25 жовтня 2010 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-4751/10/1670
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Кукоба О.О. у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Кременчуцького району Полтавської області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
< Дата отримання заяви > ОСОБА_1 04 жовтня 2010 року звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Прокуратури Кременчуцького району Полтавської області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що рішення від 03 вересня 2010 року № 185 «Про відмову у представництві його інтересів в суді», яке винесено в.о. прокурора Кременчуцького району Максименко О.В. є необґрунтованим і неправомірним, а також таким, що порушує його права передбачені ст. ст. 3, 8, 21, 22, 55 Конституції України.
Посилаючись на те, що на органи прокуратури відповідно до статті 121 Конституції України покладається обов'язок представляти інтереси громадян в суді у випадках визначених законом, позивач просив його позовні вимоги задовольнити та розглядати справу без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав заяву в якій просив суд, розглянути справу без його участі. В наданих суду запереченнях, які знаходяться в матеріалах справи, відповідач посилався на те, що в задоволенні позову слід відмовити з тих підстав, що рішення прокуратури Кременчуцького району щодо відмови у представництві позивача в суді є законним вмотивованим та обґрунтованим.
Окрім того, відповідача вказував на те, що відповідно до статті 12 Закону України «Про прокуратуру» прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду. Рішення прийняте прокурором може бути оскаржене вищестоящому прокурору або до суду, а прокуратура Кременчуцького району не є вищестоящою прокуратурою і тому не може давати правову оцінку рішенню прокуратури м. Кременчук.
Крім того, не було встановлено і процесуальних підстав для представництва інтересів позивача в суді. Позивачем не було надано відомостей в підтвердження факту його скрутного матеріального становища.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.
31 серпня 2010 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до Кременчуцької районної прокуратури з проханням представляти його інтереси в суді, в зв'язку з неспроможністю через скрутне матеріальне становище захищати свої порушені права.(а.с.19).
10 вересня 2010 року прокуратурою Кременчуцького району ОСОБА_1 надано копію рішення від 03 вересня 2010 року №185 вих. 10, яке винесене в.о. прокурора Кременчуцького району молодшим радником юстиції Максименко О.В., яким було відмовлено у задоволенні заяви позивача. (а.с.11).
Відповідно до статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» підставою представництва в суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших причин самостійно захистити свої права або реалізувати процесуальні повноваження.
Позивач не є людиною похилого віку, в матеріалах справи відсутні підтвердження про можливі хвороби позивача, що заважають йому працювати. Окрім того, посилання позивача на те, що він не працює і не має матеріальної підтримки, не є підставою для представництва його інтересів в суді, саме прокуратурою.
На момент розгляду справи позивачем не було надано доказів, які б підтверджували скрутне матеріальне становище або неспроможності останнього самостійно виконувати процесуальні дії.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що під час подання ОСОБА_1 заяви до прокуратури Кременчуцького району щодо представництва його інтересів в суді, окрім самої заяви та копій рішень прокуратури м. Кременчук, доказів на підтвердження свого скрутного матеріального становища ОСОБА_1 не було надано.
До того ж, з наданих відповідачем документів, а саме: з листа Прокуратури м. Кременчук, який адресований гр. ОСОБА_1 встановлено, що 18.03.2010 року ухвалою Апеляційного суду Полтавської області рішення Кременчуцького районного суду у справі за позовом ОСОБА_1 до «Крюківського вагонобудівного заводу» про визнання незаконними розпоряджень, їх скасування, стягнення моральної шкоди, визнання недійсними умов колективного договору - залишено без змін. В зв'язку з чим провадження у цивільній справі №2-620/10 за позовом ОСОБА_1 закінчено.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов до висновку про безпідставність заявлених позовних вимог, оскільки позивачем не доведено скрутне матеріальне становище та неспроможність самостійно вчиняти процесуальні дії.
.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Прокуратури Кременчуцького району Полтавської області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.О. Кукоба