14 серпня 2024 року
м. Київ
справа №400/11556/23
адміністративне провадження №К/990/30650/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.
суддів - Жука А.В., Смоковича М.І.,
перевірив касаційну скаргу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2024 року у справі №400/11556/23 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2021 та 2022 роки у загальній кількості 38 календарних днів;
- зобов'язати Територіальне управління нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2021 та 2022 роки у загальній кількості 38 календарних днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення 16 червня 2023 року;
- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління щодо ненарахування та невиплати як особі начальницького складу, що повторно звільнилася зі служби, одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби згідно ст. 9 Закону України №2262-ХІІ від 9 квітня 1992 року "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" за період служби з дня останнього зарахування на службу в ДБР (27 липня 2020 року) до дня звільнення зі служби в ДБР (16 червня 2023 року) та з урахуванням періоду попередньої служби 2 міс. 9 днів, за який не було виплачено таку одноразову грошову допомогу під час звільнення з попереднього місця служби, тобто всього за 3 повних календарних років служби;
- зобов'язати Територіальне управління нарахувати та виплатити як особі начальницького складу, що повторно звільнилася зі служби, одноразову грошову допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби згідно статті 9 Закону України №2262-ХІІ від 9 квітня 1992 року "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" за період служби з дня останнього зарахування на службу в ДБР (27 липня 2020 року) до дня звільнення зі служби в ДБР (16 червня 2023 року) та з урахуванням періоду попередньої служби 2 міс. 9 днів, за який не було виплачено таку одноразову грошову допомогу під час звільнення з попереднього місця служби, тобто всього за 3 повних календарних роки служби.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2024 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2021 та 2022 роки у загальній кількості 38 календарних днів.
Зобов'язано Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2021 та 2022 роки у загальній кількості 38 календарних днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення 16 червня 2023 року.
В задоволенні вимог позивача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відмовлено.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, відповідач звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»), надіславши її 6 серпня 2024 року через підсистему «Електронний суд».
Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України, оскільки в матеріалах касаційної скарги відсутній документ про сплату судового збору.
Відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.
Підпунктом 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 цього Закону ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, зокрема, фізичною особою встановлена на рівні 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 1 січня 2023 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив: 2 684 грн.
Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України "Про судовий збір", якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, позов у цій справі заявлено у 2023 році фізичною особою вимоги якої були задоволені частково судами попередніх інстанцій щодо однієї вимоги немайнового характеру.
Згідно з частиною третьою статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки касаційна скарга подана через підсистему «Електронний суд» скаржник має надати докази сплати судового збору в сумі: 1717,76 грн (2684,00 грн * 0,4*200%*0,8)
Реквізити для сплати судового збору:
УК у Печерському районі/Печерський район/22030102;
код отримувача ЄДРПОУ: 37993783;
банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)
номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007;
код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";
призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)".
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього кодексу.
Отже, касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України, а тому відповідно до частини другої статті 332 КАС України Суд дійшов висновку про залишення її без руху зі встановленням особі, яка її подала, строку для усунення недоліків, а саме: надати документ про сплату судового збору у визначеному Судом розмірі.
Керуючись статтями 169, 248, 328, 330, 332 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2024 року у справі №400/11556/23 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Надати особі, яка подала касаційну скаргу, строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Копію ухвали направити заявнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
Роз'яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
М.І. Смокович,
Судді Верховного Суду