79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
13.08.2024 Справа № 914/1410/24
Господарський суд Львівської області у складі судді Березяк Н.Є., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін
справу №914/1410/24
за позовом: Приватного підприємства «Віктор-Ком-Імпекс», с. Йорданешти Глибоцького району Чернівецької області,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Інжиніринг», м. Львів,
про: стягнення заборгованості у розмірі 57 786,14 грн
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного підприємства «Віктор-Ком-Імпекс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Інжиніринг» про стягнення заборгованості у розмірі 57 786,14 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконання відповідачем своїх обов'язків за Договором поставки, в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.06.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.
Копія ухвали суду від 12.06.2024 надіслана сторонам, зокрема, відповідачу 12.06.2024 та згідно довідки про доставку електронного листа в електронний кабінет.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, беручи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами - справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відсутність будь-яких заяв або клопотань відповідача, з урахуванням направлення судом на поштову та електронну адреси відповідача копії ухвал суду у справі, свідчить про незацікавленість відповідача у розгляді справи.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 10 лютого 2023 року між Приватним підприємством «Віктор-Ком Імпекс»» (надалі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід Інжиніринг» було укладено Договір купівлі-продажу №100223, за яким Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю товар сіль в асортименті, кількість і ціни які вказані в виставлених рахунках, накладних та специфікації, попередньо узгоджені в усній або письмовій формі, а Покупець бере на себе зобов'язання прийняти вказаний товар і своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.
У порядку і на умовах, визначених п.1.1 Договору «Постачальник» бере на себе зобов'язання поставити та передати у власність «Покупцеві» «Товар» сіль в асортименті, асортимент, кількість і ціни які вказані у виставлених рахунках, накладних або специфікації, попередньо узгоджені в усній або письмовій формі, а «Покупець» бере на себе зобов'язання прийняти вказаний «Товар» і своєчасно здійснити його оплату на умовах даного Договору.
Ціна і порядок розрахунків передбачені у розділі 5 Договору (п.п. 5.2-5.4). Форма розрахунку - 50% попередня оплата, та 50 % на 14 день після відвантаження. Оплата вартості «Товару» здійснюється «Покупцем» шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок «Постачальника» або готівковим платежем. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів «Покупця» на поточний рахунок «Постачальника».
Приватне підприємство «Віктор-Ком Імпекс» виконало взяті на себе зобов'язання шляхом постачання солі технічної в кількості - 24 000 кг на загальну суму - 334 080,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №458 від 10.02.2023 та товаро-транспортною накладною №221.
Як стверджує позивач, в частині розрахунків Відповідач свої зобов'язання по Договору належним чином не виконав та здійснив часткову оплату поставленого товару з порушенням строків, а саме: здійснив оплату за товар на загальну суму 229 080,00 грн.
З метою досудового врегулювання спору 03.07.2023 Позивач направив на адресу Відповідача лист-претензією №34, яким інформував Відповідача, що терміни оплати за поставкою прострочені та наполягав на сплаті наявної заборгованості. Після отримання листа-претензії Відповідач сплатив частково заборгованість і на момент звернення до суду сума боргу Відповідача перед Позивачем за поставлений товар становить - 45 000 грн.
Відтак позивач завернувся з позовом з матеріально - правовою вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Інжиніринг» на користь Приватного підприємства «Віктор-Ком Імпекс» заборгованість в розмірі 57786,14 грн, з яких: 45 000,00 грн - заборгованість за договором; 9234,76 грн - інфляційні нарахування; 3551,38 грн - 3% річних за користування грошовими коштами.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтовані та підлягають до часткового задоволення.
При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.
Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема, договори та інші правочини.
Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є Договір купівлі - продажу №100223 від 10.02.2023.
Відповідно до частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ціна і порядок розрахунків передбачені у розділі 5 Договору (п.п. 5.2-5.4). Форма розрахунку - 50% попередня оплата, та 50 % на 14 день після відвантаження. Оплата вартості «Товару» здійснюється «Покупцем» шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок «Постачальника» або готівковим платежем. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів «Покупця» на поточний рахунок «Постачальника».
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Приватне підприємство «Віктор-Ком Імпекс» виконало взяті на себе зобов'язання шляхом постачання сілі технічної в кількості - 24 000 кг на загальну суму - 334 080,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №458 від 10.02.2023 та товаро-транспортною накладною №221.
Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).
Відповідач здійснив часткову оплату Товару на суму 286080,00 грн.
Доказів оплати відповідачем повної вартості отриманого товару матеріали справи не містять.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що сума заборгованості відповідача перед позивачем за Договором купівлі - продажу товару у розмірі 45000,00 грн підтверджена наявними в матеріалах справи доказами та підлягає до задоволення.
Щодо вимоги в частині про стягнення 3551,38 грн процентів річних та 9234,76 грн інфляційних втрат, суд встановив наступне.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на порушення відповідачем строків оплати товару, що ним не заперечується та підтверджується матеріалами справи, виходячи з погоджених сторонами умов Договору, суд, здійснивши власний розрахунок заборгованості, дійшов висновку обґрунтованість нарахування 3318,07 грн процентів річних та 5667,37 грн інфляційних втрат. Дані розрахунки суду обґрунтовані тим, що дата початку розрахунку не 15.02.2023, як це вказав позивач, а, згідно договору, на 14 день після відвантаження, тобто- 25.02.2023.
Згідно з ч. 10 ст. 238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Приписи ч. 10 ст. 238 ГПК України носять диспозитивний характер та надають право виключно суду вирішувати питання доцільності застосування механізму стягнення відсотків, пені. Вимога позивача про зазначення в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення за своєю правовою природою є клопотанням заявленим до суду, задоволення якого убезпечує позивача від повторних звернень з вимогами про стягнення нарахування після ухвалення рішення.
Подальша реалізація ч. 10 ст. 238 ГПК України після ухвалення рішення та видачі виконавчого документу відображена у ч. 11, 12 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», якими передбачено, що якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі.
До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Враховуючи наведені норми, суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача щодо визначення органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення (в тому числі приватному виконавцю) право нараховувати 3% річних за формулою: сума 3% річних = С х 3 х Д : 365 : 100 (С -сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення): - на суму боргу 45000,00 гривень за період з 31.05.2024 до моменту повної оплати боргу, з урахуванням приписів законодавства України.
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір покладається на відповідача в розмірі 2828,84 грн.
З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 247-252 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Інжиніринг» на користь Приватного підприємства «Віктор-Ком Імпекс» суму в розмірі 53 985,44 грн, з яких: 45 000,00 грн - заборгованість за договором; 5667,37 грн - інфляційні нарахування; 3318,07 грн - 3% річних за користування грошовими коштами та витрат судового збору в розмірі 2828,84 гривень.
3. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області здійснювати нарахування 3% річних на суму основного боргу у розмірі 45000,00 грн, починаючи з 31.05.2024 до моменту виконання судового рішення в частині погашення суми основного боргу.
4. Роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати відповідачем суми основного боргу, нарахування 3% річних повинно здійснюватися на залишок заборгованості (залишок основного боргу).
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарським процесуальним кодексом України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Березяк Н.Є.