14 серпня 2024 року
м. Київ
справа №320/3863/21
адміністративне провадження №Зі/990/81/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Стеценка С.Г., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Стародуба О.П. від участі у розгляді справи №320/3863/21 за позовом ОСОБА_1 до міського голови м. Бровари Київської області Сапожка Ігоря Васильовича, Броварської міської ради Київської області про визнання дій та рішення протиправними, зобов'язання вчинити дії та стягнення шкоди, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії сесії Броварської міської ради Київської області, пов'язані із прийняттям рішення від 01.10.2020 щодо заяви від 07.09.2020 №9-5-Л-1532 п.4 "Про відмову в наданні земельної ділянки";
- скасувати пункт 4, пов'язаний із прийняттям рішення сесії Броварської міської ради Київської області від 01.10.2020 щодо заяви від 07.09.2020 №9-5-Л-1532;
- зобов'язати Броварську міську раду Київської області розглянути заяву від 07.09.2020 №9-5-Л-1532 про надання земельної ділянки для індивідуального будівництва на черговій сесії ради відповідно до рішення Конституційного Суду України 27.02.2020, рішення Конституційного суду України від 17.07.2018, справа №1-11/2018(3830/15), постанови Касаційного адміністративного суду від 02.07.2020 справа №361/4237/17, п. 2 ч. 6 п. 6 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п. 20 ст. 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про приєднання України до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду", п. 18 ст. 13, ч. 2 п. 15 ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", міждержавної угоди "Угода про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців", ст.ст. 3, 16, 22, 40, 55, 56, 57, 58 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
- визнати протиправними дії Броварської міської ради Київської області щодо порушення ст.ст.15, 20 Закону України "Про звернення громадян", яка не розглянула заяву від 07.09.2020 на сесії міської ради, змінила предмет та підстави звернення та розглянула за його відсутності, без надання можливості додатково обґрунтувати свої вимоги та примушенням надавати графічні матеріали до заяви, який не передбачений законодавством про відведення земельної ділянки, відповідно до його заяви;
- визнати протиправними дії міського голови м. Бровари Броварської міської ради, який не розглянув заяву від 07.09.2020 №9-5-Л-1532, та за відмову керівника органу влади розглянути заяву особисто та за його присутності, ненадання повної відповіді на його заяву, з посиланням на норми законодавства та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення;
- зобов'язати міського голову м. Бровари Броварської міської ради розглянути заяву від 07.09.2020 №9-5-Л-1532 особисто та в його присутності з підстав та предмету звернення, з посиланням на норми законодавства та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення;
- зобов'язати Броварську міську раду Київської області відшкодувати матеріальні збитки в розмірі 2 000 000 (два мільйони) гривень;
- зобов'язати Броварську міську раду Київської області відшкодувати моральну шкоду позивачу в розмірі 2 000 000 (два мільйони);
- зобов'язати Броварську міську раду Київської області надати звіт про виконання судового рішення згідно ст. 129-1 Конституції України.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08.10.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2022, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2022 для розгляду вищевказаної касаційної скарги сформовано судову колегію у складі: головуючого судді Стародуба О.П., суддів: Єзерова А.А., Кравчука В.М.
Ухвалою Суду від 12.05.2022 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 .
В поясненнях від 17.06.2022 позивач в розділі "Клопотання" зазначив "Враховуючи, що суддя О.П. Стародуб неодноразово позбавляв позивача доступу до правосуддя, відмовляючи у відкритті касаційного провадження до цього ж відповідача, в той час як інші судді відкривали касаційне провадження, що свідчить, на думку позивача, про заінтересованість судді О.П. Стародуба у результаті розгляду справи та про упереджене ставлення до позивача".
Ухвалою Верховного Суду від 12.08.2024, розцінивши вимоги позивача як заявлення відводу головуючому у справі, визнано необґрунтований такий відвід судді Стародубу О.П. Передано заяву ОСОБА_1 про відвід судді Стародуба О.П. до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу №320/3863/21 в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2024 для розгляду заяви про відвід судді визначено суддю Стеценка С.Г.
Вирішуючи питання заявленого відводу, слід зазначити наступне.
Згідно з частиною четвертою статті 40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження; вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі (частини восьма, одинадцята статті 40 КАС України).
Так, головна мета відводу - це гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними та допустимими доказами.
Частина перша статті 129 Конституції України встановлює, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 КАС України, відповідно до частини першої якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою зазначеної статті суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, а саме: неприпустимою є повторна участь судді в розгляді адміністративної справи.
Отже, з огляду на нормативний зміст пункту 4 частини першої статті 36 КАС України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 5 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об'єктивності судді у стороннього спостерігача.
Слід зазначити, що приписи статті 36 КАС України містять узагальнений перелік найпоширеніших обставин, доведення наявності яких може бути підставою для відводу судді.
У цьому світлі Верховний Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості суд касаційної інстанції вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
- «об'єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
- «суб'єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Таким чином, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Водночас, як указано у Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року №2006/23, об'єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.
Сприйняття об'єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ'єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв'язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.
Тому коли сторони стверджують про те, що судді необ'єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже «правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.
Водночас не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто у ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Слід звернути увагу, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 КАС України).
Схожа позиція висловлена й Радою суддів України у рішенні від 07 вересня 2017 року №46, у пункті 2 якого зазначено, що наявність судового рішення, яке ухвалене судом в іншій справі у подібних правовідносинах, або за участю тих самих сторін, або з процесуальних, чи інших питань у тій самій справі не породжує у діяльності судді конфлікту інтересів.
Наведені заявником аргументи стосовно обґрунтування заявленого судді Стародубу О.П. відводу від участі у справі №320/3863/21 по суті є незгодою скаржника з процесуальними рішеннями судді у інших справах, що у значенні вказаних вище імперативних приписів частини четвертої статті 36 КАС України не може бути визнано обґрунтованою підставою для відводу. Також у цій справі відсутні обов'язкові підстави, визначені у статтях 36, 37 КАС України, відповідно до яких суддя Стародуб О.П. не може брати участь у її розгляді.
Відтак, доводи, якими позивач мотивує свою заяву про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Стародуба О.П. від участі у розгляді справи №320/3863/21, не можуть бути достатньою підставою для висновку про наявність у судді особистої, прямої чи опосередкованої заінтересованості в результаті справи або інших обставин, що викликають сумнів у його неупередженості та/або об'єктивності при розгляді адміністративної справи.
З огляду на наведене, слід відмовити у задоволенні заяви позивача про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Стародуба О.П. від участі у розгляді справи №320/3863/21.
Керуючись статтями 36, 39, 40, 248, 256 КАС України,
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Стародуба О.П. від участі у розгляді справи №320/3863/21.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
С.Г. Стеценко,
Суддя Верховного Суду