14 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 640/9356/20
адміністративне провадження № К/990/29200/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КИЇВХЛІБ» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2024 року у справі №640/9356/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КИЇВХЛІБ» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КИЇВХЛІБ» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15 січня 2020 року:
- №0272615571, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 7 164 485,00 грн;
- №0292615571, яким товариству зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, з податку на додану вартість на 3 565 333,00 грн;
- №0302615571, яким до платника застосовано штрафні санкції у розмірі 514 704,00 грн;
- №0282615571, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 4 999 690,00 грн, з яких за податковим зобов'язанням 3 999 752,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 999 938,00 грн;
- №0262615571, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 7 896 835,00 грн, з яких за податковим зобов'язанням 6 317 468,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 1 579 367,00 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 серпня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15 січня 2020 року №0302615571. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 серпня 2021 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийнято в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 15 січня 2020 року №0272615571, №0292615571, №0282615571, №0262615571. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 серпня 2021 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 19 квітня 2024 року касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві задоволено частково, скасовано постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 січня 2020 року №0272615571, №0292615571, №0282615571, №0262615571, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року залишено без змін.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2024 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КИЇВХЛІБ» залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2021 року залишено без змін.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже, на момент звернення до суду касаційної інстанції, скаржник повинен зазначити конкретний пункт частини четвертої статті 328 КАС України, конкретну підставу касаційного оскарження судових рішень, визначену частиною четвертою статті 328 КАС України та навести відповідне обґрунтування зазначених підстав.
Дослідивши касаційну скаргу щодо її відповідності наведеним вище вимогам процесуального закону, Верховний Суд установив, що у скарзі не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень у касаційному порядку.
Подана касаційна скарга фактично містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені, передбачені цим Кодексом, підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
Керуючись статтею 332 КАС України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КИЇВХЛІБ» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2024 року у справі №640/9356/20 повернути скаржнику.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя О. О. Шишов