Справа № 201/2277/24
Провадження № 1-кп/201/638/2024
08 серпня 2024 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041650000169 від 05.02.2024 року, по обвинуваченню:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Баку Азербайджан, громадянина України, який має незакінчену вищу освіту, одружений, утриманців не має, офіційно не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,
В судовому засіданні приймали участь:
прокурор ОСОБА_4
обвинувачений ОСОБА_3
захисник ОСОБА_5
Прокурором заявлено і подане письмове клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, в якому прокурор просив продовжити ОСОБА_3 строки тримання під вартою на 60 днів без визначення застави, посилаючись на обґрунтовану підозру і ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обвинувачений ОСОБА_3 просив в задоволенні клопотання прокурора відмовити і змінити йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Захисник підтримав позицію свого підзахисного, зауваживши на невірній кваліфікації дій його підзахисного, і зменшення встановлених судом ризиків.
Суд, заслухавши учасників процесу, вважає, що обвинуваченому слід продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
За положеннями ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою цієї статті.
Встановлено, що ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06.02.2024 року застосовано до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави строком на 60 днів, який в подальшому продовжений.
Ухвалою суду від 26.06.2024 ОСОБА_3 визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240,00 грн.
При вирішенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд виходить з того, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, тобто проти власності із погрозою застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я, вчиненого в умовах воєнного стану. Дане кримінальне правопорушення у відповідності до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, і за вчинення якого у разі визнання обвинуваченого ОСОБА_3 винуватим, останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від восьми до п'ятнадцяти років. Тому, розуміючи наслідки завершення судового розгляду кримінального провадження, ОСОБА_3 , на переконання суду, може переховуватися від суду з метою ухилення від можливого покарання у виді позбавлення волі.
У зв'язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
Також суд вважає доведеним ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, з огляду на те, що обвинувачений раніше судимий і, хоча судимість погашена, однак з дня погашення судимості до дня ймовірного вчинення злочину пройшло менше місяця, що свідчить про схильність до кримінальних дій.
У конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з'явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).
За таких обставин суд вважає, що на цей час є наявними ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик переховування обвинуваченого від суду, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання останнього винуватим у пред'явленому обвинуваченні та ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.
Ці обставини можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.
За таких обставин, суд доходить переконання, що будь-який інший, з передбачених законом більш м'яких запобіжних заходів станом на дату розгляду вказаного питання не зможе забезпечити належний розгляд кримінального провадження, а перебування ОСОБА_3 на волі буде суперечити інтересам суспільства, що і є підставою для продовження йому раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суд бере до уваги наявність у ОСОБА_3 місця реєстрації та проживання, а також тісні соціальні зв'язки. Однак дані обставини, з урахуванням вищевикладеного, не можуть слугувати достатньою підставою для зміни йому раніше застосованого запобіжного заходу.
При цьому, ані обвинуваченим, ані його захисником будь-яких об'єктивних даних, які безумовно вказують на зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для застосування чи продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суду не надано.
Тому, на думку суду, оскільки на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».
Отже, враховуючи всі обставини по справі, суд вважає за необхідне запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований ОСОБА_3 , продовжити на 60 днів, з можливістю внесення застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240,00 грн, з покладанням, в разі внесення застави, обов'язків, визначених в ухвалі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26.06.2024 року.
Суд вважає, що застосований до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, відповідає характеру та тяжкості інкримінованого діяння, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, а тому на даний час виключається можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м'який.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого суд на даному етапі не встановив.
Також підтверджень наявності у ОСОБА_3 захворювань, які перешкоджають йому утримуватися під вартою, суду не надано.
Керуючись ст. ст. 177,178, 183, 331 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора - задовольнити.
ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240,00 грн, з покладанням, в разі внесення застави, обов'язків, визначених в ухвалі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26.06.2024, - залишити без змін та продовжити на 60 днів, тобто до 06 жовтня 2024 року (включно).
Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Суддя ОСОБА_1