про відмову у відкритті касаційного провадження
13 серпня 2024 року
м. Київ
справа №380/11182/23
адміністративне провадження № К/990/29628/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2024 року
у справі №380/11182/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області
про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому просив:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо нездійснення перерахунку ОСОБА_1 пенсії з урахуванням заробітних плат за період з 01 листопада 1990 року по 31 жовтня 1995 року; безпідставного включення в розрахунок розміру пенсії періоду з 01 січня 1996 року по 31 травня 1996 року; невірного визначення періоду страхового стажу для обчислення пенсії; невірного визначення періоду страхового стажу який виключається при обчисленні пенсії; невірного застосування розміру середньої заробітної плати по Україні за 1988 та 1989 роки при обчисленні пенсії; застосування обмеження заробітної плати 5,6 розмірами середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум; не призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на загальних умовах з 10 серпня 2021 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії (за віком на пільгових умовах) з урахуванням: заробітних плат за період з 01 листопада 1990 року по 31 жовтня 1995 року (на підставі довідок виданих "Койденским филиалом Мезенского райпо Архангельской области" №28 від 08 листопада 2017 року, №5 від 26 жовтня 2021 року, №1 від 18 січня 2022 року); вірного визначення періоду страхового стажу для обчислення пенсії, а саме включення до нього періодів з 01 січня 1986 року по 31 травня 1986 року, з 01 травня 2008 року по 30 вересня 2008 року та виключення періоду з 01 січня 1996 року по 31 травня 1996 року; вірного визначення періоду страхового стажу який виключається при обчисленні пенсії, а саме наступних 35 місяців: з 01 листопада 2000 року по 31 серпня 2002 року (22 місяці) та з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2016 року (13 місяців); вірного застосування розміру середньої заробітної плати по Україні за 1988 та 1989 роки при обчисленні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах без застосування обмеження заробітної плати 5,6 розмірами середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на загальних умовах з 10 серпня 2021 року з відповідним перерахунком призначення ОСОБА_1 пенсії з урахуванням всіх заробітних плат за весь період трудової діяльності, включаючи період з 01 листопада 1990 року по 31 жовтня 1995 року (за період роботи до 01 січня 1992 року проводити з урахуванням північних надбавок і районних коефіцієнтів на підставі довідок виданих "Койденским филиалом Мезенского райпо Архангельской области" №28 від 08 листопада 2017 року, №5 від 26 жовтня 2021 року, №1 від 18 січня 2022 року) та страхового стажу 35 років 10 місяців 12 днів (430 місяців) визначеного судом (рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 січня 2019 року у справі №1340/5759/18). Перерахунок призначення пенсії та її виплату здійснити з 10 серпня 2021 року з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо винесення рішення про відмову в перерахунку пенсії від 08 грудня 2021 року;
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову в перерахунку пенсії від 08 грудня 2021 року.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 204 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови в перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 на підставі довідки Койденського філіалу Мезенського райпо №1 від 18 січня 2022 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01 січня 2023 року з врахуванням довідки про заробітну плату №1 від 18 січня 2022 року, виданої "Койденським філіалом Мезенського райпо Архангельской области" за період з березня 1990 року по листопад 1995 року, без урахування районного коефіцієнта і надбавки за роботу районах Крайньої Півночі та з урахуванням попередньо виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погодившись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області 25 липня 2024 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного.
Судом установлено, що розгляд справи у суді першої інстанції відбувався за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини другої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності або інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Аналіз наведених норм в контексті правовідносин, що є предметом розгляду у цій справі, свідчить про те, що в даному випадку оскаржуються судові рішення, постановлені у справі незначної складності.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
За правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв'язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.
Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначена норма Кодексу узгоджується з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким до основних засад судочинства відноситься забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Аналогічне положення закріплене у пункті 7 частини третьої статті 2 та частині першій статті 13 КАС України, а також частині першій статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага з урахуванням того, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов'язковим для всіх судів та суб'єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини п'ятої статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.
Скаржником наведено наступну підставу для касаційного оскарження рішень судів першої і апеляційної інстанцій та для прийняття Верховним Судом до розгляду касаційної скарги у справі незначної складності №380/11182/23, які передбачені частиною п'ятою статті 328 КАС України: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Колегією суддів не може бути прийнято до уваги посилання на існування обставин, визначених підпунктом "а" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, оскільки скаржником не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
З огляду на вищевказане, Суд дійшов висновку що касаційна скарга не містить вагомих аргументів, які б вказували на те, що розгляд такої справи матиме фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Також, перевіркою змісту касаційної скарги Судом встановлено, що скарга не містить посилань та належного обґрунтування підстав касаційного оскарження, які визначені частиною четвертою статті 328 КАС України, що виключає можливість здійснення касаційного перегляду у справі №380/11182/23 та свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги.
Водночас мотиви судів першої і апеляційної інстанцій, якими вони керувалися ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову у справі, відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі №489/5283/16-а, від 22 лютого 2021 року у справі №266/258/16-а, про що зазначено в оскаржуваних судових рішеннях.
На підставі вищенаведеного та з урахуванням того, що оскаржувані судові рішення прийняті у справі незначної складності, а виключних підстав для касаційного оскарження судових рішень у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, передбачених частиною четвертою та частиною п'ятою статті 328 КАС України скаржником у касаційній скарзі не зазначено, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Аналогічна позиція щодо віднесення вказаної категорії справ до справ незначної складності висловлена Верховним Судом, зокрема, в ухвалах від 16 серпня 2018 року у справі №809/500/18, від 13 лютого 2020 року у справі №560/2814/19.
Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 355, 359 КАС України, Суд, -
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2024 року у справі №380/11182/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії.
2. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді С.М. Чиркін
В.М. Шарапа