14 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 340/6866/21
адміністративне провадження № К/990/30267/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Дашутіна І.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року у справі № 340/6866/21 за позовом Фермерського господарства «СІМФО» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
Фермерське господарство «СІМФО» звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати:
- податкове повідомлення-рішення винесене Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області 13 вересня 2021 року № 00039130712, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 1108568 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 277142 грн.;
- податкове повідомлення-рішення винесене Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області 13 вересня 2021 року № 00039140712, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 1188480 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 297120 грн.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Кіровоградській області від 13 вересня 2021 року, яким Фермерському господарству «СІМФО» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1108568 грн і накладено штрафну санкцію в сумі 277142 грн, в частині грошового зобов'язання 2698 грн і штрафної санкції 674,50 грн.
Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Кіровоградській області від 13 вересня 2021 року, яким Фермерському господарству «СІМФО» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1188480 грн і накладено штрафну санкцію в сумі 297120 грн, в частині грошового зобов'язання 2378,16 грн і штрафної санкції 594,54 грн.
У задоволенні іншої частини вимог було відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмовлених позовних вимог та прийнято нову постанову.
Позовні вимоги Фермерського господарства «СІМФО» задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 13 вересня 2021 року № 00039130712, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 1108568 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 277142 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управлінням ДПС у Кіровоградській області від 13 вересня 2021 року № 00039140712, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 1188480 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 297120 грн.
В іншій частині рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року залишено без змін.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі, як на підставу для відкриття касаційного провадження, скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Так, скаржник цитує висновки Верховного Суду про те, які обставини можуть свідчити про відсутність реального характеру господарських операцій та які докази мають це підтверджувати. Відповідач вважає, що обставини справи досліджені в неповному обсязі, без надання оцінки кожному окремому доказу та їх сукупності.
Суд вважає безпідставним посилання відповідача на висновки, викладені в зазначених ним постановах Верховного Суду, оскільки висновки судів попередніх інстанцій у цій справі і у наведених скаржником судових рішеннях суду касаційної інстанції свідчать про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об'єктивності, юридичного значення. Подібність правовідносин між цією справою та наведеними в касаційній скарзі скаржник не доводить.
Суд звертає увагу скаржника, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до того, що, на переконання скаржника, суди попередніх інстанцій неправильно оцінили наявні у матеріалах справи докази.
На обґрунтування зазначеної підстави скаржник виклав обставини справи, цитати нормативних актів з абстрактним зазначенням, що судом апеляційної інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Наведені скаржником постанови Верховного Суду стосуються оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а доводи касаційної скарги щодо неврахування судами зазначених постанов зводяться до незгоди із наданою судом правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, що не є належним обґрунтуванням наведених скаржником підстав для касаційного оскарження судового рішення - пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року у справі № 340/6866/21 - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя І. В. Дашутін