Справа № 308/20483/23
2/308/3399/23
07 серпня 2024 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючої судді - Зарева Н.І., з участю:
секретаря судового засідання - Віраг Е.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою:
Акціонерного товариства "Акцент-банк", код ЄДРПОУ 14360080, адреса: вул. Батумська, 11, м. Дніпро, до
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ,
про стягнення заборгованості,
АТ "Акцент-Банк" звернулося до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07 травня 2019 року ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачкою ініційовано встановлення кредитного ліміту на її банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачці надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.
АТ "А-Банк" свої зобов'язання за Договором та угодою виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачці кредит у розмірі, відповідно до умов Договору.
Відповідачка у свою чергу свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, банку своєчасно не надає, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, що є порушенням умов кредитного договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України.
У зв'язку з вищевказаними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідачка, станом на 22.10.2023, має заборгованість у розмірі 50 847,76 грн, яка складається з 27 913,81 грн заборгованості за кредитом та 22 933,95 грн заборгованісті по відсоткам, яку позивач просить стягнути з відповідачки у судовому порядку.
26 грудня 2023 року від представника відповідачки надійшов відзив, у якому останній просить відмовити у задоволенні позову. Заперечення представника відповідачки зводяться до того, що позивач не надав жодного доказу, який би підтверджував, що між ним та відповідачкою укладено кредитний договір. У анкеті-заяві відсутнє прохання про встановлення будь-якого кредитного ліміту, видачу кредитної картки. Надані позивачем докази не підтверджують перерахування грошових коштів відповідачу. Банком самостійно нараховано та списано за рахунок тіла кредиту 49 429,81 грн, на які також повторно було нараховано відсотки та включено до загальної суми заборгованості за тілом кредиту.
У судове засідання представник позивача не з'явився, однак, у позовній заяві зазначає, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує, та просить суд провести розгляд справи за його відсутності.
Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомила.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
Сьомого травня 2019 року відповідачка ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку. У заяві зазначено, що підписант згідний з тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування основними умовами обслуговування та кредитування, розташованими в рекламному буклеті складають між нею та банком договір про надання банківських послуг. Також у заяві наявне піждтвердження того, що підписант ознайомилась з договором про надання банківських послуг, отримала його примірник, ознайомлена з Умовами та Правилами надання банківських послуг.
Випискою по картці підтверджено, що ОСОБА_1 користувалася грошовими коштами банку у період з 07.05.2019 по 22.10.2023. У виписці зазначений її банківський рахунок НОМЕР_2 . Станом на 01.10.2023 залишок коштів на рахунку складає "50 167,74".
Згідно з довідкою банку, виданою головою правління, ОСОБА_1 відкрито рахунок НОМЕР_3 та видано банківську картку № НОМЕР_4 , строком дії до березня 2023 року.
З довідки за лімітами вбачається, що клієнту ОСОБА_1 збільшувався та зменшувався кредитний ліміт до 40 000,00 грн, та, станом на 28.06.2023, становить 28000,00 гривень.
До позовної заяви банком також долучено витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ "АКЦЕНТ-БАНК", розміщених на сайті банку в розділі "Умови та правила", а також Тарифи користування кредитною карткою "Універсальна", "Універсальна Gold", "Зелена", копію паспорту відповідачки, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців иа громадських формувань Акціонерного товариства "Акцент-Банк", витяг з Державного реєстру банків, Статут банку.
З розрахунку заборгованості за договором № б/н від 07.05.2019, укладеного між АТ "Акцент-банк" та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 22.10.2023, вбачається, що загальна заборгованість відповідачки становить 50 847,76 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту становить 27 913,81 грн, залишок заборгованості за процентами - 22 933,95 гривень.
Оцінивши належним чином зібрані та досліджені у ході судового розгляду справи докази у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 підрозділу 1 розділу ІІІ ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку А-банк»).
Позаяк умови договорів приєднання розробляються банком, такі повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно із ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою та другою ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.
При цьому, судом встановлено, що заяві позичальника від 07 травня 2019 року процентна ставка не зазначена.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просить у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування відсотків, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, покликається на Витяг із Умов та Правил надання банківських послугу А-банку, Тарифи надання банківських послуг. Однак, зазначені документи не підписані відповідачкою, а отже, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг А-банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування.
Суд дійшов висновку, що у даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, позаяк Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача, неодноразово змінювалися самим банком, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Тарифи та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, так як достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг А-Банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Тарифи та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в А-банку, які містяться в матеріалах даної справи, не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 07 травня 2019 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 07 травня 2019 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої позовної заяви та відмову у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості по відсоткам.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку А-банку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд дійшов висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
При цьому, з виписки, наданої позивачем, судом встановлено, що позивач неправомірно списував з рахунку відповідачки відсотки, комісії, які не передбачені заявою-анкетою, що також підтверджується відповідним розрахунком заборгованості банку. У колонці № 12 розрахунку зазначені суми, які внесла відповідачка на погашення за кредитним договром. Зазначена сума складає 185 895,00 грн, і враховуючи, що заявою-анкетою не передбачено сплату будь-яких відсотків, комісій, зазначена сума у розрахунку повинна враховуватись саме на погашення заборгованості по тілу кредиту.
З даної виписки також встановлено, що позивачка використала грошові кошти банку (за виключенням самовільно-списканих банком відсотків за використання кредитного ліміту, інших платежів, не передбачених анкетою-заявою) на загальну суму 185 311,4 грн (7281,52+ 10402,1+20804,1+24964,91+24444,82+25485,02+23924,72+781,3+31,3+108+53++106+105,48+53++265,35+127,47+46+216+22,98+54+311,85+98,99+261,7+52+108+79,49+54+140+158,96+54,99++321,92+286,18+58,65+99,7+205,64+472,3+387,9+312+187,7+610,07+115,44+9,69+12,99+891,47++520+114+240,27+1638+20+2097,68+2080++2586,49+4264++582,4+7488+520+3120+487,37+1,8++377,52+520++61+54,08+500+1422+150+175+248++150++578,5++1313+1047+924,13+191,9++127,8+499,96+1161,44++2185+1459,68+123++554,5+127,8+252,98++124++627,2+160,49+83++104+117+531,47+650,26++157,91+196). Зазначена сума і є тілом кредиту. Позаяк заявлена позивачем вимога про стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 27913,81 грн є меншою, за ту, яку відповідачка внесла на свій рахунок на погашення тіла кредиту (185311,4 грн), то підстав стягувати з останньої заявлену позивачем заборгованість за тілом кредиту в розмірі 27913,81 грн не має.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Крім того, беручи до уваги висновок про відмову у задоволенні позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, з позивача підлягає стягненню на користь відповідача сплачені нею витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн, які підтверджуються наданими відповідачем належними доказами, а саме актом виконаних робіт від 26.12.2023, довіреністю від 26.12.2023, договором про надання правової допомоги від 30.11.2023.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 49, 76, 79, 211, 228, 258 259, 264, 265, 279, 280 - 282, 289, 354 ЦПК України, ст.ст. 549-551, 625, 651, 1049-1050, 1052, 1054 ЦК України, суд,-
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" на користь ОСОБА_1 5000,00 грн (п'ять тисяч грн 00 коп.) на відшкодування витрат на правову допомогу адвоката.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.І. Зарева