЕР_3 , який на праві власності належить потерпілій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В ході огляду мобільний телефон марки «Redmi 9C NFC», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , S/N: НОМЕР_3 , який на праві власності належить потерпілій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було вилучено до Кам'янського РУП ГУНП у Дніпропетровській області.
Даний мобільний телефон має суттєве значення по кримінальному провадженню, тому постановою слідчого від 08.08.2024 року його було визнано речовим доказом.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
При цьому, ч. 3 та ч. 5 ст. 132 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі при вирішенні питання накладення арешту на майно (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України), сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Частиною 2 статті 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Характер та обсяг доказів, що збираються стороною обвинувачення, мають відповідати фактичним обставинам справи та правовій кваліфікації кримінального провадження.
Об'єктивна сторона злочину включає такі обов'язкові ознаки: 1) діяння, 2) обстановку, 3) наслідки та 4) причинний зв'язок між діянням і наслідками.
У відповідності до ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.
У ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частинами першою, другою статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 23 вересня 1982 року в справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21 лютого 1986 року в справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства») положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього.
Дослідив матеріали клопотання, з'ясував обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна, перевірив відповідність вимогам ст. ст. 170, 173 КПК України, вважаю, що клопотання підлягає задоволенню.
Тому враховуючи вимоги ст. 170 КПК України, обставини встановлені під час розгляду клопотання у їх сукупності, позиції дізнавача, оскільки підставою клопотання є збереження речових доказів; спеціальна конфіскація; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, а тому з метою недопущення приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження майна та необхідності проведення відповідних слідчих дій, а також встановлення інших важливих обставин по кримінальному провадженню, клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 36, 131-132, 170-171, 173 КПК України, слідчий суддя, -
постановив:
Клопотання слідчого - задовольнити.
Накласти арешт на вилучене в ході огляду 08.08.2024 року майно, а саме:
на мобільний телефон марки «Redmi 9C NFC», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , S/N: НОМЕР_3 , який на правах власності належить потерпілій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тимчасово, на час накладання арешту, позбавити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , права на відчуження, розпорядження майном, залишити за нею право користування..
Виконання ухвали про арешт майна покласти на слідчого СВ Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3
Скасування арешту майна проводиться в порядку передбаченому ст. 174 КПК України.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з моменту її проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1