Справа № 201/9223/24
Провадження № 1-кс/201/3202/2024
06 серпня 2024 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора Старобільської окружної прокуратури Луганської області ОСОБА_3 (ВКЗ), захисника ОСОБА_4 (ВКЗ), розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого 2-го відділення СВ 3-го управління ( з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_5 , погодженого прокурором Старобільської окружної прокуратури Луганської області ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, у кримінальному провадженні № 22024130000000143, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.02.2024 року, -
Короткий виклад клопотання.
Слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді з вищевказаним клопотанням, в обґрунтування якого посилається на те, що слідчими СВ 3-го управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях проводиться досудове розслідування у кримінальному проваджені за № 22024130000000143, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.02.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Враховуючи, що ОСОБА_6 у вказаному кримінальному провадженні набув статусу підозрюваного у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, до слідчого/прокурора за викликами не з'являється, перебуває на тимчасово окупованій території, його оголошено у розшук, наявні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, просив в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України обрати йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Позиції учасників.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав в повному обсязі з підстав, вказаних в клопотанні.
Захисник просив у задоволенні клопотання відмовити, вважаючи, що підозра необґрунтована, ризики не доведені, не доведена добровільність зайняття посади.
Встановлені слідчим суддею обставини.
Досудовим розслідуванням встановлено, що з 19.02.2014 представниками Російської Федерації (далі - рф) розпочато збройне вторгнення збройних сил рф (далі - зс рф), яке керівники рф назвали переміщенням військових підрозділів у межах звичайної ротації сил Чорноморського флоту, які у взаємодії з військовослужбовцями Чорноморського флоту рф та іншими підрозділами зс рф здійснили блокування й захоплення адміністративних будівель і ключових об'єктів військової та цивільної інфраструктури України, забезпечили військову окупацію території АРК і м. Севастополя. 18.03.2014 рф оголосила про офіційне включення Криму до її території.
Одночасно з цим протягом березня та на початку квітня 2014 року під безпосереднім керівництвом та контролем представників влади та зс рф представники іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд і груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих рф, взяли під контроль будівлі, у яких були розташовані органи місцевої влади та місцеві органи виконавчої влади України, військові об'єкти України в окремих районах Донецької та Луганської областей України. 07.04.2014 в м. Донецьку створено терористичну організацію «донецька народна республіка» (далі - «днр»), а 27.04.2014 в м. Луганську - терористичну організацію «луганська народна республіка» (далі - «лнр»), у складі яких утворені незаконні збройні формування, які досі функціонують.
Внаслідок військових дій у період із травня по серпень 2014 року сили оборони України звільнили частину раніше окупованих територій Донецької та Луганської областей.
З метою створення приводів для ескалації конфлікту і спроби виправдання своєї агресії перед громадянами рф та світовою спільнотою, 21.02.2022 РФ визнано так звану «днр» та «лнр» незалежними державами, а 22.02.2022 президент рф направив до Ради Федерації рф звернення про використання зс рф за межами рф, яке цього ж дня розглянуто та задоволено.
Надалі, 24.02.2022, президент рф оголосив початок так званої спеціальної військової операції. Після цього близько четвертої години ранку того ж дня зс рф, інші збройні формування рф та підконтрольні їм угруповання іррегулярних незаконних збройних формувань рф здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України, у зв'язку із чим розпочато ведення агресивної війни проти України та захоплення її території.
У результаті вищезазначених подій, значна частина території Луганської області опинилась під контролем зс рф, інших збройних формувань рф та підконтрольних їм угрупованнях іррегулярних незаконних збройних формувань рф, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, окупаційних адміністрацій рф на території Луганської області.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та у подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024 із затвердженням Верховною Радою України шляхом прийняття відповідних Законів України.
Згідно зі статтею 42 IV-ї Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатку до неї - Положення про закони і звичаї війни на суходолі (1907 року), територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під армією супротивника.
Відповідно до п. 7 ст.1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована російською федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.
Статтею 3 Закону «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено перелік територій, які вважаються «тимчасово окупованою територією». Такою територією зокрема визначається:
1) сухопутна територія тимчасово окупованих російською федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 затверджено «Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією».
Відповідно до зазначеного переліку вся територія Ровеньківського району Луганської області з 07.04.2014 перебуває під тимчасовою окупацією та оточенні (блокуванні) з боку РФ та незаконного збройного формування так званого «ЛНР».
У розумінні п. 6 ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території м. Ровеньки Довжанського району Луганської області державою-агресором створено окупаційну адміністрацію російської федерації, тобто сукупність державних органів і структур російської федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб'єктів адміністративних послуг.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
Відповідно до ст. 6 так званої «конституції луганської народної республіки»: державна влада в «луганській народній республіці» здійснюється на основі розподілу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади самостійні. Державну владу в луганській народній республіці здійснюють голова луганської народної республіки, народна рада луганської народної республіки - парламент луганської народної республіки, рада міністрів луганської народної республіки - уряд луганської народної республіки.
У відповідності до так званого «закону луганської народної республіки» «Про систему виконавчих органів державної влади луганської народної республіки» (мовою оригіналу російською - «О системе исполнительных органов государственной власти луганской народной республики») визначено систему виконавчих органів державної влади «лнр», а також основні повноваження державної влади «луганської народної республіки».
Згідно зі статтею 8 вказаного «закону» - виконавчий орган державної влади луганської народної республіки користується правами юридичної особи, має печатку з зображенням державного герба луганської народної республіки і своїм найменуванням, а також відповідні бюджетні та інші рахунки, відкриті в встановленому законодавством порядку.
Права юридичної особи можуть бути також надані державним органам, які входять в структуру виконавчого органу державної влади луганської народної республіки».
Так, відповідно до ст. 9 цього «закону» - «до системи виконавчих органів державної влади луганської народної республіки відносяться міністерства луганської народної республіки».
Функціонування так званого «відділу внутрішніх справ міністерства внутрішніх справ російської федерації «Ровеньківський» регламентовано нормативно-правовими актами псевдоутворення «луганської народної республіки» (по тексту скорочено «лнр»), що підпорядковується російської федерації, а саме: «конституція луганської народної республіки» (прийнята «народною радою луганської народної республіки» від 30.12.2022), законами російської федерації та «лнр» - «Про поліцію», які визначають правові та організаційні засади діяльності, встановлює права та обов'язки співробітників поліції, гарантії правового та соціального захисту».
У пункті 1 до «указу голови луганської народної республіки від 15.08.2019 № УГ-552/19, «Про керівництво діяльністю виконавчих органів влади луганської народної республіки» визначено, що «голова луганської народної республіки здійснює керівництво діяльністю наступних виконавчих органів державної влади луганської народної республіки (зокрема): міністерством внутрішніх справ (по тексту мвс), народною міліцією луганської народної республіки».
Згідно з ст. 2 закону російської федерації «Про поліцію» (далі - закон): «поліція в своїй діяльності керується також законами суб'єктів російської федерації з питань охорони громадського порядку і забезпечення громадської безпеки в межах їх компетенції».
Відповідно до ст. 4 закону «поліція являється складовою частиною єдиної централізованої системи федерального органу виконавчої влади в сфері внутрішніх справ. В склад поліції можуть входити підрозділи, організації і служби, створені для виконання покладених на поліцію обов'язків. Керівництво діяльністю поліції проводять в межах своєї компетенції керівник федерального органу виконавчої влади в сфері внутрішніх справ, керівники територіальних органів федерального органу виконавчої влади в сфері внутрішніх справ та керівники підрозділів поліції».
Згідно зі ст. 1 «закону про поліцію луганської народної республіки»: «поліція луганської народної республіки є державним правоохоронним органом виконавчої влади. Поліція є складовою єдиної системи правоохоронних органів луганської народної республіки (ст. 5 закону). Структура поліції, її штатна чисельність, порядок створення, реорганізація та ліквідація підрозділів поліції затверджується головою луганської народної республіки за пропозицією міністра внутрішніх справ луганської народної республіки (ст.7 закону)».
У статті 2 «закону лнр про поліцію» визначено, що: «основними завданнями поліції є забезпечення особистої безпеки громадян, захист життя, здоров'я, честі, гідності, прав, свобод, інтересів та майна громадян від злочинних та інших протиправних посягань; профілактика, попередження та припинення злочинів та адміністративних правопорушень; виявлення та розкриття злочинів, здійснення попереднього розслідування у формі дізнання у кримінальних справах; охорона та забезпечення громадського порядку».
Статтею 4 «закону лнр про поліцію» встановлено, що «правову основу діяльності поліції складають: «конституція луганської народної республіки, цей закон, загальновизнані засади та норми міжнародного права, міжнародні договори луганської народної республіки, закони, постанови ради міністрів та інші нормативні правові акти луганської народної республіки».
Згідно зі ст. 6 вищезазначеного закону також передбачено, що: «керівництво діяльністю поліції здійснюють у межах своєї компетенції міністр внутрішніх справ лнр, його заступники, керівники галузевих служб міністерства внутрішніх справ, керівники територіальних органів поліції, керівники підрозділів поліції. Керівники зазначених органів та підрозділів несуть відповідальність за виконання покладених на поліцію обов'язків».
Згідно зі ст.ст. 9, 10, 14 зазначеного «закону» - співробітники поліції наділені владними повноваженнями, що обмежують права та свободи громадян, мають повноваження на застосування заходів примусу, у тому числі використання заходів фізичного впливу, спеціальних засобів та вогнепальної зброї.
Незаконно створений правоохоронний орган «Відділ міністерства внутрішніх справ російської федерації «Ровеньківський»» являється територіальним відділом міністерства внутрішніх справ федерального суб'єкта російської федерації «луганська народна республіка». Має єдиний державний реєстраційний номер юридичної особи 1239400002159 (згідно з пунктом 8 «правил ведення єдиного державного реєстру юридичних осіб рф») з датою реєстрації від 09 березня 2023 року. Знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , має індивідуальний податковий номер - НОМЕР_1 . На посаді керівника т.зв. «відділу міністерства внутрішніх справ російської федерації «Ровеньківський» зазначено ОСОБА_6 .
Встановлено, що у період з 09.03.2023 по 08.08.2023, більш точну дату та час під час досудового розслідування встановити не виявилось за можливе, громадянин України ОСОБА_6 , усвідомлюючи здійснення відкритої збройної російської агресії проти України, яка розпочалась приблизно о 4 годині ранку 24.02.2022 повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, метою якого є повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення території України, переслідуючи особисті інтереси, маючи умисел на зайняття посади у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території України, а саме у так званому «відділі міністерства внутрішніх справ російської федерації «Ровеньківський» (мовою оригіналу - «отдел министерства внутренних дел российской федерации «Ровеньковский») та реалізуючи вказаний умисел, вступив в злочинну змову з представниками так званої «лнр», які підконтрольні державі-агресору - рф та умисно, добровільно, діючи в порушення вимог Конституції та законів України, зайняв посаду у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території України, а саме посаду так званого «начальника відділу міністерства внутрішніх справ російської федерації «Ровеньківський» та приступив до виконання обов'язків передбачених цією посадою та виконання функцій вказаного незаконного правоохоронного органу.
У вчиненні вказаного злочину підозрюється ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець РФ, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Щодо обґрунтованої підозри.
Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі "Murray v.United Kingdom", 14310/88, 28.10.94, п. 55).
Уявлення про "обґрунтовану підозру" має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка оголосила про підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні такого кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Підозра ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України обґрунтовується зібраними в ході досудового розслідування доказами:
- протоколами допиту свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відповідно до яких останні повідомили відомі їм обставини протиправної діяльності ОСОБА_6 ;
- протоколами пред'явлення особи ОСОБА_6 для впізнання за фотознімками за участю вказаних свідків;
- протоколами огляду мережі Інтернет за участю вказаних свідків;
- протоколами огляду мережі Інтернет відповідно до яких виявлені публікації, які підтверджують факт зайняття ОСОБА_6 посади так званого «начальника відділу міністерства внутрішніх справ російської федерації «Ровеньківський».
- іншими доказами, зібраними в ході досудового розслідування.
Крім того, відповідно до матеріалів кримінального провадження підозрюваний ОСОБА_6 перебуває на тимчасово окупованій території України, що підтверджується показаннями свідків, протоколами огляду мережі Інтернет, а також відомостями, наданими Державною прикордонною службою України.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на цей час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_6 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Щодо належного повідомлення про підозру.
Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію. Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
Главою 11 КПК України визначається порядок виклику слідчим, прокурором, судовий виклик і привід.
Відповідно до ч. 8 ст. 135 КПК України повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
16.07.2024 ОСОБА_6 у порядку ст.ст. 111, 133, 135, 278 КПК України, шляхом публікації повісток на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора України та у щоденному виданні центральних органів виконавчої влади - газеті «Урядовий кур'єр» повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
В той же день, повістки про виклик ОСОБА_6 для вручення письмового повідомлення про підозру, допиту як підозрюваного та проведення інших процесуальних дій за його участю на 20.07.2024, 21.07.2024 та 22.07.2024 опубліковані на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора України та у щоденному виданні центральних органів виконавчої влади - газеті «Урядовий кур'єр».
Таким чином, підозрюваного ОСОБА_6 належним чином повідомлено про час, дату та місце проведення слідчих (розшукових) дій, а саме викликано на 11 год. 20.07.2024, 21.07.2024 та 22.07.2024 до слідчого відділу 3 управління (з дислокацією у АДРЕСА_3 , але останній за викликами не прибув, про поважні причини неприбуття на виклики не повідомив.
Щодо ризиків.
Слідчий суддя вважає доведеними вказані ризики, передбачені п.п. 1-3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому слідчий суддя враховує, що як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися, а обов'язки, про покладення (продовження) яких клопоче орган досудового розслідування у разі обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, - бути у взаємозв'язку з ними. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження слідчий суддя застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, слідчий суддя має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
- переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки у разі визнання ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, останньому загрожує максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої. При цьому слід врахувати, що ОСОБА_6 зареєстрований та постійно проживає на тимчасово окупованій території України, де органи державної влади не виконують свої функції та на підконтрольну українській владі території України не виїжджає (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України);
- знищити, сховати або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а саме документи, що підтверджують факт зайняття підозрюваним ОСОБА_6 посади так званого «начальника відділу міністерства внутрішніх справ російської федерації «Ровеньківський» та інші документи, які мають істотне значення для встановлення обстави н вчинення ним кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України);
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, свідчить той факт, що підозрюваному ОСОБА_6 відомі свідки у даному кримінальному провадженні, які надали покази відносно його колабораційної діяльності, так як вони особисто були знайомі, у зв'язку з чим підозрюваний може незаконно впливати на свідків (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України);
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжувати кримінальне правопорушення у якому підозрюється ОСОБА_6 , оскільки на теперішній час останній продовжує займати вищевказану посаду у зазначеному незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території Луганської області та продовжує добровільно співпрацювати із окупаційною владою держави-агресора (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Вищенаведені обставини в сукупності свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що за матеріалами даного кримінального провадження стосовно підозрюваного ОСОБА_6 існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Щодо розшуку.
23.07.2024 у зв'язку з тим, що підозрюваний ОСОБА_6 перебуває на тимчасово окупованій території України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, в порядку ст. 281 КПК України, його оголошено в розшук.
Щодо перебування підозрюваного на окупованій території.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 цього Закону адміністративна межа між тимчасово окупованою територією та іншою територією України визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження підозрюваний ОСОБА_6 перебуває на тимчасово окупованій території України, що підтверджується показаннями свідків, протоколами огляду мережі Інтернет, а також відомостями, наданими Державною прикордонною службою України.
Висновки.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
З огляду на те, що у судовому засіданні знайшли своє підтвердження ті обставини, що ОСОБА_6 набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, підозра є обґрунтованою, доведення органом досудового розслідування наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також факт того, що сукупність доказів у своєму зв'язку вказують слідчому судді на достатність підстави вважати, що підозрюваний перебуває на тимчасово окупованій території України, його оголошено у розшук, слідчим суддею встановлено достатні підстави для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу за відсутності підозрюваного, відповідно до приписів ч. 6 ст. 193 КПК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжним заходом є тримання під вартою.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке входить до вищевказаного переліку, підозра є обґрунтованою, доведення органом досудового розслідування наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, до нього може бути застосований виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тому клопотання підлягає задоволенню.
Зухвалість вищевказаного кримінального правопорушення свідчить про відсутність у підозрюваного будь - яких моральних, патріотичних та ідеологічних принципів, та дає підстави вважати, що ОСОБА_6 , розуміючи невідворотність покарання за вчинене ним діяння, намагатиметься у будь - який спосіб уникнути відповідальності.
Щодо застави.
Згідно з абз. 7 ч. 4 ст. 183 КК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Згідно з абз. 8 ч. 4 ст. 183 КК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Оскільки, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке входить до переліку, перебуває на тимчасово окупованій території України, розмір застави слідчий суддя не визначає.
Інші питання.
Згідно ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі ч. 6 статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
Визначення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, тобто визначення, таким чином строку тримання особи під вартою, здійснюється лише під час застосування щодо особи запобіжного заходу, що відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України, можливе після затримання особи, а слідчий суддя, суд не пізніш як через сорок вісім годин з часу доставки такої особи до органу досудового розслідування, зобов'язаний розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід за обов'язкової присутності такого підозрюваного, обвинуваченого.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 183, 193, 194, 197 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання - задовольнити.
В порядку ч. 6 ст. 193 КПК України обрати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, у кримінальному провадженні № 22024130000000143, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.02.2024 року, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Роз'яснити, що згідно з положеннями ч. 6 ст.193 КПК України, після затримання особи і не пізніше як через сорок вісім годин з часу доставки її до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановлює ухвалу.
Відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
Дана ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали доручити прокурору Старобільської окружної прокуратури Луганської області ОСОБА_3 .
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1