14 серпня 2024 року
м. Київ
справа №500/990/24
адміністративне провадження № К/990/30627/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Мацедонської В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Василишина Костянтина Вікторовича на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2024 року у справі № 500/990/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Тернопільській області про визнання протиправними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, поновлення на публічній службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної (немайнової) шкоди,
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Тернопільській області, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Тернопільській області полковника служби цивільного захисту Маслея В.М. № 34-НК/64 (по особовому складу) від 22 січня 2024 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби на начальника караулу ІНФОРМАЦІЯ_1 капітана служби цивільного захисту ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Тернопільській області полковника служби цивільного захисту Маслея В.М. № 35-НК/64 (по особовому складу) від 22 січня 2024 року про кадрові питання, про звільнення капітана служби цивільного захисту ОСОБА_1 , начальника караулу ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- поновити капітана служби цивільного захисту ОСОБА_1 на посаді начальника караулу ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Тернопільській області здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 22 січня 2024 року по дату фактичного поновлення на посаді, з урахуванням проведених виплат та всіх інших виплат (премій, надбавок, грошових забезпечень та інших);
- стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Тернопільській області на користь позивача 100000 грн моральної шкоди;
- судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2024 року, у задоволенні заявленого позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, представник позивача звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного суду від 01 серпня 2024 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з незазначенням у касаційній скарзі належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень.
06 серпня 2024 року до Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Василишина Костянтина Вікторовича на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2024 року у справі № 500/990/24. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06 серпня 2024 року визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Білак М.В., судді: Мельник-Томенко Ж.М., Мацедонська В.Е.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 серпня 2024 року визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Білак М.В., судді: Губська О.А., Мацедонська В.Е.
На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України від 30 вересня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами «а» - «г» цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.
Як вбачається з рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року, зазначену справу судом розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак вона може бути оскаржена до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності або розглянутих в порядку спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Верховний Суд відзначає, що, визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки, є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.
У касаційній скарзі заявник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для скаржника, що за змістом відповідає підпунктам «а» та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
При цьому, скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення.
Також Верховний Суд звертає увагу скаржника, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Касаційна скарга не містить доводів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
Щодо твердження заявника про винятковість даної справи, Суд враховує, що для кожної із сторін справа, в якій він є учасником має виняткове значення, оскільки спірні правовідносини, що склались, потребують судового втручання.
Разом з тим, скаржник повинен довести, що спірні правовідносини є винятковими та такими, що без судового захисту можуть призвести до незворотних наслідків.
Проте, зазначені доводи заявника не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з установленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинам цієї адміністративної справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах «а» - «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Щодо посилання представника позивача на підстави касаційного оскарження, визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі незначної складності, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
З огляду на зазначене та враховуючи, що заявник, оскаржуючи судове рішення у цій справі, не обґрунтував наявності випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, переоцінки доказів та неповного з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Слід зазначити, що суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, виходили із правомірності спірних наказів відповідача, які прийняті в межах повноважень, в порядку та у спосіб, передбачені чинним законодавством, з дотриманням принципів пропорційності та законності у відповідності до частини другої статті 2 КАС України.
При цьому суди зазначили, що в межах проведеного службового розслідування встановлені фактичні дані, що підтверджують реальну наявність у діях позивача ознак дисциплінарного проступку, висновки службового розслідування відповідають вимогам щодо обґрунтованості, такі містять всі необхідні відомості, які повинні враховуватись при прийнятті вмотивованого рішення. У зв'язку з цим, дійшли висновку, що в діях позивача наявний склад дисциплінарного проступку, а вид дисциплінарного стягнення керівництвом обрано обґрунтовано, з урахуванням встановлених обставин, та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Зокрема, суди попередніх інстанцій відзначили, що порушення Присяги слід розуміти як скоєння працівником служби цивільного захисту проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів ДСНС та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Також суди наголосили, що позивач, перебуваючи на службі цивільного захисту, в силу своїх службових обов'язків, зобов'язаний не допускати зв'язків, що ганьблять звання працівника ДСНС або підривають авторитет ДСНС, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер.
Враховуючи тяжкість проступку, наслідки проступку, які фактично підривають довіру та авторитет до органів служби цивільного захисту, суди вважали правомірним висновок відповідача щодо наявності підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби.
Також суди зазначили, що відсутність вироку суду про визнання ОСОБА_1 винним у інкримінованому кримінальному правопорушенні, а також те, що останній не піддавався затриманню з боку правоохоронних органів, запобіжний захід не обирався, підозра не оголошувалась, не є підставою для скасування спірних наказів, оскільки позивача звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Суд враховує положення, що містяться в Рекомендаціях № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Василишина Костянтина Вікторовича на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2024 року у справі № 500/990/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Тернопільській області про визнання протиправними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, поновлення на публічній службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді М.В. Білак
О.А. Губська
В.Е. Мацедонська